- республіканських об'єднань - організації роботодавців, які на час державної реєстрації об'єднують дві і більше республіканські організа­ ції роботодавців більшості адміністративно-територіальних одиниць Автономної Республіки Крим або дві і більше республіканські органі­ зації роботодавців певної галузі більшості з тих адміністративно- територіальних одиниць Автономної Республіки Крим, де сконцентро­ вані підприємства цієї галузі;

- всеукраїнських об'єднань - організації роботодавців мають об'єднання, . які на час державної реєстрації об'єднують обласні організації робото­ давців більшості областей України та Автономної Республіки Крим, обласні організації роботодавців певної галузі тих областей, де скон­ центровані підприємства цієї галузі;

- міжнародних - організації та об'єднання організацій роботодавців, діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Засновниками об'єднання організацій роботодавців є організації роботодавців.

Членами організацій роботодавців можуть бути роботодавці відпо­відно до цього Закону. Роботодавець може бути одночасно членом де­кількох організацій роботодавців.

Членами об'єднань організацій роботодавців можуть бути організації роботодавців. Організація роботодавців може бути членом галузевого і територіального об'єднання організацій роботодавців

Повторюючи хибну концепцію КЗпП України щодо визнання стороною трудового договору (контракту) власника підприємства, установи, орга­нізації або уповноваженого ним органу, Закон «Про організації робото­давців» відносить до роботодавців зазначених осіб, а не юридичних осіб. Тощ і реєстрація організації роботодавців та їх об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про об'єднання громадян», на що вказує ст. 13 Закону «Про організації роботодавців».

Джерелами формування майна та коштів організацій роботодавців можуть бути доходи від підприємств, установ, організацій, часток, паїв, акцій, що належать організаціям роботодавців та їх об'єднанням.

Стаття 26 Закону встановлює, що організації роботодавців та їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності і не може використовуватися для діяль­ності, спрямованої на отримання прибутку.

Закон не встановлює компетенцію органів управління та особливості користування та розпорядження майном організацій роботодавців. Ці відносини регулюють статути цих організацій. Реєструються організації орендодавців відповідно до Закону «Про об'єднання громадян».

6.3.9. Політичні партії

Одним з видів об'єднань громадян є політичні партії. Стаття 2 За­кону «Про об'єднання громадян» дає визначення поняття політичної партії як об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціо­нальної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх скла­ді. Політичні партії мають статус юридичної особи. Правовий статус політичних партій, крім Закону «Про об'єднання громадян, визначає Закон «Про політичні партії в Україні».

ЗО серпня 1991 року Президія Верховної Ради України видала Указ «Про заборону діяльності Компартії України». Верховній Раді Крим­ської АРСР та відповідним місцевим Радам народних депутатів до­ручалось до закінчення розслідування прийняти на баланс майно, що належало організаціям Компартії України, за винятком майна Управ­ління Справами ЦК КПРС та ЦК Компартії України, яке передано на баланс Верховної Ради України. І хоча відповідно до рішення Консти­туційного суду Указ був визнаний неконституційним Комуністична партія України, яка була зареєстрована 22 липня 1991 року саме як об'єднання громадян, не є правонаступником КПРС і Компартії України у складі КПРС'.

Політичні партії реєструються у Міністерстві юстиції України, яке видає їм реєстраційне свідоцтво.

У політичних партіях можуть існувати різні структурні утворення:

- обласні, міські і районні організацій або інших структурних утво­рень, які передбачені статутом партії. їх реєстрація здійснюється від­повідними органами юстиції Міністерства юстиції'України. Вони можуть

¹ Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 139 на­родних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України «Про тимчасове припинення діяльності Компар-тіїУкраїни» і «Про заборону діяльності Компартії України» (справа про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрована 22.07.1991 p.).

744 €ф**~

набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії. Після реєстрації МЮ видає відповідне свідоцтво;

- первинні осередки політичної партії, яким статутом політичної партії не надається право юридичної особи, легалізують свою діяльність шляхом письмового повідомлення про утворення до відповідного ор­ гану юстиції Міністерства юстиції України, а також відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Закон встановлює певні особливості правового статусу політичних партій, зокрема:

і) політичні партії створюються і діїоть тільки із всеукраїнським стату­сом (ст. 9 Закону України «Про об" єднання громадян»); створюються за шіїдативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не утримуються в місцях позбавлення волі (ст. 11);

2) забороняється створення і діяльність політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України, а також будь-яких структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у Збройних Силах та Державній прикор­донній службі України, на державних підприємствах, в установах і ор­ганізаціях, державних навчальних закладах (ст. 4).

Політичним партіям прямо або опосередковано заборонено:

одержувати кошти та інше майно від: іноземних держав та органі­зацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без грома­дянства; державних органів, державних підприємств, установ та орга­нізацій, кріїн випадків, передбачених законами України; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків; нелегалізованих об'єднань громадян; анонімних пожертвувачів. Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів; їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них ко­штовності (ст. 22);

засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та за­йматись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів (ст. 24) та ін.

Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян. Тому повноваження щодо розпорядження майном політичної партії можуть встановлюватися як статутом, так і рішенням вищих органів управління (ст. 23 Закону «Про об'єднання громадян»).

6.4. Релігійні організації

Релігійні організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру. Визначення меж втру­чання держави в реалізацію громадянами своїх релігійних потреб пов'язане не тільки з вирішенням основного питання щодо надання права на свободу віросповідання, а й з вирішенням питань створення, діяльності релігійних організацій як окремого виду юридичних осіб.

Відповідно до ст. 35 Конституції України кожен має право на свобо­ду світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Конституція також проголосила принцип відокрем­лення церкви і релігійних організацій від держави. Але відокремлення релігійних організацій від держави не означає повного відсторонення держави від їх правового регулювання.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з ви­щезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представля­ються своїми центрами (управліннями). Відповідно до ст. 14 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» право юридичної особи можуть мати й релігійні громади за умови, якщо вони зареєстрували свій статут (положення). Отже, Закон надає вичерпний перелік видів релігійних організацій, на які поширюється дія цього Закону. Те, що цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає, на нашу думку, обмежує право віруючих на створення інших релігійних організацій згідно з прийнятими у відповідних релігійних конфесіях традиціями.