3. Аюрведа — медицина Стародавньої Індії; витоки та внесок у сучасну науку про здоров'я людини

Аюрведа бере свій початок з письмен, яким більше тисячі років — з Вед. Основні положення Аюрведи схожі з положеннями, які ми знаходимо в стародавньокитайській, стародавньоперській і стародавньогрецькій медицині. Лікар-вайдья мав величезні пізнання«у діагностиці станів здоров'я і хвороби, визначав здатність організму людини повністю відновитися після хвороби, омолодитися, прожити довге життя. За Аюрведою, це дуже важливо в контексті тих проблем, які вирішує валеологія — людину не вилікувати, якщо вона пасивна в процесі лікування, не бере участі в ньому.

Таким чином, Аюрведа — наука про самооздоровлення, про довге і здорове життя.

Аюрведа базується на концепції п'яти елементів: "ефіру" ("простору"), "повітря", "вогню", "води", "землі". Ці п'ять елементів складають три доша:

"вата" ("ефір" і "повітря") — надсистема, об'єднуюча і регулююча; "капха" ("вода" і "земля"); пітта ("вогонь") — базові системи, протилежні. Гармонія трьох дошей — здоров'я, а дисгармонія — хвороба.

Вроджене домінування в людині одного з дошей обумовлювало, за віруванням стародавніх індусів, конституцію тіла, а також те, що ми сьогодні називаємо темпераментом, схильністю до певного стилю сприйняття світу, стилем поведінки, пристосуванням і реагуванням на виклики зовнішнього середовища.

Хвороби, за Аюрведою, виникають у тонкому і товстому кишечнику, а також у шлунку. Очевидно, що дієта, оздоровче харчування, регуляція і очищення — обов'язкові, чим би не хворіла людина.

Аюрведа діагностує стан організму, а не тільки хворобу, яка себе виявляє. Вона прогнозує виникнення хвороби за станом організму і попереджує її. Аюрведа вчить, що людина — це жива книга, і для того, щоб зрозуміти, шо відбувається з людиною, зрозуміти, куди вона йде — до здоров'я чи до хвороби — слід вивчати її щоденно.

Щоденно читати, вивчати книгу свого життя, контролювати стан свого організму може тільки сама людина. Якщо вона навчилася читати її — вона має необхідний мінімум знань про свій організм, здоров'я, та його складові, про психічне і тілесне в їх нерозривній єдності.

4. Відкриття цілителів Тібету та оцінка їх нащадками

Виникла медицина Тібету у VII столітті. Вона увібрала в себе стародавньоіндійські, стародавньокитайські і стародавньоперські набутки про оздоровлення людської душі і тіла. Ютот Иондан-гонпо (1112-1203 р.р.) об'єднав основи тібетської філософії зцілювання в "Чжуд-ши" ("Чотири тантри"), а в XVII ст. Десрід Санчжай-Чжамцо склав коментарій до "Чжуд-ши" — "Вайдурья — онбо".

Тібетська філософія оздоровлення людини — струнка і оригінальна система профілактики, діагностики і лікування захворювань, серед найбільш загальних причин яких виділялись "надлишок", "нестача", та "зрада" ("невірність") .

"Надлишок" — перевищення міри, коли чогось дуже багато і це порушує гармонію життєдіяльності, виснажує одну з систем організму. "Надто багато" чи то харчів, емоцій або розсудливості, руху або спокою, роботи або відпочинку, хорошого чи поганого, радості чи горя — завжди погано для здоров'я чи довголіття.

Навіть "надто багато радості", надто хороше життя і благополуччя, не тільки розніжують людину, але й приховують у собі загрозу тяжких зривів при найменшому неблагополуччі, горі, невдачі. Створивши для себе "рай на землі" часто хворіли і передчасно помирали падишахи. "Нестача" — коли, навпаки, всього або чогось дуже потрібного — матеріального і нематеріального — надто мало. Мова йде про тяжкі умови життя, про незрозумілі, фанатичні самообмеження (аскетизм) в їжі, сексуальному житті, про ті випадки, коли мало позитивних емоцій і життя безрадісне, коли обмежується сон, відпочинок, воля.

"Зрада" ("невірність") — збочення і притлумлення природного, в тому числі й емоцій, нехтування своєю натурою, боротьба з власною природою. "Невірність" — дисгармонійне життя.

До конкретних причин хвороб, за віруванням тібетців, належать непомірні пристрасті і неприборканий гнів. Пристрасті випалюють сили організму. Гнів порушує циркуляцію життєвої енергії і, збираючи її ніби в "лазерний струмінь", спрямовує в серце і мозок.

За вченням "Чжуд-ши", загальною причиною всіх хвороб є безграмотність, невігластво. Саме вони породжують "надлишок", "нестачу" і особливо "невірність", а звідси — нездоровий спосіб життя і хвороби.

У поглядах на проблеми здоров'я і хвороби цілителів Тібету є вчення про умови, які сприяють людині або навпаки, якщо вона не вміє їх використовувати — роблять її вразливою. Це такі умови: вік, сезон, психічний стан, спосіб життя.

Тібетці вважали,що організм людини ділиться на три надсистеми "рлунг" ("вітер"), "мкхріс" ("жовч"), "бадкан" ("слиз"). 404 хвороби, які розрізняли цілителі Тібету, були саме хворобами цих надсистем.

Таким чином, знати себе, жити в гармонії з собою, з природою, з оточенням, враховувати свій вік, організувати доладно харчування і спосіб життя — основні умови здоров'я за віруваннями лікарів Тібету.

З ними важко не погодитися і сучасній людині: вона відкриває їх для себе сьогодні — адже все нове, то добре забуте старе.