4. Погляд на проблеми здоров'я і нездоров'я людини та можливості лікування в Ізраїлі

Погляди на оздоровлення душі і тіла у ізраїльського народу формувалися під впливом розвитку медицини його сусідів — вавілонян і єгиптян. На відміну від них, іудеї не мали систематизованих медичних текстів або трактатів.

Головне, що характеризувало ранню іудейську медицину і що відрізняло її від цілительства у Вавілоні і Єгипті, була віра в те, що лише єдиний Бог є джерелом здоров'я і хвороби: "Я — володар, який зцілює тебе", "Я — той, що вбиває і воскрешає", "Я раню і зцілюю". Таким чином, зцілення від хвороб приписувалося божественному, тоді як сама хвороба, включаючи і безумство, посилалася як кара за гріхи.

Найбільш значущі і знамениті лікарі Іудеї мали спеціальні шляхи, за допомогою яких вони зверталися до Великого Зцілювача. Можливо, першим іудейським пацієнтом, котрий намагався розмежувати роль жреця і цілителя, був цар Аса (950-875 р. до н.е.). Він говорив: "У хворобі прагніть не до Бога, а до зцілювача".

Навіть тоді, коли світські (не церковні) лікарі одержали визнання, їх практика була обмежена так само, як практика лікарів Єгипту і Вавілону. Вони не мали права торкатися хвороб прихованого походження — внутрішніх хвороб, епілепсії і психічних захворювань. Обов'язки лікарів-священиків також були чітко визначені: контроль за дотриманням гігієничних правил і виконання норм соціальної гігієни.

Анатомічні знання в Іудеї були більш розвинені, ніж серед єгиптян і вавілонян. Біблія містила вказівки про розтин туш жертовних тварин. Майже всі органи згадуються в Біблії, за винятком людського мозку. При цьому найважливішим органом, де зосереджувалися емоції та інтелект, вважалося серце. Злі демони, на думку іудеїв, були причиною безумства, астми та інших незрозумілих станів.

Цікавий вплив Талмуда — кодифікація неписаних до тих пір законів — на розвиток медицини Іудеї. Він повний історій, які доводять наявність психологічних знань. Психічні механізми засудження інших за власні гріхи і гріховні думки, який ми сьогодні називаємо "проекцією" або "пошуком козла спокутування", був описаний саме в Талмуді. Психологічне спостереження описує Раббі Ханнаху, який стверджував, що сновидіння слугують для виразу тих бажань, які в реальному житті притлумлюються нашими моральними принципами.

Дякуючи впливові Талмуду, іудейська практика лікування була менш магічна, ніж у Єгипті та Месопотамії. Для медицини Ізраїлю була характерна турбота про хворих. Так, ще в 490 р. до н.е. в Ієрусалимі була побудована спеціальна лікарня для душевно хворих. Це сприяло формуванню гуманістичних аспектів медицини і психіатрії і вплинуло на подальшу історію вирішення проблем оздоровлення людини як в Іудеї, так і за її межами.

^и -^ Питання для самоперевірки

1. Яким шляхом розвивалася історія пізнання причини здоров 'я і недуг в реліктових культурах?

2. У чому полягає значення для сучасності надбань цілителів Месопотамії?

3. Які здобутки медицини Стародавнього Єгипту не втратили актуальності й тепер?

4. Чим зобов 'язана сучасна наука лікування душі і тіла медицині ізраїльського народу?

5. Як еволюціонували погляди людини на проблему здоров 'я власної душі і тіла в означені історичні епохи та культури?

Література

1. Гарбузов В.И. Человек — жизнь — здоровье: древние и новьіе каноньї медицини. — СПб.: АО "Комплект", 1995. —С. 10-11.

2. Тарасов В.М. Символьї медицини как отражение врачевания древних народов. — М. —1985.

3. Франц Александер, Шелтон Селесник. Человек й его душа: познание й врачевание от древности й до наших дней. — М.: Изд-во агентства "Яхтсмен", 1995. — 602 с.

Лекція № 4

СТРАТЕГІЯ ОЗДОРОВЛЕННЯ НАРОДІВ СХОДУ ТА ЛІКУВАННЯ В КЛАСИЧНІЙ ГРЕЦІЇ ТА РИМІ

План

1. Шляхи вирішення проблем здоров'я людини у Стародавній Персії.

2. Набутки медицини Стародавнього Китаю та їх значення для сучасності.

3. Аюрведа — медицина Стародавньої Індії: витоки та внесок у сучасну науку про здоров'я.

4. Відкриття зцілювачів Тібету та оцінка їх нащадками.

5. Класична епоха: лікування в Греції. Значення для сучасності.

6. Медицина в Римі: передумови розвитку і становлення, історичний внесок у практику лікування.