1. Фізіологічні особливості розумової праці. Втомлення, його діагностика і профілактика

Початок навчання має велике соціальне і психологічне значення в житті людини. Відрив від сім'ї, спілкування з великою кількістю нових людей, дотримання правил колективу тощо — все це викликає значну напругу адаптаційних процесів.

Навчання супроводжується зниженням рухової активності дитини, зростанням статичної роботи м'язів. Крім того, найголовніше, що вона починає реалізувати себе у новій для неї сфері — сфері розумової праці.

Широко поширене помилкова уявлення про розумову працю як про працю легку. Таке уявлення базується на тому, що при розумовій праці енергетичні витрати (а це один з критеріїв оцінки важкості праці) значно нижчі за фізичну.

А між тим, при розумовій праці мозок, який складає лише 1,2-1,5% маси тіла, споживає більше 20% його енергетичних ресурсів. Потік крові до працюючого мозку збільшується у 8-Ю разів у порівнянні зі станом спокою, виростає споживання ним кисню і глюкози.

Погіршуються функції зорового аналізатора — гострота зору, стійкість ясного бачення, контрастна чутливість, зорова працездатність.

Розумовій праці властива і найбільша ступінь напруги уваги: так при читанні спеціальної літератури ця напруга майже в 2 рази вища, ніж при водінні автомобіля по місту, і в 5-6 разів вища, чим при виконанні багатьох видів немеханізованої фізичної роботи.

115

Мала рухомість, вимушено одноманітна поза при розумовій праці сприяють послабленню обмінних процесів, явищам застою в м'язах ніг, органах черевної порожнини (малого тазу).

Після тривалої, надмірної, напруженої, одноманітної роботи, як відомо, настає втомлення. Втомлення — природний фізіологічний стан організму, який розвивається в ході напруженої або довготривалої роботи і виявляється в пониженій працездатності.

Розвиток втомлення пов'язаний зі змінами, які відбуваються в ЦНС, порушенні проведення нервових імпульсів в синапсах.

При цьому нервові клітини поступово на деякий час втрачають здатність сприймати сигнали із зовнішнього середовища, необхідні для продовження праці, а також сигнали від працюючого органа. Зменшується можливість нервових клітин диференціювати необхідні і випадкові сигнали, відокремлювати потрібний сигнал від перешкод і т.д.

У результаті здатність їх здійснювати свою регулюючу функцію різко падає, розвивається так зване охоронне, тобто виникаюче від роботи за межами наявних можливостей, гальмування.

Охоронне гальмування одержало свою назву тому, що воно розвивається раніше, ніж відбудеться повне виснаження резервів працюючого органу або системи органів, у т.ч. і нервових клітин.

Таблиця № з Зовнішні ознаки втомлення при розумовій праці

Об'єкти спостереження	Втомлення незначне	Втомлення значне	Втомлення різке
Увага	Зрідкі розслаблення	Розсіяна, часті відволікання	Послаблена, реакції на нові подразники (нові словесні вказівки) відсутні
Поза	Непостійна, простягання ніг і випрямлення тулуба	Часта зміна поз, повороти голови у різні боки, підтримка голови руками	Прагнення покласти голову на стіл, ви­тягнутися, відхилив-шись на спинку стільця
Рухи	Точні	Невпевнені, з затримкою	Суєтливі рухи рук і пальців (погіршення почерку)
Інтерес	Живий інтерес, бажання задавати питання	Слабкий інтерес, відсутність питань	Повна відсутність інтересу, апатія

Першочергове втомлення може бути подолане за рахунок вольового зусиля, завдяки якомусь стимулу до діяльності. В побуті здатність людини до додаткових зусиль одержала назву "другого дихання". В його прояві важливе місце має психічний механізм волі.

Таким чином, поняттю втомлення можна дати і таке формулювання — це гальмування в клітинах центральної нервової системи, яке спрямоване на запобігання значної витрати енергії, що могло б призвести до

ііб

пошкодження працюючого органа або системи органів. І одночасно — це сигнал для працюючої людини про необхідність відпочинку. Суб'єктивним виявленням втомлення є втома — суб'єктивне відчуття, яке супроводжується байдужістю до роботи, а також відсутністю бажання її продовжувати. Втомлення характеризується проявом деяких зовнішніх ознак (див. табл. № 3).

2. Перевтома як патологічний стан, заходу щодо її запобігання Буває так, що інтенсивність роботи або її об'єм були надмірними (людина через якісь причини не могла припинити роботу) або якщо відпочинок після роботи недостатній для повного відновлення фізіологічних можливостей організму, тоді втомлення поступово, протягом деякого періоду, може перейти в патологічний стан — перевтому.

Таблиця № 4 Основні симптоми при різних ступенях перевтоми

Симптоми	Ступінь перевтоми
	Початкова	Легка		Виражена	Важка
Пониження дієздатності	Незначне	Помітне		Підвищене	Різке
Поява раніш відсутньої втоми	При поси-ленному на­вантаженні	При звичай­ному наван­таженні		При полег­шеному на­вантаженні	Без всілякого навантаження
Компенсація вольовим зу-силлям пони-ження дієз-датності	Не потребу­ється	Повна		Часткова	Незначна
Емоційні зрушення	Часом пони­ження інтересу до роботи	Часом нестій­кість настрою		Роздратова­ність	Пригнічений стан, різка роздратованість
Розлади сну	Важче про­кидатися або засинати	Набагато важче вис-патися		Сонливість	Безсоння
Пониження розумової працездат-ності	Немає	Важче зосе­редитися		З'явлення забудькува­тості	Помітне по­слаблення уваги і пам'яті
	Заходи валеологічної корекції
	Упорядков. відпочинку, заняття фізкультурою	Чергова від­пустка і від­починок	Тривала від­пустка і орга­нізований відпочинок			Лікування

Це стан організму між здоров'ям і хворобою. Воно знаходить вияв у цілому ряді порушень — в першу чергу, в погіршенні психічних функцій (послаблення пам'яті, пониження уваги, утруднення мислення, підвищення збудливісті, поява байдужості до оточуючого і т.д.); порушеннях сну (він стає неглибоким і тривожним), в пониженні апетиту, в загальній слабкості і в'ялості, в появі головних болей і т.д. При цьому спостерігається також і зниження стійкості організму до різних захворюваннь, в першу чергу вірусних інфекцій, застуд, до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Кожна ступінь перевтоми (початкова, легка, виражена, важка) має свою специфічну симптоматику (див. табл. № 4).

117

Для запобігання перевтоми поряд з дотриманням вимог, які відносяться до організації самої роботи (об'єм і складність завдання, темп і ритм виконання, ступінь різноманітності конкретних дій і т.д.), важливе значення має і забезпечення її умов (чіткий режим дня, повноцінний сон, відповідне витратам енергії харчування, хороша вентиляція приміщення і т.д.). Все це у комплексі складає сукупність валеологічних норм до організації праці.