3. Вплив християнства на становлення національних традицій харчування українців

Ілля Мечников у книзі "Етюди про природу людини" (1915 р.) писав:

"Відомий сильний вплив релігії на вибір і приготування їжі. Багато народів зберегли кулінарні звичаї, які приписувалися правилами релігії"ю ці слова не втратили свого значення длямільйонів людей і в теперішній час. Дійсно, майже всі релігії мають приписи, які стосуються харчування, адже воно багато в чому визначає не лише фізичний але й духовний стан людини. Крім того, дотримання певних правил харчування вказує на належність до тієї чи іншої релігії.

Релігійні приписи завжди надавали значного впливу на поведінкові аспекти харчування. Це особливо проявляється у постійних чи тимчасових заборонах на вживання в їжу деяких продуктів, постах, харчовій обрядовості релігійних свят.

Культура і традиції народу, складовою частиною яких є харчування і національна кухня, тісно пов'язані з релігійними віруваннями. Розвиток народних традицій у харчуванні і релігійного світогляду йшли паралельно, переплітаючись і доповнюючи один одного. Багато харчових обрядів беруть свій початок від древніх звичаїв одних народів і через віки приходять до інших, іноді вже маючи інший релігійний зміст. Варта уваги в цьому відношенні історія традиційних страв Пасхи. Задовго до нашої ери у кочових древньоєврейських племен у весняне свято отелення худоби вживали в їжу молоко і сир. Після переходу цих племен до землеробства виникло свято початку жнив, коли стали пекти ритуальні коржі з зерна першого врожаю. З розитком іудійської релігії виникло свято Пасхи, яким відмічався вихід євреїв з єгипетського рабства. Свято знову стало весняним, а в його харчовій обрядовості важливе місце зайняв пісний хліб. Християнська паска пов'язана з воскресінням Іісуса Христа, і на святковому столі сусідять паска з сиру — символічна їжа скотарів, кулич — символічний хліб землеробів, але

241

зроблений з дріжджового тіста, і фарбовані яйця — символ весни і відродження життя.

Релігія, спрямовуючи життя віруючих, змінювала традиції харчування окремих народів. Це -явище можна прослідкувати, розглядаючи історію харчування східних слов'ян до хрещення Русі і після нього. Наприклад, православні пости, які за часом їх дотримання складали майже півроку, привели до появи в українській кухні багатьох страв з рослинних продуктів і риби, а також до широкого застосування рослинної олії. Паралельно з м'ясної їжі східних слов'ян була витіснена конина, до якої несхвальне ставилася візантійська православна церква, яка принесла християнство до Київської Русі.

Таким чином, християнські традиції в харчуванні в Україні — це одночасно і народні традиції, які передавалися з покоління в покоління. Тому не можна відривати релігійні харчові приписи і обряди православ'я від народних традицій у харчуванні українців.

Харчові приписи багатьох релігій включають поділ продуктів на "чисті" і "нечисті", заборони на вживання окремих продуктів, правили кулінарної обробки їжі, ритуальної чистоти посуду та інші регламентації, які пов'язані з харчуванням.

У православному християнстві немає абсолютних заборон на вживання деяких продуктів і і постійного їх поділу на схвальні і осудні у харчуванні. Тільки в період постів діють вказівки на дозволеність тих чи інших продуктів і на утримання від певних видів їжі аж до голодування. Отже, харчові приписи пов'язані саме з постами і мають тимчасовий характер. Піст є психологічним засобом для створення Особливого емоційного стану у віруючих, який повинен сприяти очищенню і оновленню душі людини, викликати у неї прагнення покаяння. Пеститися — значить підеорити в собі те, що "мені хочеться" тому, що "я повинен".

У християнстві прийнято дотримуватися таких постів:

• Великий піст — 7 тижнів перед Пасхою, найбільш суворий;

• Піст Святих апостолів (Петрів піст) — поширюється через тиждень після дня Святої Трійці і триває до свята Святих правоверховних апостолів Петра і Павла - 29 червня (12 липня за н. Ст.);

• Успенський піст — триває 2 тижні з 1 (14) по 14 (27) серпня. Успення Божої матері — 15 (28) серпня;

• Різдвяний (Пилипів) піст — 40 днів перед Різдвом; з 15 (28) листопада по 24 грудня (6 січня).

Особливої уваги заслуговує питання про оздоровче значення харчових приписів різних релігій. В атеїстичній літературі відкидається корисність для організму людини дотримання певних приписів у харчуванні під час постів. В останній час з'явилася й інша, цілком відмінна тенденція щодо оцінки корисності дотримання постів: Релігійні приписи почали розглядатися у відриві від їх корінного смислу (духовне очищення), а самі пости розуміються як специфічні методи профілактики і лікування ряду

242

захворювань. Звичайно, що ця тенденція - це данина сучасності. Не беручись розкрити всю багатоаспектність постів, зауважимо, що у питанні впливу християнства на становлення національних традицій харчування українців, їх значення важко переоцінити. Так, у харчуванні українців великого значення набула так звана народна обрядова їжа. Народна обрядова їжа — святкова, ритуальна або церемоніальна — набула статусу не лише засобу задоволення життєвої потреби людини, а й важливої форми соціального спілкування, що несла на собі символічне навантаження.

Серед обрядових страв в українській кухні найбільшого поширення набули такі:

Калач — обрядовий хліб. Виготовляли його із вчиненого тіста, плетеним з 3-4 качалочок. Калачі були завернуті у великий овал, нерідко з діркою посередині.

Коровай як обрядовий атрибут має глибокі традиції. Особливе значення коровай має на українському весіллі. Весільний коровай випікають із кращих сортів муки, із розчинного тіста на маслі. Зверху його оздоблюють виробами з тіста: шишками, колосками.

Паска — весняний обрядовий хліб, який готували до Великодня. Дуже здобне вимішане тісто ставили у тепле місце сходити. Змастивши форми, вкладали туди тісто, стежачи, щоб воно займало не більше ²^ посудини. Тісто знов сходило, потім його ставили у добре випалену піч. Готову паску прикрашали цукровою пашвою, фарбованим пшоном. Висушений вершок Паски за повір'ям мав лікувальні властивості, а крихти не можна було викидати птиці і свиням.

Борщ, як вже зазначалося, — одна з найпопулярніших страв. В Україні існувало 3 його різновиди.

1. червоний, готували з капустою, буряком, морквою, петрушкою. У святкові дні борщ варили на м'ясній юшці (із свининою чи птицею), в будень засмажували салом із часником чи цибулею. У піст борщ варили без сала та м'яса, лише на олії, проте намагалися додати до овочевої юшки гриби, сушену або смажену рибу;

2. зелений, його варили з молодим щавлем, кропивою, заправляли сметаною;

3. так званий холодний борщ, готували виключно влітку (на Петрів піст). Молодий городній буряк варили, різали соломкою, заправляли квасом, додавали зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику. Це був сирий борщ, бо варили лише буряк. Їли охолодженим. Таким чином народні традиції харчування українців мають свої

історичні, соціальні, релігійні, економічні та культорологічні корені. Знання

їх та дотримання у повсякденному житті може слугувати сучасному

українцеві могутнім важелем у зміцненні його здоров'я.