18. Грудня 2006р.

Положення про Державний реєстр фінансових установ. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N9 41 від 28 березня 2003 р. в редакції розпорядження № 6640 від 16 січня 2007 р.

Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності. Затвер­джені наказом Держпідприємництва і МКТ№ 111/55 від 11 вересня 2007р.

Ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з надання в користування каналів електрозв’язку. Затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв ’язку України N9 1017 від 7 грудня 2007р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із ство­ренням об ’єктів архітектури. Затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України N9 47 від 27 січня 2009р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Затверджені наказом Держпідприємницт­ва. Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів N9 44/27 від 3 березня 2009 р.

Ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного брокера. Затверджені наказом Держпідприємництва, ДМС № 89/445 від 13 травня 2009 р.

Положення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - де­позитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів. Затверджене рішенням ДКЦПФР N? 480 від 22 травня 2009 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із земле­устрою, земле оціночних робіт. Затверджені наказом Державного комітету України із земель­них ресурсів N9 423 від 5 серпня 2009 р.

Рішення КС у справі про повноваження Держфінпослуг щодо нагляду за страховою діяльні­стю № 27-рп/2008 від 3 грудня 2008р.

Постанова ПВС N9 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2—7, 10).

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна за­борона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу,-

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок зайняття дозволени­ми видами господарської діяльності.

2. Об’єктивна сторона злочину виражається у зайнятті тими видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених іншими стат­тями КК.

Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202.

Диспозиція ст. 203 має у цілому бланкетний характер, що для з’ясування змісту кримінально-правової заборони робить необхідним звернення до відповідних законів. Поняття спеціальна заборона, вжите в ч. 1 ст. 203, означає не заборону певних діянь взагалі (господарська діяльність як така є дозволеною), а відсутність необхідних під­став для їх вчинення конкретною особою. Разом з тим розглядуваний склад злочину утворює і зайняття тими видами діяльності, якими ні фізичні, ні юридичні особи не вправі займатися взагалі (наприклад, виготовлення самогону, гральний бізнес, діяль­ність, пов’язана з обігом аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за ви­нятком випадків, встановлених законом).

Відповідно до закону певні види господарської діяльності можуть здійснювати ли­ше державні підприємства та організації (наприклад, охорона окремих особливо важ­ливих об’єктів права державної власності, виробництво та експлуатація ракет-носіїв, виробництво спирту етилового, у т. ч. як лікарського засобу). Діяльність, пов’язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, етил- трет-бутилового етеру та добавок на основі біоетанолу, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається КМ. Виробництво спирту коньячного і плодового здійсню­ється на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми влас­ності, які мають відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Окремі види господарської діяльності дозволено здійснювати лише юридичним осо­бам певних організаційно-правових форм. Наприклад, проведенням ломбардних опера­цій, крім державних підприємств, можуть займатися тільки повні товариства. Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, ко- мандитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього під­приємства об’єднання торговців цінними паперами. Організаційно-правовими формами створення банків виступають відкрите акціонерне товариство і кооперативний банк.

Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть стосува­тися й інших моментів - предмета діяльності, правового статусу суб’єкта, його освіти, кваліфікації тощо і формулюватись у законодавстві різними способами (у т. ч. шляхом встановлення відповідальності за вчинення певних дій). Наприклад, до провадження окремих видів діяльності, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, не можуть бути допущені: неповнолітні особи; особи, які мають незняту або непогашену судимість за злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі чи/або злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у т. ч. скоєні за кордоном, та інші злочини; особи, визнані в установленому порядку недієздатними; особи, яким встановлений діагноз психічного розладу; особи, які не пройшли в установленому порядку наркологічний чи психіатри­чний огляд. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами під­приємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати доходи від корпоратив­них прав, а провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім прямо передбаче­ної відповідним законом, не допускається.

Зайняття неналежними суб’єктами — фізичними особами, не уповноваженими на це юридичними особами та юридичними особами недержавної форми власності - видами діяль­ності, які для них не дозволені, потрібно розцінювати як зайняття забороненими видами господарської діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 203. Зайняття гос­подарською діяльністю з порушенням вимог законодавства щодо організаційно-право- вих форм для конкретних видів діяльності також утворює розглядуваний склад злочину.

У разі, коли суб’єкт господарювання у встановленому порядку отримав ліцензію на певний вид господарської діяльності, для провадження якого необхідні спеціальні знання, а згодом порушує ліцензійні умови, пов’язані з кваліфікаційними вимогами, вчинене не містить ознак даного складу злочину і за наявності до цього підстав може кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 202.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності слід відмежовувати від злочину проти правосуддя - ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Якщо особа, позбавлена за вироком суду права займа­тись певною діяльністю, не виконує винесений щодо неї вирок, її дії слід кваліфікувати не за ст. 203, а за ч. 1 ст. 389.

Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання спеціального дозволу можуть здійснюватись суб’єктами господарювання, не розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона. Зайняття цією дозволеною діяльністю, але з пору­шенням встановленого порядку (без державної реєстрації як суб’єкта підприємництва або без отримання спеціального дозволу) тягне за собою адміністративну (зокрема, ст. 164 КАП) або кримінальну (ст. 202) відповідальність. На відміну від статей 202, 203 встановлює відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності, які суб’єкт взагалі не має права здійснювати або не може одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу (наприклад, здійснення банківських операцій приват­ною особою - див. коментар до ст. 202).

Стаття 203 підлягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види діяльності непередбачені іншими статтями КК. Зокрема, це стосується злочинних посягань, окремі з яких можуть набувати вигляду господарської діяльності і відповідальність за які передбачена статтями 198, 204, 216, 224, 263, 300, 301, 307, 311, 310, 321. Купівлю, продаж або інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу слід кваліфікувати за ст. 234.

Від зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, потріб­но відмежовувати випадки, пов’язані із зайняттям підприємництвом тими особами, яким законом взагалі заборонено займатись такою діяльністю (зокрема, це: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, держав­ного нотаріату, а також органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державні службовці, народні депутати України, депу­тати Верховної Ради АРК, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування тощо).

Уповноважені на виконання функцій держави особи, які всупереч спеціальному обмеженню, встановленому для запобігання корупції, займаються підприємництвом, повинні притягуватись до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за умо­ви, що у вчиненому ними правопорушенні відсутні ознаки злочину у сфері службової діяльності чи іншого злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття одним із заборонених видів господарської діяльності.

3. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і якій за­коном не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного підприємства діяльність або ке­рувала нею. Особи, яким взагалі заборонено займатись підприємництвом, за наявності для цього підстав можуть притягуватись до відповідальності за ст. 202. Разом з тим, якщо такі особи будуть займатися видами діяльності, щодо яких є спеціально встанов­лена законом заборона, то їх відповідальність настає за ст. 203 (за наявності всіх ознак цього складу злочину).

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У разі, коли винний здійснює заборонене підприємництво як різновид господарської діяльності, цьому злочину притаманна спеціальна мета - одержання прибутку. Таке тлумачення суб’єктивної сторони злочину випливає з легальної дефініції підприємницької діяльності.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203) є: 1) отримання доходу у ве­ликих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності (необхідно, щоб судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не була знята або погашена у встановленому законом порядку).

Визначення доходу у великому розмірі дано у примітці до ст. 203. Про поняття доходу див. коментар до ст. 202, а про поняття судимості - коментар до ст. 88.

Конституція України (статті 103, 120, 127, 149).

ГК (статті 12, 43).

КТМ (ст. 73).

Закон України «Про підприємництва» від 7 лютого 1991 р. (ст. 4).

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. (ст. 26).

Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. (ст. 5).

Закон України «Про аудиторську діяльність» в редакції від 14 вересня 2006 р. (ст. 4).

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. (статті 1, 2, 5, 7, 8).

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч­ного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

Закон України «Про страхування» в редакції від 4 жовтня 2001 р. (статті 1, 2).

Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції За­кону від 22 грудня 2006р. (статті 7, 13).

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ст. 48).

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвести­ційні фонди)» від 15 березня 2001 р. (ст. 7).

Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. (ст. 21).

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. (ст. 21).

Закон України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщують депутатський мандат з іншими видами діяльності» від 8 липня 2005 р. .

Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15 травня 2009 р.

Декрет КМ «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.

Постанова КМ «Про реалізацію частини шостої статті 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» N2 1339 від 21 листопада 2007 р.

Постанова КМ «Про затвердження переліків підприємств з усіма стадіями технологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів, що мають право виробляти бензини моторні сумішеві із вмістом етил-трет-бутилового ефіру або з добавками на основі біоетанолу, та державних спиртових заводів, що мають право на виробництво біоетанолу» N2 1375 від 5 грудня 2007р.

Порядок провадження діяльності, пов ’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом. Затверджений постановою КМ N2 589 від З червня 2009 р.

Рішення КСУ у справі про морський порт як державне підприємство N2 21-рп/2004 від 15 грудня 2004 р.

Постанова ПВС N2 13 від 25 травня 1998р. «Про практику розгляду судами справ про коруп- ційні діяння та інші правопорушення, пов ’язані з корупцією».

Постанова ПВС N2 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законо­давства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2,

8. 10, 13).

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва

1. Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та пе­реміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,-

карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.