2. Медицина Месопотамії: особливості, розвиток і значення для сучасності

Одна з найбільш ранніх цивілізацій, вавілонська, була сучасницею додинастичного Єгипту приблизно IV тисячі років до н.е., тобто до побудови великих пірамід і до того, як релігія, наука і мистецтво набули організованих форм. Це відбувалося десь за три тисячі років до розквіту староєврейської культури.

Перші вавілонські лікарі були жрецями, які навчали громадян Вавілону і Ніневії. Вони називалися жрецями Асіпу, а пізніше просто Асу (А-зі). Жреці-лікарі лікували внутрішні хвороби, особливо з психічними виявами, яким приписувалося демонічне походження. Лікування здійснювалося за магічно-релігійними методами. Асу вважався людиною, яка "знає рідини" і яка вміє ними користуватися. Вже тоді була помічена фізіологічна дія води (рідини). Вода також відігравала основну роль у рецептах.

Вавілоняни вірили, що зірки — божественні і володіють вищим розумом, що все в природі володіє планом і розумом. Загострення ремісії певних захворювань вони пов'язували з активністю небесних тіл.

При лікуванні деяких хвороб вживалися ліки, хоча більш активне лікування пов язувалося з вірою в закляття. Так, знаменитий історик Сигерист константував: "Дослідження душі пацієнтів, який насамкінець переконувався, що він страждає від того, що згрішив, приводили до вивільнюючого ефекту. Обряд і заклинання, які виконувалися і вимовлялися, мали грубу сугестивну силу".

Всі лікарі Месопотамії мали своїх персональних богів та головних божеств — бога лікування Нінурта зі своєю дружиною Гулою. Їх символом була змія.

Як же здійснювалося зцілення? Знахар спочатку діагностував захворювання, потім звертався до певного бога. Наступним був виклик з допомогою заклинань божества, що було покровителем міста, в якому жив хворий. Найчастіше на цьому все лікування й завершувалося.

Спіритичний світ вавілонян був заселений багатьма богами, котрі вступали в боротьбу з демонами. Так, боги мали сім ворогів, які очолювали цілу армію дрібних божеств. Вважалося, що кожна хвороба має свого специфічного демона.

Не дивлячись на те, що народи Месопотамії використовували для лікування переважно магію і релігійні обряди, історія пізнання людиною проблем власного здоров'я зобов'язана їм багато чим. Адже вони залишили досить детально описані на своїх глиняних табличках багато захворювань. Вавілоняни не тільки відкрили деякі методи лікування, але й уперше почали досліджувати історію життя і захворювання пацієнта (анамнез). Більш того, вавілоняни досягли значної висоти у розвитку гігієни, соціальної медицини та медичної етики.

3. Лікування у Стародавньому Єгипті

Хоч у вавілонській і єгипетській практиці лікування хворих надавалося великого значення релігії та магії, ці школи мали суттєву відмінність. Вавілоняни глибоко розвивали метод математичного аналізу, а єгиптяни накопичили масу описових фактів. Але як ті, так і інші, часто не могли відрізнити реальність від вигадки. Тексти на глинописних табличках вавілонян коротші і чіткіші, ніж об'ємні описи на древніх папірусах єгиптян — довгі, неясні, часом малозрозумілі.

Перший єгипетиський цілитель, про якого ми маємо достовірні відомості, жив у часи III династії фараонів, біля 2850 р. до н.е. Звали його Імхотеп. Пізніше він був визнаний богом, і як спеціальний бог медицини зайняв важливе місце серед інших богів-цілителів єгипетського пантеону. Його храм у Мемфісі став медичною школою і шпиталем, де лікували штучним сном — видом психотерапії, який розвивали послідовники жреців Ескулапа. Ще задовго до греків єгиптяни навчилися створювати в храмі ту атмосферу, яка і в наші дні може бути визнана найбільш корисною для здоров'я людини. Наприклад, страждалець міг підняти свій життєвий тонус, взявши участь в екскурсії по Нілу, відвідавши концерт чи театр, міг відновити свою душевну рівновагу займаючись танцями, малюванням, живописом або ж присвятивши свій час іншим корисним захопленням. Єгиптяни були глибоко переконані, що ці заняття надають терапевтичного ефекту. Необхідність у надприродному тлумаченні того, що відбувалося, була настільки високою, що коли лікувальний ефект був досягнутий, він приписувався впливові святого — покровителя храму. Сьогодні в багатьох сучасних лікарнях цей метод застосовується, він і називається "оздоровлення через оточуюче середовище". На власному досвіді ми також переконуємося у великому оздоровчому впливі на людський організм мистецтва, подорожей, хоббі тощо.

Два найбільш значних єгипетських трактати, які дійшли до наших днів, називаються "Папірус Еберс" і "Папірус Сміт" (створені близько 1550 р. до н.е.).

При проведенні операцій древні зцілювачі користувалися замість скальпеля ножем

Для обезболювання замість наркозу наносили удар палкою по голові

"Папірус Еберс" насичений заклинаннями, окультними поясненнями захворювань, етімологія яких була невідомою. "Папірус Сміт" майже не місить релігійних заклинань і магічних ритуалів, у ньому описуються методи лікування ран і хірургічні втручання.

Єгипетські цілителі дуже мало знали про нерви, м'язи і кровоносні судини. Вони вірили, що анатомічні структури керовані спеціальними духами і що людина — своєрідний мікрокосм, який, як і зовнішній світ, складається з чотирьох елементів. Кістки і плоть співвідносились з землею рідини людського тіла — з водами. Вважалося, що подібно приливам і відпливам Нілу, вони то піднімаються, то опускаються в судинах. Серце, яке зігрівало тіло, порівнювалося з Сонцем і вогнем, а дихання — з вітром.

У Єгипті заохочувалася традиційна практика. І якщо пацієнт помирав при лікуванні якимось новим способом, лікар визнавався винним і ніс покарання. Незалежно від того, чи були лікарі жрецями, чаклунами чи звичайними людьми, медицина Єгипту переважно залишалася магічною і релігійною. Не дивлячись на це, папіруси відкривають нам чудові спостереження і найдетальніший опис хвороб.

Гігієнічні профілактичні ідеї єгиптян одержали подальший розвиток в Іудеї. Безсумнівним є те, що єгипетська медицина вплинула як на Моісея, так і на Гіппократа.