МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Підручник

За редакцією професорів

В. В. Сташиса, В. Я. Тація

4-те видання, перероблене і доповнене

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Харків «Право»

2010

ББК 67.9(4УКР)308

К 82

Затверджено Міністерством освіти і науки України

(лист № 1.4/18-Г-331 від 09.02.2007 р.)

Рекомендовано до друку вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 2 від 20 жовтня 2006 р.)

Рецензенти:

О. М. Костенко – доктор юридичних наук, професор (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України), академік АПрН України, заслужений діяч науки і техніки України;

В. А. Мисливий– докторюридичнихнаук, професор(Дніпропетровськийдержавний університет внутрішніх справ);

А. А. Музика– докторюридичнихнаук, професор(Державнийнауково-дослідний інститут митної справи)

Колектив авторів:

Г. М. Анісімов– розділІХ(§ 2 – у співавт. зС. В. ГізімчукомтаЮ. В. Гродецьким); Ю. В. Баулін– розділXV (§ 1, 5); В. І. Борисов– розділIV (§ 1, 3 – успівавт. зВ. А. Козаком; § 2); розділ V (у співавт. з Л. В. Дорош); розділ ХІІ; С. Б. Гавриш – розділ Х (§ 1–4); С. В. Гізімчук – розділ ІХ (§ 1 – у співавт. з Ю. В. Гродецьким; § 2 – у співавт. з Г. М. Анісімовим та Ю. В. Гродецьким); Ю. В. Гродецький – розділ VІ (§ 3, 4); розділІХ(§ 1 – успівавт. з С. В. Гізімчуком; § 2 – успівавт. зГ. М. Анісімовим та С. В. Гізімчуком ); Н. О. Гуторова– розділ ІІІ(§ 4); розділ XVІІ(§ 5, 6); Л. В. Дорош– розділ V (у співавт. з В. І. Борисовим); розділ XVІІ (§ 1–4); І. О. Зінченко – розділ VI (§ 1, 5–7); В. І. Касинюк – розділ ІІІ (§ 3); розділ ХІІІ; В. М. Киричко – розділ VІІІ

(у співавт. з В. Я. Тацієм, О. І. Перепелицею); розділ ХХІІ; В. А. Козак – розділ ІV (§ 1, 3 – у співавт. з В. І. Борисовим); розділ ХХ (§ 5 – у співавт. з В. І. Тютюгіним); Л. М. Кривоченко – розділ VІ (§ 2); розділ VІІ (§ 1, 2); розділ XVІ; В. А. Ломако – розділ XІV; М. І. Панов – розділ VII (§ 3, 4); розділ ХVІІІ; розділ ХХІ (у співавт.

зС. О. Харитоновим); О. І. Перепелиця – розділ VІІІ (у співавт. з В. М. Киричко, В. Я. Тацієм); І. В. Самощенко– розділХ(§ 5); розділХХ(§ 3 – успівавт. зВ. І. Тютюгіним); В. В. Сташис – розділ ІII (§ 1, 2); В. Я. Тацій – розділи І, ІІ; розділ VIІI (у співавт.

зВ. М. Киричко, О. І. Перепелицею); В. П. Тихий – розділ XІ; В. І. Тютюгін – розділ ХІХ; розділ ХХ (§ 1, 2, 4, 6; § 3 – у співавт. з І. В. Самощенком; § 5 – у співавт.

зВ. А. Козаком); В. В. Устименко – розділ ХV (§ 2–4); С. О. Харитонов – розділ ХХІ (у співавт. з М. І. Пановим)

Укладачі предметного покажчика: В. І. Борисов, Ю. В. Гродецький, В. А. Козак

КримінальнеправоУкраїни: Особливачастина: підручник/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгінтаін. ; заред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-тевид.,

К 82 переробл. ідопов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.

ISBN 978-966-458-156-8

У підручнику на підставі Кримінального кодексу України 2001 р., досягнень науки кримінального права, з урахуванням судової практики висвітлено основні питання ОсобливоїчастиникримінальногоправаУкраїни. Учетвертомувиданніпідручникавраховано зміни та доповнення до КК України, які сталися за період з 2001 р. до листопада 2009 р., положення інших нормативно-правових актів, а також рішення Конституційного Суду УкраїнитановіпостановиПленумуВерховногоСудуУкраїниукримінальнихсправах.

Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, а також наукових і практичних працівників.

ББК 67.9(4УКР)308

Зміст

§3. Злочини, що становлять небезпеку для життя i здоров’я людини, які вчинюються у сферi медичного

§2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, захоплення заручників, підміна дитини та незаконне

§3. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, експлуатація дітей та використання малолітньої дитини

3

4

§2. Види злочинів у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності,

§2. Створення злочинної організації, терористичної групи таіншихзлочиннихоб’єднань, участьунихтаузлочинах,

5

Розділ XV. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти

§2. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров’я

6

§3. Злочини, які посягають на життя, здоров’я, особисту безпеку, власність суддів, народнихзасідателів, присяжних

7

§6. Злочини, які посягають на відносини, що забезпечують належне виконання рішень, вироків, ухвал, постанов

8

Розділ І

Поняття і система Особливої частини кримінального права. Наукові основи кваліфікації злочинів

§1. Поняття і система Особливої частини кримінального права

НормикримінальногоправаУкраїнизакріпленівзаконодавствіпро кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативноправовусистему— КримінальнийкодексУкраїни1, якийбувприйнятий ВерховноюРадоюУкраїни5 квітня2001 р. ККскладаєтьсяізЗагальної та Особливої частин, які органічно між собою пов’язані, перебувають у постійній взаємозалежності та взаємодії. Як було зазначено при вивченні Загальної частини кримінального права, відповідна їй частина КК тому й має таку назву, що в ній на законодавчому рівні закріплені основоположні підвалини кримінальної відповідальності, підстави такої відповідальності, мета та система покарань, порядок їх призначення та умови звільнення від такого покарання, визначені особливі умовикримінальноївідповідальності неповнолітніх, правовінаслідки судимості та порядок її зняття тощо.

Разом з тим, для того щоб правильно організувати боротьбу зі злочинністю, необхідно також визначити, які негативні, несприятливі діяння, щовчиняютьсялюдьми, єнастількинебезпечнимидлясуспільства, щоб законодавець міг їх визнати злочинами, а також визначити покарання, що можуть бути призначені судом від імені держави за вчинення таких діянь. Такі визначення здійснюються на підставі положень кримінального права, дістають своє вираження в нормах Осо-

бливоїчастиниКК. Такимчином, ОсобливачастинаККвключаєвсебе певну сукупність кримінально-правових норм, в яких визначаються

1 Далі – КК.

9

Розділ І

ознаки окремих злочинів, види та розміри покарань, які суд може застосувати до осіб, визнаних винними в їх вчиненні. Крім того, ця час- тинаККміститьроз’ясненняпевнихкримінально-правовихпонять, що наводяться в її статтях, в окремих випадках в її нормах також визначені умови звільнення від кримінальної відповідальності.

Єдність Загальної та Особливої частин як певних підсистем КК України виявляється перш за все в тому, що норми Особливої частини ґрунтуютьсянанормахЗагальноїчастини. Томунеможливозрозуміти зміст норм Особливої частини, якщо цей аналіз не буде базуватися на аналізі норм Загальної частини, оскільки в них узагальнюються ознаки, властиві всім злочинам, за які встановлюється відповідальність

уКК. Неможливо також призначити кримінальне покарання за окремі злочини, якщоневраховуватиположеньЗагальноїчастинищодомети, видівтапорядкупризначеннявідповіднихпокарань. Утойжечассама система покарань, яка закріплена в Загальній частині, може бути реалізована тільки шляхом призначення конкретних покарань за окремі злочини, що передбачені Особливою частиною КК.

Органічнийзв’язокЗагальноїтаОсобливоїчастинККвиявляється

утому, що при вирішенні питань кваліфікації злочинів чи звільненні особивідкримінальноївідповідальностітапокараннязастосовуються одночасно норми обох частин КК. Наприклад, замах на крадіжку майна кваліфікується одночасно за ч. 1 ст. 15 та за відповідною частиною ст. 185 КК1.

Зазначенесвідчитьпроте, щоЗагальнатаОсобливачастиниєскла- довимиодногоітогожнормативно-правовогосистемногоутворення— Кримінального кодексу України, і кожна із цих складових спрямована на вирішення спільного для них завдання — боротьбу зі злочинністю.

ВодночасорганічнаєдністьЗагальноїтаОсобливоїчастинневиключає, а, навпаки, передбачає специфіку таособливістькожноїізних.

ВОсобливій частині КК встановлюється вичерпний перелік злочинів, заякіпередбаченакримінальнавідповідальність. Томузлочином може визнаватися тільки суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), відповідальність за яке передбачена у відповідній статті Особливої частини КК. Цей висновок відповідає вимогам ст. 58 КонституціїУкраїнипроте, щоніхтонеможевідповідати задіяння, якіна час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

1 Тут і далі в тексті підручника посилання (якщо немає іншого застереження) на статті Кримінального кодексу України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 р.

10

Поняття і система Особливої частини кримінального права...

В Особливій частині повною мірою реалізується найважливіший принцип кримінального права — немає злочину без вказівки на це

взаконі (nullum crimen sine lege). Тому діяння, за які в Особливій частині КК не передбачена відповідальність, за жодних умов не можуть визнаватись злочином і тягти за собою кримінальну відповідальність і покарання. Суд (слідчий), розглядаючи кожну конкретну справу, повиненкеруватисявимогамитієїстатті, вякійпередбаченавідповідальністьзапевнийзлочин. Неприпустимопоширюватидіювідповідного закону про кримінальну відповідальність на інші діяння, які не охоплюютьсядиспозицієюпевноїстаттіКК. Цевідповідаєч. 4 ст. 3 ЗагальноїчастиниКК, відповіднодоякоїзастосуваннязаконупрокримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Значення Особливої частини полягає і в тому, що вона визначає межі криміналізації суспільно небезпечних діянь шляхом віднесення тих чи інших дій (бездіяльності) до злочинних. Значна частина норм Особливої частини КК, визначаючи злочин, вказує не тільки на дію (бездіяльність), але й на суспільно небезпечні наслідки, пов’язуючи межі кримінальної відповідальності із настанням останніх.

Унормах Особливої частини КК в переважній більшості досить чітко, зрозуміло та повно наводяться визначення окремих видів злочинів (наприклад, у ст. 113 надано визначення диверсії, у ч. 1 ст. 115 — умисного вбивства, у ч. 1 ст. 187 — розбою). Усе це сприяє точному застосуванню відповідних статей КК. Згідно з прийнятою

втеорії кримінального права класифікацією норм Особливої частини, кримінально-правові норми, в яких містяться визначення злочинів та наведені відповідні види покарань, називаються заборонними нормами.

Як вже було зазначено, в Особливій частині КК є і так звані роз’яснювальнінорми, вякихдаютьсявизначенняокремихпонятьабо розкриваєтьсязмістокремихознакзлочину. Так, упримітці1 дост. 364 дається визначення поняття службової особи, а в ст. 401 визначається поняття військового злочину та наведено коло осіб, які можуть бути визнанісуб’єктамицихзлочинів. Упримітці1 дост. 185 роз’яснюється зміст повторного злочину, яким визнається злочин, скоєний особою, щоранішевчинилабудь-якийіззлочинів, передбачених відповідними статтями. У примітках 2, 3 та 4 цієї ж статті роз’яснюються поняття «значна шкода», «великий» або «особливо великий розмір», що важливо для кваліфікації злочинів проти власності.

11

Розділ І

Важливим досягненням КК є й те, що в його Особливій частині проводиться чітка диференціація кримінальної відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпечності (тяжкості) злочину. Тому

вбільшостістатейККзаконодавець, окрімвизначеннязлочину, яке, як правило, міститься в їх перших частинах, вказує на обставини, що обтяжують, а в окремих випадках особливо обтяжують кримінальну відповідальність.

Характерною рисою Особливої частини КК є значне розширення

вній кількості норм, якими заохочується діяльне розкаяння після вчинення злочину. Такі норми називаються заохочувальними. Наприклад, можливість при певних умовах звільнення особи від кримінальної відповідальності після вчинення нею злочину. Зокрема, така можливість передбачена в ч. 2 ст. 111 «Державна зрада», ч. 2 ст. 114 «Шпигунство», ч. 4 ст. 212 «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язковихплатежів», ч. 2 ст. 255 «Створеннязлочинноїорганізації», ч. 2 ст. 2583 «Створення терористичної групи чи терористичної організації» та ін. Безумовно, розвиток інституту заохочення в Особливій частині відповідає ідеї гуманізації кримінального законодавства. Ці заохочувальні норми мають також важливе значення для нормативноправовогозабезпеченняприпиненнявідповідноїзлочинноїдіяльності. Такимчином, нормиОсобливоїчастиниККподіляютьсяназаборонні, роз’яснювальні та заохочувальні.

ВОсобливійчастинічинногоККєтакожнорми, якимиобмежується кримінальна відповідальність стосовно певних осіб. Так, у ч. 2 ст. 385 зазначено, щонепідлягаєкримінальнійвідповідальностіособа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Частина 2 ст. 396 вказує, що не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

У санкціях норм Особливої частини знайшло своє відображення концептуальне положення, яке було закріплено ще у перші роки розробки проекту КК щодо гуманізації системи покарань. По-перше, всі санкції Особливої частини побудовані за схемою: від менш суворих покарань — до більш суворих. Сенс такої побудови в тому, що суд, відмовляючись від призначення менш суворого покарання, повинен навести мотиви щодо необхідності звернення до більш суворого по-

12

Поняття і система Особливої частини кримінального права...

карання. По-друге, характерною рисою Особливої частини є також зниженнядлябільшостізлочинівпокаранняувиглядіпозбавленняволі та введення до санкцій покарань, альтернативних позбавленню волі. Приміром, суттєво знижені покарання за господарські, військові злочини та злочини, що можуть бути вчинені з необережності.

У чинному КК норми Особливої частини згруповані в окремі розділи, які розміщені у певній послідовності:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України. Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи.

Розділ ІІІ. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Розділ ІV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VI. Злочини проти власності.

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.

Розділ VII-А. Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Розділ VIII. Злочини проти довкілля.

Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.

Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.

Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності. РозділXIII. Злочиниусферіобігунаркотичнихзасобів, психотропнихречовин, їханалогівабопрекурсорівтаіншізлочинипротиздоров’я

населення.

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електроннообчислювальнихмашин(комп’ютерів), системтакомп’ютернихмереж і мереж електрозв’язку.

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності. Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя.

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

13