- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
$48 Оф***^
печатку, штампи та інші реквізити, що супутньо торкається зміни типу й найменування. Це спричинить невиправдані труднощі. Варто було б позначати один підхід як до виду господарського товариства -AT, так і до його найменування. А різниця в типах AT ураховувалася б у статутах без зайвих перешкод до зміни численних ідивідуалізую-чих засобів цього товариства. Саме так і мало б бути згідно з ЦК, але по-іншому це питання врегульовано в Законі «Про акціонерні товариства».
3.4.4. Місцезнаходження at
Місцезнаходженням AT є адреса його виконавчого органу, який виступає від його імені (ст. 93 ЦК). Воно має значення не тільки для вчинення правочинів, звітування та обліку, а й для проведення загальних зборів: в ч. З ст. 35 Закону «Про акціонерні товариства» зазначається, що загальні збори акціонерів проводяться на території України, у межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства, крім випадків, коли на день скликання загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.
Згідно зі ст.13 Закону «Про акціонерні товариства» статут містить найменування AT, а про позначення його місця знаходження не йдеться. Ці дані містяться обов'язково в Державному реєстрі юридичних осіб. AT обов'язково повідомляє органи державної реєстрації юридичних осіб про зміну свого місцезнаходження та своєї поштової адреси. Таким чином, орган державної реєстрації матиме інформацію про те, куди звертатися кредиторам AT та іншим заінтересованим особам.
AT, як будь-як юридична особа, має печатку, може мати штамп та бланки зі своїм найменуванням, емблему, торговельну марку та інші засоби ідентифікації.
Строк, на який створюється АГ, не обмежується, за виключенням прямої вказівки на це в його статуті (ч. З ст. З Закону України «Про акціонерні товариства»).
3.4.5. Засновники та акціонери at
AT може створюватися юридичними або фізичними особами. їх мінімальна кількість не обмежується. AT може створюватися й однією
-М%^549
особою, але нею не може бути підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ч. 4 ст. 153 ЦК).
Звертає на себе увагу те, що ч. 4 ст. 153 ЦК вимагається реєстрація і опублікування відомостей про придбання усіх акцій одним акціонером для загального відома.
Максимальна кількість акціонерів приватного AT - 100 осіб, максимальна кількість акціонерів публічного AT не обмежується.
Засновником AT може виступати й держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном.
Засновниками AT є вказані особи, що прийняли рішення про його заснування (ч. 1 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства»).
У подальшому в ЦК та Законі «Про акціонерні товариства» ці особи не називаються засновниками. З набранням чинності Законом «Про акціонерні товариства» особи, які створили AT, вже не матимуть особливого статусу в порівнянні з іншими акціонерами, як це було за Законом «Про господарські товариства». Наприклад, засновники вже не мусять тримати 25 % відсотків акцій протягом двох років.
Увага! Усі суб'єкти корпоративних відносин в AT іменуються акціонерами.
Між тим залишається питання про співвідношення понять «учасник» та «акціонер», тобто чи можна акціонера іменувати учасником. Відповідно, чи поширюються на акціонера права та обов'язки учасників господарських, поміщені в статтях 116, 117 ЦК.
З одного боку, AT є різновидом господарського товариства і якщо термін «учасник» вживається стосовно всіх суб'єктів, які мають частки в статутних (складених) капіталах цих товариств, то й акціонери є учасниками.
Проте ані в статтях 152 -162 ЦК, присвячених регулюванню AT, ані в Законі «Про акціонерні товариства», ані навіть в главі 1 розділу II Закону «Про господарські товариства» стосовно акціонерів не вживається термін «учасник», крім ч. 4 ст. 153 ЦК України, в якій цей термін вживається, як здається, суто стилістично.
У науковій літературі акціонери іноді іменуються членами AT', що пов'язується з невідривністю корпоративних відносин з відносинами членства2.
Здавна повелось не тільки не надавати значення розбіжностям понять «учасник» та «акціонер», а й навпаки, усвідомлено їх ототожнювати. Так, ще Г.Ф. Шершеневич стверджував, що акціонером визнається той, хто є учасником у підприємстві з обмеженою для всіх відповідальністю, усе одно, чи має він акцію або пай3.
Разом з тим можливість або неможливість вживання по відношенню до акціонера терміна «учасник» носить принциповий характер. Додержання того чи іншого підходу до цієї проблеми визначає зміст корпоративних відносин, в яких перебувають акціонер і AT.
Очевидно, до цього питання слід ставитися таким чином: «учасник» товариства - поняття родове, «акціонер» - видове. Права учасників товариства визначаються загальним чином, а права акціонерів - спеціальними нормами законів. Відтак, якщо є спеціальна норма, дія загальної норми на акціонерів не поширюється.
У Законі «Про акціонерні товариства» акціонер іменується власником акцій товариства, а корпоративні права - сукупністю майнових і немайнових прав, які випливають з права власності на акції. Це абсолютно узгоджується зі ст. 177 ЦК, яка як об'єкти цивільних прав (а отже, і права власності) називає цінні папери (а значить, і акції). Між тим слід зазначити, що вираз «власник акцій» має значення для реалізації акціонером свого «права на акції», тобто права їх продати, передати у спадщину тощо. Що стосується «прав з акції» (тобто прав, що надаються акцією), то ними є корпоративні права, права акціонера.
1 Див.: Кашанина Т.В. Хозяйственные товарищества и общества: правовое регулирование внутрифирменной деятельности. - М., 1995. - С.60.
2 Наприклад, Д.В. Аомакін розуміє під членством комплекс зв'язків учасників організації, розглядає членські правовідносини (Див.: Ломакин Д.В. Акционерное правоотношение. - М.: Спарк, 1997. - С. 15). Поняттям членства оперують також Н.В. Фомичева (Права акционеров и их защита // Новое российское гражданское законодательство и практика его применения: Сб. науч. статей / Под ред. З.И. Цыбуленко. Саратов: СГАП, 1998 - C.S9); ОМ. Роднова (Природа прав, принадлежащих акционеру // Юридические записки Яро славского государственного университета им. П.Г. Демидова / Под ред. В.Н. Карташева, Л.И. Кругликова, В.В. Бутнева. - Ярославль, 2000. - Вып.4. - С.152 -153) та ін.
3 Див.: Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. М, 1994. - С. 161.
-^^^ 551
Трапляється, що акціонерів називають «володільцями компанії»1, що не можна привітати у зв'язку з істотними розбіжностями понять акціонера і володільця,
З викладеного вище можна дійти висновку, що слід позбавлятися суперечливих термінів і використовувати чітко визначені терміни «власник акцій» або «акціонер».
У законодавстві та науковій літературі стосовно акціонера часто вживається й термін «інвестор», правове становище якого визначено досить суперечливо.
У Законі «Про цінні папери та фондовий ринок» йдеться про інвесторів в цінні папери, під якими пропонується розуміти фізичних та юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства (ст. 2). Як видно, ці визначення майже тотожні.
У ч. 2 ст. 13 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки2 (далі - Державна програма) йдеться про інвесторів як потенційних покупців державного майна, а у ст. 12 Закону «Про приватизацію державного майна» покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, розмежовуються.
До того ж, у ст. 10 Державної програми виникає фігура промислового інвестора, яким є «вітчизняний чи іноземний інвестор або їх об'єднання, які заінтересовані у збереженні частки підприємства на ринку відповідного продукту та не менше трьох років виробляють продукцію (виконують роботи, надають послуги), аналогічну основній продукції (роботам, послугам) підприємства, що приватизується, або споживають в основному виробництві продукцію (роботи, послуги) такого підприємства чи виробляють продукцію (роботи, послуги), яка використовується в основному виробництві підприємства, що приватизується, як основна сировина, чи здійснюють безпосередній контроль на таких підприємствах не менше одного року».
1 Див., наприклад: Шиткина И.С. Правовое обеспечение деятельности акционерного общества. М.: Фонд «Правовая культура», 1997. - С. 26.
2 Затверджено Законом від 18.05.2000 р. № 1723-Ш // Офіційний вісник України. - 2000. - №24.-Ст. 981.
Таким чином, до промислового інвестора висуваються додаткові вимоги, тобто він не просто придбаває пакет акцій, а й провадить діяльність у такій самій або схожій сфері, як і AT, акції якого ним купуються. Виокремлюється також фігура акціонера, який придбав пакет акцій під інвестиційні зобов'язання (статті 59, 129 та ін. Державної програми). Іноді він називається «стратегічний інвестор».
За Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» інвестор визначається або як особа, що має такий цінний папір, як інвестиційний сертифікат, який засвідчує її право власності на частку в пайовому інвестиційному фонді; або як особа, грошові кошти якої залучаються (об'єднуються) для здійснення інститутом спільного інвестування діяльності з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.
Законом «Про інвестиційну діяльність» надається найбільш широке визначення інвесторів як суб'єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ст. 5).
Ще одним терміном є «інституціональний інвестор», яким згідно зі ст. 2 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Увага! Термін «інвестор» може застосовуватися: - у широкому значенні - як особа, що вкладає кошти різних джерел походження в різні об'єкти - цінні папери, не-
рухомість, у статутний капітал господарського товариства тощо, що тягне виникнення в неї відповідно або речових, або зобов'язальних, або корпоративних прав)
- у вузькому значенні - як особа, що інвестує свої кошти в акції. Серед останніх можуть виокремлюватися такі інвестори, які здійснюють свої права або на акцію, або з акції. Перші бувають як активними, що іменуються інвесторами на ринку цінних паперів, так і пасивними, що вкладають свої кошти до інститутів спільного інвестування, які вже діють активно на ринку;другі - промисловими та стратегічними інвесторами.
Утім, таке узагальнене бачення не безспірне. Існує точка зору, що акціонер не може бути визнаний інвестором хоча б тому, що він є суб'єктом, який систематично і професійно одержує прибутки (в даному випадку через своє майно - гроші)1. Навряд чи можна погодитися з цим, бо такий підхід не тільки не відповідає сутності поняття акціонера, а й містить надто безапеляційне твердження про професійність акціонера і систематичність одержання ним прибутків, чого, як правило, немає. Якщо стати на цю позицію, то виходить, що інвестор - це не професійна особа, до того ж така, що не розраховує на систематичність одержання прибутків. Бачиться, що це не так. Інвестор, навпаки, - професіонал, а питання отримання прибутків більшою мірою залежить саме від нього, чого не можна сказати про акціонера, від якого нічого не залежить.
Увага! Існує така термінологія щодо осіб, які вкладають свої кошти в акції: учасник, засновник, акціонер, власник, володілець, інвестор (у тому числі інституціональний, промисловий, стратегічний, інвестору цінні папери). Прийнятними термінами є:
для корпоративних відносин - «акціонер»;
для відносин власності, продажу, спадкування - «власник акції»;
для відносин з приводу інвестування в акції - «інвестор».
Див.: Бублик В. Правовое регулирование предпринимательства: частные и публичные начала: Гражданский кодекс об общих моделях соотношения частных и публичных принципов регулирования экономических отношений: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. -Екатеринбург, 2000. - С.19.