Людина серед людей: проблема спілкування з соціальним оточенням

План

1. Вікові особливості спілкування індивідів.

2. Людина в соціумі.

3. Типи взаємодії су б ' єктів.

1. Вікові особливості спілкування індивідів.

Спілкування з людьми починається з першого дня дитини. Від них вона одержує знання про оточуючий світ, накопичує життєвий досвід. У ранні роки життя для дитини головну роль відіграють дорослі і, в першу чергу, мати й батько. Дитина любить своїх батьків, визнає їх авторитет, вважає їх найгарнішими і наймудрішими. Відвідування дитячого садка, а потім школи, розширює коло спілкування, збагачує суспільні контакти, які відіграють велику роль у ставленні до дитини. Спілкування з людьми формує погляди дитини на оточуючий світ, готує її до життя в суспільстві, співробітництва, роботи, суспільного життя і колективу.

У підлітковому віці, коли дитина стає здатною до самостійного спостереження, аналізу, порівняння, узагальнення, з'являється схильність до критичного сприймання оточуючих. Предметом критики стають передусім

335

батьки, їх поведінка, виховні методи, висловлювання і навіть їх зовнішній вигляд. Саме в цьому віці батьки повинні звертати особливу увагу на ставлення дитини до них і оточуючих дитину людей. Слід зрозуміти, що відбувається інтенсивний розумовий і духовний розвиток дитини, її прагнення до самостійності. Завдання батьків і вчителів — допомогти дитині так, щоб цей процес відбувався без зривів і стресів. Важливими і ефективними є довірливі бесіди, душевні розмови, обговорення різних ситуацій, у які потрапляє дитина з однолітками, вчителями, особами протилежної статі. Не можна дитину в цей період залишати насамоті з її проблемами, сумнівами, бажаннями і прагненнями.

У школі виховні відносини вчителя і учня формуються у виховній діяльності й активно впливають на спілкування. Виховні стосунки є сутністю, умовою, формою, результатом і критерієм педагогічної діяльності. До внутрішніх компонентів виховуючих відносин належать:

> особистість учителя, його зовнішність, поведінка в різних педагогчних ситуціях, особистісні якості;

> взаємовідносини учитель-учень, в основі яких лежить педагогічна техніка спілкування, емоційна регуляція поведінки вчителя й учня;

> емоційно-вольова сфера вчителя й учня. Для учня має велике значення оцінюючі судження вчителя, їх емоційний фон, об'єктивність.

До зовнішніх структурних компонентів виховуючих взаємин належить:

> реальні соціальні та соціально-психологічні взаємовідносини в суспільстві;

> рівень становлення міжособистісних взаємин у школі;

> характер міжособистісних відносин у дитячому колективі.

За А.В.Петровським входження індивіда в деяку групу і становлення його як особистості відбувається у три фази.

Перша фаза — адаптація — засвоєння індивідом діючих у групі норм, оволодіння формами і засобами діяльності та спілкування.

Друга фаза — індивідуалізація — це мобілізація підлітком внутрішніх ресурсів для реалізації своєї індивідуальності, що викликано потребою в максимальній персоналізації.

Третя фаза — інтеграція, яка полягає у взаємній трансформації індивіда і групи. Він розвиває ті індивідуальні особливості, які сприймає група і змінює ті, які група відкидає. У свою чергу група приймає деякі особливості індивіда, які стають нормою всієї групи. 2.Людина в соціумі

Кожна людина перебуває в певних зв'язках з тими чи іншими спільнотами, а життя детермінується соціально-культурними умовами суспільства. Найсуттєвішими спільнотами, які впливають на людину, формуючи її як особистість є сімейні, родинні, етнічні. Конкретна культурно-історична дійсність, де загартовується життєвий шлях людини, формує орієнтири, що спрямовують життя людини в певному напрямку. Відбувається суб'єктування певної об'єктивної реальності.

336

Самобутність української соціальної психології обумовлена матеріальними чинниками, культурно-історичними обставинами. Психологія українця — це психологія працьовитого господаря, захисника прав особистості, держави.

Про миролюбність та інтернаціоналізм українських людей свідчить їх участь у миротворсчій діяльності в гарячих точках світу. Наводимо розповідь майора Ігоря Мельничука про перебування військовослужбовців 240 окремого спеціалізованого батальйону Збройних сил України в Боснії та Герцеговині: "Про Укрбат у Сараєво вам розкажуть чимало. У блокадному 93-му наші воїни підгодовували місцевих дітей і старих. У 94-му хлопці з України прикривали собою від куль снайперів та осколків мін боснійських робітників, які відновлювали рух трамваїв і ліній водопостачання, й самі брали у цьому активну участь. Для Сараєво це було особливо важливо, адже місцеві жителі пишаються тим, що трамвай у місті було запущено набагато раніше, аніж у Відні, а водогін — раніше, ніж у Парижі. І участь українців не залишилася непоміченою — на весні 1994 року по Снайпер-штрассе пройшов перший трамвай, і був він пофарбований у синьо-жовті кольори."

Все це свідчить про те, що для українців характерне доброзичливе ставлення до людей будь-якої нації, виявлення самовідданості та взаємодопомоги.

Г.Г.Ващенко вказував на особливості українського інтелекту, який відзначається розвитком здібностей до синтетичного мислення, котрий є однією з особливих умов творчості в галузі науки і техніки, що створює базу для комунікації та спілкування.

За А.В.Петровським, "характер формування людини як особистості визначається об'єктивною існуючою системою суспільних відносин і залежить від того, як в умовах цих відносин складається діяльність даної особистості, її взаємозв'язки з іншими членами суспільства." Аналогічні думки висловлював учений і педагог Г.Г.Ващенко: "Позаяк людина, як соціальне єство, живе в суспільстві, що має свої особливості, свої звичаї, свій спосіб життя, свій національний характер, свою вирощувану віками культуру, вона в тій спільності знаходить сетедовище на свій повний розвиток. Звідси випливає ідеал нації — її основними рисами є спільна історична доля і бажання жити своїм незалежним життям, що може бути тільки у своїй власній державі."

Виходячи з концепції національного виховання, соціалізація включає засвоєнння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, установок, властивих суспільству, що сприяє його входженню в систему соціальних зв'язків і набуттю соціального досвіду.

Характер суспільно-економічної формації визначає соціальні норми взаємодії людей. З історії відомий характер взаємостосунків раба і його господаря, феодала й кріпака. При капіталізмі людина одержує можливість особистісного вибору поведінки і відношення до соціальних форм та вирішення проблем співвідношення особистісних і суспільних інтересів. Ці процеси поглиблюються при соціалізмі.

337

У даний час відбувається руйнування стандартних стереотипів, які віджили себе, оновлення мети, змісту освіти, осмислення ролі вчителя у процесі навчання. Стає актуальною гуманізація освіти, зміни пріоритетів у вихованні, пріоритет вивчення рідної мови, знання учнів про свій народ, себе, свій досвід, уміння самоорганізації та саморегуляції, ціннісні орієнтації щодо природи і різних форм спілкування. Одне з найважливіших завдань гуманізації педагогічного процесу пов'язане із забезпеченням високого рівня активності та самоактивності дитини. Самоактивність дитини — необхідна умова зворотного зв'язку в педагогічному процесі, завдяки якому вихователь отримує інформацію стосовно зустрічної дії вихованця і на цій основі уточнює, коригує алгоритм керування педагогічним процесом.

Гуманістичний підхід до проблеми розвитку особистості полягає у

* • *" <^ ^ ї ••

створенні умов для реалізації можливостей учня як суб єкта навчальної діяльності й побудови його життєвої позиції. Людина стає об'єктом уваги суспільства, а не "гвинтиком" у машині здійснення державних завдань, що створює умови для життєтворчості. Особистість розглядається як найвища життєва цінність, що обумовлює захищеність людини, можливість здійснення нею свого вибору та волевиявлення. Для гуманізації відносин набуває великого значення усвідомлення людиною індивідуальних особливостей, свого реального та ідеального "Я".

Демократизація освіти полягає у ствердженні нового педагогічного мислення:

• підхід до дитини як суб'єкта навально-виховного процесу;

• перенесення акцентів з інформативного на діяльнісний тип навчальних процедур;

• становлення потреби бути особистістю у шкільному середовищі через успіх у навчальній діяльності;

• право учня обирати предмети, гуртки, завдання за своїми інтересами;

• стимулювання творчої діяльності у відношенні до репродуктивної;

• робота педагогічного колективу щодо створення іміджу школи, який визначається рівнем навчально-виховної роботи, її культурою, традиціями, педагогічними технологіями;

• функція управління школи передбачає системний підхід до зв'язків з громадськістю, пристосування організації школи до розвитку суспільства, вироблення комунікативної політики.

Принципи гуманізації й демократизації лежать в основі взаємодії та комунікацій членів суспільства різних прошарків. Взаємодія виникає тоді, коли люди стикаються з необхідністю сумісної дії і зіставляють свої прагнення та орієнтації.

З.Типи взаємодії суб'єктів

Аналіз реальної взаємодії соціальних суб'єктів дозволяє виділити два основних типи їх взаємодії: функціонально-рольове і емоційно-міжособистісне.

338

Функціонально-рольова взаємодія виникає у сфері предметно-практичної та духовно-практичної діяльності; навчання, виконання конкретної роботи, організація різних видів ігр, спорт. При цьому мета взаємодії повинна бути чітко вербалізованою і свідомо сприйнятою всіма учасниками. Емоційно-міжособистісна взаємодія випливає у сфері спілкування і забезпечує емоційний фон контактів. Ці два види взаємодії тісно пов'язані між собою і передбачають використання таких засобів: мова, яка є особливою комунікативною системою; темп мови, паузи, сміх, тон надають певного забарвлення процесові взаємодії.

Важливою у спілкуванні є кінестична мова, тобто система оптико-кінестичних знаків: міміка, жести. Взаємодія суб'єктів відбувається у відповідності з набором певних соціальних норм, які поділяються на зобов'язуючі, дозволяючі та забороняючі.

Норми взаємодії визначаються полем інтелектуально-моральної напруги колективу і характером взаємовідносин.

Цінності і норми, сприйняті партнерами, визначають характер взаємодії, кооперативний або конкурентний. Кооперативний означає досягнення всіма членами групи спільної мети, взаємодопомогу, координацію і стимулювання зусиль.

Конкурентна взаємодія виключає досягнення мети одним з партнерів, якщо інший досяг мети. Така взаємодія може призвести до конфлікту, який може бути деструктивним або конструктивним. При деструктивному конфлікті змістовна причина конфлікту переходить на другий план, а на першому відбувається перехід на особистості, що ставить під удар досягнення реалізації мети.

Конструктивний конфлікт виникає за наявності різних точок зору на будь-яку проблему. В цьому випадку конфлікт сприяє всебічному розумінню і розв'язанню проблеми.

Поведінка партнерів залежить від їх особистісних комунікативних та інструментальних умінь.

Педагогічний інститут готує вчителя, який за своїм соціальним статусом належить до інтелігенції.

В.О.Сухомлинський писав "Гуманність неможлива без чуткості до людини. Любити все людство простіше, ніж одну людину. Допомогти одній людині важче, ніж заявити: "Я люблю свій народ!" Кожна справжня людина повинна бути не тільки майстром, виробником матеріальних цінностей, але і душевною, чуйною людиною.

Інтелігентна людина орієнтована на загальнолюдські духовні цінності:

доброту, готовність допомогти, скромність, мужність, справедливість. Совість інтелігентної людини включає почуття відповідальності за все, що її оточує. Але головною якістю інтелігентної людини є здатність до комунікації: тактовність, витриманість, залучення до культурних надбань, захист загальнолюдських цінностей. Саме ці риси забезпечують спокійне світосприймання будь-яких подій, духовне й фізичне здоров'я.

339