2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем лег­козаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

1. Об’єкт даного злочину - громадська безпека в частині убезпечення від порушен­ня правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або ра­діоактивними матеріалами.

2. Предметом його є: 1) вибухові речовини; 2) радіоактивні матеріали (ч. 1 ст. 267);

2. легкозаймисті речовини; 4) їдкі речовини (ч. 2 ст. 267).

Легкозаймисті речовини - це тверді, рідкі, газоподібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів. До них належать: самозаймис­ті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка і т. ін.); речовини, які загоря­ються під дією удару, стиснення (як правило, гази). Легкозаймистими є деякі вибухові речовини: рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61 °С.

Таким чином, легкозаймистими вважаються речовини, які здатні почати горіти вна­слідок підвищення їх температури, іскри, інших чинників, тобто без ініціювання зовніш­нім полум’ям. Тим більше вони загоряються внаслідок дії термічних факторів. Для таких речовин характерним є швидкий процес горіння і висока його температура. Це й зумовлює особливу небезпеку відповідних предметів та необхідність дотримання щодо них спеціальних правил перестороги.

До їдких речовин належать ті, які швидко вступають в хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз’їдаючи їх,- подразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це - всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негашене вапно тощо). Предметом аналізованого злочину відповідна кислота чи луг можуть бути визнані лише тоді, коли з урахуванням її концент­рації та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Наприклад, не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів.

Про поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів див. коментар до ст. 262.

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1. порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових ре­човин чи радіоактивних матеріалів;

2. порушення інших правил поводження з ними;

3. незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем (ч. 1 ст. 267);

4. незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймистих або їдких речовин (ч. 2 ст. 267).

Обов’язковою ознакою простих складів цих злочинів є спричинення суспільно не­безпечних наслідків. При цьому обов’язковою ознакою злочину у його першій - третій формах є створення небезпеки: 1) загибелі людей; 2) настання інших тяжких наслідків, а у четвертій формі - загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Наслідки у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків утворюють квалі­фіковані види злочину, передбаченого ч. 1 ст. 267. Зміст вказаних наслідків такий самий, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки (див., зокрема, ст. 264).

4. Суб’єктом злочину є особа, на яку покладено обов’язки по дотриманню відпо­відних правил.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків Характери­зується необережністю. Ставлення ж винного до порушення вказаних у ст. 267 правил може бути умисним або необережним.

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.

Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО червня 1995 р.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ№ 576 від 12 жовтня 1992 р.

Стаття 267-1. Порушення вимог режиму радіаційної безпеки

1. Переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження чи зони без­умовного (обов’язкового) відселення без надання передбаченого законом до­зволу або проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рос­линного і тваринного походження, промислової або іншої продукції, тварин, риби, рослин або будь-яких інших об’єктів -

карається штрафом від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від одного до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Придбання з метою використання або збуту об’єктів, визначених у час­тині першій цієї статті, якщо факт їх походження із зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі,—

карається штрафом від сімдесяти до вісімдесяти п’яти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені з метою збуту, або збут об’єктів, визначених у частині першій цієї статті,-

караються штрафом від сімдесяти п’яти до ста неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти ро­ків, або позбавленням волі на той самий строк.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені службовою особою або повторно, а також якщо вони спричинили за­гибель людей або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(Кодекс доповнено статтею 267-1 згідно із Законом № 966-\/ від

2007. р.)

1. Предметом цього злочину є будь-які речі, що перебувають у межах спеціально виділених зон (зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення («Чор­нобильська зона»), незалежно від того, чи вони радіоактивно забруднені, кому нале­жать, скільки часу перебували на території зони тощо. Таким предметом можуть бути і речі, які законно чи незаконно ввезені особою на територію зони відчуження чи відсе­лення і які згодом нею ж переміщаються за межі зони.

2. Об’єктивна сторона порушення вимог радіаційної безпеки полягає у вчиненні таких дій:

1. переміщення вказаних предметів за межі зони (ч. 1 ст. 267-1). Переміщення мо­же полягати у вивезенні на транспортних засобах чи інших пристосуваннях (тачка, сан­ки, човен), винесені на собі, у виведенні тварин. При цьому переміщення є незаконним, якщо компетентним органом (службовою особою) не надано на це дозволу або перемі­щувані предмети не пройшли дозиметричний контроль з його позитивним висновком (про відсутність перевищення меж радіації);

2. придбання з метою використання або збуту предметів, незаконно переміщених із зони відчуження чи відселення (ч. 2 ст. 267-1). Під придбанням слід розуміти набуття таких предметів на будь-яких підставах - купівля, обмін, прийняття боргу, отримання в подарунок чи як оплату за виконану роботу чи надані послуги тощо;

3. збут предметів, незаконно переміщених із зони відчуження чи відселення (ч. З ст. 267-1). Збут може полягати в умисній передачі відповідних предметів іншим особам шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

3. Суб’єкт злочину загальний. Вчинення вказаних діянь службовою особою є під­ставою для застосування ч. 4 ст. 267-1.

4. Суб’єктивна сторона порушення вимог режиму радіаційної безпеки характери­зується умисною виною. При цьому особа, у т. ч. особа, яка придбаває відповідні пред­мети, усвідомлює, що вони перебували на території зони відчуження чи безумовного (обов’язкового) відселення.

Відповідальність за придбання вказаних предметів (ч. 2 ст. 267-1) настає лише у тому випадку, коли таке придбання вчинюється з метою їх використання або збуту. Під використанням тут слід розуміти отримання певних властивостей цих предметів, зок­рема для заподіяння суспільно небезпечних наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267-1.

5. Кваліфікуючою ознакою щодо незаконного переміщення відповідних предметів е вчинення цього діяння з метою їх збуту (ч. З ст. 267-1). Як особливо кваліфікуючі ознаки таких діянь щодо зазначених вище предметів, як їх переміщення, придбання та збут, закон передбачає: вчинення їх службовою особою, повторно, а також заподіяння в результаті їх вчинення загибелі людей або інших тяжких наслідків. Суб’єктивне став­лення до таких наслідків виражається, як правило, в необережності. Суб’єктивне став­лення до загибелі людей або інших тяжких наслідків у результаті придбання зазначених вище предметів з метою їх використання може характеризуватися умисною виною.

Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вто­ринної сировини