Реєстраційні органи приймають заяви про вихід та реєструють зміни до статутів товариства, не контролюючи дотримання строку поперед­ження. Згідно із законом вони цього й не повинні робити. Усі негативні наслідки таких дій несуть учасник і товариство.

Важливим видається також питання про співвідношення заяви про вихід і попередження про вихід. Закон не передбачає форми поперед­ження, тому таке може бути як усним, так і письмовим. Проте зрозумі­ло, що усне попередження важко довести в разі виникнення спору щодо виходу.

Увага! Не зважаючи на відсутність спеціальних вимог, попередження доцільно здійснювати письмово. Законом не передбачено вимоги щодо нотаріального посвідчення підпису учасника на цьому документі.

За змістом, таке попередження повинно містити таку інформацію: повне найменування товариства, його адресу; прізвище, ім'я та по-батькові учасника, місце його проживання; попередження про вихід з товариства, підпис та дату складення документа.

Після спливу строку попередження учасник може подати заяву про вихід з ТО В, яка оформляється окремим документом і є підставою для внесення змін до статуту та державного реєстру. Однак такої заяви учасник може й не подавати, якщо виходити з товариства не бажає.

Увага! Попередження про вихід і заява про вихід - це дві різні дії, які повинні оформлятися різними документами.

Звичайно, коли товариство зацікавлене у виході учасника, воно може не звернути уваги на формальні порушення. Але якщо, навпаки, товариство не бажає, щоб учасник вибув, воно може послатися на те, що заява про вихід з товариства, подана без завчасного попередження, суперечить за­кону і правових наслідків не породжує. Або ж стверджувати, що заява про вихід - це насправді лише попередження про майбутній вихід, тому після спливу 3 місяців слід подавати ще одну заяву про вихід.

Така правова позиція може бути використана товариством, коли необ­хідно буде змінити дату виходу з товариства або затримати строки розрахунку з учасником. Наприклад, через 2 місяці і 29 днів після одер-

жання заяви про вихід, товариство повідомляє учасника, що така заява подана з порушенням ст. 100 ЦКУкраїни, без попередження про вихід, а тому учаснику пропонується спочатку виконати вимоги ст. 100 ЦК України, а потім вже виходити з товариства. Учасник або згодиться з таким тлумаченням, що призведе до втрати 3 місяців, або змушений буде доказувати неправильність цієї позиції в суді. Або після спливу З місяців (для попередження) і 12 місяців (для проведення повного розрахунку) учасник дізнається, що його заява про вихід з товариства була лише попередженням і він досі є учасником товариства, а тому підстав для виділення йому частки у зв'язку з виходом не має.

3.3.56. Заява про вихід

Волевиявлення учасника, що стосується виходу, фіксується у пись­мовій формі. Фізичні особи звертаються до товариства із заявою про вихід. Заява адресується самому ТОВ (не голові зборів, не учасникам), оскільки саме воно є стороною корпоративного правовідношення. За­кон не регламентує змісту цього документа. Відповідно до усталеної практики в ній зазначається:

повне найменування товариства, його адреса;

прізвище, ім'я та по батькові учасника, місце його проживання;

інформація про вихід з товариства;

підпис та дата.

Увага! У заяві учасник повідомляє ТОВ про вихід. Просити про це товариство не потрібно, оскільки його позиція немає правового значення. Не може формулюватися в заяві й про звільнення учасника, бо звільнення - це термін, який засто­совується у трудовому праві, а не в корпоративних право­відносинах. Словосполучення «прошу виключити...» - це юридичний нонсенс, оскільки учасника не виключають, а він виходить з товари­ства. Виключення - це форма відповідальності учасника, який не виконує свої зобов'язання, і це завжди примус. Тому просити виклю­чення - те саме, що просити про застосування примусу.

Увага! Практичне значення має питання про те, чи впра­ві від імені учасника із заявою про вихід звертатися пред­ставник. Відповідно до частин 2,3 ст. 238 ЦК України пред-

496 ^фьЛ^

ставник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Тому заява про вихід з ТОВ не може бути подана через представни­ка, оскільки внаслідок виходу припиняється особисте право - право участі в товаристві.

У заяві може зазначатися додаткова інформація. Так, на підставі ст.54 Закону України «Про господарські товариства» на вимогу учасника і за згодою ТОВ внесок може бути повернуто повністю чи частково в натуральній формі. Якщо учасник бажає повернути внесок у натурі, таку вимогу потрібно включити до заяви. В іншому випадку в товариства немає підстав для повернення внеску в натурі.

Зупинимося на формі заяви про вихід. Частиною 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» передбачено, що в разі державної реєстрації змін до статуту, пов'язаних зі зміною складу учасників у зв'язку з виходом, до­датково подається або копія рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників).

Відповідно до п. 255 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверженої наказом Міністерства юстиції'України від 03.03.2004 р. № 20/5, вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою, засвідчується в тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Увага! Виходячи із цієї норми, можна вважати допустимою письмову форму заяви про вихід, на якій підпис фізичної особи засвідчено не нотаріусом.

Відповідно до пунктів 260,261 вищезгаданої Інструкції нотаріус за­свідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

^Щ^497

Юридичні особи - учасники подають рішення свого органу управ­ління. Для того щоб упевнитися в його повноваженнях, потрібно озна­йомитися з установчими документами юридичної особи. Якщо в них це питання спеціально не врегульоване, то відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» в ТОВ такі питання уповно­важений вирішувати виконавчий орган. Незважаючи на це, доцільно вимагати, щоб питання про вихід вирішувалося вищим органом. Це гарантуватиме продуманість і остаточність рішення. Якщо питання про вихід вирішене виконавчим органом, але є підстави вважати, що думка вищого органу може бути інша, доцільно інформувати про таке рішен­ня членів наглядової ради чи ревізійної комісії юридичної особи - учас­ника. Це усуне можливість виникнення спору в майбутньому.

Правові наслідки настають, якщо рішення про вихід повідомлене товариству. Іншими словами, рішення учасника про вихід, викладене у письмовій формі (заява, протокол, наказ), потрібно вручити това­риству. Час вручення потрібно зафіксувати. Це можна зробити декіль­кома способами: