2. Методи виявлення і попередження можливих аномалій розвитку дитини в ембріональному періоді

2.1. Пренатальний період

Розвиток організму є складне, добре скоординоване поєднання таких процесів, як ділення клітин, їх міграція, взаємодія, генна регуляція і диференційовка. Будь-яка взаємодія, яка порушує ці процеси, може викликати вади розвитку зародка. Фактично, приблизно половина всієї кількості зародків не доживає до народження. У більшості з них аномалії виявляються на дуже ранніх стадіях, і такі зародки не можуть імплантуватися в стінку матки. Інші зародки імплантуються, але не можуть закріпитися в стінці матки настільки, щоб вагітність стала успішною. Таким чином, найбільш аномальні зародки спонтанно абортуються навіть до того, як жінка дізнається про свою вагітність.

З цього витікає, що розвиток багатьох зародків людини порушується рано і вони не довго живуть у матці. Дефекти легень, кінцівок або рота не дуже небезпечні для плоду (який, знаходячись в організмі матері не дуже залежить від цих органів), але вони можуть серйозно загрожувати життю дитини після її народження. Приблизно 5% новонароджених дітей мають виражені вади. Одні з них безпечні для життя, а інші являють собою тяжкі відхилення від норми.

97

Винятково надійного способу визначення внутрішньоутробного віку не існує, компромісне рішення, вибрана оцінка розвитку плоду за вимірами, зробленими при народженні і невдовзі після народження.

Ріст плоду відбувається дуже швидко на ранніх термінах внутрішньоутробного розвитку, досягаючи піка швидкості на 5-му місяці вагітності.

Дитину, яка народилася з масою тіла 2500 г і менше, прийнято вважати дитиною з низькою масою при народженні.

Народження дітей, надто маленьких для свого терміну внутрішньоутробного розвитку, є очевидним наслідком внутрішньоутробної затримки росту плоду. Вірогідно, основним фактором при цьому служить відсутність належного харчування матері і плоду — стан, безсумнівно, оборотний. Мозок, що росте, є однією з систем організму, яка має критичний період розвитку (для головного мозку цей критичний період продовжується приблизно від 32-го тижня антенатального до другого року постнатального розвитку). Як наслідок, затримка росту в цей період повинна, очевидно, призводити до незворотніх зрушень розвитку мозку і формування постійного дефекту того чи іншого ступеня.

Оскільки багато факторів, які викликали народження дітей з низькою масою (вагітність у підлітковому віці, гіпертонія тощо), можна було б передбачити і запобігти їм або пом'якшити кваліфікованим спостереженням і лікуванням у пренатальному періоді, а значить зробити їх оборотними. Це дасть покращення у прогнозі розвитку і майбутнього стану здоров'я таких дітей.

2.2. Вроджені порушення відомої генетичної етіології

Генетичне обумовлені порушення не підпадають під рубрику "перинатальні захворювання", бо вони існують, хоч і не обов'язково виявляються, під час зачаття. Але вони відіграють суттєву роль в захворюваннях дорослих. Оскільки багато генетичне обумовлених порушень можна діагностувати всередині вагітності, це дозволяє вжити завчасних профілактичних заходів.

Виражені розлади генетичної етіології включають хромосомні аномалії і вроджені помилки метаболізму. Крім того, можна вважати захворюваннями генетичної етіології синдроми і ізоімунізації за групами крові. Хоча ці відхилення не завжди включаються в перелік генетичних порушень, вони обумовлені генетичне визначеними групами крові матері і плоду.

Хромосомні аномалії

Наука про вродженні аномалії називається тератологією, а агенти, відповідальні за їх виникнення, називаються тератогенами (творцями чудовиськ, монстрів). Тератогени діють протягом певних критичних періодів. Для будь-якого органа критичним періодом є час його росту і утворення специфічних для цього органа структур. Різні органи мають різні критичні періоди, хоч періоди між 15 і 60 добою вагітності — критичний для багатьох органів. Серце формується між 3-ім і 4-им тижнями, тоді як зовнішні статеві органи найбільш чутливі до впливів між 8-им і 9-им

98

тижнями. Мозок і скелет чутливі до шкідливих впливів постійно, починаючи з 3-го тижня після зачаття до кінця вагітності і пізніше.

Існує багато різних тератогенів. До одного з класів відносяться агенти, які викликають генні мутації² Іонізуюча радіація і деякі лікарські препарати викликають розрив хромосом і змінюють структуру ДНК. З цієї причини вагітним жінкам слід уникати зайвих впливів рентгенівського випромінювання, хоч даних про вроджені аномалії, викликані випромінюванням з метою діагностики, немає. Вроджені вади, такі, як ахондропластична карликовість (детермінується аутосомним домінантним геном, який викликає розвиток укорочених кінцівок при нормальному тулубі) або синдром Роберта (аутосомна рецесивна хвороба, при якій у дитини спостерігається виражена редукція кінцівок, розщеплене піднебіння, сильне відставання у розумовому розвитку), є прикладами мутації за одним єдиним геном (успадкованої за законами Менделя). Інші вроджені захворювання обумовлені наявністю зайвих хромосом. До числа таких захворювань відносяться, наприклад, синдром Дауна ( наявність зайвої хромосоми в 21-й парі, що викликає розумову відсталість, пороки серця, збереження певних рис, що характерні для м'язів плода) і синдром Клайнфельтера (наявність зайвої Х-хромосоми у самця, що тягне за собою нерозвиненість сім'яників, стерильність і невелику затримку розумового розвитку).

Коли відомо, що у одного з батьків є хромосомні транслокації або у братів і сестер або близьких родичів дитини, котра має народитися, є хромосомні аномалії, можна передбачити, що хромосомні аномалії є також у даного плода, і вагітна жінка повинна бути віднесена до групи ризику. Крім того, у жінок старшого віку вірогідність народження дитини з хромосомними аномаліями пов'язана з віком.

Виявляють хромосомні аномалії методом амніоцентезу. Коли термін вагітності 16 тижнів, роблять забір амніотичної рідини (вона складає 175 мл на цей час), котра має достатню кількість життєздатних клітин для створення культури клітин плода. Використання сучасних методів диференційованого забарвлення дозволяє з високою точністю ідентифікувати аномальні каріотипи.

Вроджені помилки метаболізму

Більшість генетичних захворювань, обумовлених недостатністю ферментів, можуть бути об'єднані в групу вроджених помилок метаболізму. Ця група включає ряд порушень метаболізму ліпідів, мукополісахаридів, серію порушень метаболізму амінокислот, розлади вуглецевого обміну.

Кожен з них може бути діагностований іп шего. Але найбільш простим і більш прийнятим у глобальному масштабі підходом є поради людям, для яких існує ризик мати спадкоємців з такими дефектами, не мати дітей.

Хвороби ізоімунізації за групами крові

Хвороби цієї групи можуть розглядатися як ті, що мають генетичну

Інші класи тератогенів складають віруси, лікарські препарати, хімічні сполуки природного і штучного походження та ін.

99

етіологію. Єдиним захворюванням, що підлягає втручанню є резус-ізоімунізація, яка може спостерігатися у тих випадках, коли резус-від'ємна жінка вагітна резус-позитивним плодом. Хвороба виявляється у формі еритробластозу плода, який може призвести до загибелі плода чи новонародженого або до пошкодження головного мозку внаслідок ядерної жовтяниці. Якщо лікування не проводилося, смертність від цього захворювання висока, але сучасна тактика "ведення" вагітності і лікування новонародженого значно знизила як смертність, так і частоту стійких пошкоджень. Крім того, захворюванню можна повністю запобігти шляхом уведення специфічних імуноглобулінів після пологів, абортів і амніоцентезу у жінок групи ризику.