Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи

1. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса ор­гану або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. (Стаття 93 в редакціїЗакону № 2452-IVвід 03.03.2005)

3.1. Види найменувань юридичної особи

/ Згідно зі ст. 90 ЦК кожна юридична особа має своє

* -.. найменування, а підприємницьке товариство може мати фірмове найменування.

Тобто найменування обов'язкове для всякої юридичної особи, а ко­мерційне найменування, по-перше, не обов'язкове, а по-друге, може бути не у всякої юридичної особи, а лише в підприємницького товари­ства (господарських товариств та виробничих кооперативів).

У нормативно-правових актах вживається також терміні; «комерційне найменування», «фірма». При цьому зазначається про фірму підприємства, що належить юридичній особі (акціонерному товариству, кооперативу тощо), що означає пов'язаність поняття фірми з підприємством як об'єктом права і одночасно з юридичною особою, якій належить це підприємство.

Юридична особа може мати, крім повного найменування, й скоро­чене. У ньому може міститися абревіатура, адекватна організаційно-правовій формі юридичної особи та її виду.

3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» засновник (заснов­ники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юри­дичної особи строком на два місяці. Резервування найменування юри­дичної особи здійснюється шляхом внесення до Єдиного державного реєстру запису про це. Це робиться задля оригінальності найменуван­ня юридичної особи, зберегти яку прагнуть засновники, щоб ніхто не обрав такого ж найменування до закінчення створення юридичної осо­би і подання відповідних документів до реєстрації.

§ Увага! Важливо перевірити, чи оригінальне найменування, чи не зарезервоване воно.

3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього

Найменування юридичної особи повинне містити обов'язкову ін­формацію, а також може складатися з інших відомостей за бажанням засновників або учасників.

Обов'язковою для вказівки в найменуванні будь-якої юридичної осо­би є інформація про її організаційно-правову форму.

Наявні обов'язкові вимоги до найменувань повних і командитних товариств. Найменування повного товариства повинне містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або ім'я

бо 4£яфь*^

(найменування) одного або декількох учасників з додаванням слів «і ком­панія», а також слів «повне товариство» ( ч. 4 ст. 119 ЦК).

Найменування командитного товариства повинне містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з додаванням слів «і компанія», а також слів «командитне товариство».

Якщо в найменування командитного товариства включене імя вкладни­ка, такий вкладник стає повним учасником товариства (ч.2 ст.133 ЦК).

Крім цієї загальної вимоги, спеціальні закони містять особливі ви­моги для найменування окремих видів юридичних осіб, а саме:

згідно зі ст. 2 Закону України «Про страхування» слова «страхо­вик», «страхова компанія», «страхова організація» і похідні від них дозволяється використовувати в назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності;

використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, якщо єдиним заснов­ником такого страховика є держава;

найменування банку крім вказівки на його організаційно-правову форму може містити слово «банк», за умови не тільки його реєстрації в Національному банку України як такого, а й наявності банківської ліцен­зії. Виняток становлять міжнародні організації, які діють на території України відповідно до міжнародних договорів. Уживання в найменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» і похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України (ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

- підрозділ банку використовує найменування лише того банку, під- . розділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може

додаватися найменування місцезнаходження цього підрозділу;

найменування установи може містити інформацію про характер її діяльності;

згідно зі ст. 12^і Закону України «Про об'єднання громадян» назва об'єднання громадян повинна складатися із двох частин - загальної й інди­відуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, ліїа, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою в різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об 'єднання громадян є обов'язковою й повинна істотно відрізнятися від індивідуальних назв зареєстрованих у встановленому порядку об'єднань громадян з такою ж назвою;

-І^і*^ 61

згідно з ч. З ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» словосполучення «фондова біржа» або таке, в якому міститься вираз «фондова біржа», може використовувати у своєму найменуван­ні тільки організація, яка створена та функціонує відповідно до вимог цього Закону;

така ж заборона щодо використання в найменуванні юридичних осіб слів «кредитний союз» міститься в ст. 4 Закону України «Про кредитні спілки»;

згідно з ч. 4 ст. 73 ГК найменування державного унітарного підпри­ємства повинно містити слова «державне підприємство», а відповідно до ч. 5 ст. 78 ГК найменування комунального унітарного підприємства повин­но містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місце­вого самоврядування, до сфери управліїшя якого входить дане підприємство.

Частина 7 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачає правило, що ви­моги щодо написання найменування юридичної особи або його відокрем­леного підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Вимоги до структури фірмового найменування схожі з вимогами до структури звичайного найменування юридичної особи. У ній також виділяють дві частини: основну, яка називається корпусом фірми, та допоміжну, яка називається додаванням. Корпус фірми є обов'язковою частиною фірмового найменування і містить вказівку на організаційно-правову форму особи, її вид або тип і предмет діяльності. Допоміжна частина складається з обов'язкового та факультативного елементів¹. Як обов'язковий елемент слід визнати спеціальну назву особи, номер (на­приклад, «Вимпел 96») або інше позначення, необхідне для її відособ­лення від інших осіб. Це може бути пов'язано з роком створення цієї особи або з іншими чинниками. Факультативними додаваннями є різні вказівки: «універсальний», «центральний», «спеціалізований», «науково-виробнича», «ріелторська», «консалтингова» тощо,втому числі скорочене позначення фірми (ЛАЗ, ЗАЗ та ін.)

Українське законодавство не встановлює вимог до зовнішнього ви­разу фірмового найменування. Як фірмове найменування може вико-ристовуватися будь-яке словесне позначення, а також цифри.

Сергеев Л. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учеб. -2-е изд., перераб. и доп. - М.: ООО «ТК Велби», 2003. - 752 с. - С. 573-574.

62 &фи&~ j

Законодавство містить і заборони відносно найменувань юридичних

осіб. Так, у ч. 5 ст. 90 ЦК встановлюється, що юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи як при самому її створенні, так і згодом при здійсненні своєї діяльності.

Інше правило встановлено для комерційного найменування. Згідно з ч. 4 ст. 489 ЦК особи можуть мати однакові комерційні наймену­вання, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Деякі уточнення загальної норми про найменування юридичної осо­би містять спеціальні закони:

згідно зі ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не дозволяється використання в найменуванні банку назви, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяль­ності, які здійснює банк;

об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви об'єднання громадян фізичними і юридичними особами, які не належать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних з діяльністю цього об'єднання, забороняється (ст. 12^і Закону України «Про об'єднання громадян»).