- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
- у разі недостатності у члена кооперативу іншого майна (п. 5 ст. 166
ЦК України).
Таким чином, загальними правовими підставами для звернення стягнення на частку є вимога кредитора і недостатність майна.
Право вимагати виділення частки для звернення стягнення мають лише кредитори. Кредитором є особа, яка має майнові вимоги до боржника. Ці вимоги повинні підтверджуватися відповідними документами (рішення суду, виконавчі написи нотаріусів, вимоги, визнані боржником).
Другою підставою є недостатність іншого майна учасника для задоволення вимог його кредиторів. Постає питання, яким чином кредитор повинен довести таку недостатність? Адже товариство вправі відмовити кредитору у виділенні частки учасника-боржника, посилаючись лише на те, що в нього є інше майно, на яке може бути звернуто стягнення. Кредитору треба довести зворотне.
Є думка, що при прийнятті рішення про стягнення з боржника грошової суми суд зазвичай не вирішує питання, за рахунок якого майна боржника виконуватиметься судове рішення. Суд не виявляє, чи є у боржника майно, достатнє для виконання рішення суду. Тому вимога про звернення стягнення на частку можлива лише тоді, коли на забезпечення позову буде накладено майно на арешт боржника, проведено його опис, у результаті чого стане зрозуміло, що майна учасника товариства недостатньо для погашення боргу і необхідно звернути стягнення на частку боржника, який є учасником товариства. Така ж вимога може бути пред'явлена і після прийняття судом рішення, якщо в процесі виконавчого провадження буде встановлено факт недостатності майна боржника1.
Це твердження не безспірне, адже навіть арешт та опис майна не можуть бути допустимим доказом недостатності майна боржника, оскільки його вартість під час опису не визначається. Окрім того, майновий стан боржника може змінитися під час виконання рішення, а відтак недостатність майна як умова звернення стягнення на частку буде відсутня. Тому факт недостатності майна боржника може бути з'ясовано лише в межах виконавчого провадження.
Можна припустити й іншу ситуацію, коли ТОВ, яке бажає позбавитися учасника, виділяє його частку на вимогу кредиторів поза виконавчим
1 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. —XI -832 с - Коментар до ст. 131 ЦК. - С. 351.
провадженням. У цьому випадку можуть бути порушені права учасника, який вважає, що має інше майно, на яке може бути звернене стягнення. З метою дотримання прав усіх суб'єктів корпоративних правовідносин і кредиторів звернення стягнення на частку в статутному капіталі слід проводити виключно в порядку виконавчого провадження.
3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
За загальним уявленням, стягнення на частку звертається за судовим рішенням, тобто шляхом подання позову до товариства. Таку думку висловлював Держкомпідприємництва1, аналогічну позицію можна зустріти в коментарях до ст. 149 ЦК України: підставою звернення стягнення на частку учасника-боржника є рішення суду, а виконання рішення відбувається відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим відзначається, що судовий порядок не виключає проведення розрахунків із кредиторами добровільно2.
Однак чинне законодавство не зобов'язує кредитора заявляти вимогу про виділ частки в судовому порядку (як це, наприклад, передбачено у ст. 25 Федерального Закону Російської Федерації «Про товариства з обмеженою відповідальністю») і не зазначає, кому саме він таку вимогу повинен заявити.
Вказується на те, що державний виконавець не вправі в процесі виконавчого провадження, що здійснюється стосовно боржника, який є учасником товариства, звернути стягнення на частину майна товариства, що відповідає частці цього учасника в статутному капіталі товариства. Це обґрунтовується тим, що визначення частини майна ТОВ, що підлягає виділу, пов'язується тільки з датою пред'явлення кредиторами вимог і не передбачає такого визначення із днем здійснення будь-яких дій іншими особами.
Кредитори такого учасника вправі звернутися з позовними вимогами до товариства з того моменту, коли буде встановлена недостатність іншо-
1 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.12.2006 р. № 9430 «Про порядок оформлення документів у зв'язку з припинен ням участі в товаристві особи у випадку стягнення частки учасника» // Бухгалтер. - 2007. - № 10.
2 Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. -Т.1 - 832 с - Коментар до ст. 149 ЦК України. - С 387, 387.
го майна учасника для погашення боргів. Це може бути встановлено в разі прийняття заходів забезпечення позову до учасника-боржника1.
Таким чином, фактично пропонується такий загальний порядок звернення стягнення на частку учасника-боржника:
кредитор пред'являє позов до суду, суд постановляє рішення і видає виконавчий документ про стягнення боргу з учасника-відповідача;
стягувач (кредитор) звертається до державної виконавчої служби за примусовим виконанням;
державний виконавець установлює недостатність майна боржника;
кредитор звертається до суду з позовом до товариства про виділення частки учасника-боржника і одержує виконавчий документ;
5} стягувач (кредитор учасника-боржника) звертається до державної виконавчої служби за примусовим виконанням рішення про стягнення з товариства частки учасника-боржника.
Як виняток допускається звернення стягнення безпосередньо на частку, якщо недостатність майна учасника-відповідача буде встановлена під час розгляду справи в суді у зв'язку з виконанням ухвали суду про арешт та опис його майна.
Такий механізм є занадто складний і його практична реалізація викликає багато неузгодженостей із законодавством про виконавче провадження. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»2 заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника. Якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві (п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону «Про виконавче провадження»). Таким чином, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві є доказом відсутності, а отже, і недостатності майна боржника.
' Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т. / А.Г. Ярема, ВЛ. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. - Коментар до ст. 149. - С. 387.
2 Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - Ст. 207.
Якщо припустити, що кредитор щойно звертається до суду з позовом до ТО В, суд постановляє рішення про звернення стягнення на частку учасника-боржника, а після набрання рішенням законної сили видає виконавчий документ, то з цього часу у кредитора є два виконавчих документи: за першим - боржником є учасник, а за другим - саме товариство. Обидва ці документи можуть бути пред'явлені до виконання, причому не обов'язково до однієї виконавчої служби. Це створює потенційну небезпеку стягнення одного й того самого боргу двічі: окремо з учасника-боржника і окремо з товариства.
Кредитор вправі знову звертатися до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження та стягнення боргу з учасника-боржника. У свою чергу, державний виконавець повинен був би здійснювати виконання в загальному порядку, тобто надавати строк для добровільного виконання, розшукувати майно та кошти та звертати на них стягнення в порядку черговості. Це було б нелогічно, оскільки такі дії державним виконавцем вже проводилися і не дали результату, що й стало підставою для повернення виконавчого документа.
Може статися, що під час виконання рішення в учасника виявиться майно, достатнє для погашення боргу, наприклад, з'ясується, що він придбав нерухоме майно. З одного боку, відпадуть підстави для звернення стягнення на частку. З іншого боку, підстав для скасування рішення про звернення стягнення на частку та стягнення її вартості з товариства немає, оскільки придбання учасником майна після ухвалення цього рішення не може вважатися нововиявленою обставиною.
Увага! Звернення стягнення на частку в статутному капіталі ТОВ повинно бути одним із засобів виконання рішення про стягнення боргу з учасника-боржника та відбуватися в межах одного й того самого виконавчого провадження.
Щодо черговості звернення стягнення на частку, то відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Боржник не вправі самостійно запропонувати звернути стягнення на частку в статутному капіталі товариства, оскільки за законом це допускається в разі недостатності іншого майна учасника.
Постає й питання про першість стягнень на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, які провадяться, в останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження) або ж на частку в статутному капіталі, яка є рухомим майном. Очевидно, слід виходити зі значимості тих чи інших прав для людини: право на житло потребує більшої правової охорони, ніж право на частку. Тому спочатку треба звертати стягнення на частку в статутному капіталі.
У разі звернення стягнення на майно юридичних осіб ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає таку черговість :
і) кошти;
майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);
інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.
Якщо виходити з аналогії, то найбільш подібним до частки об'єктом, який згадується в цій статті, є цінні папери - акції. Вони належать до майна, яке безпосередньо не використовується у виробництві, а отже, звернення стягнення на них проводиться в першу чергу, якщо коштів юридичної особи-боржника недостатньо. Але такий висновок суперечить нормам статей 57,73 Закону України «Про господарські товари-
ства», які допускають звернення стягнення на частку лише в разі недостатності іншого майна.
Відповідно до ст. 50 Закону «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Відтак, може бути звернене стягнення на частину частки в статутному капіталі, хоча законом не передбачено, як визначити частину частки, достатню для повного виконання рішення. Такий висновок виходить з ч. 2 ст. 149 ЦК України, яка передбачає, що звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі ТОВ припиняє його участь у товаристві, з чого можна припустити, що участь у товаристві не припиняється в разі звернення стягнення не на всю частку. Тобто останнє є можливим.
Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає спеціального порядку звернення стягнення на частку в статутному капіталі. Воно могло б відбуватися за аналогією закону в порядку, передбаченому для звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб (ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» ). Але у виконавчому провадженні застосовується владний примус, тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції аналогія тут застосовуватися не може.
Слід мати на увазі, що у випадку ліквідації юридичної особи, усі виконавчі документи передаються ліквідаційній комісії (арбітражному керуючому) (ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»). Під час ліквідаційної процедури кредитори теж вправі вимагати звернення стягнення на частку боржника в статутному капіталі ТОВ. Проте сам боржник з такою вимогою звернутися не має права, адже таке право надано лише кредиторам.
На практиці це положення не враховується. ВГСУ в оглядовому листі від 25.03.2002 р. № 01-8/339 «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство»1 навів як зразкову справу, суть якої полягає в наступному. Ліквідатором було здійснено інвентаризацію майна банкрута та виявлено факт передачі новоствореному товариству майна банкрута, вартість якого складає дев'яносто відсотків від загальної суми статутного фонду товариства.
1 Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 25.03.2002 р. № 01 -8/339 «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство».