2. Взаємовплив біологічного і соціального у психічному розвитку індивіда

Розуміння провідних положень вчення про людину як соціальну істоту, не може бути повним без розгляду питання про взаємовплив біологічного і соціального в її психічному розвитку.

У цьому ракурсі означена проблема виступає переважно як проблема "організм і особистість". Одне з цих понять сформувалося в констекті біологічних, друге — соціальних наук, але те й інше відноситься до людини, до індивіда як представника виду "людина розумна" і як до члена суспільства. Разом з тим кожне з цих понять відтворює різні аспекти властивостей людини. В понятті "організм" знаходить відображення людський індивід як біологічна система, а в понятті "особистість" — його включення у соціальне.

Процес становлененя особистості у психології нерідко розглядається тільки у плані соціальному. Людина в біології вивчається переважно як фізіологічна система, як організм. Але, як відомо, формування тих чи інших особистісних властивостей можливе тільки при визначенні рівня нервово-психічного розвитку людини. Формування особистості і дозрівання людського організму — це не два різних, паралельних або навіть взаємопов'язаних процеси, це єдиний процес онтогенетичного розвитку людини.

Продовження термінів розвитку людини у порівнянні з іншими тваринами збільшило не тільки її інтелектуальні можливості, але й період, коли ці можливості реалізуються у вигляді накопичення досвіду і створення міцних зв'язків, що виявляються потрібними у майбутньому загальному, в тому числі й психічному, розвитку. Відомо, що багато функцій ЦНС після проходження певного сенситивного періоду розвиваються повільно. Так, діти, виховані тваринами або у повній ізоляції, досягнувши певного віку, майже не можуть оволодіти мовою. Підтвердженням висловленої позиції слугують також досягення сучасної клінічної психіатрії в галузі дослідження етіології алкоголізму і наркоманії, які доводять наявність у людини суто біологічних задатків, що реалізуються під безперервним впливом соціального середовища.

Інше питання, в якому надзвичайно цікаво переплітаються проблеми соціального і біологічного, — це роль спадковості у злочинності. Що таке злочин? Це порушення особою, яка відповідає за свою поведінку, законів соціуму. Але людина виховується не в суспільстві в цілому, а в його невеликій частині, не у всій його системі, а в мікросоціальній підсистемі. Якщо людина податлива впливам, тоді це середовище й визначає її

54

відношення до законів суспільства. Якщо це середовище злочинне, або близьке до злочинного, то й вихована в ньому людина випробовує вплив цього середовища. Таким чином середовище визначає розвиток людини, але не прямо, а в залежності від її біологічних особливостей.

Типовим прикладом, в якому переплітаються соціальні й біологічні моменти, є різниця у поведінці дітей в одній сім'ї в залежності від стану їх індивідуального здоров'я. Так, у сім'ї, де одна сестра здорова, а інша хворіє, перша весь вільний час спілкується зі своїми однолітками, ходить у кіно, на вечірки, живе повнокровним життям. Друга — вимушена більшу частину свого часу проводити самотньо, лікуватися, дотримуватися режиму хворої людини. Поступово вона занурюється у свій власний світ, свої турботи, формує своє бачення оточуючих, їх поведінки, відношення до себе. Природно, що в обох сестер формується різне відношення до світу, до життя. Вони живуть в одній сім'ї, одному мікросередовищі, але різний стан здоров'я спонукає їх жити по-різному. ^,'у Суттєвим доповненням до сказаного є сучасні дослідження в галузі

герттці^ Так, доведено, що людина, яка передчасно вийша на пенсію і таким ^\ ~' чином змінила свій соціальний статус, своє соціальне оточення, має ' можливість самоствердження в соціумі, може стати вразливою, вередливою, пригніченою, губить інтерес до життя, а також виявляє очевидні ознаки змарніння.

Отже, можна дійти висновку, що людина є одночасно і складною біологічною істотою, і особистістю, яка усвідомлює себе, здатна словесно описати свій стан (володіє вербальною комунікацією, здатна мріяти і реалізувати свої мрії, і є членом суспільства, який приймає активну участь в його побудові й розвитку). Тому проблеми здоров'я людини слід вивчати комплексно і з психологічної, і з соціальної, і з фізіологічної (біологічної) сторін.