- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
Однією з найбільших правових проблем, що існує в таких акціонерних компаніях, є визначення правового режиму їх майна.
З одного боку, якщо виходити з того, що AT є господарським товариством, то відповідно Закону «Про господарські товариства» (ст. 12), ст. 1 IS ЦК, ст. 85 ГКтовариство є власником: і) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. При цьому жодних виключень стосовно правового режиму майна господарських товариств, включаючи AT, у тому числі акції якого належать державі, закон не містить.
З іншого боку, якщо вважати AT, 50 і більше відсотків акцій яких належать державі, суб'єктами державного сектора економіки, то відповідно до ст. 22 ГК вони як такі здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління, тобто вони взагалі не визнаються власниками свого майна.
У дійсності ж у статутах конкретних товариств можна зустріти норми, відповідно до яких вони визнаються власниками майна, в інших випадках - не визнаються.
Можна стверджувати, що на сьогодні відсутні чіткі положення, які б визначали правовий режим державних АГ, сто відсотків акцій яких перебувають у державши власності (державних акціонерних товариств). Міністерство юстиції України у своєму листі від 11.01.2007 р. № 19-32/2' роз'яснило, що АГ, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна в поршнянні з шшими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку, а саме: державне майно, передане до статутного фонду державних АГ, залишається в державши власності, і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаціїіні процедури. Власником майна, переданого до статутного фонду державного АГ, є держава в особі Кабшету Міністрш України (чи Ьшіого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства).
Функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами
1 Орієнтир. - 2007. - № 5; Адвокат Бухгалтера. - 2007. - № 4; Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. - 2007. - № 9.
-^lbS-S97 управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотки у статутному фонді господарської організації. Управління товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, здійснюється згідно із законодавством залежно від розміру цих корпоративних прав1.
З 2001 року стосовно господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, установлено мораторій на застосування примусової реалізації майна2, тобто на майно таких товариств не може бути звернено стягнення за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крш ридень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, а також їх майно не може бути продано в процесі ліквідаційної процедури при визнанні боржника банкрутом.
Акціонерні компанії - суб'єкти державного сектора економиш можуть виникати в результаті:
і) заснування компанії державою з іншими засновниками;
2) створення компанії державою одноособово на базі існуючих одного або декількох державних підприємств, акціонерних товариств, майно або акції яких вносяться до статутного фонду такої компанії.
3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
Заснування компанії державою та іншими засновниками може відбутися за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків її статутного фонду3. Що стосується компаній, єдиним
1 Стаття 11 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 46. - Ст. 456; Роз'яснення ДКЦПФР від 09.06.2008 р. № 5 «Про порядок застосування статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної влас ності», статей 41, 43 Закону України «Про господарські товариства» щодо можливості прийняття уповноваженим органом управління, який здійснює функції з управління корпо ративними правами держави в акціонерному товаристві, корпоративні права держави у ста тутному фонді якого становлять 75 і більше відсотків, рішень з процедурних питань прове дення загальних зборів акціонері» // Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. -2008. - № 11 їв; Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпорядження Кабі нету Міністрів України « Про здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень з управ ління державними корпоративними правами» від 09.09.2008 р. у справі № 2-38/2008.
2 Закон «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» // Відомості Верхов ної Ради України. -2002. - № 10. - Ст. 77.
3 Стаття 11 Закону «Про управління об'єктами державної власності» // Відомості Верхов ної Ради України. -2006. - № 46. - Ст. 456.
засновником яких є держава, то аналіз чинного законодавства свідчить, що наразі в Україні існують такі їх різновиди.
1. ВАТ, створені в процесі приватизації. Правовою основою їх створення є Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. № 2164-ХІІ та Державна програма приватизації на відповідний рік.
Таке товариство створюється шляхом перетворення державного підприємства на відкрите AT. Вартість майна державного підприємства, оціненого відповідно до вимог законодавства1, складає статутний капітал ВАТ, на розмір якого випускаються акції товариства.
З моменту створення такого товариства до набуття в процесі приватизації' прав власності на його акції іншими акціонерами AT є корпорацією однієї особи. її засновником є орган приватизації, що прийняв рішення про приватизацію державного підприємства та перетворення його на АГ.
У цей період товариство діє на підставі статуту, розробленого відповідно до Типового статуту2 та затвердженого засновником. Після приватизації пакета акцій, передбаченого планом приватизації, товариство стає класичною корпорацією, тобто має декілька учасників. На цьому етапі загальними зборами акціонерів статут товариства може бути викладено в новій редакції, що не відповідатиме Типовому статуту.
Таке товариство є власником майна, переданого засновником у власність як вклад до статутного капіталу (п. 3.5 Типового статуту). Органи товариства та їх компетенція щодо розпорядження майном визначені в розділі 9 Типового статуту.
2. ВАТ, що виникли в процесі корпоратизації. Правовою основою їх створення є Указ Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». Створюються такі ВАТ шляхом перетворення державних підприємств, закритих АГ, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність до чинного законодавства на відкриті АГ.
1 Методика оцінки майна, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 21.
2 Типовий статут відкритого акціонерного товариства, що утворене шляхом приватиза ції майна державного підприємства, затверджений Наказом ФДМУ від 12.12.1994 р. № 787, Міністерства економіки України від 13.12.1994 р. № 177 // Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
ГК використовує термін «державне акціонерне товариство», розуміючи під ним державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпорати-зоване підприємство (державне акціонерне товариство) ( п. 7 ст. 74 ГК). Особливості створення та діяльності державних АГ визначаються ГК, Законом України «Про державні підприємства», іншими законами (п. 11 ст. 81 ГК).
Однак наразі законів про державні підприємства та про корпоратизацію державних підприємств не існує, а ГК, ЦК, Закон «Про господарські товариства» не містять норм, які б відрізняли державні AT від інших АГ в питаннях порядку створення, правового режиму майна, переданого до їх статутних капіталів засновником (засновниками) товариства та інших особливостей.
ВАТ, що виникли в процесі корпоратизації, до моменту прийняття ріїпення про приватизацію та продаж їх акцій також є корпораціями однієї особи. їх засновниками є органи, уповноважені управляти цим майном - центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабіїїету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації1.
У цей період специфічним є управління таким товариством, бо його засновник виконує повноваження загальних зборів шляхом прийняття рішень (розпоряджень)2.
Оскільки процес корпоратизації був підготовкою до приватизації, то ті акціонерні компанії, акції яких було приватизовано, в результаті стали класичними корпораціями з декількома учасниками і з класичним корпоративним управлінням.
Інша частина таких компаній була включена до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації3 і тому вони
1 Стаття 3 Указу Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» // Урядовий кур'єр, 1993.- № 89-90.
1 Пункти 3.5, 3.6, пп. 8.2.1 Типового статуту Відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, затвердженого Наказом Мнекономіки, ФДМУ, Мін'юсту від 31.08.1993 р. № 55/365/10/5; пункти 4.5, 9.1, 9.2 Типового статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації, затвердженого Наказом ФДМУ, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 28.09.2004 р. № 2007/363 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 42. - Ст. 2807.
3 Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» // Відомості Верховної Ради України. -1999. - № 37. - Ст. 332.
до цього часу залишаються корпораціями однієї особи, функції загальних зборів акціонерів в яких реалізує засновник.
Цей різновид ВАТ у повній відповідності до вимог ст. 12 Закону «Про господарські товариства». Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 p. № 508 і, підтверджених судовою практикою2 є власником майна, переданого йому засновником до статутного капіталу, а держава є власником акцій таких товариств.
3. Державні акціонерні компанії (ДАКи) та Національні акціонерні компанії (НАКи), процедура створення яких значно відрізняється від процедури приватизації чи корпоратизації. Фактично ці ВАТ створювались в індивідуальному порядку. Наприклад, НАК «Нафто-газ України» створена Указом Президента України «Про реформування нафтогазового комплексу України» від 25.02.1998 р.3; ДАК «Укрресурси» - Указом Президента України від 21.12.1994 р. «Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства»4; ДАК «Хліб України» - Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р.; ДАК «Укрмедпром» - Постановою КМУ від 05.06.2000 р. № 897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості»5.
Тому статус цих акціонерних компаній характеризується значною специфікою. Наприклад, щодо НАК «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств не може бути порушено справу про банкрутство6.
Статутний фонд таких товариств формувався шляхом передачі до нього майна державних підприємств (організацій) та акцій корпора-тизованих підприємств цілої галузі (підгалузі) економіки. При цьому правовий режим майна НАК, ДАК неоднаковий. В деяких з них держава передає активи до статутного фонду не у власність, залишаючи
1 Урядовий кур'єр. - 1993. - № 105.
2 Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005 р. у справі № 27/28-3/212 // Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
3 Урядовий кур'єр. - 1998. - № 43-44.
4 Голос України. - 1994. -№ 247.
5 Офіційний вісник України. - 2000. - № 23. - Ст. 945.
Стаття 7 Закону «Про трубопровідний транспорт» // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 29.- Ст. 139.
право власності за собою1, в інших - товариства визнаються власниками майна2.
Цікавим наслідком такої процедури формування статутного капіталу НАКів, ДАКів стало те, що їх дочірні підприємства та ВАТ, контрольним пакетом акцій яких володіють НАКи, ДАКи, втратили статус державних підприємств і суб'єктів державного сектора економіки, що підтверджується судовою практикою3.
Водночас, непоодинокі випадки, коли державне майно передається не до статутного фонду ДАКу (НАКу), а на його баланс без визначення правового режиму такого майна. Можна стверджувати, що таке майно не перейшло у власність ДАКу і остання володіє ним на праві господарського відання.
До приватизації таких компаній вони є корпораціями однієї особи -засновником їх є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами компанії є: держава в особі уповноваженого органу - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій
1 Так, відповідно до п. 31 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого Постановою КМУ від від 14.03.2001 р. № 240 «майно, яке не підлягає приватизації і передане до статутного фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття відповідно до законодав ства спеціального рішення про приватизацію»; до п. 21 Статуту НАК «Енергетична компанія України», затвердженого Постановою КМУ від 22.06. 2004 р. № 794 «пакети акцій, закріплені у державній власності та передані до статутного фонду Компанії, не можуть відчужуватися або використовуватися для формування статутних фондів інших підприємств»; до п. 4 Статуту ДАК «Укрресурси», затвердженого Постановою Кабіне ту Міністрів України від 21.01.1995 р. № 46 «до скликання перших загальних зборів акці онерів та затвердження ними Статуту Компанії державні пакети акцій відкритих акціо нерних товариств та державне майно, які були передані до статутного фонду Компанії, не можуть бути відчужені (продані) або передані в заставу без ріїпення засновника».
2 Наприклад, відповідно до пунктів 6.1, 6.3,6.4 Статуту НАК «Нафтогаз України», за твердженого Постановою КМУ від 25.05.1998 р. № 747, майно цієї Компанії складаєть ся з майна, що належить їй на праві власності, а саме з основних засобів, обігових коштів, часток акцій дочірніх підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Компанії, а також формується за рахунок інших надходжень, що не суперечать законодавству України. Здійснюючи право власності, Компанія воло діє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності Компанії, зокрема, із продажу, обміну, передачі в оренду чи застави засобів виробництва та інших матеріальних ціннос тей, використання та відчуження їх в інший спосіб.
3 Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. у справі № АС40/35- 07, Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1; Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2007 р. у справі № 32/669-А Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1.
602 ^g&O^
компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна.
У період до проведення перших загальних зборів акціонерів повноваження вищого органу управління Компанії здійснює спостережна рада компанії, склад якої, в тому числі і її голову, голову правління та його членів, затверджує Кабінет Міністрів України1.
4. Холдинги. З 1994 року правовою основою їх створення було Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі кор-поратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11.05.1994 р. № 224/94 (далі - Положення про холдингові компанії»), 3 прийняттям Закону «Про холдингові компанії в Україні»2 (далі - Закон про холдингові компанії) державні холдингові компанії та'їх корпоративні підприємства, утворені в порядку, визначеному Положенням про холдингові компанії, до набрання чинності Законом про холдингові компанії, зобов'язані протягом трьох років привести свої установчі документи у відповідність до вимог Закону про холдингові компанії.
Державною холдинговою компанією є компанія, утворена у формі відкритого AT, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі. Вона утворюється органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації. Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання. При цьому державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств.
' Пункти 5.1, 5.2, підпункти 10,2,1, 10,3.1, 10,4.2 Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05,1998 р. Ш 747 // Електронний ресурс Ліга: Еліт 8.0.1; пункти ЗО, 59-75 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р, № 240 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 р. № 887) // Офіційний вісник України. -2001. - № 12. - Ст. 489.
2 Відомості Верховної Ради України // 2006. - № 34. - Ст. 291.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України (наведений вище Лист від 11.01.2007 р. № 19-32/2) власником майна, переданого до статутного фонду державної холдингової компанії, є держава в особі органів, уповноважених управляти державним майном, та/або державних органів приватизації. Тому при реєстрації прав власності робиться відмітка, що зазначене майно передано до статутного фонду державної холдингової компанії на праві господарського відання1. Це підтверджується і нормами конкретних статутів холдингів2.
Увага! При нотаріальному посвідченні договорів відчуження майна АГ, що є суб'єктами державного сектора економіки, нотаріусу необхідно особливу увагу звернути на правовий режим майна такого товариства - яким чином це питання вирішується в нормативному акті, на підставі якого створене таке AT, в статуті конкретного AT, акті приймання-передачі майна тощо. Залежно від того, є таке AT власником майна чи володіє ним на праві господарського відання, залежить вирішення питання про органи AT, компетентні приймати рішення про відчуження майна. Якщо AT володіє майном на праві господарського відання, таке майно залишається державним і його відчуження регулюється, зокрема, Порядком відчуження державної власності3.
Лист від 11.01.2007 р. № 19-32/2 // Орієнтир. - 2007. - № 5; Адвокат Бухгалтера. -2007. - № 4; Бухгалтерия. Налоги. Бизнес. - 2007. - № 9.
Так, відповідно до п. 4.2 Статуту Акціонерної судноплавної холдингової компанії «Сі Трайдент», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 03.12.2002 р. № 862, майно Компанії, що є державною власністю, закріплюється за нею на праві повного господарського відання.
Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 43. - Ст. 1714.
604 ^Ф**%^