Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
В.I.Бобрицька, М.В.Гриньова Валеологiя.doc
Скачиваний:
258
Добавлен:
15.11.2018
Размер:
4.02 Mб
Скачать

2. Характерологічний аналіз видів девіацій

2.1 Алкоголізм

Одним із проявів девіантної поведінки є вживання спиртних напоїв.

Діючим чинником всіх алкогольних напоїв є винний або етиловий спирт (С^Н^ОН), який викликає стан, що називається сп'янінням.

Алкогольним сп'янінням називають грубе порушення функцій головного мозку внаслідок отруєння алкоголем. Слово алкоголь має арабський корінь — "а1-Ье§о1", що означає "одурманюючий".

Більша частина алкоголю окислюється в організмі під впливом тканинних ферментів до води і оксиду вуглецю (IV) з утворенням ряду шкідливих проміжних продуктів (оцтовий альдегід, оцтово-етиловий ефір). Відомо, що 90 % вжитого алкогольного напою поглинається мозком. Початок сп'яніння характеризується порушенням діяльності норм великих півкуль мозку, потім і інших відділів ЦНС. Алкоголь гальмує утворення хімічних медіаторів та нейрогормонів, що відіграють велику роль в діяльності мозкових структур. Після всмоктування в кров і проходження через печінку, алкоголь потрапляє в загальний кровообіг і шкідливо впливає на кров, судини, серце. Алкоголь руйнує еритроцити та лейкоцити, що понижує імунобіологічні властивості крові. Кров транспортує випитий алкоголь в різні органи, функція яких порушується як у зв'язку з безпосередньою місцевою дією алкоголю, так і в зв'язку з порушенням в цей час регулюючого впливу на ці органи нервової системи.

Рівень алкоголю в крові слугує чітким показником інтоксикації організму. Він різко підвищується в ході надходження алкоголю до організму, а потім поступово починає знижуватися в результаті його окислення. Якщо ж в цей проміжок часу алкоголь потрапляє в організм у великій кількості, то організм не встигає зруйнувати його і рівень алкоголю затримується на високому рівні на довгий час. Між тим, при концентрації алкоголю в крові людини 0,05 % відмічають порушення в емоційному стані,

325

мисленні, поведінці. Подальше підвищення рівня алкоголю викликає більш грубі порушення: при концентрації 0,1 % не тільки посилюються розлади мислення, але й розвиваються рухові порушення; при 0,2 % — людина вже не може підтримувати вертикальне положення; при 0,3 % — виникає порушення свідомості або повна нерухомість; коли ж рівень алкоголю в крові складає 0,4-0,5 % — людина впадає в коматозний стан, свідомість її при цьому повністю виключена, рефлекси відсутні, функціонують лише життєво важливі органи — серце та легені. При підвищенні цього рівня може наступити смерть.

Алкоголізм — це хронічна хвороба, вона характеризується якісно новим, патологічним станом організму, що впливає на його функції та сторони життя людини. Особливо шкідливе вживання алкоголю для підлітків, адже організм їх досить вразливий до дії алкоголю. Якщо у дорослої людини період розвитку хвороби може тривати від 3 до 5 років, то підліток при умові регулярного вживання алкоголю стає хронічно хворим уже через рік.

Слід відмітити, що алкоголь згубно діє не лише на кровоносну і нервову системи, але і на всі інші життєво важливі органи і системи людини: травну, видільну, дихальну, репродуктивну. Так, часте вживання алкоголю призводить до жирового переродження серцевого м'язу. Алкоголь підвищує зсідання крові, судини стають ламкими, що може призвести до різноманітних хвороб (інфаркту, інсульту, тромбофлебіту). Печінка для алкоголю — орган-мішень. Токсичні продукти, вражаючи клітини печінки, викликають запальні процеси та її жирове переродження. Остання стадія при алкогольному враженні печінки — цироз.

Легені приймають активну участь у видаленні алкоголю з організму. Довготривала дія на організм алкоголю в поєднанні з переохолодженням та тютюнопалінням викликає хронічне запалення бронхів та легень, а це в свою чергу сприяє виникненню таких хвороб як: емфізема легень та пневмосклероз, внаслідок чого порушується дихальна функція легень, з'являється характерний хронічний кашель.

Останнім часом вчені занепокоєні генетичними аспектами алкоголізму. Розрізняють такі основні шляхи негативного впливу алкоголізму на нащадків:

1. тератогенний народження неповноцінної дитини в результаті вживання чоловіком в період зачаття і жінкою в період вагітності (особливо в першій її половині) алкогольних напоїв;

2. мутагенний різноманітні пошкодження хромосом;

3. соматогенний захворювання внутрішніх органів в результаті алкогольної інтоксикації;

4. спадковий виникнення алкогольної залежності у

новонародженої дитини. 2.2. Тютюнопаління

Тютюнопаління — один з видів з видів побутової наркоманії. Це шкідлива звичка, сутність якої — одержання задоволення від вдихання

326

диму тліючого тютюну. Звичка розвивається швидко і згубно діє на здоров'я людини.

Хоча куріння відоме давно, та лише в останні десятиріччя було доведено, що дія тютюну на організм різнобічна, тому є всі підстави називати його ворогом людства. На жаль, багато курців недооцінюють токсикогенний вплив на свій організм дії тютюну.

Токсичність тютюну визначається вмістом в ньому нікотину. Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут.

Тютюновий дим — це гаряча суміш шкідливих газів, парів, рідин і твердих речовин, що виникає в результаті згорання тютюнового листя.

Хімічний склад тютюнового диму досить складний: в ньому розрізняють 1200 компонентів. Найбільш шкідливі компоненти ілюструє схема №11.

Хімічний склад тютюнового диму

Найбільш шкідливі хімічні компоненти тютюнового диму

Нікотин

Бензпірен, бензатроцен

Полоній-210 Свинець-210 Вісмут-210

Синільна кислота, чадний газ, аміак

Рослинна отрута, яка діє на нервову систему людини

Ароматичні вуглеводні, які є концерогенами

Радіоактивні речовини

Отруйні речовини

Схема №11

Тютюновий дим має газоподібну, рідку і тверду фракції. До шкідливих газоподібних компонентів тютюнового диму відносять: чадний газ, аміак, сірководень, метан, оксид миш'яку (ПІ) та ін. З рідких речовин виявлені багато різноманітних кислот, спиртів, альдегідів, фенолів (вони утворюють тютюновий дьоготь), ефірні олії. Серед кислот особливо сильними отрутами є синільна, мурашина, масляна та ін. Синільна кислота — особливо сильна отрута, вона паралізує тканини та клітини дихання, порушує обмін речовин в мозку, серці та м'язах тіла. Кислоти подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів та альвеол, сприяють потраплянню в кров тютюнових отрут, викликають запалення верхніх дихальних шляхів. Феноли, що входять в склад тютюнового дьогтю викликають злоякісні новоутворення.

Зупинимося на характеристиці такого компоненту тютюнового диму, як нікотин. Нікотин — одна з основних отрут, наркотична дія якого створює потяг до куріння і утворення шкідливої звички, яка переходить у хворобу — нікотинову залежність. Прояв фізіологічної дії на організм людини ілюструє схема № 12.

327

Фізіологічна дія нікотину на організм людини

Нікотин

Ї

^

^

Припиняє проведення збуджень через нервові

викликає підсилене відкладання на стінках

Змінює секрецію наднирників;

вузли

кровоносних судин

підсилює виділення

вапна і холестерина

адреналіну

1

Як наслідок

' і

Як наслідок

'

1

Як наслідок

'

Пошкодження нервової

Склеротичні зміни

Збільшується частота

регуляції систем організму, залоз, не засвоюється вітамін С

кровоносних судин

серцевих скорочень; звужуються периферичні судини, що веде до

порушення живлення

тканин

Схема №12

До твердих фракцій тютюнового диму відносять: сполуки миш'яку, радіоактивні та концерогенні речовини.

При хронічному отруєнні тютюном порушується діяльність всіх життєвоважливих органів та систем, знижується працездатність, виникає статеве безсилля, настає передчасне старіння. Для організму дитини і підлітка тютюнокуріння особливо шкідливе, адже вплив його полягає в затримці росту та розвитку організму. Крім того, діти і підлітки, які палять погано переносять інфекційні хвороби внаслідок зниження захисних функцій організму, послаблення статусу імунної системи.

2.3. Наркоманія

Одним із проявів девіантної поведінки є наркоманія. Наркоманія — слово грецького походження ("пагЬе" — "зацепеніння", "тапіа" — "безглуздість"). Цим терміном об'єднують групу захворювань, які характеризуються потягом до постійного вживання наркотичних речовин. Цей потяг обумовлюється стійкою психічною і фізичною залежністю від них.

Після Другої світової війни розвинені індустріальні країни стали свідками різкого збільшення вживання наркотиків, таких як каннабіс (маріхуана і гашиш), опіатів (опіум в різних формах, морфін і героїн), стимулюючих препаратів, таких як кокаїн, амфетамін та ефедрин, а також різних видів саморобних наркотиків.

Проведена оцінка ситуації, що сталася в 90-х роках, засвідчила 100 тис. смертей від наркотичної залежності. Боротьба з наркотиками на той час коштувала близько 300 млрд. доларів. Але вжиті міри не змінили ситуації;

використання наркотиків не тільки не зменшилося, але й розширилося як в

328

об'ємі, так і географічне. Випадки заштрихової наркоманії реєструвалися в 1992 році у 82 країнах, а в 1996 році — 121 країні. За епідемією наркоманії йшла епідемія СНІДу: в ті ж роки ВІЧ-інфекція серед заштрихових наркоманів була зареєстрована в 52 і 81 країні відповідно.

На сьогодні відомо декілька сотень природних або отриманих штучно речовин, що мають наркогенні властивості. Їх поділяють на чотири групи. До першої групи входять препарати, виготовлені з опійного маку, а також синтетичні препарати, що мають морфіноподібні властивості. Друга група об'єднує різноманітні стимулятори центральної нервової системи. Третябарбітурати та інші снодійні і заспокійливі речовини. До четвертої групи входять речовини, які добувають з коноплі (містять каннабіоїди).

Наркотичні речовини перш за все згубно діють на ЦНС, змінюючи хімічним шляхом проходження психічних процесів, і в першу чергу в тих нервових центрах, які відповідають за відчуття та емоції. При цьому порушується сприйняття, розвиваються дефекти свідомості. Суттєве у впливі наркотичних речовин те, що викликані ними приємні відчуття виникають не як відображення в психіці і не як адекватна оцінка реальних явищ, об'єктів, процесів, а самі по собі, не залежно від дійсності, за рахунок хімічної дії тієї чи іншої компоненти на ЦНС. Крім того, наркогенні речовини штучно "вилучають" з глибин психіки такі суб'єктивні відчуття, які в дійсному житті трапляються рідко. Це відбувається тому, що наркогенні речовини можуть діяти одночасно на різні відділи нервової системи, порушуючи їх ієрархічну взаємодію.

Загальна особливість всіх наркогенних речовин — їх висока токсичність. Вони викликають порушення життєвих функцій організму, пониження активності всіх фізіологічних процесів, загальне фізичне і нервове виснаження. В процесі розвитку захворювання спочатку формується психічна залежність (бажання повтору задоволення), а потім фізична. Для наркотично залежної людини характерна особлива система ціннісних орієнтацій, яка базується на ставленні до наркогенної речовини як до найголовнішої життєвої цінності, фундаментальної життєвої потреби. При цьому перебудовується напрямок і зміст всіх психологічних процесів. Слід відмітити, що, на відміну від алкоголізму, залежність від наркогенної речовини і саме захворювання — наркоманія — розвивається набагато швидше: якщо для того, щоб стати хронічним алкоголіком потрібно декілька років, то для того, щоб стати наркоманом достатньо зробити одну-дві ін'єкції певної наркотичної речовини. Підступність наркотиків в тім, що, за висловлюваннями лікарів-фахівців, "наркотик вміє чекати" — рік, два, декілька років. Але, як правило, вихід один: з'явлення психологічного потягу, а потім розвиток практично невиліковного (з 100 наркоманів може вийти з залежності лише 1 захворювання). :^ " ь? г і' * -

Отже, наркоманія, як захворювання, характеризується трьома основними ознаками: психічною залежністю, фізичною залежністю і толерантністю.

329

Психічна залежність хворобливе прагнення безперервно або періодично вживати наркогенний препарат, для того, щоб знову пережити певні відчуття або зняти явища психологічного дискомфорту. Фізична залежність — стан, який виникає в результаті перебудови життєдіяльності організму у зв'язку з хронічним вживанням наркотиків. Вона проявляється інтенсивними реакціями, які з'являються відразу, як тільки дія препарату припиняється або нейтралізується специфічними антагоністами. Ці порушення називають синдромом "відміни", "наркотичним голодом" або абстинентним синдромом. Фізична залежність, як і психічна, обумовлює неперервне використання наркотичних речовин або повернення їх до вживання після деякого утримання.

Толерантність прояв адаптації, тобто звикання організму до наркогенних препаратів. Вона полягає в зниженні інтенсивності реакцій на чергове введення певної їх кількості, тому для досягнення бажаного психофізичного ефекту хворому потрібна більша кількість (доза) наркогенної речовини. Як показують соціальні та психолого-педагогічні дослідження, присвячені формуванню у підлітків схильності до прийому наркотиків, пронаркотична настанова створюється у шкільному віці. Приблизно у віці 10 років діти знають про наслідки вживання наркотиків, пізніше вони дізнаються про речовини, засоби і відчуття, які супроводжують вживання наркотичних речовин. Надалі, у старшому шкільному віці, вони вже мають суперечливу інформацію про те, що наркотики — це дещо і небезпечне, і приємне. Це породжує певний дисонанс, який вирішується або початком вживання наркотичних засобів, або відмовою від них.

Мотивація вживання наркотиків зв'язана, як правило, із впливом мікросоціальних факторів, таких як соціальна дезадаптація, виховання в неблагополучній сім'ї, з індивідуальними особливостями підлітка. Нерідко ці фактори поєднуються.