- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
яльність» закріплюється, що філія здійснює банківську діяльність від імені банку (абз. 40 ч. 1 ст. 2)1.
Отже, під функціями юридичної особи варто розуміти винятково ту діяльність, яку здійснює юридична особа, зокрема виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.
8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
Під представництвом у цивільному законодавстві розуміється вчинення від імені та в інтересах особи, яка представляється, тих чи інших право-чинів. Причому така можливість для представництва як відокремленого підрозділу пов'язана з наявністю в керівника довіреності, в якій мають бути чітко визначені його повноваження. Необхідність такої довіреності зумовлена тим, що саме представництво не може бути учасником цивільних відносин, оскільки є складовою частиною юридичної особи.
8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
Способи захисту, перелічені у ст. 16 ЦК, спрямовані, як правило, на відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав. Не виключається й захист інтересів особи, якщо вони не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Саме тому постає закономірне запитання: чи вправі представництво захищати права юридичної особи, чи потрібно вести мову про захист його інтересів?
При відповіді на нього необхідно враховувати, що на рівні процесуального законодавства, яке регулює порядок захисту, також відбувається розмежування прав та інтересів юридичної особи шляхом використання словосполучень «охоронювані законом інтереси» (абз. 2 ч. 1 ст. 2 ГПК2), «прав та інтересів юридичних осіб» (ч. 1 ст. 2 КАС3, ст. 4 ЦПК4).
Щодо співвідношення суб'єктивного права та інтересу в теорії цивільного права склалися дві точки зору. Представники першої ствер-
1 Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-Ш // Офі ційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2 Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-ХП // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
3 Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p. № 2747-IV // Відо мості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36,37. - Ст. 446.
4 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 p. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41,42. - Ст. 492.
джують, що суб'єктивне право включає в себе інтерес1. У свою чергу, прихильники другої вказують на те, що інтерес не входить до структури суб'єктивного права. Причому друга точка зору є домінуючою в літературі2.
Отже, на законодавчому і доктринальному рівнях відбувається протиставлення категорії інтересу та суб'єктивного права. Тому, зважаючи на наведене положення ст. 95 ЦК відносно повноважень представництва, логічним виглядатиме висновок, що представництво може здійснювати тільки захист інтересів юридичної особи.
Утім, видається, що юридична особа, зважаючи на загальну диспози-тивність цивільно-правових норм, не позбавлена можливості вказувати, перш за все, в довіреності керівника представництва, що він як представник юридичної особи здійснює дії із захисту не тільки інтересів, але й прав юридичної особи. Тобто юридичного значення дії із захисту набуватимуть у результаті закріплення відповідних повноважень у довіреності керівника представництва та їх здійснення цією особою.
Таким чином, різниця між філіями та представництвами полягає в тому, що повноваження філії є ширшими, вони включають в себе виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг, зокрема представництво й захист прав та інтересів юридичної особи. Усвою чергу, повноваження представництва є вужчими і обмежуються тільки представництвом й захистом прав та інтересів юридичної особи.
8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
Важливе значення має питання щодо можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи. Законодавчими актами допускається створення різних відокремлених підрозділів. У першу чергу, така можливість передбачена ГК. Варто зауважити, що в цьому Кодексі не передбачається єдності підходу щодо допустимості створення інших відокремлених підрозділів і встановлення їх відмінностей від філій та представництв. Наприклад, у ч. 4 ст. 64 ГК встановлюється, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші
' Див. напр.: Мотовиловкер Е. Я. Интерес как сущностный момент субъективного права (цивилистический момент) // Правоведение. - 2003. - № 4. - С. 52 - 62.
2 Детальніше див. напр.: Власова А.В. О соотношении субъективного гражданского права и интереса // Правоведение. - 2004. - № 3. - С. 179 - 183.
i44 ^g&a*-
відокремлені підрозділи1. Згідно ж з абз. 1 ч. 2 ст. 58 ГК дозволяється відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв.
Тобто на підставі однієї норми допускається створення невичерпного переліку відокремлених підрозділів, без наведення їх ознак, відповідно ж до іншої - тільки філій (відділень) та представництв, причому відбувається ототожнення філій та відділень. У науково-практичній літературі також означені моменти не знаходять належного пояснення, а тільки відбувається розкриття відмінностей філій та представництв, закріплених в ЦК2.
Не наводиться таке розмежування й у тих законах, що передбачають створення (існування) таких відокремлених підрозділів як, зокрема: філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (абз 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб - підприємців», ч. 7 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»3); філії, відділення, представництва (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про кооперацію»)4; філії та відділи (ч. З ст. 7 «Про музеї та музейну справу»)5 та ін.
Наведені законодавчі розбіжності не можуть сприяти належному тлумаченню категорії «відокремлений підрозділ». Тому варто з'ясувати, чи існують будь-які відмінності, що дозволили законодавцеві в певних випадках позначати відокремлений підрозділ як відділення або ж навіть вказувати на існування інших відокремлених підрозділів. «Пошук» таких розбіжностей вбачається за доцільне провести на прикладі відділень банків, оскільки для них встановлені законодавством певні відмінності від філій та представництв.
Доречно зауважити, що можливість банків створювати відділення не передбачена Законом України «Про банки і банківську діяльність», зокрема ст. 23, котра регулює створення філій та представництв. Про
1 Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.
2 Див. напр.: Хозяйственный кодекс Украины: Научно-практический коментарий / Под общ. ред. А.Г. Бобковой. - Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2008. - С. 226 - 228.
3 Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - Ст. 372.
4 Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 p. № 1087-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 5. - Ст. 35.
5 Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР // Відомос ті Верховної Ради України. - 1995. - № 25. - Ст. 191.
них згадується тільки в ч. 2 ст. 79 Закону. Утім, це не стало «перешкодою » для Національного банку України, який при затвердженні Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень1 (далі - Положення НБУ), допустив їх створення і закріпив певні вимоги як щодо філії, так і щодо відділення (глави 9,10 Положення НБУ).
Увага! Аналіз вимог, закріплених у Положенні НБУ, дозволяє стверджувати, що і філії, і відділення можуть здійснювати певні види банківських послуг. Тобто, якщо зважити на положення ЦК щодо відокремлених підрозділів, необхідно констатувати, що відділення є не чим іншим, як філією, оскільки воно здійснює певні функції банку.
До такого ж висновку призводить і подальше тлумачення Положення НБУ з виокремленням відмінностей, які можна звести до такого:
а) для філії передбачається наявність технічних та інших умов для забезпечення її функціонування, здійснення нею відповідних операцій та забезпечення їх належного обліку (пп. «б» п. 9.5 Положення НБУ). У свою чергу, для відділення - існування в банку та/або філії, новоство рюваного відділення технічних та інших умов, потрібних для забезпе чення функціонування відділення, здійснення ним відповідних операцій та їх належного обліку (пп. «б» п. 10.4 Положення НБУ). Тобто НБУ вбачає одну з відмінностей між філією та відділенням у тому, що відді лення не повинне мати відповідних технічних та інших умов для здійс нення банківських послуг;
б) операції філії банку мають відображатися на окремому балансі (абз. 1 п. 9.3 Положення НБУ). Відповідно операції відділення залежно від його підпорядкованості відображаються на балансі банку або філії (п. 10.3). Таким чином, різниця між філією та відділенням, на думку НБУ, полягає в наявності окремого балансу та підпорядкованості від ділення філії або банку;
в) необхідна обов'язкова наявність керівника філії, який має відпо відний рівень професійної придатності та ділової репутації (п. 9.4, п. 9.10
' Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
Положення НБУ). Для відділення існування керівника необов'язкове (п. 10.12 Положення НБУ). Отже, критерієм слугує обов'язкова наявність керівника у філії, що відповідає правилам ЦК і відсутність такого у відділення.
Як відомо, логічна операція поділу повинна мати в основі певний критерій, який дозволяв би виділити загальне поняття та окремі його частини з притаманними їм ознаками. Такий підхід втілений у ст. 95 ЦК і дозволяє виокремити як загальні ознаки поняття «відокремлений підрозділ», так і його складових - філій та представництв. Відносно відділення такі риси не передбачені ЦК і тому видається, що навіть у разі їх встановлення у підзаконних нормативно-правових актах вони не можуть слугувати для розмежування філії та відділення.
Зважаючи на наведене, слід відмітити наявність у сучасному українському законодавстві парадоксальної ситуації щодо існування інших відокремлених підрозділів, зокрема відділень. Адже в законодавчих актах не встановлено як кваліфікуючих ознак інших відокремлених підрозділів, так і потреби в їх існуванні, що очевидно потребує вироблення узгодженого підходу та втілення його на законодавчому рівні.
8.3. Диференціація юридичних осіб залежно від умов
та можливості створювати філії та представництва
Специфіка правового положення того чи іншого виду юридичних осіб унаслідок діяльності, яку вони здійснюють, дозволяє їх диференціювати залежно від умов та можливості створювати філії та представництва, на ті, для яких:
а) філії та представництва заборонено створювати на певній території. Наприклад, суб'єкти підприємницької діяльності, зареє стровані на території спеціальної економічної зони «Закарпаття», не можуть мати філій, відділень, інших відокремлених підрозділів за ме жами зони (ч. З ст. 6 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»)1;
б) створення філій та представництв виступає необхідною переду мовою для набуття певного статусу. Наприклад, у всеукраїнських благодійних організацій неодмінно мають бути філії, представництва в
1 Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»: Закон України від 22.03.2001 р. № 2322-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001 - № 23. - Ст. 111.
4^W7
більшості областей України (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»)1;
в) філії та представництва неможливо створити в силу їх правової природи. Наприклад, оскільки діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону має поширюватися на відповідну територію - місце роботи, навчання або проживання громадян (ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»)2, то, звичайно, вони не можуть створювати відокремлених підрозділів. Такий само висновок слід зробити й відносно об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, діяльність якого спрямована утримання і використання неподільного та загального майна конкретного багатоквартирного будинку3;
г) створення філії та представництва допускається за умови дотримання відповідних вимог. Наприклад, банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України4 (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);
ґ) дозволено створювати тільки філії. Наприклад, навчальні заклади мають право створювати тільки філії (абз. 2 ч. 6 ст. 14 Закону України «Про позашкільну освіту»5, ч. 4 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»6), оскільки їх діяльність спрямована на надання освітніх послуг, що повністю виключає самостійне здійснення дій із представ-
1 Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.06.1997 р. № 531/97- ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. - Ст. 292.
2 Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р. № 183S-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 338.
3 Див.: Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 р. № 2866-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.
4 Див.: Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
s Про позашкільну освіту: Закон України від 22.06.2000 р. № 1841-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 46. - Ст. 393.
6 Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 р. № 2984-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - Ст. 134.