1. Девіантна поведінка як соціальна проблема

Англійський філософ і просвітитель Томас Пен вважав, що у людства є три вороги, які забирають більше життів і приносять більше лиха, ніж всі війни разом взяті. Це — алкоголізм, тютюнопаління і наркоманія.

Сьогодні ці масові хвороби відносять до соціальних хвороб, адже для їх виникнення і поширення необхідний певний соціально-психологічний грунт та умови.

Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління — це приклади соціальної поведінки, яка характеризується відхиленням від норм. В спеціальній медичній, соціально-психологічній літературі, така поведінка називається девіантною (від лат. "Деуіагіо" — відхилення від норми, збочення). Інші приклади девіантної поведінки — це проституція, суіциди (намагання позбавити себе життя, спроба самогубства), сексуальні збочення. Отже, девіантна поведінка — це система вчинків або окремі вчинки, які

322

протиставлені прийнятим в суспільстві правовим або моральним нормам.

Девіантна поведінка, як вже було відмічено, має свої соціальні корені. У виникненні її особливо велике значення мають дефекти правової і моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери. Девіантна поведінка в значній мірі визначається недоліками виховання, що призводить до формування більш або менш стійких психологічних якостей, які сприяють скоєнню аморальних вчинків.

Перші вияви девіацій можуть спостерігатися в дитячому або підлітковому віці і пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, соціальною інфантильністю, незавершеністю процесів формування особистості, негативним впливом сім'ї та оточення, залежністю підлітків від вимог групи та прийнятих в них ціннісних орієнтацій.

Девіантна поведінка у дітей і підлітків нерідко слугує засобом самоствердження, вияву протесту проти дійсності або упередженості, несправедливості дорослих. Ця поведінка може поєднуватися з поверхневим усвідомленням моральних норм, що вказує на необхідність формування у дитячому та підлітковому віці моральних норм поведінки, потреби у дотриманні правил суспільного співжиття, порядності і взаємоповаги у міжособистісних відносинах, ставлення до життя і здоров'я свого та інших як до найвищої цінності.

Аналізуючи загальну тенденцію зростання кількості хворих на алкоголізм, слід зробити висновок, що вона стійка до зростання. На жаль, в нашій країні існує традиція до надмірного вживання алкогольних напоїв. Жодне свято без них не обходиться. Дослідниками була встановлена закономірність, яка свідчить про те, що діти залучаються до вживання спиртних напоїв раніше (в 13-14 років) в тих сім'ях, де батьки хронічно п'ють, тоді як діти, що зростають в сім'ях де немає алкоголіків, вперше куштують алкоголь в 16-18 років. Ця статистика підтверджує думку, що основи здорового способу життя закладаються в сім'ї.

За останніми даними в Україні на офіційному обліку знаходиться більше 800000 хворих наркотичного профілю, що становить 1,6 % від кількості всього населення. Але слід відмітити, що число наркотично залежних людей зростає великими темпами, мовою математиків — в геометричній прогресії (див. табл.). За останні 20 років зросла кількість курців в Україні. Особливо це стосується жінок, що проживають в містах. Так, в 4 рази підвищилася поширеність цієї шкідливої звички серед 20-29 річних жінок. Згідно статистики палять майже кожна третя жінка та більше половини чоловіків цього віку. Цей факт загрозливий не тільки для їх здоров'я, але й для здоров'я їхніх дітей, адже означений вік — репродуктивний.

Значну схвильованість з приводу наведених офіційних даних посилює аналіз вікової категорії хворих на наркоманію (див. табл. № 35).

323

Таблиця № 34 Загальна кількість хворих наркотичного профілю в Україні

Рік	1970	1980	1990	1996
Загальна кількість хворих	1327	2761	4267	12692
Кількість хворих (%) на 100 000 населення	3,1	5,8	8.2	24.9

Як свідчать дані таблиці, більшість наркоманів — люди молоді. Пояснюється це тим, що основний притік в середовище наркоманів здійснюється в основному за рахунок молодих людей: 1 наркоман залучає 6-7 чоловік. Крім того, тривалість життя наркоманів досить обмежена — 3-10 років, і більшість з них просто не доживають до зрілого віку.

Таблиця № 35 Віковий склад наркотичнозалежного населення

Вік	% від загальної кількості
14 років і молодші	1,6
15-16 років	6,3
17-18 років	12,8
19-20 років	6,3
21-22 роки	10,3
23-24 роки	8,8
25-26 років	12,6
27-28 років	9.8
29-30 років	7,4
31-35 років	9,9
36-40 років	7,2
41 і старші	0.5

В Полтаві, як і в цілому по країні, спостерігається тенденція до підвищення хворих на алкоголізм, а особливо наркоманію і токсикоманію.

Даними на 1 січня 1996 року в місті нараховувалося в місті 4,5 тисячі так званих неблагонадійних сімей, в яких зростає близько 17 тисяч дітей. Ці діти відносяться до групи ризику і мають реальний шанс схильності до девіацій. Хоча, статистика свідчить, що серед молоді, яка має девіантну поведінку, значна кількість дітей з матеріально благополучних сімей, але з певними проблемами у психологічному відношенні.

В 1990 році в Полтавському обласному наркодиспансері перебувало на обліку 365 осіб хворих на наркотичну хворобу, у 1992 році — 574 особи, а у 1995 році — 1086 осіб. Найбільше наркоманів в київському та жовтневому районах міста.

324

Щодня обласний медвитверезник приймає в середньому 20 чоловік, серед яких є жінки і підлітки. Впродовж 1996 року в медвитверезник було прийнято 306 чоловік, а це на 100 осіб більше, ніж у 1994 році.

На жаль, в промислових містах України (Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпродзержинську) подібна статистика ще більше тривожна. Все вище сказане безсумнівно актуалізує зверненість соціально-педагогічних закладів до проблеми профілактики девіантної поведінки, а професіоналів-педагогів — до активної роботи з формування стійких мотивацій до ведення здорового способу життя, яке стане запорукою здоров'я й повноцінного життя як кожного, так і української нації вцілому. Але для цього потрібно досконало знати фізіологічну дію на організм людини, зокрема, дитини і підлітка, алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин, механізми формування психологічної і фізичної залежності від цих чинників та шляхи психолого-педагогічного впливу на свідомість молодої людини з метою формування стійких моральних установок і норм поведінки.