636 &фь*~

Крім того, для українських учасників господарських товариств подіб­ної норми про повернення їм майна, унесеного як вклад до статутного капіталу, законом не встановлено. Тому зазначене право іноземного інвестора є надто проблематичним.

Законодавством урегульована охорона і здійснення прав інтелекту­альної власності підприємств з іноземними інвестиціями. Так, останні самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію в Укра­їні та за кордоном) винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших, які їм належать, об'єктів інтелектуальної власності відповідно до законодавства України.

Підприємства з іноземними інвестиціями виплачують податки в загаль­ному порядку відповідно до вимог податкового законодавства України. Утім, Законом «Про іноземні інвестиції», що втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону «Про режим іноземного інвестування», передбача­лись певні пільги для іноземних інвесторів. Нині ж діючий Закон «Про режим іноземного інвестування» прямо не передбачає таких пільг.

Законом «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», встановлюється, що на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні пред­ставництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосо­вується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), установлений законами Укра­їни для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

4.4. Біржі

ЦК України безпосередньо не містить будь-яких положень щодо правового статусу бірж як суб'єктів цивільного права. Власне, біржі та біржова діяльність у тексті ЦК згадуються лише двічі: у ст. 650 (щодо особливостей укладення договорів на біржах) та у ч. 4 ст. 656 (правова регламентація відносин щодо договорів купівлі-продажу на біржах).

Отже, ключовими законодавчими актами з питань бірж є ГК України, а також закони України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. № 1956-ХІІ й «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Слід мати на увазі, що незважаючи на наявність у вказаному ключо­вому нормативному матеріалі кодифікованого акта (ГК) спеціальне біржове законодавство позбавлене, так би мовити, «загальної частини», тобто норм, які могли б бути застосовані до усіх видів бірж. Справа в тому, що сам ГК окремо регламентує правовий статус товарних (статті 278-282) і фондових (статті 360-361) бірж. Зазначене змушує в межах цього видання аналізувати особливості товарних та фондових бірж окремо, без виділення спільних рис та схожих відносин у біржовій тор­гівлі товарними та фондовими цінностями.

4.4.1. Товарні біржі

Товарна біржа - це особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям (ч. 1 ст. 279 ГК). Визначення товарної біржі, яке надається в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. № 1956-ХІІ, є в цілому аналогічним і тільки додатково ак­центує увагу на природі товарної біржі як організації - об'єднанні осіб.

Організаційно-правова форма товарної біржі. Питання щодо організаційно-правової форми товарної біржі на практиці й в теорії вирі­шується неоднозначно, чому немало сприяє заплутаність приписш спеці­ального біржового законодавства. Так, з наведених вище легальних визначень товарної біржі безпосередньо зробити висновок про її організаційно-правову форму неможливо, адже з них лише випливає, що:

а) товарна біржа є господарською організацією (ч. 1 ст. 278 ГК);

б) товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання (ч. 1

ст.279ГК);

в) товарна біржа є організацією (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про

товарну біржу»).

Сукупність зазначених характеристик дозволяє однозначно зробити лише той висновок, що товарна біржа у всякому випадку має бути юри­дичною особою (що підтверджують й прямі приписи ч. 2 ст. 279 ГК й ч. 2 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу»), адже за змістом п. 1 ч. 2 ст.55 ГК такий різновид суб'єктів господарювання, як господарська організація, завжди має статус юридичної особи.

Вирішити питання про організаційно-правову форму товарної біржі можливо лише послідовно обмежуючи коло припустимих форм з огля-

638 &ф*Я~

ду на певні ключові приписи чинного біржового законодавства щодо правового статусу товарних бірж, а саме:

а) відповідно до ч. 7 ст. 279 ГК та ч. З ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», за якими товарна біржа не має на меті одержання при­ бутку. За таких умов з можливих для товарної біржі організаційно- правових форм автоматично виключаються всі підприємницькі товари­ ства (у тому числі виробничі кооперативи);

б) відповідно до ч. З ст. 279 ГК та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про то­ варну біржу» засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів. Зазначене виключає для товарної біржі організаційно- правову форму державного, комунального чи змішаного підприємства;

в) відповідно до ч. З ст. 279 ГК, а також ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання (юридичних чи фізичних осіб). Зазначене унеможливлює створення товарної біржі в організаційно-правовій формі будь-якого унітарного підприємства (в тому числі приватного підприємства). З цих же причин неможливим є створення товарної біржі в організаційно-правовій формі установи, адже товарна біржа є об'єднанням осіб, а установа - цільовим об'єднанням чи виділенням майна (ч. З ст. 83 ЦК).

Увага! Єдиною можливою для створення товарної біржі організаційно-правовою формою є непідприємницьке товари­ство (ст. 85 ЦК).

Разом з тим з практичних позицій слід мати на увазі, що КОПФГ передбачено окрему організаційно-правову форму - товарна біржа (код 915, розділ 900 «Інші організаційно-правові форми»). При цьому необ­хідно враховувати й те, що таке вирішення розглядуваного питання суперечить закону з вищевикладених підстав.

Заснування та державна реєстрація товарної біржі. Заснування та державна реєстрація товарних бірж за змістом ч. 6 ст. 279 ГК та ст. 7 Закону України «Про товарну біржу» здійснюється в загальному по­рядку, передбаченому ЦК, ГК та Законом України «Про державну ре-

єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Разом з тим для товарних бірж законодавчо передбачено й певні особливості їх створення.

Слід мати на увазі, що відповідно до ч. З ст. 279 ГК товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання.

Увага! Положення н. 1 ст. 5 Закону України «Про товар­ну біржу» про можливість заснування товарних бірж юри­дичними та фізичними особами слід тлумачити обмежуваль­но: товарна біржа може бути заснована тільки такими юридичними та фізичними особами, які мають статус суб'єкта господарювання відповідно до приписів ст. 55 ГК.

Крім того, за прямими приписами ч. З ст. 279 ГК та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про товарну біржу» засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, а також державні і комунальні підприємства, установи та ор­ганізації, що повністю або частково утримуються за рахунок Держав­ного бюджету України або місцевих бюджетів.

Законодавчі приписи щодо установчих документів товарної біржі не є однозначними. Оскільки товарна біржа створюється у формі непід-приємницького товариства, то на процес її заснування поширюються приписи ч. 2 ст. 87 ЦК, відповідно до яких установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький до­говір між учасниками (тобто тільки щось одне з двох вказаних), якщо інше не встановлено законом. Утім, неважко побачити, що ця норма цивільного законодавства не є абсолютно визначеною. З одного боку, ЦК не визначає точно, які саме документи є установчими для непідпри-ємницьких товариств (на відміну від товариств підприємницьких, щодо яких відповідні вказівки у нормах ЦК є однозначними). З іншого ж - іс­нує закон, до якого відсилають положення ч. 2 ст. 87 ЦК: згідно і з ч. 1 ст. 57 ГК установчими документами суб'єкта господарювання є і заснов­ницький договір, і статут. До того ж спеціально для бірж частини 4 та 5 ст. 279 ГК передбачають і укладення засновницького договору, і за­твердження статуту.

640 ^gS^g-

Увага! Виходить, що за ГК установчими документами товарної біржі є засновницький договір та статут одно­часно. Це не відповідає загальному цивілістичному підходу щодо того, що всяка юридична особа може мати лише один установчий документ.

Зміст засновницького договору товарної біржі визначається як за­гальними приписами цивільного законодавства з цього питання (ч. 2 ст. 88 ЦК, ч. З ст. 57 ГК), так і спеціальними приписами біржового за­конодавства (ч. 4 ст. 279 ГК, ч. З ст. 5 Закону України «Про товарну біржу»), відповідно до яких засновницький договір товарної біржі має також містити положення про порядок та принципи її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків.

Зміст статуту товарної біржі визначається як загальними приписами цивільного законодавства з цього питання (ч. 1 ст. 88 ЦК, ч. 4 ст. 57 ГК), так і спеціальними приписами біржового законодавства (ст. 6 Закону України «Про товарну біржу»), відповідно до яких статут товарної біржі додатково до визначених загальними правилами положень має визначати також: а) організаційну структуру біржі, що не є рівнозначною структурі органів управління біржею; б) права та обов'язки членів бір­жі та біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами; в) порядок і умови застосування санкцій; г) майнову відповідальність членів біржі.

Структура органів управління товарною біржею. Структура органів управління товарною біржею визначена ст. 11 Закону України «Про товарну біржу». Крім того, питання управління товарною біржею, що за своєю організаційно-правовою формою є непідприємницьким товариством, регламентуються також приписами статей 98 і 99 ЦК.

Вищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про товарну біржу» членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно зі статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. По­рядок прийняття у члени біржі та вибуття зі складу її членів визначаєть­ся статутом товарної біржі. Оскільки за змістом ч. З ст. 279 ГК та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа об'єднує

-=^Щ^641

суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність), то юридичні та фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання в розумінні ст. 55 ГК, не тільки не можуть виступати засновниками біржі, а й не вправі становитися чле­нами вже заснованої товарної біржі.

У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі), яка є колективним вико­навчим органом товарної біржі. Виконавча дирекція біржі не включена ст. 11 Закону України «Про товарну біржу» до складу її органів управ­ління і тому не може вважатися виконавчим органом товарної біржі¹.

Контролюючим органом товарної біржі є контрольна (ревізійна) комісія. Біржовий комітет (рада біржі) і контрольна (ревізійна) комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження комітету і комісії визначаються статутом товарної біржі. Закон не визначає мінімального чи максимального кількісного складу біржового комітету (ради біржі) і контрольної (ревізійної) комісії, а так само не визначає строк їх повноважень і того, чи мають право оби­ратися до складу цих органів особи, що не є членами біржі. Зазначені питання також мають врегульовуватися статутом товарної біржі, адже за змістом своїм входять до складу поняття «порядку утворення» ор­ганів управління товарної біржі.

Управління товарною біржею. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про товарну біржу» для управління товарною біржею та забезпечен­ня її функцій на біржі створюються виконавча дирекція (яка, виходячи з її назви, є завжди органом колегіальним) та спеціальні підрозділи: розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія та інші підрозділи і допоміжні служби, необхідні для її діяльності.

При цьому ст. 11 вказаного Закону не визначає ані виконавчу дирек­цію, ані інші структурні підрозділи біржі як органи управління товарною біржею. Разом з тим на практиці трапляються випадки, коли структур­ні підрозділи біржі (найчастіше - виконавча дирекція) наділяються в статуті біржі повноваженнями саме органів управління, і суди не вба­чають у цьому нічого протизаконного. Більше того, трапляється фор­мування відповідно до статуту біржі одноосібного виконавчого орга-

¹ Разом з тим практика не завжди дотримується вказаного обмеження (див. «Управління товарною біржею» цього коментарю).