2. Класифікація ритмічних процесів

Біологічні ритми об'єднують у декілька груп: високочастотні, коливання середньої частоти і низької частоти. Періоди коливань високочастотних біоритмів здійснюються в межах від частки секунди до півгодини. Це, наприклад, коливання біоелектричної активності головного мозку, серця, м'язів та інших органів і тканин. До цієї групи біоритмів можна віднести ритмічність зовнішнього дихання.

Велику кількість біоритмів об'єднують у групу коливань середньої частоти з тривалістю періоду від півгодини до 28 годин. Біоритми з періодом від півгодини до декількох годин називають ультрарадіанними. Найважливіші з них мають період до 90 хв. Вони спостерігаються вже у новонароджених, в яких приблизно через кожні 90 хв. активність змінюється відносним спокоєм. У дорослих з такою періодичністю чергуються різні стадії сну і неспання, періоди порівняно високої працездатності та відносного розслаблення. Біоритми з періодом 20... 28 годин називають циркадними (циркадіанними, або близькодобовими). Це, наприклад, періодичні коливання температури тіла, частоти пульсу, артеріального тиску, працездатності.

Виділяють також групу біоритмів низької частоти - щотижневі, щомісячні, щорічні, багаторічні. В основі кожного з них лежать чітко реєстровані коливання якого-небудь функціонального показника. Наприклад, тижневим біоритмам відповідає рівень виділення із сечею будь-яких фізіологічно активних речовин;

щомісячний - оваріально-менструальний цикл у жінок; сезонний біоритм - зміни тривалості сну, м'язової сили; щорічні і багаторічні - темпи росту і фізичного розвитку дітей, показники імунітету та ін. Багатьом фізіологічним процесам властива і сезонна (мінливість) ритмічність. Наприклад, максимальна народжуваність спостерігається у період з березня до травня, мінімальна - з листопада до лютого. Сезонні зміни відіграють значну роль у перебігові ряду захворювань. Наприклад, в осінньо-весняний період найчастіше виникають загострення виразкової хвороби.

Крім сезонних ритмів, є ритми з тривалішим періодом. У перебігу туберкульозного процесу є трирічна періодичність: через 4, 7, 10, 13 років від початку захворювання найчастіше виникають загострення. Відома п'яти-шестирічна й одинадцятирічна періодичність виникання деяких захворювань, пов'язаних із зовнішніми факторами - метеорологічними, геліогеографічними впливами, зокрема, з коливаннями магнітного поля та зміною сонячної активності.

Більшість біоритмів формується у процесі онтогенезу. Уже в організмі : новонародженого реєструються функції, які мають щодобовий ритм (з періодом від 2 до 25 год.). Проте поява такої ритмічності залежить від зрілості організму дитини: у недоношених дітей ритмічність розвивається значно пізніше, ніж у дітей - народжених у нормальний термін. На розвиток щодобових коливань біоритмів у новонародженого значно впливають умови зовнішнього середовища. Наприклад, ретельне дотримання режиму годування дитини прискорює появу щодобової ритмічності. Синхронізація щодобового режиму з соціальним добовим циклом у кожної дитини настає в різний час (між б і 16 тижнем після народження).

а) циркадний або добовий біоритм

Циркадний або добовий ритм — найбільш вивчений біологічний ритм. На основі експериментальних і клінічних даних припускають, що стан цього ритму є універсальним критерієм загального стану організму. Виявлені щодобові коливання близько 300 фізіологічних функцій організму людини. Ці дослідження дали змогу розробити і скласти "циркадну" (добову) систему людини. Вночі в людини найнижча температура тіла. Ранком вона підвищується і досягає максимуму в другій половині дня. Протягом доби вона змінюється з амплітудою до 1,3°. Оскільки від температури тіла залежить швидкість біохімічних реакцій, то її підвищення свідчить про те, що вдень обмін речовин найінтенсивніший. Це забезпечує людині активну діяльність. Із добовим ритмом температури тіла тісно пов'язаний сон і пробудження. Більшість людей схильні засинати при зниженні температури тіла і прокидатися при її підвищенні. Чим раніше настає температурний мінімум у нічний період, тим коротший сон.

Підпорядковуючись біоритмам, кожний фізіологічний показник протягом доби може суттєво змінюватися, що слід враховувати при діагностиці різних захворювань. Незнання таких закономірностей може призвести до діагностичних помилок. Цей факт потрібно завжди враховувати при поясненні хворим шкідливості самодіагностики та самолікування на її основі.

Досить точно вивчений добовий біоритм симпатико-адреналінової системи. Найпростіша схема виглядає так: максимальна активність (збільшується виділення адреналіну) ранком (8 ... 12 год.), мінімум у середині дня (12 ...16 год.), другий максимум — увечері (16 ...22 год.) і найбільш виражений мінімум — уночі (22 ...8 год.). Відповідно коливається рівень процесів життєдіяльності. Найбільша активність та продуктивність у ранкові години, у другій половині дня вона спадає, увечері дещо посилюється і значно знижується уночі. Тому здавна люди жили в строгій відповідності до вимог біоритмів не тільки тому, що користувалися часом відповідно до Сонця, але й тому, що знали з власного досвіду — найпродуктивніше працювати зранку. Рано лягали спати не для економії світла, а найперше для того, щоб добре виспатися і продуктивно працювати протягом дня. Після обіду відпочивали, щоб відновити сили до кінця трудового дня. Такі умови диктувала природа, забезпечуючи значну трудову віддачу.

З розвитком людства змінилися спосіб життя і характер праці. Однак природні біоритми залишилися такими ж, тому що еволюційні зміни не встигають за науковим і суспільним прогресом. Усупереч природним біоритмам у деяких людей виробилася звичка пізно лягати спати і пізно вставати. У результаті цього зламалися адаптаційні механізми, що сприяє виникненню неврозів. Здорова людина має один-єдиний біоритм, синхронний з природою, відхилення людини від нього є небажаним.

Біоритми є основою раціональної регламентації життєвого розпорядку людини. Цим забезпечується висока продуктивність праці і добре самопочуття. Досягти цього можна лише в тому випадку, якщо дотримуватись сталого розпорядку дня.

"Ранок вечора мудріший", "Надвечір і ледарі стають старанними" — ці дві протилежні за змістом приказки породжені існуванням людей двох різних груп: любителів ранніх підйомів — "жайворонків" і тих, хто засиджуються за північ — "сов". Буває, що сімейні та кровні зв'язки зводять їх під одним дахом, і це стає причиною різних непорозумінь, а то й безпідставних конфліктів!

Є думка, що пристрасть "сов" до роботи вночі продиктована генами, які залишили деякі пращури, що оберігали сон своїх одноплемінників і відпочивали, коли ті йшли добувати їжу. Важко сказати, чи так це. Але "ритм сторожа" і "ритм хлібороба" існують реально; перехідною групою є так звані "аритміки", яким байдуже, коли працювати, аби лише відіслати свою "законну" восьмигодинну норму.

В результаті експериментальних дослідів німецький фізіолог Р.Хампп встановив, що І/б частина людей відноситься до ранкового типу, 1/3 — вечірнього типу, а половина людей ("аритміки") легко пристосовується і до тих і до інших. Це в більшій частині люди, які займаються фізичною працею.

Вивченню динаміки фізіологічних функцій — температури, артеріального тиску, м'язової сили й тому подібного — виявило, що у "жайворонків" ці показники підвищуються з 6 годин й тримаються "на висоті" в першій половині дня, а у "сов" вони були такі, ніби для них усе ще тривала ніч. Так показує їхній біологічний годинник.

Більше того: у представників різних груп різні навіть психічні властивості. "Ранні птахи" енергійні й поступливі, прагнуть всіляко уникати сварок та життєвих проблем, бо невдачі надовго вибивають їх з нормальної колії, підривають віру у власні сили. У "жайворонків" перебудова фізіологічних функцій відбувається дуже швидко, у кров потрапляє багато гормонів, і через це такі люди мають схильність до гіпертонічної хвороби. А "сови"? Вони сміливі, у спілкуванні зайве різкі, зате незлостиві, неамбітні й добре відчувають настрій оточення.

Звичка раніше чи пізніше прокидатися і лягати спати — не примха, а властивість організму; ігнорувати її не можна, бо може виникнути десинхроноз — різнобій у роботі внутрішніх органів.

"Сови" ведуть неприродній спосіб життя, який руйнує погодження ритму клітин з освітленістю протягом доби. Наприклад, сонячна енергія (інфрачервоне, фотонове, ультрафіолетове, електромагнітне випромінювання, а також потоки інших частинок) через підвищення температури тіла, утворення вітамінів (вітамін Д утворюється, наприклад, при освітленні тіла), іонізацію рідкого середовища організму і інші фактори посилює біохімічні реакції, що призводить до підвищення активності організму. В темний час доби це природне підживлення відсутнє, то того ж вночі організм охолоджується, а більшість ферментів оптимально активні при температурі 37-38° С. Пониження температури тіла значно знижує їх активність, спазмуються судини. Тільки ці два факти погіршують перетравлення їжі, яку прийняли на ніч або вночі, а також видалення із організму продуктів метаболізму. В результаті такого способу життя, відбувається найсильніша зашлаковка організму. Крім цього, людина повинна затрачувати зусилля на "проштовхування" неприродного ритму неспання. Зрозуміло, це в значній мірі передчасно зношує організм.

Таким способом життя часто зловживають люди творчих професій, що призводить до їх швидкого згасання в розквіті творчих здібностей. Наприклад, Валентин Пікуль і Володимир Висоцький активно працювали в нічний час.

б) тижневі біоритми

Сонце випромінює у всі напрямки потоки заряджених частинок, які називаються сонячною плазмою (по-іншому "сонячний вітер"). Швидкість "сонячного вітру" і щільність частинок, що летять від сонця систематично змінюються. Так як Сонце обертається навколо власної вісі за 27 днів, то Земля в середньому перетинає різні сектори міжпланетного магнітного поля протягом 7 днів. Через кожні 7 днів Земля опиняється то в позитивному, то в негативному секторі цього поля. Все це відображається на магнітосфері Землі, від цього змінюється і погода. На практиці зміна секторів міжпланетного магнітного поля відчувається так:

один тиждень у людини підвищений настрій, легко вдаються фізичні і інтелектуальні навантаження, вона легко переносить харчове утримання протягом 24-48 год. І навпаки, в другий тиждень — дуже важко утриматися від їжі, настрій невеселий, а фізичні навантаження даються важче. Особливо несприятливо впливають дні, коли відбувається зміна одного сектора міжпланетного поля на інший. В ці дні, щоб допомогти організму перебудуватися необхідно вести дуже помірне життя: фізичне навантаження повинно бути легким, їжа - невелика за об'ємом і лекгозасвоювана.

Щоб самостійно підібрати для себе ритм активного і пасивного тижня, треба уважно прослідкувати за коливаннями свого настрою, фізичною і інтелектуальною активністю. Для цього протягом 1-2 тижнів потрібно вести щоденник, куди записувати свої фізичні навантаження, коливання настрою, статеву активність і т.д. Далі, проаналізувати ці показники, побачити, що вони змінюються. Так встановлюється індивідуально тижневий ритм людини.

в) місячні біоритми

Наш календарний місяць, який нараховує 30-31 день, ніяким періодичним процесам природи не відповідає. Проте Місяць (згідно Місяця як планети) з тривалістю 29,5 днів є природній період, з яким пов'язані циклічні зміни в природних процесах на Землі. Протягом такого Місяця відбуваються припливи і відпливи в морях і океанах, причому потужність їх зростає і зменшується в залежності від дня Місяця; змінюється поведінка атмосфери, що, в свою чергу, відображається на багатьох метеорологічних явищах. Ці зміни мають своє відображення в організмі рослин, тварин і людини. Так, від місячного циклу залежить інтенсивність бродіння вина, поглинання кисню сільськогосподарськими культурами (морква, картопля), періоди розмноження у тварин (особливо морських), місячна періодичність овуляції у людини.

Сучасна наука знайшла зв'язки, завдяки яким Місяць впливає на людину. Так, через сильну гравітаційну дію Місяця на оболонку Землі (тверду і рідку) в дні нового і повного Місяця сильно змінюються такі фізичні параметри: вологість, атмосферний тиск, температура, електричне і магнітне поле. Отже, навіть невелика зміна цих параметрів здійснює вплив на людський організм. Але, якщо це відбувається різко і сильно, а організм людини попередньо зашлакований і послаблений, то це призведе до появи різних хвороб. Наприклад, різкі коливання атмосферного тиску порушують стабільність кровотворних функцій, призведе до таких захворювань, як гіпертонія, різні рецидиви серцево-судинних порушень. Мозок чуттєво реагує на зміну вологості атмосфери, що відображається на його активності. Ще більш виявлено на біоелектричну активність мозку впливають зміни напруги магнітного поля, що може викликати масу психічних порушень. Американський психіатр Леонард Дж.Равиць на початку 70-х років проводив вимірювання різниці електронних потенціалів в головному мозку і в області грудини душевнохворих людей. І виявилося, що ця різниця змінюється день у день в залежності від фаз Місяця. Змінювалась і збудливість людей. Равиць так пояснив це явище: "Місяць безпосередньо не визначає людської поведінки, але, змінюючи співвідношення електромагнітних сил Всесвіту, він може викликати катастрофічні прояви у неврівноважених людей".

Тібетська медицина рекомендує проводити профілактичне лікування і інші загальнозміцнюючі заходи з перших числах Місяця. Вказується, що "хвороби злих духів" (крововилив у мозок, інфаркт міокарда, гострі психічні захворювання, епілепсія і інші) частіше всього виникають в 4, 8, 11, 15, 22, 29-й дні Місяця. Китайська народна медицина рекомендує при народженні Місяця, в перший день, робити одне припікання, в другий - два і так до 14 припікань в середині Місяця. Потім хвиля спадає також, як і прибувала. Так, робити відому процедуру "мокса по дзусан-лі" (припікати точку довголіття, яка розташована в області колінного суглоба) - рекомендується лише в перші 8 днів Місяця. Авестийська астрологія стверджує, що в новий Місяць надлишкова фізична активність не так небезпечна, як в повний Місяць. Тому що в новий Місяць енергія сконцентрована в глибині організму і тяжко піднімається назовні. В повний Місяць — навпаки, вона розташована назовні і легко витрачається. Тому надмірна рухова активність у цей час може сильно спустошити "енергетичний бюджет" людини. Справжні майстри цигун також дотримуються цього правила.

У Китаї та Індії люди і по цей день живуть по фазам місячного календаря, який внесли в громадянський. Вчені вважають, що місячний біологічний цикл по своєму значенню не поступається добовому, а езотерична астрологія стверджує, що місячні цикли - ключ до неї, а фази Місяця - перша сходинка пізнання цього ключа.

г) річні бюритми

Річні біоритми (циркануальні ритми) називають частіше сезонними. Давно підмічено коливання витривалості, працездатності, емоційного стану людини в різні періоди року. Річний ритм ділиться на дві фази з протилежно направленими змінами фізіологічних процесів: біологічна весна настає з середини лютого і триває до середини серпня, а біологічна зима — з середини серпня до середини лютого. Цим пояснюються зміни в настрої, самопочутті (піднесення, збудження і т.д.), бажання творити, любити навесні, і, відповідно, прагнення до спокою, відпочинку, зниженню ритму життя восени.