яльність» закріплюється, що філія здійснює банківську діяльність від імені банку (абз. 40 ч. 1 ст. 2)¹.

Отже, під функціями юридичної особи варто розуміти винятково ту діяльність, яку здійснює юридична особа, зокрема виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.

8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи

Під представництвом у цивільному законодавстві розуміється вчинен­ня від імені та в інтересах особи, яка представляється, тих чи інших право-чинів. Причому така можливість для представництва як відокремленого підрозділу пов'язана з наявністю в керівника довіреності, в якій мають бути чітко визначені його повноваження. Необхідність такої довіреності зумовлена тим, що саме представництво не може бути учасником цивіль­них відносин, оскільки є складовою частиною юридичної особи.

8.2.2. Захист інтересів юридичної особи

Способи захисту, перелічені у ст. 16 ЦК, спрямовані, як правило, на відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав. Не виключається й захист інтересів особи, якщо вони не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Саме тому постає законо­мірне запитання: чи вправі представництво захищати права юридичної особи, чи потрібно вести мову про захист його інтересів?

При відповіді на нього необхідно враховувати, що на рівні процесу­ального законодавства, яке регулює порядок захисту, також відбувається розмежування прав та інтересів юридичної особи шляхом використання словосполучень «охоронювані законом інтереси» (абз. 2 ч. 1 ст. 2 ГПК²), «прав та інтересів юридичних осіб» (ч. 1 ст. 2 КАС³, ст. 4 ЦПК⁴).

Щодо співвідношення суб'єктивного права та інтересу в теорії цивільного права склалися дві точки зору. Представники першої ствер-

¹ Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-Ш // Офі­ ційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-ХП // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

³ Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p. № 2747-IV // Відо­ мості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36,37. - Ст. 446.

⁴ Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 p. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41,42. - Ст. 492.

джують, що суб'єктивне право включає в себе інтерес¹. У свою чергу, прихильники другої вказують на те, що інтерес не входить до струк­тури суб'єктивного права. Причому друга точка зору є домінуючою в літературі².

Отже, на законодавчому і доктринальному рівнях відбувається про­тиставлення категорії інтересу та суб'єктивного права. Тому, зважаючи на наведене положення ст. 95 ЦК відносно повноважень представництва, логічним виглядатиме висновок, що представництво може здійснювати тільки захист інтересів юридичної особи.

Утім, видається, що юридична особа, зважаючи на загальну диспози-тивність цивільно-правових норм, не позбавлена можливості вказувати, перш за все, в довіреності керівника представництва, що він як пред­ставник юридичної особи здійснює дії із захисту не тільки інтересів, але й прав юридичної особи. Тобто юридичного значення дії із захисту на­буватимуть у результаті закріплення відповідних повноважень у дові­реності керівника представництва та їх здійснення цією особою.

Таким чином, різниця між філіями та представництвами полягає в тому, що повноваження філії є ширшими, вони включають в себе виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг, зокрема представництво й захист прав та інтересів юридичної особи. Усвою чергу, повноваження пред­ставництва є вужчими і обмежуються тільки представництвом й захистом прав та інтересів юридичної особи.

8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи

Важливе значення має питання щодо можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи. Законодавчими актами до­пускається створення різних відокремлених підрозділів. У першу чергу, така можливість передбачена ГК. Варто зауважити, що в цьому Кодексі не передбачається єдності підходу щодо допустимості створення інших відокремлених підрозділів і встановлення їх відмінностей від філій та представництв. Наприклад, у ч. 4 ст. 64 ГК встановлюється, що підпри­ємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші

' Див. напр.: Мотовиловкер Е. Я. Интерес как сущностный момент субъективного права (цивилистический момент) // Правоведение. - 2003. - № 4. - С. 52 - 62.

² Детальніше див. напр.: Власова А.В. О соотношении субъективного гражданского пра­ва и интереса // Правоведение. - 2004. - № 3. - С. 179 - 183.

i44 ^g&a*-

відокремлені підрозділи¹. Згідно ж з абз. 1 ч. 2 ст. 58 ГК дозволяється від­криття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв.

Тобто на підставі однієї норми допускається створення невичерпно­го переліку відокремлених підрозділів, без наведення їх ознак, відповід­но ж до іншої - тільки філій (відділень) та представництв, причому відбувається ототожнення філій та відділень. У науково-практичній літературі також означені моменти не знаходять належного пояснення, а тільки відбувається розкриття відмінностей філій та представництв, закріплених в ЦК².

Не наводиться таке розмежування й у тих законах, що передбачають створення (існування) таких відокремлених підрозділів як, зокрема: філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (абз 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб - підприємців», ч. 7 ст. 21 Закону України «Про недержавне пен­сійне забезпечення»³); філії, відділення, представництва (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про кооперацію»)⁴; філії та відділи (ч. З ст. 7 «Про музеї та музейну справу»)⁵ та ін.

Наведені законодавчі розбіжності не можуть сприяти належному тлумаченню категорії «відокремлений підрозділ». Тому варто з'ясувати, чи існують будь-які відмінності, що дозволили законодавцеві в певних випадках позначати відокремлений підрозділ як відділення або ж навіть вказувати на існування інших відокремлених підрозділів. «Пошук» таких розбіжностей вбачається за доцільне провести на прикладі відді­лень банків, оскільки для них встановлені законодавством певні від­мінності від філій та представництв.

Доречно зауважити, що можливість банків створювати відділення не передбачена Законом України «Про банки і банківську діяльність», зокрема ст. 23, котра регулює створення філій та представництв. Про

¹ Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.

² Див. напр.: Хозяйственный кодекс Украины: Научно-практический коментарий / Под общ. ред. А.Г. Бобковой. - Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2008. - С. 226 - 228.

³ Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - Ст. 372.

⁴ Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 p. № 1087-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 5. - Ст. 35.

⁵ Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР // Відомос­ ті Верховної Ради України. - 1995. - № 25. - Ст. 191.

них згадується тільки в ч. 2 ст. 79 Закону. Утім, це не стало «перешкодою » для Національного банку України, який при затвердженні Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень¹ (далі - Положення НБУ), допустив їх ство­рення і закріпив певні вимоги як щодо філії, так і щодо відділення (гла­ви 9,10 Положення НБУ).

Увага! Аналіз вимог, закріплених у Положенні НБУ, до­зволяє стверджувати, що і філії, і відділення можуть здійсню­вати певні види банківських послуг. Тобто, якщо зважити на положення ЦК щодо відокремлених підрозділів, необхідно констатувати, що відділення є не чим іншим, як філією, оскільки воно здійснює певні функції банку.

До такого ж висновку призводить і подальше тлумачення Положення НБУ з виокремленням відмінностей, які можна звести до такого:

а) для філії передбачається наявність технічних та інших умов для забезпечення її функціонування, здійснення нею відповідних операцій та забезпечення їх належного обліку (пп. «б» п. 9.5 Положення НБУ). У свою чергу, для відділення - існування в банку та/або філії, новоство­ рюваного відділення технічних та інших умов, потрібних для забезпе­ чення функціонування відділення, здійснення ним відповідних операцій та їх належного обліку (пп. «б» п. 10.4 Положення НБУ). Тобто НБУ вбачає одну з відмінностей між філією та відділенням у тому, що відді­ лення не повинне мати відповідних технічних та інших умов для здійс­ нення банківських послуг;

б) операції філії банку мають відображатися на окремому балансі (абз. 1 п. 9.3 Положення НБУ). Відповідно операції відділення залежно від його підпорядкованості відображаються на балансі банку або філії (п. 10.3). Таким чином, різниця між філією та відділенням, на думку НБУ, полягає в наявності окремого балансу та підпорядкованості від­ ділення філії або банку;

в) необхідна обов'язкова наявність керівника філії, який має відпо­ відний рівень професійної придатності та ділової репутації (п. 9.4, п. 9.10

' Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

Положення НБУ). Для відділення існування керівника необов'язкове (п. 10.12 Положення НБУ). Отже, критерієм слугує обов'язкова наяв­ність керівника у філії, що відповідає правилам ЦК і відсутність такого у відділення.

Як відомо, логічна операція поділу повинна мати в основі певний критерій, який дозволяв би виділити загальне поняття та окремі його частини з притаманними їм ознаками. Такий підхід втілений у ст. 95 ЦК і дозволяє виокремити як загальні ознаки поняття «відокремлений під­розділ», так і його складових - філій та представництв. Відносно відді­лення такі риси не передбачені ЦК і тому видається, що навіть у разі їх встановлення у підзаконних нормативно-правових актах вони не можуть слугувати для розмежування філії та відділення.

Зважаючи на наведене, слід відмітити наявність у сучасному україн­ському законодавстві парадоксальної ситуації щодо існування інших відокремлених підрозділів, зокрема відділень. Адже в законодавчих актах не встановлено як кваліфікуючих ознак інших відокремлених під­розділів, так і потреби в їх існуванні, що очевидно потребує вироблен­ня узгодженого підходу та втілення його на законодавчому рівні.

8.3. Диференціація юридичних осіб залежно від умов

та можливості створювати філії та представництва

Специфіка правового положення того чи іншого виду юридичних осіб унаслідок діяльності, яку вони здійснюють, дозволяє їх диференці­ювати залежно від умов та можливості створювати філії та представ­ництва, на ті, для яких:

а) філії та представництва заборонено створювати на певній території. Наприклад, суб'єкти підприємницької діяльності, зареє­ стровані на території спеціальної економічної зони «Закарпаття», не можуть мати філій, відділень, інших відокремлених підрозділів за ме­ жами зони (ч. З ст. 6 Закону України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»)¹;

б) створення філій та представництв виступає необхідною переду­ мовою для набуття певного статусу. Наприклад, у всеукраїнських благодійних організацій неодмінно мають бути філії, представництва в

¹ Про спеціальну економічну зону «Закарпаття»: Закон України від 22.03.2001 р. № 2322-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001 - № 23. - Ст. 111.

4^W7

більшості областей України (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про благодій­ництво та благодійні організації»)¹;

в) філії та представництва неможливо створити в силу їх правової природи. Наприклад, оскільки діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону має поширюва­тися на відповідну територію - місце роботи, навчання або проживан­ня громадян (ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про участь гро­мадян в охороні громадського порядку і державного кордону»)², то, звичайно, вони не можуть створювати відокремлених підрозділів. Такий само висновок слід зробити й відносно об'єднання співвласників багато­квартирного будинку, діяльність якого спрямована утримання і вико­ристання неподільного та загального майна конкретного багатоквар­тирного будинку³;

г) створення філії та представництва допускається за умови дотри­мання відповідних вимог. Наприклад, банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності ви­могам щодо відкриття філій та представництв, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України⁴ (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

ґ) дозволено створювати тільки філії. Наприклад, навчальні за­клади мають право створювати тільки філії (абз. 2 ч. 6 ст. 14 Закону України «Про позашкільну освіту»⁵, ч. 4 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»⁶), оскільки їх діяльність спрямована на надання освітніх послуг, що повністю виключає самостійне здійснення дій із представ-

¹ Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.06.1997 р. № 531/97- ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. - Ст. 292.

² Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р. № 183S-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - Ст. 338.

³ Див.: Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 р. № 2866-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.

⁴ Див.: Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

^s Про позашкільну освіту: Закон України від 22.06.2000 р. № 1841-Ш // Відомості Верхов­ної Ради України. - 2000. - № 46. - Ст. 393.

⁶ Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 р. № 2984-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - Ст. 134.