2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Об’єктом злочину є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.

2. Його предметом може бути житло або інше володіння особи.

У контексті цієї статті житлом фізичної особи слід визнавати житловий будинок, квар­тиру, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господар­ського, у т. ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об’єкти, щодо яких особа здійснює право володіння (наприклад, транспортний засіб).

3. Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа - громадянин України, особа без громадянства або іноземець. Порушення встановленого законом по­рядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст. 162. Такі дії за наявності для того підстав можуть розцінюватись як самоправство, перевищення влади чи службових повнова­жень або інший злочин.

4. З об’єктивної сторони порушення недоторканності житла може бути вчинене у формі:

1. незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи;

2. незаконного проведення в них огляду чи обшуку;

3. незаконного виселення;

4. інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.

У всіх випадках злочин характеризується незаконним способом вчинення. Тобто, за певних підстав і умов проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, виселення особи тощо є правомірними. Кримінально караного характеру вони набувають саме у зв’язку з незаконністю їх здійснення.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розумі­ти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

Незаконний огляд — це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщен­ня чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою ме­тою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу тощо). Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постано­вою судді, яка виноситься з додержанням встановленого законом порядку. У невідклад­них випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.

Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потре­бується.

Обшук вважається незаконним, якщо він здійснений: 1) приватною особою; служ­бовою особою, у т. ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити;

2. службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку (слідчим, працівником органу дізнання), але: а) за відсутності підстав для проведення обшуку (коли не порушено кримінальну справу або за відсутності достатніх даних про те, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі або забез­печення цивільного позову, заховані в певному приміщенні або місці чи у будь-якої особи, а також про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець);

б) з порушенням процесуального порядку його проведення (без вмотивованої постано­ви судді, без участі понятих, без складання протоколу, без роз’яснення обшукуваним, понятим і відповідним представникам їхніх прав тощо). Відповідно до кримінально- процесуального законодавства, обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. У невід­кладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім пере­слідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого воло­діння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазнача­ються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді.

Під незаконним виселенням слід розуміти виселення із займаного житлового приміщення за відсутності підстав або з порушенням порядку, встановлених законом. Відповідно до чинного законодавства примусове виселення громадянина із житла може мати місце лише за рішенням суду у визначених законом випадках. Незаконним слід визнавати також виселення, здійснене неуповноваженою на те особою.

До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути від­несено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо. Термін «інші дії» дає підстави го­ворити про те, що склад розглядуваного злочину утворюють будь-які дії, що полягають у неправомірному проникненні у житло чи інше володіння громадянина.

Порушення недоторканності житла у невідкладних випадках, пов’язаних із вряту­ванням життя людей та майна, необхідності затримання злочинця, у т. ч. шляхом про­ведення з недотриманням установлених процесуальним законом вимог огляду чи об­шуку, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 162.

Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення описаних у диспозиції ч. 1 ст. 162 дій.

5. Суб’єкт злочину загальний.

6. З суб’єктивної сторони злочин характеризується лише прямим умислом. Винний усвідомлює, що порушує недоторканність житла громадян шляхом вчинення вказаних вище дій, і бажає їх вчинити.

7. Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину є вчинення його: 1) служ­бовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладе­ний у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Поняттям насильство у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162, охоплюється будь-яке фізичне насильство. Заподіяння в процесі порушення недоторканності житла умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження за кваліфікуючих обставин, умис­ного тяжкого тілесного ушкодження або смерті потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 162 та статтями 115, 119, 121, ч. 2 ст. 122.

Порушення недоторканності житла, вчинене службовою особою, є спеціальним ви­дом перевищення влади або службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 можлива лише за наявності реальної сукуп­ності останніх. Якщо порушення недоторканності житла вчинювалося службовою осо­бою і при цьому воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або діями, що завдають болю чи ображають особисту гідність потерпілого, вчинене слід кваліфі­кувати за ч. 2 ст. 162 і частинами 2 чи 3 ст. 365.

Конституція України (ст. ЗО, п. 13 розділу XV «Перехідні положення»).

ЖК (статті 94, 97, 99, 109-117, 124, 132, 148, 157, 169).

ЦК (статті 379-383).

КПК (розділи 16, 17).

Закон України «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р. (ст. 27).

Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. (ст. 13).

Постанова ПВС № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (п. 15).

Постанова ПВС N2 15 від 26 грудня 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (п. 17).

Постанова ПВС N210 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються за­собами зв’язку або через комп’ютер