Натомість, Верховний Суд України вважає, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13).
На нашу думку, позиція Верховного Суду України в цьому питанні заслуговує на увагу, адже якщо вихід з ТОВ залежить виключно від волі учасника, то не зрозуміло, для чого тоді на підставі заяви учасника товариство в особі зборів повинно вирішувати питання про його вихід або виключення. Тим більше, що відмовити в цьому товариство не вправі. Водночас слід враховувати, що поданню учасником заяви про вихід з ТОВ має передувати подання ним попередження про це за 3 місяці.
3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
Вихід учасника з ТОВ породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. Двосторонній наслідок - припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах учасників) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати позачергові збори учасників. Порядок денний зборів повинен містити питання про затвердження змін до статуту. Збори не вирішують питання про вихід учасника і його явка на збори не обов'язкова. Збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання вимог закону зобов'язані затвердити зміни до статуту та подати їх на державну реєстрацію.
У разі якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в статуті у зв'язку зі зміною у скла-діучасників товариства на підставі ст. 7 Закону «Про господарські товариства» (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13).
Вихід з товариства не припиняє трудових чи цивільних правовідносин між учасником і товариством. Учасник, який працював у товаристві, і після
виходу зобов'язаний виконувати трудові обов'язки. Якщо він цього не виконує, ним подається окрема заява - про звільнення за власним бажанням.
Якщо між учасником і ТОВ було укладено цивільно-правові договори, їх дія, сама по собі, у разі виходу учасника з товариства не припиняється. У цій площині потрібно звернути увагу на останнє реченг я ст.54 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої майно, передане товариству в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Ця норма стосується лише того майна, право користування яким було вкладом учасника до статутного капіталу товариства (відповідно до ст.13 цього ж Закону таке допускається). Лише це індивідуально визначене майно повинно повертатися учаснику в разі виходу. Якщо майно учасника використовується товариством з інших підстав, наприклад на підставі договору оренди, найму, позички, то вихід з ТОВ не є підставою для припинення користування цим майном. Ці договори укладаються між учасником і товариством як окремими, самостійними, рівними учасниками цивільних правовідносин. їх припинення можливе лише з підстав, передбачених законом чи договором.
Найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у ТОВ зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. Учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Жодних переваг перед іншими кредиторами колишній учасник немає.
3.3.59. Визначення
вартості частки та розрахунки з учасником
Відповідно до ст. 147 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також .порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
На сьогодні відсутній спеціальний нормативний акт, який би визначав методику розрахунку вартості частки учасника ТОВ. Керуватися доводиться лише ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», яка не конкретизує механізму такого розрахунку, що є причиною багатьох корпоративних спорів.
Відповідно до ст. 54 цього Закону при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці
у статутному капіталі. Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 148 ЦК України. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Отже, у разі виходу учасник може за певних умов претендувати на таке:
вартість частини майна ТОВ, пропорційну його внеску в статутний капітал;
частину прибутку, одержаного ТОВ в даному році до моменту виходу;
внесок в натурі;
- майно, передане товариству в користування. Законодавство не передбачає повернення учаснику внеску до статут ного капіталу.
Стаття 54 Закону України «Про господарські товариства» - імперативна норма. Вона не може бути змінена чи скасована статутом. Тому виділення частки відбувається і в тому випадку, коли статут взагалі не містить відповідної норми. Правовою підставою розрахунку будуть безпосередньо норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна ТОВ, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Інші корпоративні акти (наприклад, рішення загальних зборів учасників, положення) не можуть регулювати ці відносини.
Важливе значення при визначенні частки має тлумачення терміну «майно», що вживається у ст. 148 ЦК України і ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Термін «майно» слід розглядати в широкому значенні як сукупність усіх його прав та обов'язків. Сюди повинні входити як речі, так і майнові зобов'язання, в яких товариство виступає і кредитором, і боржником.
Вітчизняний законодавець не передбачив спеціальної норми, яка визначала б дату, на яку слід здійснювати розрахунок частки в разі виходу. Держпідприємництво вважає, що при виплаті вартості частини майна товариства учаснику, який виходить з ТОВ, пропорційної його частці у статутному капіталі, оцінка вартості майна товариства відбувається за результатами звіту за рік, в якому він (учасник) вийшов з товариства. При цьому врахуванню підлягає відображене на балансі товариства майно1.
Стаття 54 Закону України «Про господарські товариства» зазначає, що виплату вартості частини майна товариства слід здійснювати «при виході з товариства». Виплата до подання заяви про вихід не допускається. Отже, право на виділення частки виникає одночасно з виходом.
Вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства (п. 3.5 Рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 p.). Саме на цю дату розраховується вартість частки учасника.
Увага! Не можна її «округлювати» і здійснювати розрахунок за результатами року, кварталу чи поточного місяця, адже в такому разі можуть бути порушені праваучас-ника або товариства. У проміжок часу між днем виходу і найближчою звітною датою майновий стан товариства може істотно змінитися. Уразі якщо після виходу учасника з товариства вартість його активів змінюється, вартість частки, що підлягає виділенню, не переглядається.
Як зазначено в п. 3.7 Рекомендації ВГСУ від 28.12.2007 p., вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.
Верховний Суд України роз'яснив, що у випадку неврегульованості в статуті ТОВ вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визнача-1 Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.06.2002 р. № 2-222/3370 «Щодо виплати вартості частини майна учаснику, який виходить зі складу товариства з обмеженою відповідальністю» // Податки та бухгалтерський облік. - 2002. - № 61.
ється в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. ЗО Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13).
Увага! Майном, яке підлягає розподілу, є власний капітал, тобто майно товариства, що залишається після погашення всіх його зобов'язань. Якщо ця різниця є негативною (має від'ємне значення), то частка не виділяється. Лише такий підхід дозволяє врахувати інтереси потенційних кредиторів
товариства, які щодо учасників мають пріоритет у задоволенні
своїх вимог за рахунок майна товариства.
Таким чином, учаснику виплачується дійсна вартість частки. Вона, як правило, відображає реальну ринкову вартість частки учасника. її слід розраховувати за балансом, складеним на день виходу з товариства.
Одна з проблем, яка при цьому може виникнути, це невідповідність балансової і ринкової вартості окремих об'єктів. Якщо учаснику, який виходить, дійсну вартість частки визначати за балансовою вартістю чистих активів, то його інтереси можуть бути порушені, оскільки він одержить менше, ніж вони насправді коштують. Якщо балансова вартість окремих активів (наприклад, незавершеного будівництва) перевищує ринкову, то можуть бути порушені інтереси товариства.
На думку окремих суддів Верховного Суду України, якщо порядок визначення вартості статутом не визначено, належить застосовувати за аналогією ч.І ст. 149 ЦК України, відповідно до якої обсяг коштів, що повинні бути виплачені, визначається згідно з балансом на день виходу (за балансовою вартістю чистих активів товариства). Інші варіанти потребують спеціальної правової підстави1.
Як вихід можна застосовувати за аналогією закону Методику оцінки державних корпоративних прав2, відповідно до якої книжкова вартість державних корпоративних прав визначається за формулою:
1 Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. - Коментар до ст. 148. - С 385.
2 Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1999 p. № 1406 (п.11,12).
КнВ = ВВКхА>
де КнВ - книжкова вартість державних корпоративних прав;
ВВК - вартість власного капіталу господарського товариства (сума першого розділу пасиву балансу товариства); Д - розмір частки державних корпоративних прав у статутному фонді господарського товариства у відсотках статутного фонду.
Книжкова вартість державних корпоративних прав, визначена за формулою, може бути скоригована, якщо:
дані бухгалтерського обліку неправильно відображені в балансі, на що вказано в аудиторському висновку. У цьому разі книжкова вартість прав може коригуватися на підставі аудиторського висновку;
вартість активів, відображена в балансі (з урахуванням результатів індексації вартості основних засобів, незавершеного капітального будівництва, а також результатів переоцінки товарно-матеріальних цінностей), істотно відрізняється від їх ринкової вартості. У цьому разі книжкова вартість прав може коригуватися за результатами експертної оцінки власних активів господарського товариства. Отже, якщо дійсна вартість частки, розрахованої за балансом, істотно
не відповідає ринковій вартості активів, то зацікавлена особа вправі наполягати на призначенні двох судових експертиз: будівельно-технічної - для визначення ринкової вартості нерухомого майна (або автотехнічної - для визначення вартості транспортних засобів) і судово-бухгалтерської - для визначення вартості частини майна товариства.
У разі виходу з господарського товариства учасника, який володіє часткою, що належить державі (територіальній громаді); вартість внеску такого учасника відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підлягає обов'язковій оцінці суб'єктом оціночної діяльності.
При визначенні частки учасника, котрий виходить, слід ураховувати положення статуту ТОВ. Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Тому в статуті ТОВ може бути визначено, яка вартість береться до уваги (балансова чи ринкова), методика розрахунку частки (вона може відрізнятися від вищенаведеної),