- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
В Україні існує багато видів кооперативів, які можна класифікувати за різними підставами, зокрема, це споживчі та виробничі. Останні відносяться до підприємницьких товариств як такі, що мають на меті отримання прибутку та можуть його розподіляти між своїми членами.
^Щі^ззз
2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
Заслуговує на увагу й застосовність до господарських товариств поняття «корпорація».
Термін «корпорація» в українському цивільному законодавстві відсутній, але є в господарському законодавстві: в ГК України міститься таке ж визначення корпорації, яке мало місце в ст. З сьогодні не чинного Закону України «Про підприємства в Україні». Згідно з ч. З ст. 120 ГКУкраїни корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
З наведеного визначення виходить, що українська корпорація (якщо слідувати визначенню, наданому корпорації в ГК) являє собою таку юридичну особу, учасниками якої є лише підприємства. Натомість з ч. 1 ст. 167 ГК виходить, по-перше, що корпоративні права можуть мати не тільки юридичні, а й фізичні особи, бо обмежень їх мати за суб'єктним складом дана стаття не містить. По-друге, ці права мають не тільки учасники корпорації як об'єднання підприємств, а й учасники будь-якої господарської організації. Під останньою ж розуміються всі юридичні особи, які створені відповідно до ЦК та ГК.
Увага! ГК оперує й поняттям корпоративного підприємства. Тобто виходить, що корпоративне підприємство і корпорація - поняття різні.
Згідно з ч. 5 ст. 63 ГК України, корпоративне підприємство діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав.
Ураховуючи таку недосконалу юридичну техніку, яка використовується в ГК України, доводиться об'єднувати різні поняття та визначення для того, щоб дійти порозуміння в тому, що ж таке корпорація. Виходить, що в разі відсутності поділу статутного капіталу юридичної особи на частки (паї), у його засновників (учасників) відсутні й корпоративні права. Як наслідок - в унітарних підприємствах не може бути корпоративних прав. Тож вони корпораціями не є.
Неоднозначно те, чи є корпораціями дочірні та приватні підприємства. Так, якщо дочірнє підприємство буде створено господарським товариством, тобто одним засновником, то чи будуть в останнього корпоративні права, тобто чи буде дочірнє підприємство корпорацією? Так само і щодо приватних підприємств (ст. 113 ГК України), якщо воно створюється однією особою.
Однак не зникають ці проблеми і тоді, коли приватне підприємство створюється кількома особами, що нині дозволяється ст. 113 ГК України. Якщо слідувати логіці ГК та враховувати до того ж статті 133,135 цього Кодексу, що власник (тобто засновник) може одноосібно або спільно з іншими власниками (тобто засновниками) засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, то виходить, що засновники можуть обрати організаційно-правову форму свого об'єднання, тобто визначити, чи буде це корпорація, чи буде вона власником і чи будуть вони мати корпоративні права. Утім, однозначності між пов'язаністю корпорації та наявністю в учасників корпоративних прав немає. З ГКявно не слідує, що у випадку створення юридичної особи - невласника (якій майно належить на праві господарського відання), вона не є корпорацією, оскільки корпорація є тільки власником майна і при цьому не виникає корпоративних прав, оскільки такі можуть мати місце лише в учасників корпорації.
При прагненні України до європейського співтовариства та й взагалі до світових процесів уніфікації регулювання бізнесу, насамперед слід додержуватися загальноприйнятих у світі підходів до термінології. Так, відомо, що термін «корпорація», як правило, ототожнюється з терміном «компанія» і вживається в досить широкому розумінні. Принаймні, його аж ніяк не можна звужувати й використовувати до таких осіб, як корпорації, у визначенні ст.120 ГК.
Термін «корпорація» є родовим, до якого в інших правових системах часто додаються інші терміни з метою деталізації правового статусу корпорації, наприклад, «асоціація», «інкорпорейтед», «інститут», «товариство», «союз», «синдикат», «з обмеженою відповідальністю» та ін.
Проте поняття «корпорація» не слід і надто розширювати, ототожнюючи її з будь-якою юридичною особою.
Критерії віднесення юридичних осіб до корпорацій. Для вирішення питання, що являє собою українська корпорація, слід обрати певний
критерій для віднесення юридичних осіб до корпорацій. Очевидно, цим критерієм має бути наявність поділу статутного капіталу на частки, які визначатимуть корпоративні права. У свою чергу, наявність корпоративних прав свідчить, що ці права належать учасникам корпорації (бо логічно, що в учасників корпорації є корпоративні права, а в засновників, членів, учасників інших юридичних осіб, які не є корпораціями, немає і корпоративних прав).
Утім, таким розумінням не охоплюється випадок, якщо юридична особа створюється одним учасником, адже при цьому немає часток у статутному капіталі товариства, оскільки лише теоретично можна стверджувати, що учаснику товариства в цьому разі належить стовідсоткова частка в статутному капіталі. Якщо цей учасник вирішить продати частину, то тоді може йтися про поділ статутного капіталу на частки, яка вже й буде продаватись єдиним учасником товариства.
Виходячи ж із сутності розуміння корпорацій та зіставляючи це поняття з відповідними поняттями, які надаються в законодавстві інших країн, можна дійти висновку, що українськими корпораціями є товариства. А це означає, що установи не можуть в жодному разі відноситися до корпорацій.
Однак не всі товариства є корпораціями. Для віднесення товариств до корпорацій слід ураховувати ознаки корпоративних прав, надані в ст. 167 ГК. За наявності цих ознак в учасників товариства це товариство може вважатися корпорацію і навпаки.
Так, у повних та командитних товариствах не існує органів, є специфіка порядку прийняття рішень учасниками і порядку представництва зовні при вступі у відносини з третіми особами. Різняться й відповідальність учасників, існує вимога про здійснення ними підприємницької діяльності та накладення на них відповідних заборон (статті 119,121, 122,124,135 -137 та ін. ЦК України).
У багатьох країнах товариства й корпорації розрізняються, а особливі відмінності мають, безумовно AT, що мають акціонерний капітал та випускають акції. Крім того, слід ураховувати, що товариства, на відміну від компаній (або корпорацій, або відповідно AT), в інших країнах не вважаються юридичними особами. У сучасному українському законодавстві не тільки акціонерні, а й усі товариства (крім, простого) визнаються юридичними особами.
336 ^gS^-
Увага! Розбіжностей між ПТ і КТ ma TOB і AT вистачає, щоб визначити перші корпораціями, а другі такими не визнавати.
У підприємницьких товариствах значення має й підприємницька діяльність учасників. При цьому слід розмежувати підприємницьку діяльність учасників та підприємницьку діяльність самих товариств. Тому звертає на себе увагу, що учасники повних товариств та повні учасники підприємницьких товариств займаються спільною підприємницькою діяльністю. Така діяльність здійснюється учасником не самостійно, а в стані перебування учасником товариства. Це дозволяє зберегти підхід щодо ризикового характеру такої діяльності для учасників, і як наслідок - несення ними повної солідарної відповідальності у випадках збитковості результатів такої діяльності, і не проходити державну реєстрацію кожним учасником товариства.
Увага! По-іншому це врегульовує ГК, вч.7 cm. 80 ГК якого встановлюється необхідність учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства реєструватися суб'єктами підприємницької діяльності. Водночас самостійно кожен з них цю діяльність не здійснюватиме, оскільки і договори укладатимуться не ними, а товариством, і прибуток отримуватимуть не вони, а товариство. Тоді виникають істотні проблеми і в оподаткуванні, і у звітуванні тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 163 ЦК України та ч. 1 ст. 95 ГК України виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі. Тобто для виробничого кооперативу властива спільна виробнича або інша господарська діяльність при особистій трудовій участі його членів. Розбіжності в термінології очевидні: якщо стосовно повних і командитних товариств ішлося про підприємницьку діяльність, то стосовно виробничих кооперативів - про господарську; якщо стосовно учасників перших товариств не вживається поняття трудової участі, то в кооперативах про це зазначається. Ач. 1 ст. 34 Закону України «Про кооперацію» встановлюється, що трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються, крім
****$&& 33*
цього Закону, також законодавством про працю. Це ще раз свідчить про те, що відносини членів кооперативу щодо здійснення ними трудової діяльності, є не підприємницькими, а трудовими. Щодо спільної діяльності, то очевидно, що і в повному, і командитному, і в виробничих кооперативах учасники (члени) спільно займаються такою діяльністю.
Ці розбіжності є принциповими, адже за відсутності позначення на підприємницьку діяльність членів виробничого кооперативу виходить, що вони і не несуть наслідків її здійснення - власної відповідальності поряд з відповідальністю самого товариства (кооперативу). Слід вказати, що це питання не досить опрацьоване, оскільки в сучасному кооперативному законодавстві немає єдиного підходу щодо цього. А викликане це тим, що в законодавстві не простежується зв'язок між підприємницькою діяльністю учасників товариства і відсутністю в товариства ознак корпорацій. І навпаки, за відсутності у виробничого кооперативу підприємницької діяльності його членів можна стверджувати про наявність у кооперативу ознак корпорації.
Увага! Здійснення тим чи іншим підприємницьким товариством підприємницької діяльності не є уніфікованим.
Наведене вище свідчить про відсутність прямого зв'язку з тим, що лише підприємницькі товариства (або юридичні особи, позначені в законі прямо як такі, або ще вужче - господарські товариства) можуть вважатися корпораціями. Біржі, хоча вони й не позначені як підприємницькі товариства, слід віднести до корпорацій. І навпаки, повне та командитне товариства, які визначені як різновиди господарських (а значить, і підприємницьких) товариств, недоцільно вважати корпораціями.
Отже, під корпораціями слід розуміти тільки товариства і не охоплювати цим поняттям установи. Не всі товариства мають вважатися корпораціями, а тільки підприємницькі, учасники яких мають корпоративні права. Поняття AT України має не тільки схожість з поняттям корпорації системи загального права, але й практично тотожне поняттю підприємницької корпорації. Це твердження так само є вірним стосовно ТОВ.
2.2. Правовий статус учасників; засновників; членів 2.2.1. Учасники юридичних осіб
Характеристика господарських товариств має розпочинатися з його учасників, бо саме з їх ініціативи було створено товариство і саме вони є його квінтесенцією. Разом з тим доцільно розглянути учасників всіх товариств для порівняння іх правового становища.
Учасниками товариства є особи, що об'єдналися для створення товариства і які мають право на участь у ньому (ч. 2 ст. 83 ЦК), або відповідно одна особа при створенні нею товариства одноосібно.
У ч. 1 ст. 87 ЦК зазначається, що створюють юридичну особу учасники (засновники), а в частинах 2,3 цієї статті передбачається створення відповідно товариства учасниками, а установи - засновниками1.
Засновники - особи, що створили установу (ч. З ст. 83, статті 101, 102 ЦК).
Стосовно створення AT в ЦК практично не вживається термін «засновники» й «учасники». Зтексту статей 152,153 ЦК явно проглядається намір уникнути вживання цихтермінів, бо замість терміна «засновники» застосовується вираз «особи, які створюють акціонерне товариство». Однак в абз. 2ч. З ст.153, абз. 2ч.4ст. 153 термін «учасники» вживається. Не уник законодавець і вживання терміна «засновники» стосовно створення акціонерного товариства (ч. 2 ст. 155 ЦК).
За ГК засновниками є особи, які підписали засновницький договір, а також інші особи, що згодом набули такого статусу (що приєдналися до засновників). За текстом ГК, на відміну від ЦК, термін «засновники» є пріоритетним у порівнянні з терміном «учасниками». У ГК звичайно вказується на ті або інші права засновників (учасників), хоча має місце й, навпаки, вказівка спочатку на учасників, а потім на засновників (ст. 86 ГК). У ст. 79 ГК йдеться як про учасників, так і про засновників господарського товариства. Тобто тексти зазначених статей ГК не дозволяють зробити висновок, чи тотожні ці поняття або кожне з них має свої особливості, і вживаються відповідні терміни залежно від: а) виду юридичної особи (підприємства); б) стадії його створення; в) комплексу прав
1 При цьому термін «учасники» застосовується для всіх товариств, незалежно від того, що деякі з них діють на підставі установчого договору, хоча напрошується ототожнення «засновницький договір» - «договір між засновниками», отже, воно створюється засновниками, тобто засновується ними.
й обов'язків осіб, що створили юридичну особу або згодом, що ввійшли до складу його учасників.
Тільки термін «засновник» («засновники») уживається стосовно таких видів підприємств, як підприємства колективної власності (ст. 93 ГК), і не вживається «учасник» (наприклад, що стосується засновника підприємств об'єднань громадян, релігійних організацій (ст. 112 ГК), дочірніх підприємств (ч. 4 ст. 116 ГК)).
Обидві категорії (учасники й засновники) фігурують у господарських товариствах, господарських об'єднаннях (ч. Зет. 119,ст. 120таінГК).При цьому, як зазначено в ч. 4 ст. 128 ГК, можуть мати місце права й обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства.
Поняття засновника й члена розділяються в ч. З ст. 131 ГК та ін., зокрема, щодо благодійної організації, кооперативу тощо.
Поняття засновника й акціонера розділені також стосовно AT із вказівкою й на деяке розходження їхнього правового статусу (ч. З ст. 131 ГК та ін.). Такий підхід відсутній в ЦК.
Таким чином, аналіз ГК свідчить, що в ньому термін «засновник» уживається стосовно:
всіх юридичних осіб (підприємствам), якщо йдеться про особу, що прийняла рішення про його створення й наділяє згодом комплексом прав й обов'язків, що випливають з його правового зв'язку зі створеною ним юридичною особою;
унітарної юридичної особи незалежно від того, чи йдеться про особу, яка прийняла рішення про його створення, або згодом набула такого статусу.
Терміни ж «учасник», «член», «акціонер» застосовуються щодо корпоративних підприємств для інших осіб, що приєдналися до засновників у процесі діяльності вже створеної юридичної особи (підприємства), за деякими виключеннями.
Категорія членства характерна для таких юридичних осіб, як:
кооперативи (ст. 95 ГК);
товарні біржі (ст. 5,8 й ін. Закону «Про товарну біржу»);
фондові біржі (ст. 361 ГК, ст. 21 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»);
кооперативні банки (ст. 338 ГК);
об'єднання підприємств (ст. 121 ГК);
кредитні спілки (ст. 130 ГК);
членські благодійні організації (ст.131 ГК, ст.6 Закону «Про благодійництво і благодійні організації»);
громадські організації (статті 1,2 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»;