1. Шляхи вирішення проблем здоров'я людини у Стародавній Персії
Перший значний період пізнання персами проблем власного здоров'я почався десь у середині І тисячоліття до н.е. Персія розквітла в період правління Дарія Великого. Саме тоді вплив Персії широко розповсюдився на ввесь середній Схід. Перше джерело інформації про стародавню перську філософію "Зандавеста", одна з книг якої "Венідад", містить декілька розділів, присвячених лікуванню хворих.
"Венідад" (у перекладі "Закон проти демонів") повідомляє про 99 999 хвороб, що вражають людський рід. Безперервні закликання, на думку персів, прокладали шлях до життя без хвороб і захищали людину від дії злих духів.
Цікавим і досить прогресивним для культури врачування Персії було те переконання, що запорукою здоров'я є моральна чистота в думках і вчинках. Взагалі висока вимогливість до людини була характерною для Стародавньої Персії: потрібно бути сміливим, мудрим, скромним і щедрим. На щастя, щоб допомогти людині у боротьбі за здоров'я приходив пророк Зороаср (Заратустра). За філософським вченням Персії, людині надавався вибір між добром і злом. Заратурстрі допомагали Волхви, яких називали Магами. Термін "магічний" походить саме від них.
Хоч у "Венідаді" згадуються три типи лікарів — хірурги, лікарі-травники і маги, — акцент все ж робиться на релігійних і магічних процедурах: "Коли змагаються лікарі, один з яких володіє скальпелем, інший — травами, а третій — словом (вірогідно, це еквівалентно нинішнім:
хірургу, інтерністу, і психіатру), ми повіримо тому, хто виліковує ввесь світ, тому що він лікар з лікарів і приносить користь також душі".
Профілактика і гігієна, здоровий розум і здорове тіло, добрі справи і хороші думки традиційно в Персії розглядалися як спосіб зберігання і покращення здоров'я. Але етичні концепції не могли побороти епідемії, і в цьому відношенні медицина Персії не досягла значного прогресу. Крім того, вона мала обмаль емпіричного і раціонального досвіду оздоровлення людини.
Однак, перська медицина виявила себе в медичних віруванях інших народів.
2. Набутки медицини Стародавнього Китаю та Ух значення для сучасності
Китайська традиційна медицина сягає своїм корінням в далеке минуле. Протягом тисячоліть вона вбирала величезний емпіричний досвід народу і розвивалася в нерозривній єдності з самобутньою китайською філософією.
Уявлення древніх китайців про оточуючий світ формувалися століттями і пройшли тривалий шлях від культу природи (землі, гір, сонця, місяця і планет) до релігійно-філософських систем (конфуціанство і даоцизм у VI ст. до н.е., ін. вчення) та наївно-матеаріалістичної філософії, яка виникла в Китаї в середині І тисячоліття до н.е. і набула розвитку в працях китайських філософів в епоху древніх імперій.
Для повноцінного сприйняття концепцій теоретиків медицини Стародавнього Китаю необхідно зрозуміти символіку, до якої вдавалися цілителі того часу. У китайців домінувало інтуїтивне, образне і символічне мислення. Це дозволяло бачити їм проблеми повно і цілісно, ясно і просто.
Концепція єдиного організму, неподільності психічного і тілесного, окремого органу і всього організму — основа розуміння давньокитайськими цілителями станів хвороби і здоров'я, умов довголіття. Найкраще всього ця концепція викладена у вченні про "інь-ян", про канали організму, про "п'ять рухів" ("у-син") і про енергію ("чи ").
%
й
^
її
Ії
»
+
П
Схема каналу нирки з точками традиційного голковколювання
У Китаї вважали, що існує єдина початкова матерія "тайцзи"; вона породжує протилежні за своїми властивостями субстанції — активне (чоловіче) начало "ян" і пасивне (жіноче) "інь".
Згідно з цією теорією в природі все протилежне: є спека і є холод, сила і слабкість, рух і спокій, верх і низ, день і ніч, чоловіче й жіноче. Існує одвічна боротьба і їх нерозривна єдність. "Ян" і "інь" взаємнопов'язані і проникають одне в одне.
У результаті взаємодії "інь" і "ян" виникли п'ять першостихій: вода, вогонь, дерево, метал і земля, з яких і створюється вся багатоманітність матеріального світу — "десять тисяч речей" ("вань у"), включаючи й людину.
Таким чином, людина — частина природи, частина великої тріади Небо-Людина-Земля, і тому вона знаходиться в гармонії з оточуючим світом, який можна пізнати і який перебуває в постійному русі і зміні. Так, п'ять першостихій, з одного боку, можуть народжувати одна одну (вода нарожує дерево, дерево — вогонь, вогонь — землю, земля — метал, а метал
— воду), а з іншого, — послаблюють одна одну (вода гасить вогонь, вогонь плавить метал, метал руйнує дерево, дерево — землю, а земля засипає воду)
— концепція "п'яти рухів" ("у син").
Згідно з цими поглядами, здоров'я розумілося як рівновага обох начал "інь" і "ян" і п'яти першостихій, а хвороба — як порушення їх правильної взаємодії. Різні варіанти цих порушень об'єднувались у дві групи синдромів:
синдром надлишку "ян", синдром нестачі — "інь". Різноманітність хвороб пояснювалося широтою взаємодії організму з оточуючим світом, особливостями самого організму, тривалістю перебування в одному з емоційних станів (радість, страх, гнів, смуток). Завдання зцілювача полягало саме у відтвореннні порушеної рівноваги.