2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони заподіяли значну шкоду,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією про­грамних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено масове розповсюдження повідомлень електрозв’язку, які є власністю винної особи.

(Статтею 363-1 Кодекс доповнено згідно з Законом NB2289-IV від

2004. р.)

1. Легкість створення, копіювання, відносна дешевизна повідомлень, які надсила­ються по комп’ютерних мережах за допомогою електронної пошти, стали передумо­вами для масової їх розсипки, зокрема, з рекламною метою. При цьому, як правило, не береться до уваги бажання чи небажання адресата одержувати такі повідомлення. Небажані повідомлення електронної пошти адміністратори комп’ютерних мереж та користувачі комп’ютерів зазвичай називають «спамом».

Одержання надмірно великої кількості повідомлень, відправлених електронною поштою, може мати наслідком порушення звичайного режиму роботи комп’ютера. Пе­редача повідомлень такого роду в АС чи комп’ютерній мережі може зашкодити її нор­мальній роботі, а іноді призводить до припинення роботи системи чи мережі. Отже, не санкціонована адресатами масова розсипка повідомлень може призвести до значних перешкод у роботі організацій, які використовують комп’ютери, а також багатьох тисяч індивідуальних користувачів комп’ютерів. Тому в сучасних умовах ця діяльність ста­новить суспільну небезпеку і забороняється під загрозою кримінального покарання.

2. Об’єкт злочину - нормальна робота ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у масовому розповсюдженні повідомлень електрозв’язку без попередньої згоди адресатів таких повідомлень, наслідком якого є порушення або припинення роботи ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж чи мереж електро­зв’язку.

Розповсюдження повідомлень електрозв’язку слід вважати масовим у випадках, коли такі повідомлення не готуються окремо для кожного адресата, а створюються з використанням можливостей комп’ютера шляхом багаторазового автоматичного ко­піювання і розсилаються відправником автоматично, на адреси, які тим чи іншим спо­собом опинились у розпорядженні відправника і внесені ним до певного списку, згідно з яким провадиться розсипка.

Обов’язковою ознакою злочинного діяння є відсутність попередньої згоди адресата на одержання повідомлень, які йому надсилаються. При цьому відсутністю згоди слід вважати як ситуацію, коли така згода ніколи не надавалась, так і випадки, коли адресат, спочат­ку погодившись одержувати певні повідомлення, пізніше відмовився від їх одержання.

Порушенням роботи ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку є зміна встановлених власником чи уповноваженими ним особами параметрів процесу обробки інформації у зазначених машинах, системах чи мережах, зокрема, прискорен­ня, уповільнення цього процесу, припинення обробки частини інформації, перекручен­ня результатів обробки інформації тощо.

Припиненням роботи ЕОМ, АС, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку є ситуація, коли обробка інформації у названих машинах, системах чи мережах повністю припиняється.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу щодо забороненого діяння і виною у формі прямого чи непрямого умислу щодо його наслідків.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно, якщо зло­чинними діями завдано значної шкоди; 2) за попередньою змовою групою осіб, якщо при цьому злочином заподіяно значної шкоди.

Про поняття повторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою - ст. 28 та коментар до неї.

Поняття значної шкоди визначене у примітці до ст. 361, про порядок її розрахунку див. коментар до ст. 199. Шкода може бути завдана фізичним особам - власникам і ко­ристувачам комп’ютерів, підприємствам, установам, організаціям, органам місцевого самоврядування, органам державної влади, які є адресатами розповсюджених повідом­лень або використовують автоматизовані системи, комп’ютерні мережі, мережі електро­зв’язку, по яких розповсюджуються ці повідомлення.

Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» в ре­дакції від 31 травня 2005 р.