2. Біохімічна характеристика фармакологічних і цілющих : властивостей рослин.

Для того, щоб оцінити значення фітопрофілактики для організму здорової і хворої людини, потрібно розглянути їх цілющу дію і чим вона визначається.

Перш за все слід відмітити, що цілющі дії лікарських рослин, які застосовуються в наш час в медицині, обумовлені наявністю в їх складі біологічно активних речовин, які в організмі людини або тварин викликають ' д певний профілактичний або терапевтичний ефект, впливаючи на весь —~ організм і окремі його системи. Звичайно вони містяться в рослинах у

• >•.'*.-, ^-» _. -у • ^ • ' • • • •

л°- невеликій кількості, але часто відрізняються сильною дією на організм ,. людини, по хімічному складу дуже різноманітні.

В хімічний склад рослин, крім води (70-90%) входять різноманітні ^. .. -^ органічні та мінеральні речовини. Серед органічних сполук розрізняють ґ\ речовини первинного синтезу —^ілки, жири (ліпіди)7^углеводи^фер]йеетїї, ' 1 вітаміни, і вторинного синтезу — алкалоїди, глюкозиди, фенольні сполуки (феноли, лігнани, кумарини, флавоніди, дубильні речовини і т.п.), ефірні олії, ^ смоли, органічні кислоти та ін. Найбільше значення мають речовини вторинного походження, але заготівля ряду лікарських рослин часто

ібі

обумовлюється одержанням тих чи інших вуглеводів, жирів і в особливості вітамінів.

Огляд фармакологічних рослинних речовин почнемо з характеристики сполук вторинного синтезу.

Алкалоїди є важливою групою біологічно активних речовин, з яких одержують велику кількість високоефективних профілактичних і лікарських препаратів. Зокрема, спеціалістами встановлено, що у рослинах знаходиться близько 500 різних алкалоїдів. Це складні хімічні сполуки, які відрізняються виключно різноманітним хімічним складом і будовою. Більшість з них має основний характер, що і визначило їх назву. Для алкалоїдів характерна вибіркова дія по відношенню до тих чи інших органів людини, що, визначає їх широке застосування в медичній практиці.

Глюкозиди — важлива група біологічно активних речовин, які широко поширені (як правило, в рослині містяться декілька видів глюкозидів). Всі глюкозиди — дуже нестійкі речовини, швидко розкладаються при наявності води, тому зібрані рослини необхідно як найшвидше висушити (при .температурі 60-70%), зберігати в сухому приміщенні. Найбільший інтерес представляють сердечні глюкозиди, які досить широко поширені у природі. До них відноситься наперстянка, конвалія, олеандр, жовтушник та ін. Рослинні препарати займають провідне місце в лікуванні серцево-судинних захворювань.

Сапоніни — найбільш поширені глюкозиди, які виявлені у рослин 70 родин, їх застосовують у лікуванні багатьох хвороб в якості відхаркуючого засобу (первоцвіт, солодка, ситоха), сечогонних, жовчогонних (звіробій). Деякі сапоніни знижують кровяний тиск, є потогінними, викликають блювоту.

Антраглікозиди — володіють послаблюючою дією. Ряд антраглікозидів вживають для лікування ниркових захворювань, жовчокам'яної хвороби, при подагрі, у лікуванні шкіряних захворювань як протизапалюючі, в'яжучі засоби. ^ /•••••• ,> ^\

Глікозиди — гіркоти. Їх використовують як засоби, що збуджують апетит, поліпшують травлення, вони входять в склад апетитних капель. Рослини, які їх містять, звичайно гіркі на смак (полинь, кульбаба та ін.).

Фенольні сполуки і їх глюкозиди. До фенольних відносяться прості феноли, фенокислоти, фенолоспирти, оксикорочні кислоти (кумарова, кофейна, хлорогенова та ін.), лігнани, кумарини. Серед простих фенолів лікарське значення мають фенол, пірокатехін, гідрохінон і його глікозид арбутин (міститься в листях мучниця звичайної, брусниці), флороглюцин і його похідні, які є ефективним протиглистним засобом. , і, - ^!: ..,

Лігнани в рослинному світі зустрічаються дуже широко, накопичуються головним чином в насінні, коренях, деревині. Вони мають стимулюючу дію, застосовуються для лікування різних пухлин і новоутворень.

162

Кумарини накопичуються в корі, коренях, плодах. Ряд кумаринів стимулюють ЦНС, виявляють бактеріохстатичну, антигрибкову дію, деяку протипухлинну активність.

Флавоноїди (фенольні сполуки) зустрічають у вільному стані, але найчастіше у вигляді глікозидів. Вони дуже різноманітні за хімічним складом, серед них виділяють ряд груп (катехіни, антоціани, флавони, халкони та ін.). Їх сполуки у квітах, плодах обумовлює те чи інше забарвлення. Вони володіють різноманітною фармакологічною дією, застосовуються як сердечні, жовчогінні, відхаркуючі засоби, сприяють видаленню радіоактивних речовин з організму.

Джерелом флавоноїдів є багато рослин, багаті ними плоди мандарина (геспередин), чорноплідної чгоробини (рутин, геспередин, кверцетин, собача кропива п'ятилопатева), пустирник (рутин), безсмертка звичайна, солодка шорстка та ін. З плодів цитрусових видаляється цитрин (вітамін Р). За лікарськими властивостями до вітаміну Р близький рутин. До цієї ж групи належить і вітамін В2 (рибофлавін).

Дубильні речовини (полімерні фенольні сполуки). Препарат дубильних речовин як в'яжучі, бактерицидні засоби застосовуються при шлунково-кишкових захворюваннях, для полоскання горла.

Дубильні речовини одержують з корневищ змійовика (горець зміїний), який вміщує до 15-25% цих речовин, з коренів і корневищ родовика лікарського (до 28%), вільхових шишок, кори дуба (7-12%), корневищ перстача гусячого (15-30%), плодів черемухи (біля 15%). Популярний засіб при проносах — ягоди черниці — містять до 12% дубильних речовин.

Ефірні олії — пахучі речовини, яким властива сильна леткість, обумовлюють специфічний запах рослини. Відомо близько 2000 ефіроолійних рослин. До них відносяться троянди, коріандр, лимон, м'ята, евкаліпт, кмин, кріп пахучий, валеріана, липа, береза, полин лікарський, багно звичайна, чебрець і багато інших. З таких рослин виробляють олії — м'ятну, розову, камфорну, евкаліптову, кминну, щавлієву, анісову і т.п. Ефірні олії (схожість їх з жирами зовнішня) володіють протизапальною, антимікробною і протиглистною активністю.

Смоли близькі за складом до ефірних олій. Смоли, які довго не висихають називаються бальзамами. Смоли виявляють бактерицидну, антигнилістну дію (саме тому вони входять у склад пластирів).

Органічні кислоти є постійними компонентами поряд з вуглеводами і білками, іноді перевищують вміст останніх. Вони визначають смак, а іноді й запах рослини. Ряд органічних кислот володіє біологічною активністю (лимонна, аскорбінова, нікотинова та ін.). Джерела різних органічних кислот — малина (лимонна, яблучна, саліцилова), журавлина болотна (лимонна, бензойна, хінна), лимони, гранати (лимонна кислота).

Фітонциди — особливі речовини різного хімічного складу виробляються деякими рослинами і володіють здатністю подавляти ріст бактерій, грибів, паразитичних найпростіших. Препарати їх призначають при

163

лікуванні запальних захворювань, при гіпертонії, атеросклерозі. Фітанциди є у часнику, цибулі, хріні, черемусі, евкаліпті, тополі та ін.

Ферменти — речовини білкової природи, які прискорюють перебіг біохімічних процесів в організмі. Вони відіграють роль біокаталізаторів. Більшість відомих ферментів складається з білка (папаїн, пепсин та ін.). Деякі містять у своєму складі вітаміни та інші біологічно активні речовини. Ферментні препарати широко застосовуються в якості лікарських засобів.

Вуглеводи також містяться у рослинах. Найпростіші з них моносахариди (глюкоза, фруктоза і т.п.) — з'єднуючись між собою утворюють більш складні сполуки — дисахариди (сахароза, мальтоза), три- і тетрасахариди, полісахариди, до яких відноситься ряд речовин, що застосовуються в медицині, — крохмаль, інулін, пектинові речовини, камеді, слизи, клітковина і та ін. Вуглеводи складають основну масу багатьох профілактичних і лікарських препаратів. Особливо широко використовується глюкоза — покращує роботу печінки, легко засвоюється організмом.

Дякуючи вмісту цукру велику лікарську і профілактичну цінність має мед. Як відомо мед виробляється бджолами за рахунок солодкого соку, який вилучається з квітів деяких рослин, містить до 75% суміші глюкози і фруктози, а також ферменти, різноманітні органічні кислоти (молочну, яблучну, лимонну, щавелеву і т.ін.). За рахунок пилку рослин в медові накопичуються деякі вітаміни (В, РР, С та ін.), ефірні олії, біологічно активні речовини відповідних рослин.

Крохмаль — поживна речовина рослин — на 96-98% складається з полісахариду. Основними крохмаленосними рослинами є злаки (пшениця, жито, ячмінь, рис і т.д.), картопля.

Пектинові речовини широко поширені в рослинах, в значній кількості містяться в соках стиглих фруктів, ягід і овочів. Найбільше їх значення в профілактиці захворювань шлунково-кишкового тракту.

До ліпідів відносяться жири і жироподібні речовини (ліпоїди). Накопичення жиру в деяких рослинах (в насінні і плодах) досягає значної кількості. Багато рослинних жирів знаходять застосування у профілактиці і лікуванні ряду захворювань, наприклад атеросклерозу. Широке застосування мають також ліпоїди також застосовуються (віск, фосфатиди). Найбільш поширеним фосфатидом є лецитин, який благодійно впливає на організм людини. У попередженні на лікування атеросклерозу профілактичне і лікувальне значення його навряд чи можна переоцінити.