З аналізу структури ст. 144 ЦК вбачається, що частини 1і 3 зазначеної статті встановлюють обов'язкові правила щодо формування статутного капіталу ТОВ на етапі створення товариства. Так, в ч. 1 містяться визначення статутного капіталу та його призначення, а також робиться вказівка , що розмір статутного капіталу ТОВ не може бути меншим розміру, установленого законом. Згідно з ч.І ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» розмір статутного фонду ТОВ повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним зарплатам, виходячи зі ставки мінімальної зарплати, яка діє на момент створення ТОВ.
Частина Зет. 144 ЦК встановлює обов'язок учасників сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів до моменту держреєстрації ТОВ. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності ТОВ. Якщо учасники протягом першого року діяльності ТОВ не сплатили повністю суму своїх вкладів, ТОВ повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію ТОВ.
Таким чином, вимога частини 2 ст. 144 ЦК щодо обов'язковості внесення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу ТОВ і неможливості звільнення від такого обов'язку шляхом зарахування вимог до ТОВ стосується лише первинних вкладів учасників з огляду на розміщення цього правила між нормами, які стосуються саме таких вкладів учасників товариства.
Водночас порядок збільшення статутного капіталу існуючого ТОВ передбачено в ч. 6 ст. 144 ЦК. Відповідно до неї збільшення статутного капіталу ТОВ допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом ТОВ.
Таким чином, збільшення статутного капіталу вже існуючого ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є, скоріше, їх правом, а не обов'язком. Таке право реалізується шляхом прийняття відповідного рішення зборами ТОВ, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів (п. «а» частини першої ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»).
У цьому випадку (при внесенні додаткових вкладів) ТОВ не позбавлене права проводити зарахування зустрічних однорідних вимог з ін-
шими особами, зокрема учасниками товариства, на загальних підставах, визначених у ст. 601 ЦК.
Увага! З огляду на вищезазначене, не допускається звіль-ненняучасника ТОВ від обов'язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу ТОВ, заявленого на момент держреєстрації ТОВ, у тому числі шляхом зарахування вимог до ТОВ. Це правило не поширюється на збільшення статутного фонду ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками'.
3.3.9. Зміна предмета вкладу
Неоднозначним є питання про зміну предмета вкладу. Мається на увазі ситуація, коли учасник зобов'язався, наприклад, передати товариству у власність нерухоме майно, а потім вирішив замість цього передати гроші. Досить часто така ситуація виникає через різне оподаткування предмета вкладу.
Розв'язання цієї проблеми залежить від позиції інших учасників.
Увага! Якщо учасники згодні на заміну вкладу, вони повинні внести зміни до договору про створення ТОВ, а якщо він не оформлявся письмово, то це рішення доцільно зафіксувати протоколом. До реєстрації ТОВ таке рішення можна прийняти лише одноголосно, оскільки йдеться про внесення змін до договору між учасниками. Важливо підкреслити, що це не рішення загальних зборів учасників - вищого органу товариства, а рішення учасників як сторін договору про створення ТОВ. Якщо інші учасники не згодні на заміну вкладу, вони вправі вимагати виконання зобов'язання в натурі.
Майно, унесене як вклад до статутного капіталу, як правило, переходить у власність цього товариства. Винятком є вклади у вигляді права користування. Право власності переходить у момент передачі речі (сплати грошей), тобто в загальному порядку.
Право відчуження майна, зокрема, й шляхом передачі до статутного капіталу юридичної особи належить власнику, тому вкладом може бути лише власне майно учасників. Так, неправомірним буде внесення майна, яке належить саме цій юридичній особі.
' Лист Держпідприємництва України від 18.03.200S р. // Бізнес-Бухгалтерія-Право. Податки. Консультації. - 2005. - № 27. - 2005. - С.ЗЗ.
434 ^$*J^
3.3.10. Внесок чужим майном
Заслуговують на увагу ситуації з унесенням до статутного капіталу чужого майна. Правові наслідки такого правопорушення законом окремо не визначені.
На перший погляд, у таких випадках має місце порушення порядку створення ТО В, яке може бути підставою для визнання недійсним запису про його державну реєстрацію та ліквідації. Однак внаслідок ліквідації майно ТОВ після розрахунку з кредиторами розподіляється виключно між його учасниками, а відтак, незаконно набуте ТОВ майно не повертається його власнику.
Увага! Таким чином, його право власності не може бути захищене шляхом ліквідації юридичної особи, а тому не може бути способом його захисту.
На нашу думку, у цьому випадку захист прав власника, який вважає, що належне йому майно було незаконно передане до статутного капіталу юридичної особи, повинен відбуватися шляхом віндикації Власник, якого в такий спосіб позбавили права власності, вправі пред'явити позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто з володіння юридичної особи, якій це майно передане. До віндикації' застосовуються загальні правила, передбачені ст. 388 ЦК України щодо добросовісності набувача. Слід ураховувати, що внесення майна до статутного капіталу не є безоплатним правочином, оскільки в обмін на це юридична особа передає засновнику корпоративні права.
Задоволення віндикаційного позову вплине на відносини між учасником і юридичною особою, адже учасник не виконав свого обов'язку із внесення вкладу. Оскільки віндикації підлягає лише індивідуально визначене майно, засновник не зможе внести вклад у тому вигляді, в якому це було передбачено установчими документами.
Увага! Способом усунення цього порушення є заміна учасником вкладу. Це питання вирішується зборами учасників шляхом унесення змін до установчих документів. Для цього потрібна більшість голосів учасників.
Можлива й інша ситуація: загальні збори не погоджуються із заміною вкладу або ж взагалі з якихось причин не розглядають цього питання.
Виконання зобов'язання із внесення вкладу, передбаченого договором між засновниками ТОВ, стає неможливим. У цьому разі інші учасники вправі звернутися з позовом про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТОВ через допущені порушення порядку його створення, які не можна усунути. Однак це їх право, а не обов'язок. Тому може скластися, що особа не внесла вкладу до статутного капіталу, але є учасником товариства. Такий стан може існувати тривалий час.
Увага! Гіпотетично, способом захисту прав власника майна, незаконно переданого до статутного капіталу іншою особою, може бути визнання за ним права на частку в статутному капіталі, сформовану за рахунок його майна. Правовою підставою такої вимоги може бути cm. 1212 ЦК України, за якою особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Фактично, йдеться про безпідставне збагачення засновника (набуття корпоративних прав) за рахунок власника майна.
Унаслідок внесення вкладу до статутного капіталу особа набуває частку в статутному капіталі або в широкому розумінні - корпоративні права. Відповідно до статей 1213,1214 ЦКУкраїни набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі та відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу він відповідає також за допущене ним погіршення майна. На перший погляд, це лише переконує, що такий спосіб захисту, як визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі, можливий.
Унаслідок участі в управлінні юридичною особою склад та вартість її майна може істотно змінитися і реальна вартість частки в статутному капіталі може не відповідати розміру вкладу (номінальній вартості частки). Збільшення вартості частки можна розглядати як доходи від майна, а зменшення - як збитки.
Однак такий спосіб захисту не враховує, що право участі в товаристві є особистим правом, і особа засновника (учасника) має важливе значення. Насамперед, для інших учасників, які можуть прийняти власника того
