Також не можна не зазначити, що ст. 12 Закону «Про кооперацію» та ст. ГК 99 встановлюють, що член кооперативу має право на одержан­ня паю в разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом.

Отже, наявні відмінності між ЦК та Законом «Про кооперацію».

По-перше, це різні оборотоздатні об'єкти права власності. За ЦК -ним є пайу майні, а за Законом «Про кооперацію» - загальна частка, яка може бути успадкована.

По-друге, ЦК надає право визначати статутом розмір паю, а Закон ставить залежність загальної частки від персоніфікованих паїв.

По-третє, Закон не надає членам кооперативу право на відчуження загальної части, а ЦК надає право члену виробничого кооперативу на відчуження паю в порядку, визначеному статутом.

На практиці нотаріуси можуть зустрітися з різними статутами ви­робничих кооперативів, в основу яких було покладено чи ЦК, чи Закон «Про кооперацію». Тому для визначення об'єкта права власності членів виробничих кооперативів потрібно звертатися до їх статутів.

5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу

Частина 4 ст. 165 ЦК надає право членам виробничих кооперативів отримувати частку прибутку кооперативу. Стаття 95 ГК визначає право члена кооперативу на одержання частки доходу, а ст. 12 Закону «Про кооперацію» надає право на отримання кооперативних виплат та виплат на паї.

666 ^JeJM^

Згідно зі ст. 26 Закону «Про кооперацію»:

кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропор­ційно їх участі в господарській діяльності кооперативу в порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу;

виплати на паї - це виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на формування і поповнен­ня його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, ви­значеного до розподілу.

Як бачимо, три законодавчі акти по-різному визначають права членів кооперативу щодо отримання прибутку (доходу) членами кооперативу.

Ураховуючи, що виробничий кооператив є підприємницьким това­риством, незалежно від того, як називатимуться прибуток, дохід, коо­перативні виплати, їх члени мають право на отримання доходу (при­бутку) та інших виплат, якщо це передбачено статутом кооперативу. Отже, якщо спадкодавець не отримав прибуток, дохід, кооперативні виплати, але вони були нараховані та не виплачені, у спадкове майно також включається право вимагати від кооперативу сплати грошових коштів (прибутку, доходу, кооперативних виплат).

Що стосується спадщини, то у випадку відмови кооперативу у прий­нятті спадкоємців у члени виробничого кооперативу спадковим майном є не пай, а майнове право на виплату вартості паю кооперативом. Хоча сьогодні, незалежно від того, чи стають спадкоємці членами коопера­тиву, нотаріусами до складу спадщини включається пай у кооперативах. Такий підхід повинен бути змінений, бо набуваючи права власності на пай у кооперативі, спадкоємець автоматично набуває статусу члена (учасника) юридичної особи. У тому ж випадку, коли спадкоємець чле­на кооперативу відмовляється від участі в товаристві та/або кооператив відмовляє йому в цьому, спадкоємець набуває право на виплату йому вартості паю. Така концепція спадкового майна повинна бути сприйня­та нотаріальною практикою.

5.3.7. Розрахунки з членами кооперативу при його ліквідації

Стаття 29 Закону «Про кооперацію» встановлює, що майно коопе­ративу, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів коопера­тиву, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, коо­перативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами коопера­тиву в порядку, визначеному статутом. Отже, до спадкової маси може бути також включене майно, яке розподіляється між членами коопера­тивів, у випадку ліквідації кооперативу.

Майнові права, крім членів кооперативів, мають ще асоційовані члени (фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і корис­тується правом дорадчого голосу в кооперативі). Стаття 14 Закону «Про кооперацію» наділяє асоційованого члена правом на отримання паю при ліквідації кооперативу. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в господарській та іншій діяльності кооперативу, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визнача­ються статутом кооперативу. Отже, для визначення майнових прав асоційованих членів кооперативу необхідне звернення нотаріуса до статуту. Асоційовані члени можуть також бути у споживчих та обслу­говуючих кооперативах.

5.4. Сільськогосподарські виробничі кооперативи

Стаття 163 ЦК передбачає, що особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть установлюватися законом. Необхідність особливого правового регулювання сільськогосподарських кооперативів викликана тим, що їх членами можуть бути сільськогос­подарські товаровиробники.

Закон «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає такі особ­ливості створення та діяльності цих кооперативів.

Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні осо­би, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу (ч. 1 ст. 8 Закону). При цьому потрібно пам'ятати, що засновниками сільськогосподарського кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні (ч. 2 ст. 5 Закону). Як бачимо, наявна деяка плутанина у визначенні за­сновників та членів сільськогосподарського кооперативу.

Засновниками виробничого сільськогосподарського кооперативу мають право бути фізичні особи - громадяни України, а членами коопе­ративу можуть бути не тільки громадяни України.

Членами сільськогосподарських кооперативів можуть бути сільськогос­подарські товаровиробники (фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного ви­робництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу, а також особи, які мають особисті підсобні господарства.

Статут кооперативу, крім відомостей, установлених ст. 88 Закону, повинен містити: порядок формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперати­ву розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї (ч.І ст.7 Закону).

Право на отримання кооперативних виплат та нарахування часток доходу на паї (ст. 24 Закону «Про кооперацію»). Кооператив­ні виплати у сільськогосподарських кооперативах - це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між членами кооперативу (об'єднання) відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок знижен­ня цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяль­ності. Статутом кооперативу може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для членів й асоційованих членів кооперативу. Ви­плата часток доходу на паї може здійснюватися грошима, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

Асоційовані члени кооперативу мають першочергове право на отри­мання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості) в разі ліквідації' кооперативу (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди, Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних

внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом (ст. 21 Закону).

Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами коопера­тиву пропорційно вартості їх паю (ч.4 ст. 38 ЦК).

Закон «Про сільськогосподарську кооперацію» не закріплює право членів кооперативу вільного розпорядження паєм. Але якщо таке право встановлено статутом, то на наш погляд, пай може стати об'єктом цивільно-правових договорів між сільськогосподарськими товарови­робниками. Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону пай може успадковуватися.

Стаття 25 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» встановлює, що в разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грошима або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ді­лянки - в натурі (на місцевості). Згідно зі статтею 1 Закону «Про сіль­ськогосподарську кооперацію» пай - це майновий внесок у створення та розвиток кооперативу його члена, який здійснюється шляхом переда­чі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, земельної ділянки, і встановлюється статутом сільськогосподарських кооперативів. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних час­тинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності (п.4 ст. 21 Закону).

Статті 11,24 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» визна­чають, що члени кооперативу мають право на одержання: кооперативних виплат - частки доходу на пай (додатковий пай.) Тому до складу спадщи­ни можуть включатися грошові кошти та майно, яке повинно бути ви­плачено спадкодавцю у вигляді кооперативних виплат та доходів.

Увага! На практиці мають місце випадки, коли сільсько­господарські виробничі кооперативи приймають статути, керуючись ЦК чи ГК або Законом «Про кооперацію». Тому майнові права членів сільськогосподарських виробничих коо­перативів, визначені у статуті, можуть відрізнятися від тих, які встановлені Законом «Про сільськогосподарську коопера-

цію». А отже, для визначення майнових прав членів сільськогоспо­дарських виробничих кооперативів (права на відчуження паю, отри­мання прибутку чи корпоративних виплат), перш за все потрібно керуватися статутами цих кооперативів.

5. 5. Кооперативні банки

Стаття 8 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановила такі особливості правового статусу кооперативних банків:

- створення за принципом територіальності. Тому кооперативні банки поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки;

- мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) коо- , перативного банку має бути не менше 50 осіб;

учасниками центрального кооперативного банку є місцеві коопе­ративні банки;

рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до ст. 31 Закону: для місцевих кооперативних банків - 1 мільйон евро; для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйони євро; для банків, які здійсню­ють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро;

прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фі­нансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Відмінною ознакою кооперативних банків від виробничих коопера­тивів є те, що у таких банках формується статутний капітал, який поді­ляється на паї, а у виробничих кооперативів на паї поділяється майно. Така вимога пов'язана з тим, що банки повинні мати статутний капітал не менше встановленого нормативними актами.

Що стосується оборотоздатності паю членів кооперативних бан­ків, то Закон «Про банки і банківську діяльність» не регулює ці від­носини. Тому для відповіді на ці питання потрібно звертатися до ста­тутів кооперативних банків.

Закон установлює особливості щодо обороту паїв кооперативних банків:

- існує підписка на паї, яка може бути здійснена навіть за наявності збитків банку (ст. 33 Закону);

^М^4£ 671

банки мають право придбавати паї з наступним письмовим повідом­ленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод (ст. 33 Закону);

юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10,25,50 та 75 від­сотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмо­вий дозвіл Національного банку України. Якщо таке збільшення пройшло без одержання письмового дозволу Національного бан­ку України, останній має право заборонити такій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних (паїв) та брати участь будь-яким чином в управ­лінні справами банку (ст. 34 Закону).

Відповідно до ст. 37 Закону «Про банки і банківську діяльність» органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Компетенцію цих органів ви­значають статті 38-40 Закону.

Слід також зазначити, що ст. 8 Закону «Про банкиі банківську діяльність» передбачає, що законодавство про кооперацію поширюється на коопера­тивні банки в частині, що не суперечить цьому Закону. Так, зокрема, майно кооперативних банків, що залишилося після задоволення потреб кредито­рів, підлягає використанню відповідно до законодавства України про коо­перацію (ст.96 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

5.6. Споживчі кооперативи

Закон «Про кооперацію» не встановлює особливостей правового регулювання споживчих кооперативів. Вони створюються для органі­зації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. Тому порядок ство­рення, управління, реорганізації та ліквідації таких кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються Законом «Про кооперацію».

Члени споживчих кооперативів не повинні мати права на отримання прибутку, але на практиці можна зустріти статути споживчих коопера-

тивів, згідно з якими члени матимуть таке право. Виправити цю ситуації нотаріуси не в змозі.

Увага! Якщо статутом споживчого кооперативу надано права на отримання кооперативних виплат чи виплат на паї, то згідно із Законом «Про кооперацію» можна включа­ти не отримані спадкоємцем суми у вигляді таких виплат до спадкового майна.

Існує широке коло кооперативів, які за своєю сутністю є споживчи­ми. Це споживчі товариства, житлово-будівельні, житлові, гаражні, дачно-будівельні кооперативи, товариства індивідуальних забудовників, садівницькі і садово-городні товариства, а також кооперативи, що вхо­дять до системи споживчої кооперації.

Історично склалося, що ці два види споживчих кооперативів розви­валися автономно і такі кооперативи, як житлово-будівельні, гаражні, дачно-будівельні тощо, не входили до системи споживчої кооперації, яка мала досить централізовану за територіальним принципом систему.

Прийняття в 1992 році Закону України «Про споживчу кооперацію» визначив лише правовий статус споживчих товариств та спілок, зали­шивши поза полем свого правового регулювання такі кооперативи, як дачні, гаражні, садівничі, житлово-будівельні (житлові).

5.7. Кооперативи системи споживчої кооперації (споживчі товариства)

У п. 6 ст. 9 вказаного Закону зазначається, що суб'єктами права влас­ності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами. Безумовно ця норма є помилкою, оскільки споживча кооперація - це система юридичних осіб, яка включає в себе споживчі товариства, під­приємства, організації, спілки.

Не зважаючи на те що ЦК відносить споживчі товариства до непід-приємницьких товариств, ст. 6 Закону «Про споживчу кооперацію» встановлює, що члени товариств мають право одержувати частину прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності

відповідно до їх пайового внеску. Це також підтверджується Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого споживчі товариства нарівні з усіма іншими підприємницькими юридичними особами можуть визнаватися банкрутами (ст. 5).

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону кожний член споживчого товари­ства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та шших внескш, а також нарахованих на них дивідендів.

Що стосується визначення об'єкта права власності членів споживчих спілок та їх майнових прав, то для їх визначення необхідно звертатися до нормативних актів, які приймаються Укоопспілкою.

Перш за все необхідно зазначити, що з прийняттям Закону «Про споживчу кооперацію» виникло питання про розмежування і закріп­лення власності в споживчій кооперації України. Не існувало процеду­ри визначення розмірів паїв конкретних членів споживчих товариств. Ураховуючи «масове» залучення сільських жителів у члени споживчої кооперації без фіксації вступу, виходу, виключення із членів, необхідно було визначити і членів споживчих товариств. Тому було прийнято від­повідні нормативні акти, згідно з якими до 31 грудня 2000 року необ­хідно було провести перереєстрацію членів споживчих спілок. У систе­мі споживчої кооперації було проведено розмежування і закріплення власності, у тому числі було встановлено порядок визначення паїв чле­нів споживчих товариств. Була прийнята Програма завершення роз­межування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), яка затверджена Постановою XVJII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України. Відповідно до Програми основною умовою права пайовика на основний і додатковий пай (частки) в майні спожив­чого товариства і споживспілок є членство в споживчому товаристві, яке підтверджено Всеукраїнською перереєстрацією членів споживчих товариств станом на 1 січня 2000 року. Пайовики, які не пройшли пере­реєстрацію з поважних (підтверджених документально) причин, мали право до 1 липня 2002 року подати заяву правлінню споживчого това­риства про поновлення їх у членстві. У разі поновлення громадян у членстві споживчого товариства вони вважаються такими, що пройшли Всеукраїнську перереєстрацію і мають право на пай (частки) в майні споживчого товариства і споживспілок на загальних підставах.

Рішення про розмір основного паю (часток) кожного пайовика в май­ні споживчого товариства і споживспілок та їх закріплення за пайовиком приймають загальні збори (збори уповноважених) пайовиків. Про при­йняте рішення щодо розміру часток пайовику вручається у двомісячний термін довідка з відривним талоном. Пайовик у двомісячний термін з дня одержання довідки (повідомлення) зобов'язаний підписати із споживчим товариством, підприємством, співвласником якого він вирішив стати, договір про сплату пайового внеску на визначений основний пай (частки) в майні споживчого товариства, споживспілок. Пайовик у разі відмови від визначеного йому основного паю (часток) у майні споживчого това­риства і споживспілок зобов'язаний у двомісячний термін з дня одержан­ня довідки повернути споживчому товариству відривний талон.

Надалі Укоопспілкою приймалися інші нормативні акти, які встанов­лювали порядок сплати пайових внесків, визначення розміру паїв та їх виплати, право на отримання прибутку членів споживчих товариств. 8 листопада 2002 року Правління центральної спілки споживчих това­риств України прийняло постанову № 355 «Про нормативні та інструк­тивні документи Укоопспілки», якою було затверджено Положення про майнові сертифікати на право на пай (частку) в майні споживчого то­вариства, підприємства споживспілки та ведення реєстрів власників майнових сертифікатів, яке встановило що:

майновий сертифікат - іменний документ, який видається спо­живчим товариством, споживспілкою пайовику та засвідчує право на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства споживспілки;

з дня одержання майнового сертифіката пайовик має право на воло­діння, користування і розпорядження паєм (часткою) в майні спо­живчого товариства, підприємства споживспілки на власний розсуд;

право на пай (частку) може бути об'єктом купівлі-продажу, дару­вання, обмінювання, успадкування, застави;

пайовику, який згідно з поданою заявою відмовляється від права на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства споживспілки, на який видано майновий сертифікат, повертаєть­ся його вартість грошима або матеріальними цінностями в по­рядку, визначеному Програмою, а майновий сертифікат на право на пай (частку) повертається споживчому товариству, підпри­ємству споживспілки.

Увага! Об'єктом права власності членів споживчих това­риств є пай, який можна було включати у спадкове майне, а також відчужувати члену споживчого товариства. Для під­твердження права на пай член споживчого товариства по­винен був мати сертифікат.

Надалі з прийняттям Закону «Про кооперацію» було прийнято ряд нормативних актів, які врегулювали майнові права членів споживчих товариств.

Постановою четвертих зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання 24.01.2007 р. було затверджене Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України, яке є обов'язковим для споживчих товариств і регулює відносини: приймання в члени, асоційовані члени споживчого товариства; приймання додаткових па­йових внесків на формування фінансових ресурсів; кооперативних виплат та виплат на паї; списання обов'язкових пайових внесків членів споживчого товариства та/або закріпленої за ними частки в майні спо­живчого товариства на покриття збитків споживчого товариства; пере­вірки стану обліку членів споживчого товариства.

У цьому Положенні установлено що:

підтвердженням членства у споживчому товаристві є членський квиток;

на кожного громадянина, прийнятого у члени (асоційовані члени) споживчого товариства, відкривається особистий рахунок. На цьому рахунку відображалися внески члена споживчого товариства. При цьому допускалося списання обов'язкових пайових внесків членів спо­живчого товариства на покриття збитків від господарсько-фінансової діяльності споживчого товариства, що проводиться за рішенням за­гальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу. У разі списання збитків за рахунок обов'язкових пайових внесків члени споживчого товариства зобов'язані протягом терміну, який встановлюють загальні збори членів споживчого товариства, від­новити суму обов'язкових пайових внесків;

Увага!

- разі смерті члена (асоційованого члена) споживчого то­вариства обов'язкові, додаткові пайові внески та цільові внески, нараховані і несплачені кооперативні виплати та виплати на

676 ^ф^^

паї повертаються спадкоємцям)/ порядку, установленому законодав­ством України;

передача пайових внесків третім особам (юридичним і фізичним) не допускається, а не витребувані колишніми членами (асоційованими членами) споживчого товариства протягом трьох років з дня вибуття обов'язкові пайові внески і нараховані кооперативні виплати та виплати на паї зараховуються до неподільного фонду споживчого товариства;

на суму доходу, спрямованого на кооперативні виплати членам (асоційованим членам) споживчого товариства, складається розрахунково-платіжна відомість. Кооперативні виплати нараховуються щомісяця, а виплачуються в терміни, встановлені договором, в сумі затверджених планових розмірів.

Крім прав на пайові внески та отримання кооперативних витрат та внесків член споживчого товариства має право на пай (частку). Застосу­вання такої термінології викликане тим, що, як зазначалося вище, Закон «Про споживчу кооперацію» виділяє такий об'єкт права власності ж частка. Водночас Закон «Про кооперацію» в деяких випадках оперує таким терміном, як пай. Тому, напевно, попереджаючи спірні питання, нормативні акти застосовують такий термін, як частка (пай).

Положення про майнові сертифікати на право на пай (частки) в майні споживчого товариства, підприємства споживспілки та ведення реєстрів власників майнових сертифікатів, затверджене постановою VI зборів Ради Укоопспілки XVII скликання від 03.04.2003 р. (зі змінами від 25.01.2006 p.), визначає правовий режим частки (паю) членів споживчих товариств:

право на пай (частку) в майні споживчого товариства набувається пайовиком після виконання ним своїх зобов'язань щодо сплати спо-живчому товариству пайових внесків та отримання майнового серти­фіката на право на пай (частку) в майні споживчого товариства;

член споживчого товариство має право передати на пай (частку);

членам споживчого товариств видаються майнові сертифікати, які є іменними документами, що засвідчує право на пай (частку);

майновий сертифікат видається правлінням споживчого товариства члену споживчого товариства або особі, яка має право на його отримання;

споживче товариство, споживспілка, пайовики мають переважне право перед іншими юридичними і фізичними особами на придбання права на пай (частку) в майні споживчого товариства, яке продається. Порядок реалізації переважного права встановлюється Положенням;

Увага!

- власник права на пай (частку) в майні споживчого то­вариства при його продажу, даруванні тощо у місячний тер­мін після здійснення цієї операції подає споживчому товариству нотаріально завірену копію договору. Така вимога Положен­ня напевно примусить члена споживчого товариства укладати до­говори відчуження паю у письмовій формі та нотаріально його по­свідчувати;

- при зміні власників майнових сертифікатів в Укоопспілку, сертифі­кати підлягають заміні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» членство у споживчому товаристві може бути індивідуальним і колектив­ним. Індивідуальними членами споживчих товариств можуть бути гро­мадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей і завдань споживчого товариства, а членами учнівських споживчих товариств, що створюються при загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах, можуть бути особи, які досягли 14-річного віку. Так, ст. 11 цього Закону передбачала, що кооперативи організову­ються і діють як на самостійних засадах, так і при державних, коопера­тивних чи громадських підприємствах, організаціях, установах. Але ство­рення кооперативів при інших юридичних особах не несло жодних правових наслідків, оскільки між юридичною особою, при якій створено кооператив, та кооперативом не існувало ніякої організаційної або май­нової єдності. Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону «Про споживчу кооперацію» колективними членами споживчого товариства можуть бути селянські (фермерські) господарства, колективні сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, кооперативні, державні та інші підприємства, що поділяють його цілі та інтереси. Визначення поняття колективного членства було запозичене із Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР», який передбачав, що до споживчих товариств разом з громадянами можуть вступати колективні члени - кооперативи по виробництву продукції, товарів і наданню послуг, інші підприємства і організації (п.2 ст. 48).

Майно належить кооперативам на праві власності. Закон «Про ко­операцію» до компетенції загальних зборів відносить визначення роз­мірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; прий­няття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Це дає підставу для висновку щодо необхідності прийняття рішення загальними зборами щодо розпорядження майном товариства. Така норма виглядає хоча і абсурдною, але вона існує в Законі.

Увага! Нотаріуси повинні звернути на це увагу, коли по­свідчують договори щодо відчуження або передачіу користу­вання майна, яке належить на праві власності кооперативам. Водночас ч. 4 cm. 19 Закону встановлює, що володіння, корис­тування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визна­ченої статутом кооперативу. Тому для визначення права на розпо­рядження майном кооперативу перш за все потрібно ознайомитися з його статутом.

Увага! Право на розпорядження майном споживчого това­риства обмежене. Відповідно до п. 2 cm. 10 Закону «Про спо­живчу кооперацію» майно споживчих товариств може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплат­не тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колек­тивам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів. Отже, фактично право на розпорядження майном споживчо­го товариства має лише спілка, тобто інша юридична особа. Водночас взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками буду­ються на договірних засадах. Згідно зі cm. 8 Закону «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України і мають право вільного виходу з них.

Увага! Відповідно до cm. 319 ЦК власник на свій розсуд воло­діє, користується і розпоряджається належним йому майном. Тому положення Закону «Про споживчу кооперацію» щодо права спілок розпоряджатися майном споживчих товариств суперечить загальним засадам реалізації права власності. На нашу думку, рішення щодо розпорядження майном споживчого товари­ства повинні приймати органи управління самого товариства відповід-

но до 'їх компетенції, яка визначається статутом товариства, а не органи спілки споживчих товариств. Утім, норми cm. 10 Закону «Про споживчу кооперацію» все ж таки вимагають нотаріусів задуматися над її застосуванням для запобігання проблемам, що можуть виникнути внаслідок суперечного законодавчого регулювання означених питань.

При цьому слід звернутися до нормативних актів Укоопспілки, які є обов'язковими для споживчих товариств, у цьому допоможе Положен­ня про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації Укра­їни, затверджене Постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнад­цятого скликання 03.04.2003 p., зі змінами і доповненнями, унесеними сьомими зборами Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання 22.03.2004 p., яке є обов'язковим для застосування споживчими товариства.

Громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України є власністю споживчих товариств, райспоживспілок, облспоживспілок, Кримспоживспілки і Укоопспілки.

Це Положення встановлює такі умови розпорядження майном спо­живчого товариства:

володіння, користування і розпорядження основними засобами здійснюють вищі органи управління споживчих товариств і споживспілок або уповноважені ними органи згідно із законодавством України, нор­мативними актами Укоопспілки та статутами споживчих товариств і споживспілок (п.1.4);

усі основні засоби споживчої кооперації України поділяються на неподільне і подільне громадське майно (п.2.3).

Увага!

- об'єкти основних засобів (будівлі, споруди), які зараховані до неподільного громадського майна споживчої кооперації, не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статут­ного капіталу інших підприємств, передані в заставу, фінансо­вий лізинг (крім організацій і підприємств системи Укоопспілки) (п. 2.3.3). Отже, нотаріусам при посвідченні договорів потрібно мати документи, що те чи інше майно не включено до неподільного майна. Такими доку­ментами є Перелік неподільного і подільного громадського майна, який затверджується вищим органом управління споживчих товариств, споживспілок або уповноваженими ними органами;

у разі виробничої необхідності за рішенням вищих органів управлін­ня споживчих товариств, споживспілок або уповноважених ними органів, за попередньою згодою (постановою) правління облспоживспілки, Крим-споживспілки, Укоопспілки, об'єкти основних засобів неподільного гро­мадського майна можуть бути предметом застави при отриманні бан­ківських кредитів для забезпечення статутної діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств (об'єднань) (п.2.3.3);

передача орендодавцем права користування окремими інвентарними об'єктами основних засобів орендарю на платній основі та на визна­чений власником строк проводиться за рішенням вищого органу управ­ління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженим ним органом, а передача права користування основними засобами (єдиним майновим комплексом) позасистемним орендарям, крім того, за поперед­ньою згодою (постановою) правління облспоживспілки, Кримспожив-спілки стосовно основних засобів (єдиного майнового комплексу) споживчих товариств, райспоживспілок; Укоопспілки стосовно основ­них засобів (єдиного майнового комплексу) Кримспоживспілки, обл-споживспілок, інших членів Укоопспілки (п. 4.2 );

Увага!

- продаж майна здійснюється за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповно­важеного ним органу, а будівель і транспортних засобів, крім того, за попередньою згодою (постановою) правління Крим­споживспілки, облспоживспілки стосовно майна споживчих товариств, райспоживспілок, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств або правління Укоопспілки стосовно майна Кримспо­живспілки, облспоживспілок, інших членів Укоопспілки, включаючи майно, яке обліковується на балансі їх підприємств (п.5.3).

- майно продається з аукціону будь-яким юридичним чи фізичним особам, а споживчим товариствам, споживспілкам, їх підприємствам (об'єднанням) системи Центральної спілки споживчих товариств Укра­ їни (Укоопспілки), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не менше 5 років, про­ даж майна проводиться з внутрісистемного аукціону. Продаж майна з аукціону здійснюється в порядку, встановленому Положенням про по­ рядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій

споживчої кооперації України¹. З аукціону продається майно: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, силові машини та устаткування, обладнання процесу виробництва та їх части­ни, лабораторне обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади, цистерни та резервуари, транспортні засоби, об'єкти незавершеного будівництва, юридичні особи та/або частина корпоративного права споживчого товариства, споживспілки на частку в статутному фонді (капіталі) підприємства (пункти 5.5,5.5.1,5.5.5);

- основні засоби (крім неподільного громадського майна) у разі не­можливості використання їх за призначенням, а також неможливості продажу, передачі в операційну оренду, внеску до статутного капіталу суб'єктів господарювання можуть бути безоплатно передані споживчим товариствам, споживспілкам системи Центральної спілки споживчих товариств України, органам місцевого самоврядування, державним органам, а також громадам офіційно зареєстрованих релігійних конфе­сій для загальногромадських цілей, якщо це не створить конкуренцію споживчій кооперації (п.6.1);

Увага!

- безоплатна передача основних засобів за межі системи Укоопспілки проводиться за рішенням вищого органу управ­ління споживчого товариства, споживспілки або уповноваже­ного ним органу за попередньою згодою (постановою) правлін­ня облспоживспілки, Кримспоживспілки стосовно основних засобів споживчих товариств, райспоживспілок, включаючи основні засоби, які обліковуються на балансах їх підприємств та інших суб'єктів господарювання; Укоопспілки стосовно основних засобів Кримспожив­спілки, облспоживспілок, інших членів Укоопспілки, включаючи основні засоби, які обліковуються на балансах їх підприємств та інших суб'єктів господарювання за актом приймання-передачі (п. 6.3);

- основні засоби (крім неподільного громадського майна) можуть бути передані в заставу за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженим ним органом у розмірі не більше подільної частини громадського майна (основних засобів) за договором застави за попередньою згодою (постановою) правління облспоживспілки,

' Це Положення затверджене Постановою других зборів Ради Укоопспілки сімнадцято­го скликання.

Кримспоживспілки стосовно основних засобів споживчих товариств, райспоживспілок, включаючи основні засоби, які обліковуються на балан­сах їх підприємств та інших суб'єктів господарювання; Укоопспілки сто­совно основних засобів Кримспоживспілки, облспоживспілок, інших членів Укоопспілки, включаючи основні засоби, які обліковуються на ба­лансах їх підприємств та інших суб'єктів господарювання (п. 8.1);

Увага!

- передача основних засобів як внесок до статутного ка­піталу організацій і підприємств системи Укоопспілки про­водиться за рішенням вищого органу управління споживчого товариства, споживспілки або уповноваженого ним органу за актом приймання-передачі, а передача основних засобів як внесок * до статутного капіталу позасистемних організацій і підприємств в обмін на емітовані ними корпоративні права проводиться за рі­шенням вищого органу управління, або уповноваженого ним органу за попередньою згодою (постановою) правління облспоживспілки, Кримспоживспілки, стосовно основних засобів споживчих товариств, райспоживспілок; Правління Укоопспілки стосовно основних засобів Кримспоживспілки, облспоживспілок, інших членів Укоопспілки. Бу­дівлі і споруди, які зараховані до неподільного громадського майна, можуть бути передані як внесок до статутного капіталу тільки організаціям і підприємствам системи Укоопспілки.

Отже, укладення договорів зі споживчими товариствами є досить проблематичним та викличе безліч проблем у нотаріусів. Варто зверну­ти увагу на певні заборони щодо вчинення деяких правочинів, а також порядок попереднього узгодження їх учинення.

Крім цього, на сьогодні існують випадки виходу споживчих товариств із обласних, районних спілок, що викликає певні труднощі стосовно ре­алізації права на розпорядження майном, яке належить їм на праві влас­ності. Натомість нормативні акти Укоопспілки можуть регулювати лише відносини з участю споживчих товариств, які входять у таку спілку.

5.8. Обслуговуючі кооперативи

Аналіз визначення типів кооперативів у Законі «Про кооперацію» дає підстави стверджувати, що загалом критерієм поділу на типи була взята мета кооперативу.

Обслуговуючий кооператив має на меті надання послуг переважно членам кооперативу; споживчий кооператив - організацію торговель­ного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, си­ровини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задо­волення споживчих потреб його членів; виробничий - здійснення господарської та виробничої діяльності.

При цьому обслуговуючий та споживчий не мають на меті отриман­ня прибутку, а виробничий має. З такої класифікації кооперативів мож­на було б зробити висновок, що обслуговуючий та споживчий коопе­ратив є ^підприємницькими товариствами.

Незалежно від типу кооперативу Закон «Про кооперацію» надає членам кооперативу такі майнові права: отримувати виплати на паї та кооперативні виплати (ст. 26 Закону); на отримання паю у випадку ліквідації кооперативу (ст. 29 Закону); на одержання своєї загальної частки натурою, грошима або (за бажанням) цінними паперами відпо­відно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - в натурі у разі виходу або виключення з кооперативу фізичної або юридичної осо­би, а також на передачу загальної частки у спадок (ст. 21 Закону).

В Україні, крім споживчих товариств системи споживчої кооперації, існують й інші види кооперативних товариств: житлово-будівельні (ЖБК), житлові (ЖК), гаражні (ГК), дачно-будівельні (ДБК), городні, садівницькі. На сьогодні в Києві створено ряд житлових кооперативів, які мають статус обслуговуючих, їм виділяються земельні ділянки для будівництва житлових будинків.

Правове положення ЖБК та ЖК регулюють нормативні акти, які були прийняті ще у 80-х роках минулого століття. До системи норма­тивних актів, які регулюють діяльність ЖБК, зокрема, входять: Жит­ловий кодекс УРСР¹, Примірний статут ЖБК², Правила обліку громадян, які бажають вступити до ЖБК³. Інші ж кооперативи не мають спеціаль­ного правового регулювання, оскільки всі нормативні акти, які регулю­вали їх діяльність, втратили чинність.

' Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. // ВВР УРСР. - 1983. - № 28. - Ст.574.

² Постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186 «Про затвердження Примір- ного статуту житлово-будівельного кооперативу» // ЗП УРСР. - 1985. - №5. - Ст. 41.

³ Постанова Ради Міністрів УРСР від 05.06.1985 р. № 228 «Про затвердження Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу» // ЗП УРСР. - 1985. - № 6. - Ст. 46.

684 ^*g&*^

ЖБК організовується з метою забезпечення житлом членів коо­перативу і членів їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодав­ством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвір­ними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банків­ського кредиту, а також для подальшої експлуатації та управління цим будинком (будинками) (п. 1 Примірного статуту ЖБК). Як бачимо, основною метою ЖБК, яку визначають нормативні акти, є забезпе­чення житлом.

Відмінність ЖБК від дачно-будівельних, гаражних, садівничих, город­ніх кооперативів полягає в тому, що члени ЖБК не мають технічної можливості відособитись в експлуатації жилого будинку, в якому роз­ташовані квартири, в яких вони проживають, оскільки існують спільні елементи будинку, які потребують і спільної експлуатації, і ремонту тощо. Що стосується гаражних, дачно-будівельних, городніх та інших видів кооперативів, то з наданням права на приватизацію земельних ділянок члени кооперативу здійснюють користування об'єктами права власності (земельною ділянкою, гаражем, дачним будинком), реалізую-чи свої правомочності власника.

Постанова Кабінету Міністрів від 31.07.1995 р. № 588 «Про затвер­дження Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні» рекомендувала для забезпечення ефективного використання житла ЖБК, члени яких повністю розрахувалися за надані їм на будівництво кредити, реорганізуватися в товариства (об'єднання) співвласників будинку. А для заохочення цього процесу місцеві органи влади були зобов'язані безоплатно провадити перереєстрацію статутів ЖБК та сприяти створенню таких формувань власників індивідуальних житло­вих будинків, як товариства співвласників будинку.

Закон «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановив процедуру реорганізації ЖБК в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відмінність ЖБК від об'єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає в такому.

По-перше, ЖБК створюється з метою будівництва жилого будинку та його експлуатації, а об'єднання - тільки для належного утримання та експлуатації.

По-друге, члени кооперативу мають рівні права щодо голосування у вищому органі управління, а в статуті об'єднання можна передбачати інший порядок голосування, наприклад, залежно від розміру площі, яка належить власнику.

Увага!

По-третє, найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що власником будинку в ЖБК є кооператив, а в об'єднанні - всі співвласники жилого будинку, що викликає дуже багато супер­ечок як теоретичного характеру, так і практичного засто­сування, про що йтиметься далі.

Скоро перед нотаріусами може постати питання щодо застосування ст.384 ЦК. Зазначена норма передбачає, що будинок, споруджений або придбаний ЖБК або ЖК, є його власністю, а в разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. У законодавстві не встановлений порядок оформлення такого викупу. Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 місцеві органи видають свідоцтво на право власності на квартиру. Так само оформляється й право влас­ності членів ЖК, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

Такий порядок оформлення права власності було встановлено відпо­відно до ст. 15 Закону «Про власність»¹.

5.9. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи

Майнові права членів сільськогосподарських обслуговуючих коопе­ративів, а також об'єктів їх права власності визначення їх, порядку його обороту, у тому числі спадкування, є тотожними правам членів сільсько­господарських виробничих кооперативів. Однак існують деякі особли­вості правового статусу цих юридичних осіб, а саме:

' На сьогодні втратив чинність.

5. &

у статуті кооперативу потрібно зазначати форми участі членів обслуговуючого кооперативу в кооперативі (ст. 7 Закону);

членами кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні осо­би, Закону (ст. 8 Закону.