- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
700 ^S^J^
також іншого майна, яке відноситься до основних фондів. Розпорядженням виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів від 5 квітня 1990 року за № 160-р об'єднання, якому належав стадіон, зобов'язувалось вирішити питання про його передачу футбольно-спортивному клубу, який був створений цим же розпорядженням як госпрозрахунковий клуб. Наказом директора та постановою профспілкового комітету цього ж об'єднання стадіон був переданий на баланс футбольно-спортивному клубу «Чайка» безкоштовно. А отже, між цими суб'єктами виникли відносини безоплатного користування майном. Порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд при зміні форми власності визначався постановою Ради Міністрів України від 28 квітня 1980 року «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд», якою встановлювався лише оплатний порядок передачі майна, і як виняток, про що вказано в пункті 9 зазначеної постанови, безоплатно могли передаватися кооперативним та іншим громадським організаціям будинки і споруди у разі неможливості передати їх у встановленому порядку. При передачі спірного стадіону, який знаходився у державній власності, вказаний порядок не застосовувався, що свідчить про те, що зміни форми власності не відбулося і футбольно-сгіортивний клуб власником стадіону не став.
До цього доповнимо, що у випадку передачі державними юридичними особами ще за час існування Радянського Союзу спортивним організаціям майна на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок, Центрального комітету ВЛКСМ від 02.08.1988 р. № 945 право власності на таке майно не набувається, оскільки постанова не встановлювала можливість передачі у власність майна.
Управління спортивними організаціями здійснюється відповідно до Закону «Про об'єднання громадян».
6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» визначає статус, особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. Метою молодіжних громадських організацій є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів їхніх членів. Метою дитячих громадських організацій є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист їх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.
Статус молодіжних і дитячих громадських організацій та їх спілок, а такожїхправ визначається відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян». Молодіжний рух в Україні координується Українським національним комітетом молодіжних організацій, який є незалежною
-**rftife& 701
неурядовою організацією і має статус всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій.
Слід зазначити, що молодіжні та дитячі організації мають об'єкти права власності зовсім «не дитячого» призначення. Наведемо Постанову Вищого господарського суду від 04.10.2006 р. № 30/2-06-102.
Рішенням від 31.03.06 господарського суду Одеської області у первісному позові про зобов'язання передати майно (відповідно до переліку) Одеській міській раді відмовлено. Зустрічну позовну заяву Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Фонду державного майна України задоволено. Визнано право власності на цілісний майновий комплекс Дитячого центру «Молода гвардія» вартістю 4264155,22 грн. за державою, органом, до сфери управління якого відноситься Дитячий центр «Молода гвардія», зазначено Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, піонерський табір «Молода гвардія» існує з 1924 р. Постановою Ради Міністрів УРСР від 10.01.1956 р. №59 «Про організацію сезонного санаторного піонерського табору типу «Артек» в м. Одесі» реорганізовано дитячий санаторій Головкурсанупру на курорті Лузанівка в м. Одесі в сезонний санаторний піонерський табір типу «Артек» на 200 місць із назвою «Молода гвардія» та прийнято його з 1956 р. на республіканський бюджет. Постановою Ради Міністрів УРСР від 02.11.1960 р. № 1805 Республіканський піонерський табір «Молода гвардія» передано з відання Міністерства охорони здоров'я УРСР у відання ЦК ЛКСМУ та постановлено провести передачу з відання Міністерства охорони здоров'я УРСР у відання ЦК ЛКСМУ безоплатно Управлінню Справами ЦК ЛКСМУ з бюджету УРСР на його утримання.
Рішенням ЦК ЛКСМУ Республіканський піонерський табір «Молода гвардія» передано Спілці піонерських організацій України (протокол №5 засідання бюро ЦК ЛКСМУ від 3-5 грудня 1990 p.), про що складено акт від 11 квітня 1991 р. про передачу майна республіканського піонерського табору «Молода гвардія» від ЦК ЛКСМУ координаційній раді Спілки піонерських організацій України у власність безоплатно згідно з актом оцінки майна від 11.04.1991 р. Спільним листом від 29 травня 1991 р. ЦК ЛКСМУ та Координаційна рада СПОУ звернулися до Прем'єр-міністра УРСР з проханням терміново прийняти рішення Кабінету Міністрів УРСР про утримання та розвиток піонерського табору «Молода гвардія». Рада Міністрів УРСР листом від 13.08.1991 р. за № 28-1802/54 повідомила про передачу даного табору з відання Міністерства охорони здоров'я УРСР у відання ЦК ЛКСМУ безоплатно зі всіма будинками, спорудами, майном, інвентарем та автотранспортом та зазначила, що згідно діючого законодавства ЦК ЛКСМУ має право самостійно передати зазначений заклад в інше відання, а тому приймати рішення Кабінету Міністрів УРСР з даного питання не має потреби. Відповідно до протоколу №13 від 20.09.1991 р. на цьому засіданні бюро ЦК ЛКСМУ іирішено передати Спілці піонерських організацій України піонерський табір «Молода гвардія» та затвердити Акт передачі. Постановою бюро Координаційної ради СПОУ від 07.02.1992 р. реорганізовано Республіканський піонерський табір «Молода гвардія» в Дитячий центр «Молода гвардія» Координаційної спілки піонерських організацій України, затверджено статут ДЦ, який зареєстровано рішенням виконкому Суворовської райради народних депутатів від 17.04.1992 р. за № 928. 22 березня 2000 р. Федерацію дитячих організацій України як всеукраїнську спілку дитячих громадської організацій зареєстровано Міністерством юстиції України.
Судами враховано положення Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність» від 20.12.1991 p., згідно якої Тимчасовій комісії Верховної ради України щодо націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України було доручено продовжити роботу по з'ясуванню всіх обставин, пов'язаних з власністю на майно ВЛКСМ, ЛКСМУ та їх правонаступниками. До завершення роботи комісії було заборонено відчуження на користь інших осіб або громадян майна, яке належало ЛКСМ, ЛКСМУ (МДС) і перейшло Спілці молодіжних організацій України як правонаступнику ЛКСМ (МДС). Оскільки результати роботи комісії не були оприлюднені, а правовий статус майна комсомолу залишився невизначеним, то суди дійшли висновку про необхідність керуватися іншими нормативними актами, зокрема Законом України «Про підприємства, установи, організаціїсоюзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.04.1992 p., постановою Верховної ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 p., якими закріплено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на територіїУкраїни, зазначене майно є загальнодержавною власністю. За таких обставин, форма власності майна піонерського табору «Молода гвардія» з моменту передачі його не змінювалась.
Тому ВГСУ задовольнив зустрічну позовну заяву про визнання права державної власності на цілісний майновий комплекс Дитячого центру «Молода гвардія» та визначення органом, до сфери управління якого відноситься ДЦ, Міністерство України у справах сімї, молоді та спорту, з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та розпорядження КМУ щодо віднесення ДЦ «Молода гвардія» до сфери управління Міністерства України у справах сім'ї', молоді та спорту.
6.3.5. Професійні спілки
Об'єднання людей за професіями у спілки з метою надання останніми допомоги в організації та діяльності відповідних професійних груп здійснюється вже давно. Одним із найбільш поширених видів непідпри-ємницьких об'єднань громадян, які існували як за радянської влади, так і сьогодні, є професійні спілки. Головною метою цих юридичних осіб є представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями на основі системи колективних договорів, а також з іншими об'єднаннями громадян. А в питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їхнього членства у профспілках. Правовий статус цих юридичних осіб регулює Закон «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відповідно до ст. 1 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбутко-
ва громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Особливістю створення професшних спілок є те, що права на їх створення не мають іноземні громадяни та особи без громадянства, але вони можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено статутами останніх.
Профспілки можуть мати статус:
первинних - профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб;
місцевих - профспілки, які об'єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища);
обласних - профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя; в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі;
регіональних - профспілки, організаціїякихє в більшості адміїгістративно-територіальних одиниць двох або більше областей;
- всеукраїнських - профспілки в яких є організацій в більшості адміністративно-територіальних одиниць України чи наявність ор ганізацій профспілки в більшості з тих адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства, установи або орга нізації певної галузі.
Статус республіканських профспілок Автономної Республіки Крим визначається за ознаками всеукраїнських профспілок стосовно території Автономної Республіки Крим.
Всеукраїнські профспілки можуть без спеціального дозволу використовувати у своєму найменуванні слово «Україна» та похідні від нього.
Стаття 16 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлює, що легалізація всеукраїнських профспілок, їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції України. Інших профспілок, їх об'єднань - відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київськими та Севастопольськими міськими, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення) управліннями юстиції.
Професійні спілки були найбільш розповсюдженими громадськими організаціями в Радянському Союзі. Вони були власниками величезного за вартістю майна. Так, зокрема, постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», з метою дальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.
Увага! Складність роботи нотаріусів з профспілковими організаціями полягає в тому, що необхідно досить часто визначати право цих організації на майно. Це стосується, зокрема санаторіїв, баз відпочинку, готелів тощо, які знаходилися на території України, але перебували у власності юридичних осіб, у тому числі профспілкових інших союзних республік. З цього приводу можна навести висновок Фонду державного майна щодо визначення права власності на об'єкт нерухомості.
Наказом Фонду державного майна України від 24.03.2004 № 573 затверджені висновки щодо правового статусу (права власності) «Корпусу № 3 пансіонату «Чайка» (Україна, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве). Розпорядженням Ради міністрів Молдавської РСР № 12-р від 8 січня 1965 було створено Тираспільську автобазу Головного управління «Молдплодоовоч». Наказом державного агропромислового Комітету Молдавської РСР від 19 лютого 1986 року № 23 затверджено організаційну структуру Держагропрому Молдавської РСР та створено виробниче об'єднання автомобільного транспорту «Молдагротранс» Держагропрому МРСР. Тираспільське автотранспортне підприємство № 2 (АТП-2) увійшло до складу ВО «Молдагротранс». Станом на 1 грудня 1990 року Тираспільське АТП-2 входило до складу Республіканського кооперативно-державного об'єднання «Молдплодовочпром», що було підпорядковане Міністерству сільського господарства і продовольства Молдавської РСР. Рішенням № 363 від 27 травня 1968 виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради виділено земельну ділянку 1,5 га Головному управлінню при Раді Міністрів Молдавської РСР «Молдплодовоч» під будівництво бази відпочинку. Профспілкова конференція АТП-2 «Молплодовоч» 16.04.70 р. (Протокол № 7) постановила побудувати пансіонат в с Коблеве Березанського району Миколаївської області. На зазначеній ділянці в 1973 році було побудовано трьохповерховий спальний корпус. Спальний корпус № 3 пансіонату «Чайка» не мав статусу юридичної особи. В 1974 році був переданий в оренду Молдавській республіканській раді по управлінню курортами профспілокта за станом на 01.12.90 входив до складу Молдавського об'єднання пансіонатів в Коблеве. Враховуючи, що станом на 1 грудня 1990 року «Корпус № З пансіонату «Чайка» (Україна, Миколаївська область, Березанський район, с Коблеве) перебував у віданні республіканського органу управління - Міністерства сільського господарства і продовольства Молдавської РСР, у відповідності до статті 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.94, із змінами, внесеними Протоколом між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова від 27.04.99, зазначений «Корпус № 3 пансіонату «Чайка» можна визнати власністю Республіки Молдова.
Складність ситуації, яка виникла з визначенням прав на майно профспілок, стала підставою для прийняття 22 лютого 2007 року Закону «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України», який:
- встановив до 1 січня 2008 року мораторій на відчуження нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення (санаторіїв, готелів, туристичних та спортивних баз, майнових комплексів відповідних підприємств, їх структурних підрозділш, окремих будшель, споруд, приміщень тощо) та основних засобів виробництва, які перебувають у володінні Федерації професійних спілок України, господарських товариств та шших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи засновником яких є Федерація професійних спілок України, а також акцій (часток, паїв) господарських товариств, які здійснюють відповідну діяльність, що перебувають у володінні Федерації професіїших спі-