^{Перелік умовних позначень}

РОЗДІЛ 1

Загальні положення про юридичну особу

§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб

\ Стаття 80. Поняття юридичної особи

Ф 1. Юридичною особою є організація, створена і заре­єстрована у встановленому законом порядку. ■Э Юридична особа наділяється цивільною правоздатніс­тю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Стаття 81. Види юридичних осіб

$? 1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

} 2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення,

поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого само­врядування.

3.Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України (254К/96-ВР)та законом.

4.Юридична особа може бути створена шляхом примусово­ го поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

«*J^

Стаття 82. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

1. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 83. Організаційно-правові форми юри­дичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі ' товариств,установ та в інших формах, встановлених за­коном.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприєм-ницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ вста­новлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Стаття 84. Підприємницькі товариства

1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяль­ність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з об­меженою або додатковою відповідальністю, акціонерне това­риство) або виробничі кооперативи.

1.1. Поняття юридичної особи

Перетворення, що відбуваються в праві України з 1991 ро­ку, торкнулися численних шарів відносин у суспільстві, до­корінно змінивши устояне за радянський період їхнє право­ве регулювання. Зокрема, це стосується юридичних осіб.

При розробці ЦК були враховані помилковість підходів українсько­го законодавста 90-х років у регулюванні юридичних осіб, тенденції виправлення такої ситуації, що поступово складалися, досвід європей­ського законодавства і закладені принципово нові позиції щодо цього питання, а саме:

а) підприємство - не суб'єкт, а об'єкт права (ст. 191);

б) усі юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права і юридичних осіб публічного права (ч. 2 ст. 81). Перші регулю­ ються ЦК, другі виключені зі сфери його регулювання.

Серед науковців точиться дискусія з приводу того, чи є юридична особа міжгалузевою категорією, чи лише цивільно-правовою. Одні з них дотримуються думки, що практична необхідність в інституті юридичної особи продиктована саме потребами цивільного права, проте його зна­чення виходить за межі цивільного права і сприйнято також і у фінан­совому праві, і у процесуальних галузях права (В.С.Якушев¹, С.М.Братусь², Н.В.Козлова³ та ін). І навпаки - існує твердження, що організація може володіти правосуб'єктністю в одних галузях права і не мати її в інших, наприклад, в адміністративному та в інших публічних галузях права (А.В. Венедиктов⁴, В.М. Кравчук⁵ та ін.).

Слід зазначити, що поряд із ЦК правовий статус юридичних осіб регулює і ГК. Однак ГК виходить з того, що підприємство є суб'єктом права, називаючи його суб'єктом господарювання (ст. 62, 55). І лише іноді у тексті ГК згадується про юридичну особу - або при посиланні на ЦК, або вказуючи, що підприємство є юридичною особою.

Таким чином, вибудовується ланцюжок понять, використовуваних у ГК: суб'єкт господарювання - підприємство - юридична особа.

¹ Якушев B.C. Роль института юридического лица // Гражданское право и экономика / В.П. Мозолин, А.М.Нечаева, А.А. Рубанов, В.Р.Скрипко. - М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1985.-162 с.-С. 37-41.

² Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве: Ученые труды: По­ нятие, виды, государственные юридические лица. - Вып. 12. - М.: Юрид. изд.-во МЮ СССР, 1947.-364 с.

³ Козлова Н.В. Юридическое лицо с точки зрения законодательства и правовой науки // Вестник Московского университета. - 2002. - № 5. - С. 32-56.

⁴ Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Советское госу­ дарство и право. - 1955. - № 6. - С. 17-28.

Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. - Львів, 2000. - 16 с.