1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман по­купців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,-

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників,-

караються штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

1. Об’єктом злочину є встановлені законодавством правила торгівлі та надання по­слуг населенню, а також законні інтереси покупців та замовників.

2. Предметом злочину можуть виступати товари (у т. ч. вироби, що виготовляються на замовлення) або грошові кошти - залежно від того, на отримання якого з цих двох видів майна було спрямовано дії винної особи.

3. Об’єктивна сторона обману покупців та замовників полягає в діях, які набува­ють форм: 1) обмірювання; 2) обважування; 3) обраховування або 4) іншого обману.

Обмірюванням є обманні дії, внаслідок яких покупцеві відпускається менше, аніж належить, товару, кількість якого «вимірюється» певними одиницями довжини, площі й об’єму. Обмірювання при продажу тканин та інших подібних товарів має вигляд «не- доміру», а при продажу рідких товарів (молочних продуктів, квасу, пива, спиртних на­поїв, бензину тощо) - «недоливу».

Обважування - це відпуск покупцеві товарів меншої ваги, аніж та, яку відповідно до встановленої ціни належить відпустити за сплачену ним грошову суму.

Обраховування має вигляд або неправильного підрахунку вартості проданого това­ру, наданих послуг й отримання внаслідок цього з покупця більшої, ніж належить, гро­шової суми, або ж неправильного підрахунку кількості одиниць товару, яка передається покупцеві, і передачі йому в такий спосіб меншої, ніж оплачена, кількості товару.

Під іншим обманом розуміється застосування будь-яких, крім названих вище, спосо­бів, за допомогою яких винний отримує від покупця чи замовника більшу грошову суму, ніж та, що має бути сплачена за товар чи послугу відповідно до встановлених цін чи та­рифів. Іншим обманом є, зокрема, продаж товару за ціною, вищою від встановленої (цей спосіб ще називають «перевищенням встановлених роздрібних цін»Х продаж зіпсованих товарів, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, перевищення встановлених цін і тарифів на побутові, комунальні, інші послуги, що надаються населенню, тощо.

Обов’язковою ознакою даного злочину є обманний характер відповідних дій - вони вчи­няються в такий спосіб, щоб створити у покупця чи замовника враження правильності дій винної особи. Продаж товарів, надання послуг за завищеними цінами з відома і за згодою самого покупця чи замовника не містять складу даного злочину, однак за наявності підстав можуть кваліфікуватись за ст. 354, а якщо такі дії вчинено службовою особою,- за ст. 368.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є обстановка - злочин може бути вчинений під час реалізації товарів покупцям або надання послуг замовникам. Це мо­же мати місце на підприємствах торгівлі, громадського харчування, побутового обслугову­вання населення, комунального господарства, на ринках чи в інших місцях. Разом з тим, обман покупців чи замовників не може бути вчинений у закладах, які не здійснюють про­дажу товарів громадянам чи виконання їх замовлень, а лише скуповують у громадян певні предмети (пункти прийому склотари, пункти скупівлі дорогоцінних металів тощо). У разі вчинення працівниками таких закладів обманних дій і заволодіння внаслідок цього грошо­вими коштами чи майном громадян вчинене має кваліфікуватись як шахрайство за ст. 190.

Приміткою до ст. 225 визначено, що обманні дії можуть охоплюватись цією статтею лише у тих випадках, коли матеріальну шкоду спричинено громадянинові. Якщо обмірю­вання, обважування, обрахування чи інший обман вчинено щодо покупців чи замовників, які є юридичними особами, їхніми представниками, а також у випадках, коли покупцем чи замовником виступає держава, обманні дії не утворюють злочину, передбаченого ст. 225. За наявності необхідних ознак такі дії мають кваліфікуватись як шахрайство за ст. 190.

Обман покупців та замовників утворює склад злочину, передбаченого ст. 225, якщо він вчинений у значних розмірах. Про поняття значних розмірів див. примітку до ст. 225. Обман покупця чи замовника у розмірі, який не є значним, не містить складу даного злочину навіть у тих випадках, коли внаслідок неодноразового обману різних покупців та замовників їм заподіяно матеріальну шкоду, що сумарно перевищує знач­ний розмір. Особи, винні в обмані покупців або замовників у розмірі, що не є значним, підлягають за це адміністративній відповідальності за ст. 155-2 КАП.

Злочин є закінченим з моменту спричинення покупцеві чи замовникові за допомо­гою обману майнової шкоди, що перевищує три і більше нмдг.

Перероблення вимірювальних пристроїв чи інструментів, які використовуються для торгівлі чи надання послуг, поєднане зі вчиненням за допомогою цих пристроїв чи інструментів обману покупців або замовників у значних розмірах, кваліфікується як сукупність злочинів за статтями 225 та 226.

4. Суб’єктом злочину може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16-річного віку і здійснює розрахунки з покупцями під час здійснення торговельної діяльності або прова­дить розрахунки із замовниками при наданні їм послуг. При цьому винний може як само­стійно вести відповідну діяльність (індивідуальний підприємець, особа, яка веде торгівлю за одноразовим патентом, продавець продукції, вирощеної у власному підсобному госпо­дарстві тощо), так і діяти за дорученням інших осіб (продавець у торговельному підпри­ємстві, працівник підприємства побутового обслуговування, заготівельник тощо).

Особа, що укладає і здійснює окрему угоду, предметом якої є продаж її власного майна, не може визнаватися суб’єктом цього злочину. У випадках застосування особою обману покупця при здійсненні подібної угоди її дії за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 190.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його особою, раніше судимою за об­ман покупців чи замовників. Такими слід вважати як осіб, що мають судимість за ст. 225 КК 2001 р., так і тих, які вчинили злочин, передбачений статтями 155 чи 155-1 КК 1960 р., якщо судимість за нього не знята і не погашена в установленому законом порядку.

Постанова КМ «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та пра­вил торговельного обслуговування населення» № 833 від 15 червня 2006р.

Постанова ПВС № 2 від 2 березня 1973 року «Про судову практику в справах про обман по­купців» (пункти 5—11, 13, 15—17, 19—21).

Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання