586 ^ф^^

створено в процесі приватизації (корпоратизації) і має державну част­ку у статутному фонді (капіталі)' чи якщо в товаристві спостерігається певний паритет сил (відсутній контролюючий акціонер чи інша особа, яка може контролювати товариство). У цих випадках до наглядової ради можуть потрапити незалежні особи. Проте для України, як і для інших країн континентальної Європи, характерним є тяжіння до кон­центрації контролю над товариством у руках однієї особи чи групи пов'язаних осіб. Таким чином, дійсно незалежна наглядова рада поки що не стає реальністю за наявності в товаристві контролюючого акціо­нера (групи акціонерів).

Критерії незалежності членів наглядової ради повинні бути визна­чені у внутрішніх документах товариства. Товариство може встановлю­вати додаткові та (або) більш вибагливі вимоги до незалежності членів наглядової ради. Наглядова рада повинна щороку визначати відповід­ність тих чи інших членів наглядової ради вимогам незалежності, вста­новлених товариством. Інформація про кількість «незалежних» членів наглядової ради повинна розкриватись у річному звіті товариства.

Засідання наглядової ради скликаються з ініціативи голови нагля­дової ради або на вимогу члена наглядової ради, ревізійної комісії, ви­конавчого органу чи його члена, інших осіб, визначених статутом AT, які беруть участь у засіданні наглядової ради.

Засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності з періо­дичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал. Вони є правомочними, якщо в них бере участь не менше ніж половина її складу, якщо інше не передбачено статутом AT або положенням про його наглядову раду. Статут AT або положення про наглядову раду може передбачати порядок прийняття наглядовою радою рішення шляхом проведення заочного голосування (опитування). Рішення на­глядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядо­вої ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо інше не встановлено статутом AT або положенням про його наглядову раду. Голосування відбувається за принципом «один член наглядової ради -один голос», хоча статутом або положенням про наглядову раду AT

¹ У такому товаристві спостережна рада формується з осіб, які не залежать від товариства (його виконавчого органу). Детальніше див. Кибенко Е., Доля Т. Наблюдательный совет акционерного общества: функции, порядок формирования, компетенция // Підпри­ємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 25 - 28.

може передбачатися право вирішального голосу голови наглядової ради у разі рівного розподілу голосів членів наглядової ради під час прийнят­тя рішень. На засіданні наглядової ради ведеться протокол.

ДКЦПФР надає також низку рекомендацій щодо організації роботи наглядової ради, вказуючи на те, що члени наглядової ради повинні мати доступ до повної, достовірної та своєчасної інформації для прийняття виважених рішень. Право наглядової ради на доступ до інформації, а також обов'язок органів товариства щодо надання інформації наглядовій раді повинні бути детально обумовлені у внутрішніх документах това­риства. Забезпечення необхідної інформаційної бази для здійснення наглядовою радою своїх функцій є спільним завданням виконавчого органу (щодо обов'язку надання інформації) та наглядової ради (щодо обов'язку збору інформації). У разі ненадання виконавчим органом необ­хідної інформації чи надання неповної інформації, члени наглядової ради зобов'язані вимагати від виконавчого органу надання такої інфор­мації в повному обсязі. Члени наглядової ради повинні мати можливість ставити запитання, з'ясовувати та уточнювати незрозумілі питання і отримувати відповіді на них від виконавчого органу.

Увага!

♦ Члени наглядової ради повинні виконувати свої обов'язки особисто і не можуть передавати свої повноваження іншим особам.

♦ Залежно від кількісного складу та функцій наглядової ради, у складі ради доцільно формувати комітети наглядової ради для попереднього розгляду, аналізу та підготовки проектів рішень з питань, які відносяться до компетенції наглядової ради; аудиторський комітет та комітет з питань призначень і винагород, більшість членів яких повинні бути незалежними.

• За підсумками року наглядова рада повинна звітувати перед загальними зборами про свою діяльність та загальний стан това­риства.

3.4.18. Виконавчий орган at

Традиційно доктрина цивільного права і законодавство відносять виконавчі органи до класичних органів корпорації, які представляють останню в цивільних правовідносинах. Якщо загальні збори учасників

формують волю корпорації, то волевиявляючим її органом незалежно від виду, є виконавчий орган, який здійснює функцію з безпосередньо­го управління корпорацією (ч. 1 ст. 161 ЦК; ч. 2 ст. 145 ЦК України, гл. IX Закону «Про акціонерні товариства», ст. 62 Закону «Про госпо­дарські товариства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК виконавчим органом AT, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльнос­ті AT, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді AT та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені AT у межах, установлених ста­тутом АГ і законом.

У ч. 2 ст. 161 ЦК передбачено різні моделі побудови виконавчого органу АГ. Він може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одно­осібним (директор, генеральний директор).

Увага! У товаристві може бути лише один виконавчий орган. Членом виконавчого органу AT може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом на­глядової ради чи ревізійної комісії.

Відповідно до ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства» питання формування виконавчого органу AT віднесені до компетенції наглядової ради.

Чинним законодавством України не передбачено вимог щодо кіль­кості та складу виконавчого органу АГ. Ці питання мають бути визна­чені у статуті або внутрішньому положенні про виконавчий орган AT На практиці існують різні моделі формування колегіального виконав­чого органу - до нього можуть обиратися представники крупних акціо­нерів (тобто використовується принцип представництва капіталів), фахівці з певних питань (функціональний принцип), керівники струк­турних та відокремлених підрозділів (структурний чи територіальний принцип). Ці моделі можуть змішуватися.

Закон не містить вимог щодо організації діяльності виконавчого органу. Відповідні норми мають бути закріплені у статуті чи окремому положенні про виконавчий орган (їх зміст залежатиме від того, в якій формі утворено виконавчий орган).

На засіданні колегіального виконавчого органу мають право бути присутніми члени наглядової ради, а також представник профспілково­го або іншого уповноваженого трудовим колективом органу. На засі­данні колегіального виконавчого органу ведеться протокол, який містить відкриту для ознайомлення інформацію.

Законодавство дуже лаконічно визначає компетенцію виконавчого органу. Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Незважаю­чи на такий «залишковий» принцип закріплення компетенції виконав­чого органу, в статутах АГ питання щодо компетенції цього органу викладається, зазвичай, дуже докладно.

Важливим моментом є розмежування компетенції колегіального ви­конавчого органу та його голови. Голова колегіального виконавчого органу, який обирається наглядовою радою АГ, якщо інше не перед­бачено статутом товариства, організовує роботу колегіального вико­навчого органу, діє без довіреності від імені АГ відповідно до рішень колегіального виконавчого органу. Інший член колегіального виконав­чого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Якщо в АГ діє одноосібний виконавчий орган, порядок прийняття ним рішень установлюється статутом або положенням про виконавчий орган AT У разі неможливості виконання особою, яка здійснює повно­важення одноосібного виконавчого органу, своїх повноважень, ці пов­новаження здійснюються призначеною нею особою, якщо інше не пе­редбачено статутом або положенням про виконавчий орган. Якщо розглядати керівника товариства як працівника, з яким відповідно до ч. 4 ст. 65 ГК обов'язково має бути укладено трудовий договір (контр­акт), то видача довіреності іншій особі вбачається неможливою, оскіль­ки за трудовим договором працівник зобов'язаний особисто виконува­ти свої трудові обов'язки. Утім, це не виключає можливості видавати довіреність на вчинення окремих дій від імені юридичної особи (напри­клад, підписання договору)'. Але, що стосується передання повноважень ' Тобто потрібно розрізняти випадки, коли представнику доручається виконання певних дій від імені керівника та від імені самої юридичної особи.