відносини, що виникають у разі продажу частки третім особам і передбачає право переважного придбання частки1.
Якщо придбати частку бажає один учасник, то вона повинна бути продана йому; якщо ж кілька учасників, то кожному з учасників у погодженому ними розмірі, або пропорційно належним їм часткам у статутному капіталі товариства.
За чинним законодавством переважне право на придбання частки мають лише учасники товариства, а не товариство.
3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки законом не передбачено. У літературі поширена думка, що в цьому випадку слід, використовуючи аналогію закону, застосовувати ч. 4 ст. 362 ЦК України, яка перебачає правові наслідки порушення переважного права співвласника купівлі частки у спільній власності. Такий спосіб захисту застосовується в цьому випадку в Російській Федерації2.
У п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 зазначено, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (ч. 2 ст.147 ЦК), ч. 2 ст. 53 Закону «Про господарські товариства» не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК. При цьому господарські суди повинні враховувати, що як купівлю-продаж частки (її частини) у статутному капіталі товариства відповідно до глави 54 ЦК необхідно розуміти також і передання її у власність за договором міни.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі
1 Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. - Коментар до ст. 147. - С 382
1 Могилевский С.Д., Самойлов И.А. Корпорации в России: правовой статус и основы деятельности: Учебное пособие. - М.: Дело, 2006. - 480 с. - (Серия «Управление корпорацией»), - С. 105.
■***>!$&& 479
співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
3.3.47. Строк реалізації переважних прав
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 147 ЦК України, якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (їїчастину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Важливим для застосування цієї норми є те, що саме вважати використанням переважного права. Якщо переважне право полягає в купівлі частки, то використанням цього права слід вважати купівлю частки. Оскільки повідомлення про намір продати частку є пропозицією до укладення договору купівлі-продажу, то згода на укладення цього договору повинна бути висловлена до спливу строку для відповіді. Цей строк становить один місяць, якщо інше не передбачено статутом.
Відповідно до ст. 643 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Тому протягом місячного строку треба, щоб відповідь була одержана продавцем частки.
Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням (ст. 645 ЦК України).
До цих відносин застосовується ст. 255 ЦК України, яка передбачає, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.