1. Характер забруднення.

У своєму розвитку людство пройшло послідовно три різні стадії розуміння свого стану в природі, ставлення до неї. На початку існування людина, яку тепер прийнято називати первісною, не відокремлювала себе і своє буття від навколишнього світу. Природа давала ій їжу, хоч увесь час ішов на її добування. Людина була часткою природи — Великої Матері Природи — це об'єктивно. І у свідомості своїй людина також зливалася з нею. А далі, в результаті підкорення природи все більш інтенсивного втручання в її процеси, людина мисляча у своїй свідомості відірвалася від першо-основи.

Наслідки втручання в природу, її перетворення, по суті справи її руйнування, набувають з часом усе більш масштабного характеру. Можливості людини у цьому плані зросли до такого рівня, що в середині XX століття В.І.Вернадський ставив на один щабель із силами геологічними (тобто землетрусами і т. п. ) діяльність людини. І тільки зараз ми починаємо відчувати свій відрив від природи, причому перш за все тілом. З одного боку людина мисляча, добуваючи собі різноманітні блага, руйнує тим самим існуючий споконвіку порядок. Це виражається у каліченні поверхні планети (кар'єри, шахти), зміні природного кругообігу води (меліорації, канали, водосховища), зміні рослинного покриву (розорювання земель, знищення лісів), насичення природних речовин штучними сполуками, які вони не могли "перетравити", тощо. З другого боку, людина, як частина природи, як біологічна істота, всі ці зміни відчуває на собі. В результаті — це зростання

261

"хвороб віку": онкологічних, серцевих, та ін. Отож все повертається "на круги своя": природа дає зрозуміти, що ми (людство) її частка, причому звичайна, і свідомість наша починає перебудовуватись у цьому напрямку. Ми з'єднуємо свій дух, свої думки із своїм тілом і таким чином знову повертаємося, в природу як і було спочатку. Було б тільки не пізно.

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), усі промислові об'єкти (металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні, целюлозно-паперові), екстенсивне, перехімізоване сільськогосподарське виробництво, військова промисловість і військові об'єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, теплом. І дійсно, весь світ нині страждає від перемог, одержаних над природою: розвинені та високорозвинені країни — від перезабруднення середовища, виснаження природних ресурсів і деградації екосистем (через суперіндустріалізацію і надмірне споживання), а країни, що розвиваються, — від голоду, деградації грунтів і наступу пустель (через бідність, хижацьке знищення лісів, перенароджуваність населення, нерозумне природокористування).

В Україні металургійна промисловість зумовлює близько третини забруднень атмосфери й природних вод. Останнім часом для всіх великих міст України характерне зростання частки забруднення довкілля за рахунок автотранспорту. Ця частка в середньому становить 55-75%, а в окремих районах міст (найбільші автотраси та їх перехрестя, естакади) до 82%. У місцях розташування металургійної промисловості вона є головним джерелом забруднення довкілля. Наприклад, промислове об'єднання "Запоріжсталь" викидає в атмосферу 150000 шкідливих забруднень (50% усіх викидів у місті). Разом з іншими промисловими підприємствами, які через низький рівень технології виробництва й відсутність ефективного устаткування для очищення газо-димових і шкідливих водних викидів перетворили Запоріжжя на одне з найбрудніших міст в Україні, "Запоріжсталь" спричинила велику кількість професійних захворювань, погіршення здоров'я населення, особливо дітей, підвищення смертності.

У липні 1992р. міська екологічна служба Дніпродзержинська після перевірки екологічного стану виробництва змушена була накласти великі штрафи на 90% підприємств через повсюдне перевищення норм забруднення навколишнього середовища. Місто це теж належить до тих, екологічний стан яких - критичний, один з найгірших в Україні.

Нині в Україні виявлено багато сотень районів, ділянок і об'єктів, де у воді, повітрі й грунтах внаслідок аварій, випробувань, витікання значно перевищені ГДК різних нафтопродуктів - теж дуже шкідливих речовин.

Це райони аеродромів і їх нафтобаз (цивільних і військових), території всіх інших нафтобаз, нафтосховищ, нафтопереробних заводів, нафтових свердловин, автостоянок, автозаправок, окремі ділянки нафтопроводів. Деякі райони, де екологічна ситуація через забруднення нафтопродуктами стала

262

критичною, вже відомій всій Україні та за її межами (Лисичанський, Херсонський та інші нафтопереробні комбінати, території військових аеродромів поблизу Білої Церкви та Узина, райони Борислава, Долини в Прикарпатті та Шибелинки на Харківщині). В цих місцях нафтою пропахло не лише повітря, вона накопичується в колодязях, ярах, рівчаках, підземних водах, льохах^ вона не тільки отруює, а вже стала вибухонебезпечною.

Пари нафти та її продуктів, концентрація яких становить 10 мг на кубічний метр і більше, викликають у людини захворювання органів дихання і центральної нервової системи, підвищену втомлюваність.

Під час згорання 1 кг етильованого бензину в атмосферу викидається близько 1 г свинцю (його ГДК у повітрі має не перевищувати 0,0007мк/куб.м). Ця кількість може отруїти на рівні ГДК близько 1400000куб.м повітря. Кожен автомобіль за рік збіднює атмосферу на 4350кг кисню і насичує її 3250 кг вуглекислого газу (а всього в світі налічується близько 500 млн автомобілів), 530 оксиду вуглецю, 27 оксидів азоту та близько 1 кг свинцю.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються у сільському господарстві, забруднень від усіх видів транспорту, належать також різні шуми від виробництв, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.

Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є сірчаний і сірчистий ангідриди, оксиди азоту, бензпірен, аміак, сполуки хлору, фтору, сірководень, вуглеводні, окиси вуглецю. Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші - частки вугілля, золи, сульфатів та сульфідів металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо), кремнезему, хлоридів, сполук кальцію, натрію, фосфору. У димах містяться також пари основних кислот, ртуті, феноли.