Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ККУ коментарий Мельник Ховранюк 2010.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
07.12.2018
Размер:
3.54 Mб
Скачать
  1. Р. (статті 3, 16).

Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про відповідальність за порушення вимог режиму ра­діоактивної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчу­вання» від 28 січня 1991 р.

Наказ МОЗ України N9 255 від 19 серпня 1997 р. «Про затвердження Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів Сз-137 і 5г-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-97)».

Наказ МОЗ України N9 329 від 2 липня 2004 р. «Методичні рекомендації «Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки».

Наказ МОЗ України N9 54 від 2 лютого 2005 р. «Про затвердження державних санітарних правил «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України».

Наказ МОЗ України N9 7 від 13 січня 2006 р. «Про затвердження гігієнічного нормативу «Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних факторів, канцеро­генних для людини».

Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої полі­тики N9 28 від 1 лютого 2005 р. «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов 'яз- ковій сертифікації в Україні».

Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації Загальні положення до розділу

Більшість діянь, передбачених розділом XIV КК України, близькі до адміністратив­них правопорушень, оскільки не мають ступеня і характеру суспільної небезпеки, зви­чайно властивих злочинам. Це стосується, зокрема, діянь, передбачених частинами пер­шими статей 328, 329, 330, статтями 333, 334, 337.

За деякі з них КАП прямо передбачена адміністративна відповідальність, а в деяких інших випадках їх важко відмежувати від суміжних адміністративних правопорушень. Так, КАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних ви­мог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю і порушення законодавства в галузі державного експортного контролю (статті 188-17, 212-4), порушення законодавства про державну таємницю (ст. 212-2), порушення порядку використання конфіденційної інформації (ч. З ст. 186-3), незаконне перетинання державного кордону України (ст. 204-1), пору­шення правил міжнародних польотів (ст. 113), порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про військовий обов’язок і військову службу та інші по­рушення у сфері призову та військового обліку (статті 210-211-6).

Отже, в одному випадку закон визнав деякі з відповідних діянь злочинами, в іншо­му - адміністративними деліктами. При цьому окремі з перелічених статей КАП були прийняті вже після прийняття КК від 5 квітня 2001 р. або навіть в один день з ним.

Незважаючи на те що згідно з ч. 2 ст. 9 КАП адміністративна відповідальність настає лише тоді, коли відповідні порушення не тягнуть за собою кримінальної відпо­відальності, практика слідує іншим шляхом.

Виходячи з того, що випадки, передбачені частинами першими статей 328, 329, 330, статтями 333, 334, 337, є прикладами надмірної криміналізації діянь, у разі порушення кримінальної справи слід обов’язково брати до уваги положення ч. 2 ст. 11, згідно з яким не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, а під час провадження у кримінальній справі - положення статей 44, 45, 47, 48, якими встановлені певні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Стаття 328. Розголошення державної таємниці

  1. Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням служ­бових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.