3.3.39. Відмежування відчуження частки

від інших способів припинення участі в товаристві

Оскільки передача частки однієї особи іншій припиняє цивільні права та обов'язки у відчужувача та встановлює цивільні права та обов'язки в набувача, то зважаючи на визначення договору, наведеного в ст. 626 ЦК України, можна дійти висновку, що передача частки в статутному капіталі юридичної особи однією особою іншій відбувається саме на підставі договору.

Звертає на себе увагу вжите у ст. 147 ЦК України словосполучення «продати чи іншим чином відступити».

Увага! Продаж є одним зі способів відступлення частки.

Традиційно законодавець застосовує термін «відступлення», коли йдеться про зміну кредитора в зобов'язанні. Натомість, продаж тради­ційно вважався способом зміни власника речі. Іншими словами, про­даж - це інститут речових відносин, водночас як відступлення -зобов'язальних. Однак новим ЦК України ця різниця практично нівелювалася, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом продажу можуть бути майнові права, а отже, і права корпоративні. У такий спосіб законодавець намагається спростити цивільний оборот, запроваджуючи єдину, уніфіковану правову форму як для переходу прав іншій особі, так і для зміни власника речей.

Крім поняття «відступлення», у статті застосовується термін «від­чуження». Ці поняття вживаються в однаковому значенні, тобто є синонімами. Унаслідок відступлення частки, так само як внаслідок її відчуження, відбувається зміна її власника. Як такого договору про відчуження (або про відступлення) частки цивільне законодавство не передбачає. Відчуження частки відбувається на підставі певного цивільно-правового договору, яки передбачає перехід права власнос­ті до набувача: дарування, міни, купівлі-продажу, довічного утриман­ня тощо. Залежно від того, яким саме правочином супроводжується відчуження частки, визначаються його істотні умови, форма та по­рядок вчинення.

-^»Є^0469

3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі

За загальним правилом, яке наведене в ч.І ст. 147 ЦК України, сто­ронами договору (відчужувачем і набувачем) можуть бути учасники товариства. Окрім учасників, набувачем частки може бути третя особа, що передбачено в ч. 2 цієї статті. Проте це загальне правило може бути змінене статутом. Практичне застосування цієї норми викликає багато питань, зумовлених її нечіткістю.

Увага! При буквальному тлумаченні цієїнорми, слід дійти висновку, що правило, яке забороняє відчужувати частку третім особам, може міститися лише в статуті. Тому прий­няття рішень зборами учасниками товариства про заборо­ну відчуження частки третій особі, за умови що статутом це не передбачено або дозволено, не може вважатися достатньою правовою підставою для заборони відчуження частки.

Увага! Частина 2 ст. 147 ЦК України передбачає можли­вість установлення заборони відчуження частки третій особі, а не право товариства визначати умови відступлення частки третім особам. Заборона може стосуватися лише права відчуження частки третім особам, а не відчуження взагалі, оскільки право продажу частки (її частини) учасникам то­вариства прямо перебачено законом (ч. 1 ст. 147 ЦК України).

Заборона відчуження частки поширюється на всі способи її відчу­ження, а не лише на купівлю-продаж. Тому заборона поширюється також на дарування та міну частки.

Коло осіб, які потенційно здатні придбати його частку, звужується і обмежується лише учасниками товариства. Однак і вони не зобов'язані купувати частку лише тому, що учасник хоче її продати.

Складна правова ситуація виникає, коли статутом товариства за­боронено продаж частки третім особам, а інші учасники купувати її не бажають або пропонують вкрай невигідні умови. У цих випадках учас­ник фактично позбавлений можливості продажу частки. Звернення до суду увтаких випадках є малоефективним, оскільки права учасника по-