- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
422 ЬфьХ*
Закону України «Про господарські товариства» ), учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток (ст. 53 цього ж Закону).
У більшості випадків, коли в законі йдеться про частку, мається на увазі саме її розмір. Наприклад, у ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», коли йдеться про виплату учаснику вартості частини майна товариства, що пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі; в ст. 57 цього ж Закону, коли йдеться про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника.
3.3.7. Вклади до статутного капіталу
Відповідно до ч. 2 ст. 115 ЦК України вкладом учасника можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові та інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлене законом. Словосполучення «якщо інше не встановлено законом» стосується не грошової оцінки внеску, а можливих обмежень щодо майна, яке може бути вкладом до статутного капіталу. Зокрема, спеціальні вимоги щодо формування статутного капіталу встановлено щодо страхових організацій, банків, інвестиційних компаній. Ця норма міститься в законі, який прийнято пізніше, тому на даний час слід керуватися нею.
Увага! Вклад - це те майно, яке учасник передає товариству до статутного капіталу в обмін на корпоративні права.
Предмет вкладу визначається за згодою усіх учасників, адже усім їм однаково важливо, щоб це майно могло бути використане у майбутній діяльності юридичної особи.
Майно, що є предметом вкладу, має відповідати таким вимогам:
бути власністю учасника;
мати грошову оцінку;
бути відчужуваним;
належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного капіталу створюваної юридичної особи.
Треба враховувати також спеціальні вимоги до формування статутного капіталу окремих юридичних осіб, зумовлені сферою їх діяльнос-
^^^423
ті. До таких належать страхові компанії, банки, інші фінансові установи, торговці цінними паперами та ін.
Найпоширенішим предметом вкладу є гроші в національній валюті України. Якщо предметом вкладу є інше майно, то можливість його внесення повинна бути погоджена всіма іншими учасниками.
Домовленість учасників щодо формування статутного капіталу є центральним питанням для створення ТОВ. Якщо учасники вирішили зафіксувати свою домовленість письмово, то саме цим питанням слід приділити найбільше уваги в договорі, що укладається ними для заснування ТОВ. У договорі, зокрема, слід чітко описати майно, що є предметом вкладу та його оцінку.
Вклад учасників може складатися з різних речей, тобто бути комбінованим. Наприклад, учасник може передати товариству у власність нерухоме майно і частину внеску сплатити грошима.
Вклад нерухомим майном. Під час передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу виникають питання, зумовлені нотаріальним посвідченням установчих документів, зокрема, щодо обов'язку нотаріуса перевіряти належність учасникам майна, яке передається до статутного капіталу.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підписи засновників (учасників) на установчих документах мають бути нотаріально посвідчені. Нотаріус не перевіряє фактичної наявності майна, його оцінку та економічну доцільність для товариства. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.
Увага! Під час нотаріального посвідчення статуту, за яким внеском учасників є нерухоме майно, нотаріус зобов'язаний діяти так само, як і при посвідченні договорів про відчуження цього майна. Зокрема, нотаріус повинен вимагати подання йому правовстановлювальних документів в оригіналі, витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, витягу з реєстру права власності тощо. Ці документи в оригіналі залишаються у справах нотаріуса.
На підставі статуту або іншого установчого документа органи місцевого самоврядування оформляють свідоцтво про право власності на ім'я юридичної особи (п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5).
Увага! У Листі від 14.09.2004 р. № 6279і Держкомпідпри-ємництво України висловлює думку, що передачу нерухомого майна юридичній особі, а отже, і виконання зобов'язання учасника щодо сплати вкладу доцільно оформляти актом оцінки та приймання-передачі до статутного фонду. Держ-компіприемництво також робить висновок, що засновник ТОВ може стовідсотково формувати статутний капітал нерухомим майном, дотримуючись при цьому чинного законодавства.
Рухоме майно. Предметом внеску може бути обладнання, офісна техніка, меблі та інше рухоме майно. Документи, які свідчили б про право власності учасника на це майно нотаріусу, який посвідчує справжність підписів засновників на статуті, не подаються (закон цього не вимагає). Це не стосується, наприклад, такого майна, як автомобіль, який має бути зареєстрований в установленому порядку і нотаріусу надаються відповідні документи на підтвердження цього факту. Утім, фактичне існування внеску та факт його передачі товариству ні нотаріус, ні будь-хто інший не перевіряє. Це створює небезпеку формування статутного капіталу за рахунок майна, якого насправді немає або майном, яке одержано з невідомих джерел. Унесення вкладу за рахунок майна незаконного походження є одним зі способів легалізації (відмивання) такого майна.
Права інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
У ст. 420 ЦК наведено перелік об'єктів права інтелектуальної власності: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних 1 Лист Держпідприємництва України від 14.09.2004 р. № 6279 // Бухгалтер. - 2004. - № 41.
мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Оскільки особисті немайнові права інтелектуальної власності є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути предметом вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Отже, може йтися лише про одну складову прав інтелектуальної власності - майнові права. Основними майновими правами інтелектуальної власності є: і) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.
Відповідно до ч. З ст. 424 ЦК майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи.
Увага! Видається, що не всі права інтелектуальної власності можуть бути вкладом учасника до статутного капіталу. Це стосується, зокрема, права інтелектуальної власності на наукове відкриття, а також права на комерційне найменування, які відповідно до ч. 2 ст. 490 ЦК передаються
іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій
ці права належать, або його відповідною частиною.
Щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності, які передаються до статутного капіталу, конструктивні ідеї містить Лист Держкомпідпри-ємництва від 15.11.2002 р. № 4-451 -2030/6118.
Увага! Згідно із цим Листом документом, що може підтверджувати наявність вкладу засновника (учасника) господарського товариства до статутного капіталу, внесеного ним у вигляді права на використання ноу-хау, може бути акт оцінки майнових прав, ліцензійний договір на використання ноу-хау, договір купівлі-продажу ноу-хау. Для оцінкирекомен-
довано керуватися нормами Закону України від 12.07.2001 р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в cm. 12 якого визначено, що документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, є акт оцінки майна.
Водночас поради, що містяться в цьому Листі, є спірними стосовно акта оцінки, адже чинним законодавством не передбачено, який саме документ повинен подаватися до органу реєстрації як підтвердження внеску учасниками (засновниками) товариства вкладів до статутного капіталу та його оцінки, в разі якщо вкладами є майнові права на інтелектуальну власність, крім випадків, коли внеском є державна або комунальна частка майна.
Увага! Ускладнює внесення до статутного капіталу вкладу у вигляді об'єктів інтелектуальної власності передбачена законом спеціальна форма розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Відповідно до cm. 1107 ЦК це може бути зроблено виключно за письмовим договором (з винятками, прямо передбаченими законом). Уразі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Згідно з Листом Міністерства освіти і науки України від ЗО. 10.2002 р. № 16-07/3483 внесок ноу-хау до статутного капіталу товариства повинен бути оформлений ліцензійним договором на використання ноу-хау або договором про передачу прав на ноу-хау. Оцінка вартості ноу-хау має проводитися з дотриманням норм Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»1.
Увага! Отже, для передачі прав інтелектуальної власності доведеться не лише передбачити такий вклад в статуті, а й згодом, після реєстрації товариства, укласти відповідний договір. За таких умов зобов'язання учасника внести вклад матиме характер попереднього, тобто обіцянки. Лист Міністерства освіти і науки України від 30.10.2002 р.№ 16-07/3483 «Щодо «ноу-хау» у статутному фонді товариства» // Податки та бухгалтерський облік. - 2002. - № 98.
Майнові права. Майновими правами вважаються права вимоги, які має кредитор у зобов'язанні. Не можуть бути вкладом до статутного капіталу майнові права, тісно пов'язані з особою кредитора, зокрема зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК).
Під час внесення вкладу майновими правами слід застосовувати вимоги ст. 516 ЦК, згідно з якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст та обсяг майнових прав визначається зобов'язанням, яке є підставою виникнення цих прав. Якщо зобов'язання немає, то й майнових прав не виникає. Тому учасникам, які мають намір прийняти як вклад до статутного капіталу майнові права, слід ретельно аналізувати зобов'язання, яке є в основі виникнення майнового права, що пропонується як вклад, з'ясовувати хто є боржником, а хто кредитором.
Увага! Доцільно вимагати від учасника, який вносить вклад майновими правами, поручатися за боржника, як це передбачено у ст. 519 ЦК. Передача майнових прав відбувається шляхом укладення з товариством (після його державної реєстрації) договору про відступлення права вимоги.
Увага! Вкладом можуть бути лише майнові права, а не обов'язки. Якщо кредитор одночасно має обов'язок, що виник із зобов'язання, то цей обов'язок і надалі нестиме ця особа, незважаючи на те, що свої майнові права за цим зобов'язанням вона передала.
Практичне застосування такий вид внесків може мати тоді, коли існує потреба об'єднати в межах одного товариства борги певного підприємства для подальшого порушення справи про його банкрутство. Цей спосіб може бути економічно вигідний організаторам, оскільки платою за одержувані права вимоги є корпоративні права новоствореної юридичної особи, а не «живі» гроші.
Права користування рухомим і нерухомим майном, природними ресурсами (як різновид майнових прав). Вклад у вигляді права користування майном дозволяє «вбити двох зайців»: зробити вклад і не втратити права власності на річ.
Варто зазначити, що оцінку внеску доцільно робити за вартістю аналогічної пропозиції. Наприклад, право користування нерухомим майном коштує стільки, скільки становить плата за користування цим майном протягом строку, на який воно передається в користування товариству. Наприклад, сьогодні магазин площею 100 кв. м у центрі м. Львова коштує 1 млн грн. Місячна найомна плата за користування цим магазином становить 15 тис. грн. Учасник передає приміщення магазину в користування товариству строком на 10 років (120 місяців). Отже, вартість вкладу становитиме 1,8 млн грн. (15 тис. грн. х 120 міс. = 1,8 млн грн.). Відзначимо, що вартість магазину на цей час менша, ніж сума оренди за 10 років. Розрахунки свідчать, що учасник більше вкладає, якщо передає товариству право користування майном, а не право власності на нього.
Для учасника буде корисно, що право власності на об'єкт вкладу товариству не передається. Власником залишається учасник і він може навіть розпорядитися цим майном. При цьому право користування майном до закінчення строку залишається за товариством.
Це може бути використано для:
усунення ризику вилучення майна в товариства внаслідок банкрутства, примусового стягнення податкового боргу тощо;
усунення ризику недобросовісних дій виконавчих органів товариства;
усунення ризику недобросовісних дій партнерів;
унеможливленая розпорядження майном без згоди учасника;
забезпечення впливу на діяльність товариства незалежно від належної учаснику частки.
Недоліком таких вкладів є те, що товариство стає певною мірою залежним від учасника, майно якого воно використовує. Товариству цього бажано уникати.
Увага! Унесення вкладу у вигляді права користування майном слід фіксувати окремим договором між учасником і товариством. Самої лише вказівки про це в статуті буде недостатньо. У статуті слід зазначити також і суму компенсації, яку зобов'язується сплатити учасник у разі дострокового припинення користування з причин, не залежних від товариства. Ця сума мала б залежати від строку, який залишився невикористаним.
Питання про порядок внесення права користування спорудою до статутного капіталу та його оцінку розглядалося Держкомпідприємни-цтвом. Однак у Листі від 04.12.2002 р. № 2-222/6443, який мав би містити відповідь, є лише описові посилання на Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і рекомендація користуватися Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1554'.
У нормативних актах, що регулюють відносини у сфері використання природних ресурсів, не передбачено можливості інвестування права користування природними ресурсами до статутного капіталу юридичних осіб. Навпаки, складається враження, що передача права використання природних ресурсів третім особам суперечить закону. У більшості випадків правовою підставою таких прав є дозволи, тобто адміністативно-правові акти. Передача дозволу, а разом з ним і права користування іншим особам не допускається.
Увага! Право користування природними ресурсами реально не може бути вкладом до статутного капіталу, оскільки відсутній правовий механізм передачі такого вкладу.
Корпоративні права інших юридичних осіб. Одним із найбільш спірних питань є питання про те, чи можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи частки в статутному капіталі інших юридичних осіб.
Правовий режим цих вкладів залежить від форми існування корпоративних прав. Немає спору щодо тих корпоративних прав, які виражені у формі акцій. Ці цінні папери можуть вільно відчужуватися, як правило, мають курсову вартість, тому можуть бути вкладом статутного капіталу інших юридичних осіб.
Аналіз переліку документів, необхідних для реєстрації переходу прав власності на цінні папери, свідчить про те, що цінні папери не можуть бути вкладом до статутного капіталу новоствореної юридичної особи, адже на момент внесення змін до реєстру юридична особа вже має існувати (повинно бути свідоцтво про державну реєстрацію).
' Лист Держпідприемництва від 06.04.2005 р. № 2514 «Про порядок формування статутного фонду корпоративними правами» // Бухгалтерія. - 2003. - № 10.