4. Профілактика онкозахворювань

Профілактика онкозахворювань полягає в поліпшенні внутрішнього і зовнішнього середовища людини з метою виключення чи зменшення впливу на організм несприятливого чинника чи групи чинників та збільшення опірності організму до дії канцерогенів різної природи чи зниження чутливості до них.

Таблиця № 27

Первинна профілактика онкозахворювань (ППОЗ) (за А.Ільницьким та Ю.Соловьйовим)

Розділ ппоз Основна мета Ступінь розробленості і можливість практичного застосування

Онкологічна профілактика

Виявлення і усунення можливості впливу на людину канцерогенних факторів зовнішнього середовища, а також виявлення і використання факторів середовища, які понижують небезпеку такого впливу

Найбільш розроблений і достатньо широко застосо­ваний на практиці напрям. В теперішній час знаходиться на стадії організаційного оформлення

Медико-

генетична профі­лактика

Виявлення сімей зі спадковими пухлинними і передпухлинними захворю-ваннями, а також осіб з хромосомною нестабільністю і організація заходів по зниженню небезпеки можливого впливу на них канцерогенних чинників

Успіхи, які досягнуті в цьому напрямку дозволяють перейти до створення реальної системи медико-генетичної профілактики пухлинних захворювань

Імунологічна профілактика

Виявлення окремиї осіб та формування контингентів з імунологічною недостат-ністю;

проведення заходів з її корекції та захисту від можливих канцерогенних впливів

Реальна розробка ефек-тивних профілактичних заходів

250

нейтральних атомів та молекул часток, які несуть електричний заряд,

— іонів.

Іонізуюча радіація є природним компонентом середовища проживання людини.

Природний фон іовізуючого випромінювання формують такі основні джерела: космічні випромінювання, радіоактивні елементи земної кори, будівельні матеріали, води, повітря, продукти харчування, а також радіоактивні елементи, які входять до складу тканин живих організмів (інкорпоровані радіонукліди).

Під радіаційним фоном (РФ) розуміють іонізуюче випромінювання від природних джерел космічного і земного походження, а також від штучних радіонуклідів, які з'явилися в біосфері внаслідок діяльності людини.

РФ діє на все населення земної кулі і має відносно постійний рівень. Він зумовлений чинниками навколишнього середовища і не включає опромінення осіб, які працюють з джерелом іонізуючого випромінювання, опромінення в діагностичних цілях та ін.

Природний радіаційний фон (ПРФ) являє собою іонізуюче випромінювання, що діє на людину на поверхні Землі від природних джерел космічного та земного походження — радіоактивних ізотопів, які розсіяні в літосфері, гідросфері, атмосфері, космосі. Дози випромінювання ПРФ невеликі і становлять 0,1-0,7 Р за рік.

Із існуючих шляхів надходження радіоактивних речовин в організм людини (при вдиханні, через травний канал і шкіру) найнебезпечнішим є перший. Частинки пилу, на яких збираються радіоактивні ізотопи, під час вдихання повітря через верхні дихальні шляхи частково осідають у порожнині рота та носоглотці. Потім пил потрапляє в шлунок і в легені, причому великі частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах, а менші

— в легенях. Чим менший розмір аерозолів, тим більша величина затримання.

Гази швидко всмоктуються з повітря, яке людина вдихає, і через кілька секунд з'являються в позаклітинній рідині.

Рідкі та тверді радіоактивні речовини поводять себе в організмі по-різному залежно від фізико-хімічних властивостей. Частина їх відкладається в органах дихання і глибоких відділах легень, частина — видихається. У легеневих альвеолах ці речовини залишаються довго, частково вони переносяться в лімфатичні вузли, де також накопичуються. Потрапляючи до рота, частина радіоактивних речовин виділяється з пилом, а частина поглинається у позаклітинну рідину під час проходження через тонку кишку.

Радіоактивні речовини незалежно від шляху надходження їх до організму вже через декілька хвилин виявляють в крові. Якщо це одноразове надходження, то концентрація спочатку зростає до максимуму, а потім протягом 15-20 діб знижується. Концентрація тривалоіснуючих ізотопів утримується на одному рівні тривалий час. За характером розподілу в організмі людини радіоактивні речовини діляться на 3 групи: радіонукліди,

252

що відкладаються в кістковій тканині, — кальцій, стронцій, барій, радій;

радіонукліди, що концентруються в печінці (до 60%), — цезій, нітрат плутонію та інші; раідонукліди, що рівномірно розподіляються по всьому організму, — кисень, водень, залізо, полоній. Особливе місце в етіології захворювань людини посідає радіоактивний йод. Він селективне накопичується в щитовидній залозі.

Існують суттєві відмінності в чутливості тканини і органів до дії випромінювання. Учені встановили, що найчутливішими до опромінення є менш диференційовані молоді клітини, які розмножуються. Найвищу радіочутливість мають яєчка, яєчники, лімфатична тканина, кістковий мозок. Серед органів травлення найбільше чутлива тонка кишка, найменше — печінка.

Органи, які мають найбільшу радіочутливість або накопичують найбільшу кількість інкорпорованих радіонуклідів, отримали назву критичних (див. табл. № 28).

Час перебування радіонуклідів в організмі визначає час опромінення тканин, в яких він локалізований. Цей час залежить від періоду напіврозпаду ізотопу (Тр) і швидкості його виведення з організму.

Таблиця № 28

Локалізація ізотопів в органах і тканинах людини (Е.Ф.Черкасов, В.Ф.Кирилов)

Ізотоп	Період напіврозпаду	Стан ізотона у сполуці	Критичний орган
Тритій-3	12,86 роки	Газ	Весь організм
Водень-14	6568 роки	Розчинний	Жирова тканина
Натрій-24	14,5 год.	Розчинний Нерозчинний	ШК(ТК) (НТК) ШК
Фосфор-32	14,6 дні	Розчинний Нерозчинний	Кісткова тканина Легені, ШК (НТК)
Залізо-55	3 роки	Розчинний Нерозчинний	Селезінка Легені, ШК (НТК)
Кобальт-60	5,25 роки	Розчинний Нерозчинний	Весь організм ШК (НТК) Легені, ШК (НТК)
Стронцій-90	28,4 роки	Розчинний Нерозчинний	Кісткова тканина Легені, ШК (НТК)
Иод-131	8,06 дні	Розчинний Нерозчинний	Щитовидна залоза Легені, ШК (НТК)
Золото-158	2,69 дні	Розчинний Нерозчинний	ШК (НТК) ШК (НТК)
Радій-226	1620 років	Розчинний Нерозчинний	Кісткова тканина Легені, ШК (НТК)
Торій-232	1,4х10 років	Розчинний Нерозчинний	Кісткова тканина Легені, ШК (НТК)
Уран-238	4,5х1 Ороків	Розчинний Нерозчинний	Нирки Легені, ШК (НТК)
Пезій-137	ЗО років	Нерозчинний	М'язова тканина
Примітка: ШК — шлунково-кишковий тракт, ТК — тонка кишка, НТК — нижні відділи товстої кишки

253

Іонізуюче випромінення має високу біологічну активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне чинити несприятливий вплив на людину, тварин і рослини аж до повної їх загибелі.

Відзначають такі ефекти впливу іонізуючої радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві променеві ураження); сомато-стохастичні (злоякісні новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя);

генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).

Доза опромінення до 0,25 Гр (25 рад) звичайно не спричинює значних відхилень у загальному статусі та крові. Доза 0,25-0,5 Гр (25-50 рад) може призвести до окремих відхилень у складі крові. Доза 0,5-1 Гр (50-100 рад) зумовлює нерізко виражені зміни в картині крові, порушення функції нервової системи. Пороговою дозою для гострого променевого ураженя прийнято вважати одноразове опромінення дозою 1 Гр (100 рад). У разі подальшого опромінення дозою 150 рад і більше ймовірно є можливість виникнення хронічної променевої хвороби.

В оцінці наслідків впливу радіації на людину слід враховувати таку закономірнсть: чим менша доза опромінення, тим більше значення для прояву його наслідків мають відмінності в чутливості організму до радіації і здатність до відновлення.

За умов підвищеної функціональної працездатності органа чи тканини (наприклад, молочної залози в період лактації) радіочутливість їх збільшується.

Іонізуюча радіація чинить різноманітний вплив на організм. Вона негативно позначається на поділі клітин (кількість ділень після опромінення дозою 600 Р зменшується у 30-40 разів), під її впливом збільшується число хромосомних змін.

Іонізуюча радіація може несприятливо впливати на ембріон і плід тварини та людини, що пояснюється чутливістю молодих клітин, що діляться, до опромінення. Тератогенний ефект опромінення залежить від стадії внутрішньоутробного розвитку.

Уражуюча дія радіації на плід людини (тератогенний ефект) можлива, якщо дози опромінення перевищують 20-25 бер. У той же час слід враховувати, що в разі опромінення меншими дозами можуть виникати такі зміни в клітинах, які не виявляються сучасними методами дослідження, але становлять потенційну загрозу і можуть проявитися через багато років після опромінення. Генетичне значною, тобто такою, що здатна спричинювати патологічні зміни в хромосомному апараті, вважають дозу, яка дорівнює 10 бер. Доза, що спонтанно подвоює показник частоти мутацій у статевих клітинах людини, коливається залежно від різних умов від 0,1 до 12 Р.