5. Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес

Необхідно визначити оптимальний для себе рівень стресу, щоб не страждати від відсутності справжньої діяльності, або не від постійного надмірного навантаження. Різним людям, як стверджує Г.Сел'є, потребуються різні ступені стресу: один і той же рівень стресового навантаження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато залежить від того, наскільки та чи інша людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Очевидно, що людині в передінфарктному стані не під силу навіть незначна частина того емоційного і фізичного навантаження, з яким без напруги може справитися здорова, добре тренована людина.

Цілий ряд робіт присвячено проблемі індивідуальних відмінностей стресу. У більшості з них розглядається різна схильність людей стресу і те, які відмінності стресу можуть бути у різних людей.

Виходячи з того, що у людини існують неусвідомлені потяги до одержання не тільки позитивних, але й негативних емоцій, висловлено припущення про те, що індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють "різний баланс збудливості систем позитивної мотивації і систем негативної мотивації". Звичайно, вказані системи мотивації можуть створювати тільки передумови поведінки людини, в мотивах якої основна роль належить моральній стороні, практиці, світогляду, переконанням.

Особи, які мають згідно класифікації Роттера внутрішній "локус" контроля за своєю діяльністю — "інтернали" (впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки), менш схильні дистресу в екстремальних умовах при соціальному тиску, чим "екстернали" з зовнішнім "локусом" контроля (невпевнені в собі, ті, які потребують заохочень, хворобливо реагують на критику, надіються на

282

випадок, долю). Це не універсальна закономірність. У "Інтернала", якого покинула віра в себе під впливом критичних факторів, можуть виявитися якості "екстернала". Або ж без навичок знаходження підтримки ззовні, він може бути ще більш беззахисним чим "екстернал" у подібних умовах. Слід відмітити, що ця залежність не однозначна. Відсутність можливості контролювати стресогенну ситуацію надає більш дистресову дію на "інтерналів", чим на "екстерналів". Поряд з цим виявлено, що "тренування" можуть змінити місце локуса. Про це мова піде нижче при розгляді питання про психологічну корекцію.

В таблиці № 29 подані характеристики рис характеру, в силу яких особи мають більшу чи меншу ступінь схильності до дистресу.

Таблиця № 29

Риси характеру, які сприяють впливові дистресу на організм	Риси характеру, які запобігають впливові дистресу на організм
1. Тривожність як риса характеру	1. Тривожність виникає лише в небезпечних ситуаціях
2. Схильність до недооцінки складності завдань і часу, який потребується для вирішення завдань	2. Схильність до спокійної, спланованої, розміреної діяльності
3. Невпевненість, постійне очікування невдачі, "провалу"	3. Упевненість в собі, своїй "успішності"
4. Схильність неадекватно оцінювати здібності, що потребуються для рішення завдань, реальних ситуацій	4. Схильність реально оцінювати свої потенційні можливості у вирішенні поставленого завдання, життєвих ситуацій

Вияв стресу залежить від відношення суб'єкта до стресфактора. Запропоновано класифікувати людей за їх відношенням до стесора на "репресорів", які притлумлюють в собі тяжкі переживання стресу, і на "приховувачів", які не визнають вплив на них як стресовий

В шістдесяті роки психологи Холмс і Рей узагальнили відомості про фактори, які можуть викликати стрес. На основі наукових даних, вони проставили напроти кожної такої ситуації конкретну суму в балах. Ця сума характеризувала ступінь тяжкості, яку в середньому надає та чи інша подія на людину. Вони також вияснили, що при актуальній кількості балів більше 150 або при 300 балах, накопичених впродовж останнього року, виникає п'ятидесяти відсотковий ризик захворювань у зв'язку із стресом.

Школа стресорів Холмса і Рея починається зі смерті партнера по шлюбу (100 балів), далі йде розлучення (73), ув'язнення або смерть члена сім'ї (63), тяжке захворювання (53), шлюб (50), втрата роботи (47), вихід на пенсію (45), переміна у стані здоров'я члена сім'ї (44), вагітність (40), і тільки після цього настає черга типового стресу, який пов'язаний з роботою — адаптація до нового місця (39). Якщо звичайна сімейна сварка оцінюється в 35 балів, то проблеми з начальством досягають лише 23 балів, зміна в умовах праці — 20, а відпустка 11 балів.

Пізніше, в восьмидесятих роках Де Лесус модифікував цю школу стресорів. Він більш наочніше показав значення позаробочих ситуацій в

283

ЖИТТІ ЛЮДИНИ.

Як видно з запропонованої шкали, основою оцінки є шлюб, якому надається 50 балів. Кожну наступну позицію потрібно розглядати у співставленні до тривалості у часі і складності пристосування саме до шлюбу. Згідно цього встановлюється менша або більш висока оцінка в балах (в межах від 0 до 100). Як відомо, значущість подій незалежно від того сприймається вона людиною позитивно чи катастрофічне, має суб'єктивну оцінку. Будь-яка зміна, в тому числі бажана, створює проблеми. Тому поставлене завдання — вирішити, яких зусиль варта людині адаптація до різних життєвих обставин, що несуть за собою зміни у способі життя або у стереотипах поведінки.

Один із варіантів вимірювальної школи Холмса і Рея запропонували чеські дослідник Болелоуцький, Горват і Ковалих. Для оцінки суб'єктивної значущості подій в житті людини пропонуємо цей ряд стресових обставин:

Подія	Оцінка в балах
І.Шлюб	50
2. Смерть члена сім'ї
3. Смерть близького друга
4. Розлучення
5. Втрата роботи
6. Зміна у стані здоров'я або у поведінці члена сім'ї
7. Серйозна травма, захворювання
8. Обмеження свободи у в'язниці або у іншому закладі
9. Розлука з партнером по шлюбу
10. Сімейний розлад
11. Вагітність
12. Вихід на пенсію
13. Сексуальні проблеми
14. Зміна професії
15. Смерть партнера по шлюбу

Головний підсумок наведеної вимірювальної шкали не підлягає кількісній оцінці. Справа в тім, що це тільки спроба створення індивідуальної шкали спасений, які пов'язані зі стресовими ситуаціями. Головне, що людина, розмірковуючи, може дізнатися набагато більше про те, які життєві обставини і в якій мірі для неї проблематичні.

Щоб стрес надавав тренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну філософію життя. Цьому присвячена книга Г.Сел'є "Стрес без дистресу".

Для того, щоб механізми стреса викликали адаптивну реакцію, мали позитивний ефект, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викликати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відпочивати, знімати нервову

284

напругу, вчитися раціональному вирішенню конфліктів, розумному плануванню своєї діяльності.

Вміння керувати своїм емоційним станом, понижувати рівень емоційної напруги, долати хвилювання потребується в багатьох ситуаціях. Таке вміння запобігає розвитку надмірної нервової напруги, допомагає зберегти здоров'я. Крім того, вміння керувати собою, підтримувати високу працездатність значно розширює можливості людини, допомагає їй розкрити творчий потенціал особистості, виходити переможцем в складних життєвих ситуаціях.

Питання для самоперевірки

1. Обгрунтуйте ваше розуміння сутності психічного здоров 'я.

2. Чому нервова система є матеріальною основою психіки? Відповідь обгрунтуйте.

3. Перелічіть фактори виникнення психоемоційних перевантажень.

4. В чому сутність сучасної концепції стресу?

5. Чи є, на вашу думку, стрес негативним фактором у формуванні основ психосоматичного здоров 'я індивіда?

6. Визначте, що таке стрес-фактор? Прокоментуйте основні дослідження з цього питання.

7. Які індивідуальні особливості реагування людей на стрес-фактори^.

Література

1. Воложин А.И., Субботин Ю.К., Чикин С.Я. Путь к здоровью. — М.: Знание, 1990. — 160с.

2. Ганс Селье. Стресе без дистресса. — М.:"Прогресс", 1982. — 127 с.

3. З.Китаев-Смьік Л.А. Психология й концепция стресса. — В кн. Хрестоматия по психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов /Сост. В.В.Мироненко; Под ред. А.В.Петровского. — 2-е изд., перераб. й доп. — М.: Просвещение, 1987. — С. 250-260.

4. Фолкзн Чак Т. Психология — зто просто. /Пер. с англ. Р.Муртазина. — М.: Агенство "ФАИР", 1998.—640с.

Лекція № 36

САМОРЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОР ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

План

1. Саморегуляція: визначення і сутність.

2. Саморегуляція як біологічне явище.

3. Структура саморегуляції діяльності.

4. Аспекти саморегуляції діяльності.

В українській енциклопедії слово "саморегуляція" означає

І.Саморегуляція; визначення і сутність

В українській енциклопедії слово здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи

285

інших функцій після їхньої зміни. При саморегуляції керуючі фактори не діють на керуючу систему зовні, а виникають в ній самій самочинно.

Оточуючий світ посилає потік інформації, яку вона сприймає або не сприймає і яка викликає певну реакцію у її свідомості. Вивчення закономірностей цих явищ надзвичайно важливе в процесі навчання і виховання дитини.

С.Л. Рубінштейн вважав, що будь-яка здібність людини складається з двох основних компонентів — системи суспільне опрацьованих операцій, через які здійснюється діяльність і психічних процесів, які визначають функціонування операцій і здійснюють процеси регулювання.

В. І. Розов розглядає механізми саморегуляції, які він розділяє на функціональні, операційні та мотиваційні. Функціональні механізми пов'язані з певними структурами біологічної організації людини. Операційні відносяться до характеристик людини як суб'єкта діяльності. Мотиваційні включають всі види мотивації поведінки діяльності людини.