2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а та­кож вчинені з корисливих мотивів,-

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

(Стаття 384 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2456-IV від 03.03.2005 р.)

1. Об’єктом злочину є інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у:

1. завідомо неправдивому показанні свідка чи потерпілого;

2. завідомо неправдивому висновку експерта;

3. завідомо неправильному перекладі.

Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину є обстановка і час його вчинення. Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасо­вою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією ВР або в суді.

Показання - це відомості про фщсти, які підлягають встановленню у кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для правильного вирішення справи. Не­правдивими є показання, в яких повністю або частково перекручені факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, якщо свідок чи потерпілий, даючи показання, повідомив завідомо неправдиві факти про вчинений інший злочин, то в його діях буде склад злочину, передбачений ст. 383, а не 384. Завідомо неправдиві показання утворюють склад цього злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встанов­леному законом порядку і належним чином процесуально оформлені.

Висновок експерта - це документ, складений у результаті дослідження експертом, якому в передбаченому процесуальним законодавством порядку було доручено провес­ти експертизу і дати відповіді на поставлені перед ним запитання. Неправдивим є вис­новок експерта, в якому неправильно викладені або перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх оцінка.

Неправильний переклад полягає у перекрученні змісту усного чи письмового мов­лення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань, промов, реплік учас­ників процесу. Неправильний переклад матиме місце і при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих фактичних обставин справи.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, яка до моменту вчи­нення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи потерпілий у справі, призначена експертом або залучена як перекладач.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючі ознаки цього злочину (ч. 2 ст. 384) за своїм змістом повністю ана­логічні кваліфікуючим ознакам злочину, передбаченого ст. 383.

КПК (статті 62, 69—72, 75, 77, 128).

Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова екс­перта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків

1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекла­дача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого про­вадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання -

караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визна­чається законом.

(Стаття 385 із змінами, внесеними згідно із Законом №2456-IV від 03.03.2005 р.)

1. Об’єктом злочину є інтереси правосудця у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у відмові свідка від давання показань або відмові експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків.

Відмова передбачає відкритий прояв небажання свідка давати показання, а експерта чи перекладача - виконувати покладені на них обов’язки за відсутності поважних при­чин. Форми відмови можуть бути різними - усна, письмова тощо. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від вико­нання покладених на них обов’язків^може бути як повна, так і часткова. Відмова свідка від давання показань повинна бути незаконною. Тому кримінальна відповідальність виключається за наявності законної підстави для такої відмови (наприклад, відмова адвоката давати показання про обставини справи, які стали йому відомі у зв’язку з вико­нанням своїх професійних обов’язків) або поважної причини для експерта (наприклад, нерозголошення відомостей, що становлять державну таємницю).

Злісне ухилення свідка, експерта чи перекладача від з’явлення в суд, органи досу­дового слідства чи органи дізнання, яке не має на меті відмовитись від виконання юри­дичного обов’язку щодо давання показань чи виконання обов’язків експерта або пере­кладача, не утворює складу цього злочину і тягне адміністративну відповідальність за статтями 185-3 і 185-4 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення відмови до відома суду, орга­нів досудового слідства, органів, що здійснюють виконавче провадження, тимчасової слідчої або тимчасової спеціальної комісії ВР чи дізнання.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути тільки свідок, експерт або пере­кладач.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Відповідно до ч. 2 ст. 385 особа не підлягає кримінальній відповідальності за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо: 1) себе; 2) членів своєї сім’ї; 3) своїх близьких родичів.

Про поняття членів сім’ї і близьких родичів див. коментар до статей 115 і 380.

Конституція України (ст. 63). КПК (статті 69, 70, 77, 128). ЦПК (статті 41, 58, 167).

Стаття 386. Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи ви­сновку

Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, орга­нів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправди­вих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, зни­щенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою ме­тою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок —

караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, діяльності органів досудового слідства та дізнання, тимчасових слідчих і тимчасових спеціальних комісій ВР, який забезпечує всебічне, повне і неупе- реджене розслідування і судовий розгляд відповідних справ, а також права вказаних у ст. 388 осіб як суб’єктів кримінального, цивільного, адміністративного чи господар­ського процесу або парламентського розслідування, а додатковим - психічна недотор­канність особи.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) свідок; 2) потерпілий;

2. експерт. І

Як свідок може х5ути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, які підлягають установленню по даній справі. Так, у кримінальній справі свідок може бути допитарйй про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, у т. Ч. про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними.

Потерпілим визнається особа, якій правопорушенням (злочином чи адміністратив­ним правопорушенням) заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Експертом визнається особа, яка має необхідні наукові, технічні або інші спеці­альні знання для давання висновку з досліджуваних у справі питань і призначена у встановленому законом порядку для проведення експертного дослідження і давання експертного висновку.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням суспільно небезпеч­них дій у формі:

1. перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого або експерта до суду, органів до­судового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій ВР чи ді­знання;

2. примушування вказаних осіб до відмови від давання показань чи висновку;

3. примушування їх до давання завідомо неправдивих показань чи висновку;

4. підкупу свідка, потерпілого чи експерта;

5. погрози вчинити вбивство, насильство, знищення майна свідка, потерпілого або експерта чи їх близьких родичів або розголосити відомості, що їх ганьблять.

Під перешкоджанням у ст. 386 розуміється створення будь-яких перепон, які уне­можливлюють або суттєво ускладнюють з’явлення свідка, потерпілого чи експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних ко­місій ВР чи дізнання. Перешкоджання з’явленню зазначених осіб до інших органів (на­приклад, до місцевих державних адміністрацій, постійних парламентських комітетів, відділів чи управлінь юстиції) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386, і може тягнути кримінальну відповідальність лише тоді, коли утворює склад іншого злочину (наприклад, погрози вбивством (ст. 129).

Про поняття суду див. коментар до ст. 382. Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції та слідчі органів безпеки. Органами дЬнання є: міліція; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні, а також у визначених кримінально-процесуальним законодавством справах: податкова міліція; органи безпеки; командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ; начальники органів управління ВСПЗС та їх заступни­ки з питань провадження дізнання; командири кораблів; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів і виховно-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної служби; командири під­розділів ДССТ.

Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України створюються парламентом у межах його повноважень для підготовки і попереднього розгляду питань ВР. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України створюються парламентом для проведення роз­слідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Висновки і пропозиції тимча­сових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація та порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій ВР встановлюються законом.

Примушування як ознака злочину, передбаченого ст. 386,- це схилення потерпіло­го всупереч його волі до відмови від давання показань або висновку чи до давання заві­домо неправдивих показань чи висновку. Під показаннями розуміються будь-які свід­чення потерпілого у справі, в якій його викликано (запрошено) до зазначених у ст. 386 органів. Про поняття показання і висновку див. коментар до ст. 384.

Перешкоджання може бути вчинене у будь-який спосіб - шляхом застосування на­сильства, погроз, іншим чином. Способом примушування закон називає погрозу, зміс­том якої можуть бути: а) вбивство; б) насильство; в) знищення майна; г) розголошення відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів. Така ж погроза виступає способом вчинення цього злочину у п’ятій його формі, з тією лише відмінністю, що вона вчинюється з помсти за раніше даний свідком, потерпілим чи експертом показання чи висновок.

Якщо спосіб перешкоджання, примушування або підкупу містить склад самостій­ного злочину, вчинене потребує додаткової правової оцінки за статтею Особливої час­тини КК, що передбачає відповідальність за такий злочин.

Про поняття погрози вбивством див. коментар до ст. 129. Застосування винним по­грози вбивством при вчиненні цього злочину утворює ідеальну сукупність злочинів і за наявності підстав потребує кваліфікації за статтями 386 і 129.

Під погрозою насильством у складі цього злочину розуміється залякування потер­пілого застосуванням до нього чи його близьких родичів будь-якого виду фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров’я особи або такого, що не є небезпеч­ним для життя чи здоров’я особи), а також вчинення інших дій насильницького харак­теру (зокрема незаконного позбавлення волі, зґвалтування, насильницького задово­лення статевої пристрасті неприродним способом). Застосування такої погрози при вчиненні розглядуваного злочину охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 386, і додаткової кваліфікації за іншими статтями Особливої частини КК не по­требує.

Про поняття погрози знищення майна див. коментар до ст. 195. Така погроза пов­ністю охоплюється ст. 386 і додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза пошкодження майна свідка, потерпілого, експерта чи їх близьких родичів не є ознакою об’єктивної сторони цього злочину, а тому застосування її особою при перешкоджанні з’явленню свідка, потерпілого, експерта до зазначених вище органів чи примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправди­вих показань чи висновку не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386.

Про поняття підкупу див. коментар до статей 27, 157, 160, а про поняття відомос­тей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їхніх близьких родичів,- ко­ментар до ст. 154. Особливістю таких відомостей є те, що, на відміну від відомостей, погроза розголошення яких утворює ознаку вимагання, потерпілий не лише бажає збе­регти їх у таємниці, а й вважає, що їх розголошення скомпрометує або принизить честь і гідність його чи близьких йому осіб.

Закінченим цей злочин вважається при вчиненні його: у першій, другій та третій формах - з моменту вчинення дій, які утворюють перешкоджання чи примушування, незалежно від того, чи вдалося винному фактично перешкодити потерпілому з’явитися до визначених у ст. 386 органів або примусити відмовитись від давання потрібних для нього показань чи висновку або дати завідомо неправдиві показання чи висновок; у четвертій - з моменту надання матеріальної винагороди або обіцянки її надати; у п’ятій формі - з моменту висловлення відповідної погрози і сприйняття її потерпілим.

4. Суб’єкт злочину загальний. Вчинення його службовою особою з використанням службового становища потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за відповідне службове зловживання (зокрема статтями 364, 365, 423, 424).

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

У перших чотирьох формах цей злочин вчинюється з метою недопущення з’явлен­ня свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слід­чих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, добитися їх відмови від давання показань чи висновку або давання ними завідомо неправдивих показань чи висновку. При вчиненні злочину у п’ятій формі винний діє з мотивів помсти зазначе­ним особам за раніше дані показання чи висновок.

Конституція України (ст. 89).

КПК (статті 49, 68, 75 101, 102).

КАП (статті 269, 272, 273).

Рішення КС у справі про доручення Генеральній прокуратурі України N9 8-рп від 14 червня

2000. р.

Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка прова­дила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані,-

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суд­дею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшу- кового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність,-

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або ареш­том на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення таємниці слід­ства та конфіденційності іншої інформації, пов’язаної з виявленням та розкриттям зло­чинів і розслідуванням кримінальних справ.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у розголошенні даних досудового слідства чи дізнання:

1. без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання, особою, по­передженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати їх (ч. 1 ст. 387);

2. суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшу- кового органу, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність (ч. 2 ст. 387).

Про поняття розголошення див. коментар до ст. 132. Не має значення, чи стосують­ся розголошені дані досудового слідства або дізнання винної особи чи інших осіб.

Розголошення даних досудового слідства чи дізнання утворює склад злочину, пе­редбаченого ч. 1 ст. 387, якщо його вчинено без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання, і якщо особа була попереджена в установленому законом по­рядку про обов’язок не розголошувати такі дані. Попередження про обов’язок не розго­лошувати дані досудового слідства чи дізнання має бути належним чином процесуально оформлене.

Розголошення даних досудового слідства чи дізнання утворює склад злочину, пе­редбаченого ч. 2 ст. 387, за умови, якщо розголошені дані ганьблять людину, прини­жують її честь і гідність. До даних, розголошення яких ганьбить людину, принижує її честь і гідність, можна віднести дані про неї, про її дії або про дії, вчинені щодо неї, які вона бажає зберегти у таємниці і розголошення яких підриває її авторитет, зачіпає почуття самоповаги, компрометує її. Це можуть бути дані про інтимне життя особи, її захворювання, непорядні вчинки тощо (про поняття відомостей, що ганьблять особу, див. також коментар до ст. 154).

Злочин вважається закінченим з моменту ознайомлення з даними досудового слід­ства чи дізнання сторонніх осіб.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. За ч. 1 ст. 387 можуть нести відповідальність тіль­ки свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, а також інші особи, які присутні при провадженні слід­чих дій і попереджені про обов’язок не розголошувати даних досудового слідства чи дізнання, а за ч. 2 ст. 387 - суддя, прокурор, слідчий, працівник органу дізнання, опера- тивно-розшукового органу незалежно від того, чи брали вони безпосередню участь у досудовому слідстві або дізнанні.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Конституція України (статті 3, 32).

КПК (статті 104, 121).

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 2 лютого 1992p. (ст. 9).

Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації

1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описа­но, чи порушення обмеження права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банків­ської або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами (вкла­дами), на які накладено арешт,-

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.