254 €*jpKb-9.2. Ліквідація юридичної особи
9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
Легальне визначення поняття ліквідації у ЦК відсутнє, але воно надається в інших законодавчих актах. Наприклад, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом, вимог кредиторів шляхом, продажу його майна (абз. 15 ст. 1)1. Під ліквідацією банку розуміється процедура припинення функціонування банку як юридичної особи (абз. 26 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)2.
Тобто законодавець розкриває сутність ліквідації за допомогою використання єдиних за своїм функціональним призначенням термінів «припинення діяльності» та «припинення функціонування».
Однак помилкою є твердження про те, що припинення діяльності юридичної особи та припинення юридичної особи є тотожними поняттями і що юридичної особи не існує, коли припинилася її діяльність. Юридична особа може не здійснювати свою діяльність протягом певного часу внаслідок різних причин, у тому числі тоді, коли таке здійснення діяльності забороняється законом, але тим не менш юридична особа як така ще існує. Прикладом є припинення діяльності юридичної особи, визнаної банкрутом (абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), що не має своїм наслідком припинення самої юридичної особи. Іншим прикладом є припинення діяльності юридичної особи, зокрема банку, внаслідок відкликання ліцензії, що є лише підставою для звернення до суду з позовом про ліїсвідацію банку (ст. 20 Закону України «Про банки та банківську діяльність » ).
Саме тому під ліквідацією варто розуміти спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва.
' Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2 Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-Ш // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
Юридична особа вважається припиненою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104 ЦК)'. До цього моменту вона існує як суб'єкт права, хоча може й не здійснювати (припинити) свою діяльність. Причому слід ураховувати, що іноді ліквідація юридичної особи іменується розпуском: добровільна ліквідація - саморозпуском (наприклад, ст. 23 Закону України «Про політичні партії»2, ст. 18 Закону України «Про професіїші спілки, їх права та гарантії діяльності»3), а примусова - примусовим розпуском (наприклад, ст. 18 Закону України «Про профеайні спілки, їх права та гарантії діяльності» ).
Від ліквідації юридичних осіб варто відмежовувати припинення схожих правових утворень, але які не юридичними особами, хоча законодавець і використовує щодо цих утворень термії* «ліквідація». До таких випадкш, зокрема, відноситься припинення фондш фіїїансування будшництва та операцш з нерухомістю (ст. 22,31 Закону Украіїш «Про фшансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»4), ліїсвідащя пайового іїшестищйного фонду (ст. 27 Закону України «Про шститути спільного іїтеестування (пайові та корпоративні швестиційні фонди)»)5, ліквідація фіїїансово-промислової групи (ст. 7 Закону України «Про промислово-фичансові групи в Україні» ),6 ліквідація спеціальної економічної зони (ст. 24 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»)7.
Звертає на себе увагу, що в ЦК позначається запис до єдиного державного реєстру щодо припинення юридичної особи як родове поняття, в той час як в ГК внесення цього запису пов'язується зі скасуванням державної реєстрації суб'єкта господарювання, що у свою чергу тягне за собою його ліквідацію. Такий підхід до регулювання є не лише недоцільним, а й хибним, оскільки, змішує наслідки з причинами. 2 Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. № 2365-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 23. - Ст. 118.
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р. № 1045-XIV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19.06.2003 p. № 978-IV // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 52. - Ст. 377.
Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.2001 р. № 2299-Ш // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21.11.1995 р. № 437/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 23. - Ст. 88. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 р. № 2673-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 50. - Ст. 676.
256 &ф*^ ]
Ліквідація юридичних осіб є антиподом їх створення, внаслідок чого аналіз процедури ліквідації юридичної особи є важливим з практичної точки зору, оскільки юридична особа як суб'єкт права могла брати участь у різноманітних цивільних відносинах (речових, зобов'язальних, корпоративних та ін.). І у випадку її ліквідації, перш за все, постає безліч питань відносно підстав та суб'єктів, повноважних приймати рішення про це, послідовності дій правових наслідків їх здшснення, як цивільно-, так і публічно-правових.
При цьому слід зважати й на специфіку регулювання процедури ліквідації, адже воно здійснюється не тільки ЦК, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», але й іншими законодавчими та підзаконними актами щодо окремих видів юридичних осіб.
Оскільки порядок ліквідації регулюється різноманітними нормативними актами, при встановленні норми, яка підлягає застосуванню в певному випадку, необхідно мати на увазі положення ч. 2 ст. 4 ЦК. Відповідно до них основним актом цивільного законодавства України є ЦК. Інші закони приймаються відповідно до ЦК і мають йому відповідати. Утім, існують суперечності та колізії при застосуванні відповідних норм, присвячених регулюванню процедури ліквідації, через: а) різний часовий проміжок прийняття відповідних законодавчих актів; б) наявність правила про застосування загальних і спеціальних норм, ускладненого існуванням положення ч. 2 ст. 9 ЦК щодо особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Окрім нормативного регулювання процедури ліквідації, важливе значення має її локальне регулювання установчими документами юридичних осіб. Зокрема, відповідно до Закону України «Про господарські товариства» установчі документи повинні містити відомості про порядок ліквідації товариства (ч. 2 ст. 4).
9.2.2. Порядок ліквідації юридичної особи
Порядок ліквідації юридичної особи складається з декількох взаємопов'язаних та взаємообумовлених етапів:
а) прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;
б) задоволення вимог кредиторів;
в) складання ліквідаційного балансу;
г) внесення запису до державного реєстру про її припинення.
Наведений перелік дій при ліквідації є загальним для всіх організаційно-правових форм юридичних осіб, і окремими законодавчими актами можуть передбачатися певні особливості.
Прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи. Через значну кількості різноманітних видів юридичних осіб логічно простежити особливості прийняття ршення, залежно від того, в якому порядку приймається таке рішення, в добровільному або ж примусовому.
Добровільний порядок ліквідації означає прийняття рішення про ліквідацію самим суб'єктом (а не кимсь зовні), тобто відповідною юридичною особою, за її власною ініціативою.
Законодавством до прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи вимагається здійснення певних дій, зокрема:
а) у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, він повинен завчас но, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первин ним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, вклю чаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни про ведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мі німуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (ч. З ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гаран тії діяльності»);
б) при вивільненні працівники? у зв'язку з ліквідацією юридичних осіб, скороченням чисельності або штату їх працівників, ці юридичні особи повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій фор мі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці (ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»)1;
в) попередити про наступне вивільнення працівників персонально не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП)2.
1 Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р. № 803-Х1І // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2 Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.// Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.
Є різноманітні особливості регулювання ліквідації тих чи інших юридичних осіб, наприклад, до прийняття рішення щодо ліквідації або реорганізації адміністратора Пенсійного фонду його засновники повинні не пізніше ніж за шість місяців до початку відповідної процедури повідомити про це ради фондів, з якими такий адміністратор уклав договори, а також осіб, які здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів цих фондів, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, а також, якщо адміністратор має ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійного фонду, - Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»)1.
Особами, повноважними приймати рішення про ліквідацію юридичної особи2, виступають її:
а) учасники. Оскільки у повних та командитних товариствах відсутні будь-які органи, прийняття рішення про ліквідацію цих товариств від бувається усіма учасниками (повними учасниками), якщо інший по рядок не встановлений в їх засновницьких договорах,-
б) органи, уповноважені на це установчими документами:
- у товариствах (як підприємницьких, так і непідприємницьких) це загальні збори. Хоча законодавець і встановлює, що рішення про ліквідацію приймається органом юридичної особи, уповноваженим на це установчими документами, але, як у загальних нормах щодо компетенції зборів будь-якого товариства (абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК), так і спеціальних - щодо окремих товариств, передбачається, що таке рішення відноситься до виключної компетенції загальних зборів. Зокрема, такі вимоги містяться в п. 8 ч. 4 ст. 145 ЦК, п. 4 ч. 2 ст. 159 ЦК, п. 22 ч. 2 ст. 33, ч. 1 ст. 88 Закону України «Про акціонерні товариства», п. «б» ч. 4 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства», абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про холдингові компанії в Україні», ч. 2 ст. 15 Закон України «Про кооперацію», абз. 13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», абз. 9 ч. 2 ст. 14
1 Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - Ст. 372.
2 У цьому підпункті поза увагою залишені так звані« особливості» суб'єктів, повноважних приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, передбачені ГК. Детально про це див. коментар щодо реорганізації юридичної особи.
Закону України «Про кредитні спілки», ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», ст. 21 Закону України «Про товарну біржу», ч. 2 ст. 18 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Винятком у цьому плані є рішення про ліквідацію аграрної біржі, що приймається тільки Аграрним фондом як членом такої біржі (підпункт «ґ» п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»)1;
- в установах це правління або наглядова рада. Аналіз статей 101— 103 ЦК дозволяє стверджувати про неможливість для засновника установи прийняти рішення про її ліквідацію. Отже, воно має бути віднесено до повноважень органів управління установи, тобто правління або наглядової ради чи іншого органу створеного в установі.
Кількість голосів, необхідна для прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи. Учасники повного товариства та повні учасники командитного товариства повинні за спільною згодою приймати рішення про ліквідацію товариства, якщо інший порядок не передбачено установчими документами.
Для інших товариств передбачене у ст. 98 ЦК загальне правило, що рішення про ліквідацію приймається більшістю не менш як у 3Л голосів, якщо інше не встановлено законом.
Увага! Таким чином, у випадку відсутності спеціального припису закону, рішення про ліквідацію підприємницьких чи непідприємницьких товариств повинно прийматися більшістю не менш яку3Л голосів.
У ЦК та на рівні окремих законів встановлюються спеціальні вимоги щодо правил обчислення голосів та кворуму на загальних зборах. Рішення про ліквідацію приймається:
а) більшістю не менш як у 3А голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (ч. 4 ст. 159 ЦК, абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»). Окрім цього, ліквідація корпоративного строкового ІСІ до закінчення строку, встановленого регламентом, є можливою за умови згоди усіх акціонерів такого ІСІ (ч. 4 ст. 20 Закону України
Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 49. - Ст. 527.
260 ^gfi^g-
«Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»)1;
б) не менш як 75 відсотків членів кооперативу (уповноважених), присутніх на загальних зборах кооперативу (ч. 11 ст. 15 Закону України «Про кооперацію»);
в) не менш як 75 відсотків членів кредитної спілки, присутніх на за гальних зборах (ч. 4 ст. 14 Закону України «Про кредитні спілки»).
Зміст та форма рішення про ліквідацію юридичної особи. На рівні законодавчих актів відсутні вимоги до змісту рішення про ліквідацію юридичної особи, а лише наявні певні формальні вимоги. На підставі норм, що містять положення, присвячені ліквідації юридичної особи, можливо зробити висновки про зміст цього рішення і умовно диференціювати їх на формальні та сутнісні.
Формальні вимоги:
а) зважаючи на те, що, як правило, рішення про ліквідацію прийма ється загальними зборами товариства воно, звісно, втілюється у про токол із дотриманням вимог, які встановлені для цього документа (ч. 9 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», абз. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про кредитні спілки», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Увага! Уразі наявності в юридичної особи (AT, ТОВ, ТАВ) тільки одного учасника, такий документ можливо назвати «рішення про ліквідацію юридичної особи».
Порядок прийняття рішення про ліквідацію установи повинен бути визначений в установчому акті установи. Залежно від того, який орган буде уповноважений приймати рішення про ліквідацію, його формою може виступати протокол засідання колегіального органу чи наказ одноособового органу;
б) згідно з приписами Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»2 (ч. 1 ст. 8) документи, які подають-
1 Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.2001 р. № 2299-ПІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законо давство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2 Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: Закон Укра їни від 15.05.2003 р. № 755-rV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
ся державному реєстраторові, мають бути викладені державною мовою. Вказана вимога поширюється і на рішення про ліквідацію юридичної особи. У випадку ж її недотримання державний реєстратор має право залишити подані документи без розгляду (абз. З ч. 7 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Сутнісні вимоги:
а) підстава для прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;
б) кількість учасників, присутніх на загальних зборах, і кількість голосів, висловлених за прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;
в) склад ліквідаційної комісії (ліквідатора) та вказівка ідентифікацій них номерів членів такої комісії. У ст. 105 ЦК, що містить загальні правила щодо припинення юридичної особи, призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) розмежовано в часі з прийняттям рішення про ліквідацію. Однак згідно із Законом «Про державну реєстрацію юри дичних осіб та фізичних осіб -підприємців» (абз. 6 ч. 7 ст. 34) відсутність у рішенні складу ліквідаційної комісії може слугувати підставою для за лишення документів без розгляду. Крім того, склад ліквідаційної комісії має бути вказаний у повідомленні про ліквідацію юридичної особи, яке має публікуватися на підставі рішення про ліквідацію юридичної особи. У зв'язку з цим з метою виконання вимог Закону України «Про держав ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у тексті рішення про ліквідацію доцільно зазначати склад ліквідаційної комісії.
При цьому слід мати на увазі, що деякими законодавчими актами встановлюються особливості, що мають ураховуватися при формуванні ліквідаційної комісії, і полягають, зокрема, в такому:
порядок утворення, склад, повноваження та порядок функціонування ліквідаційної комісії кожного окремого пенсійного фонду визначаються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ч. 5 ст. 17 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»)1;
до складу ліквідаційної комісії корпоративного інвестиційного фонду обов'язково повинні входити представники компанії з управління активами та зберігача, а також можуть входити представники Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ч. 7 ст. 20 Закону
' Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №. - 4748. - Ст. 372.
262 ^ф^^
України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»);
г) порядок і строки ліквідації юридичної особи.
Увага!Відповідно до абз.2ч.1 ст. 34Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» державному реєстраторові має подаватися нотаріально засвідчена копія рішення про ліквідацію юридичної особи. Унаслідок внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців»' була узгоджена термінологія цього Закону із нотаріальним законодавством. Нотаріальне засвідчення копії рішення про ліквідацію має здійснюватися відповідно до Закону України «Про нотаріат» (cm. 7S)2 та Інструкції про вчинення нотаріальних дій (п. 2SS)3.
Узгодження та обмеження щодо прийняття рішення про ліквідацію.
У певних випадках законодавством передбачається узгодження такого рішення з певним державним органом, що зумовлено специфікою діяльності, яку здійснює юридична особа. Зокрема, рішення про ліквідацію:
а) пенсійного фонду погоджується з Державною комісією з регулю вання ринків фінансових послуг України. Погодження надається за умови виконання на день ліквідації пенсійного фонду всіх передбачених пенсійними контрактами зобов'язань щодо сплати пенсійних внесків до такого фонду та зобов'язань щодо адміністрування фонду (абз. 2ч. 1 ст. 17 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»);
б) приватного дошкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за погодженням із відповідним органом виконавчої влади з питань освіти (абз. 2 ч. З ст. 16 Закону «Про дошкільну освіту»)4.
1 Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»: Закон України від 25.12.2008 p. № 809-VI // Урядовий кур'єр. - 2009. - № 2.
2 Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.
3 Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. За конодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
4 Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 р. № 2628-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 49. - Ст. 259.
-=^»Щ^263
Містить законодавство й обмеження щодо прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи у добровільному порядку. Наприклад, ліквідація спеціалізованої іпотечної установи до повного виконання зобов'язань за структурованими іпотечними облігаціями може здійснюватися виключно зарішенням суду (ч. 5 ст. 18 Закону «Про іпотечні облігації»)1.
Підстави для прийняття рішення про добровільну ліквідацію юридичної особи. Відносно розуміння підстав для добровільної ліквідації в законодавстві відсутшй єдиний підхід. Це спостерігається при аналізі, зокрема, п. 1 ч. 1 статті 110 ЦК. Якщо буквально тлумачити наведену норму, то можливо зробити висновок, що ріїпення учасників або органу юридичної особи може прийматися без наявності окремої підстави для його прийняття. Аналогічні за своєю сутністю формулювання містяться і в інших законодавчих актах. Наприклад, у Законі «Про господарські товариства» (ч. 4 ст. 19) передбачається, що товариство ліквідується: після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні; за рішенням вищого органу товариства, з інших підстав, передбачених установчими документами.
Однак видається, що необхідно розмежовувати: а) підстави для прий-няттярішення про ліквідацію юридичної особи; б) суб'єктів повноважних приймати таке рішення за наявності відповідних підстав, указаних у законі та/або установчих документах юридичної особи; в) рішення учасників або органу як єдину підставу добровільної ліквідації.
У рішенні про ліквідацію втілюються підстави, які послугували передумовою для його прийняття. І саме рішення є підставою для проведення ліквідації юридичної особи. Тобто в будь-якому випадку необхідна підстава для прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи.
Аналіз законодавства дозволяє класифікувати підстави для прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи за декількома критеріями, що відображають певну специфіку тієї чи іншої підстави.
Залежно від того, чи поширюються на всіх юридичних осіб, підстави для прийняття рішення про ліквідащю поділяються на:
а) загальні, що поширюються на всіх юридичних осіб: - закінчення строку, на який було створено юридичну особу (п. 1 ч. 1ст. ПО ЦК);
Про іпотечні облігації: Закон України від 22.12.2005 p. № 3273-rV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 16. - Ст.134.
досягнення мети, для якої юридичну особу було створено (п. 1 ч.1ст. ПО ЦК);
інші випадки, передбачені установчим документом юридичної особи (п. 1ч. 1ст. ПО ЦК);
Для прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи із закінченням строку, на який її було створено або з досягненням нею мети створення необхідно, щоб в установчому документі юридичної особи було позначення про те, що вона створюється на певний строк або з певною метою.
Увага! У випадку відсутності в установчих документах вказівки на строк або мету учасники або уповноважений орган не можуть прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи за цих підстав.
б) спеціальні, що поширюються на окремі види юридичних осіб:
при вибутті учасника з повного товариства, якщо така підстава передбачена засновницьким договором або домовленістю між учасниками цього товариства (ч. З ст. 129 ЦК). Це є виключенням із загального правила, що вихід учасника з повного товариства не впливає на існування самого товариства;
якщо в повному товаристві залишається один учасник (ст. 132 ЦК);
при вибутті всіх вкладників із командитного товариства (ст. 139 ЦК). У такому разі повні учасники можуть або перетворити це товариство на повне товариства, або мають його ліквідувати;
при вибутті з командитного товариства всіх повних учасників (ст. 139 та 132 ЦК);
при фізичному знищенні або руйнуванні житлового комплексу, яке унеможливлює його відновлення або ремонт (абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»)1;
при відчуженні житлового комплексу за рішенням суду (абз. З ч. 1 ст. 28 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»);
за умови придбання однією особою всіх приміщень у житловому комплексі (абз. 4ч. 1 ст. 28 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»);
Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 р. № 2866-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.
внаслідок викупу акцій корпоративним інвестиційним фондом, якщо вартість його активів стала меншою, ніж початковий розмір статутного капіталу (абз. 2 ч. З ст. 20 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»);
закінчення строку діяльності закритого корпоративного інвестиційного фонду (абз. З ч. З ст. 20 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»);
якщо проспект емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду, випущених з метою спільного інвестування, не зареєстровано протягом року з дати включення до реєстру ІСІ (абз. 4 ч. З ст. 20 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»);
ліквідації всіх корпоративних підприємств холдингової компанії та залишення у статутному капіталі холдингової компанії холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства (абз. 2 ст. 10 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»);
скасування відповідним органом Антимонопольного комітету України або Кабінетом Міністрів України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання (абз. З ст. 10 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»);
у разі, коли після закінчення строку, встановленого для тимчасового припинення сплати пенсійних внесків, юридична особа, що є одноосібним засновником корпоративного пенсійного фонду, не приймає рішення про поновлення сплати пенсійних внесків за власні кошти до утвореного цією юридичною особою фонду (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»);
ліквідація без правонаступництва всіх засновників фонду (п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»);
припинення участі в пенсійному фонді всіх його учасників (п. З ч. 2 ст. 17 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).
Залежно від характеру підстави' прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи вони є:
а) факультативними - за наявності факультативних підстав юридичній особі надані інші правові можливості, при здійсненні яких можливо
1 Надалі при зазначенні того чи іншого різновиду наводитимуться тільки приклади, які стосуються певного виду.