на здійснення інвестицій за кордон, затвердженою Постановою

Правління Національного банку України від 16.03.1999 р. № 122.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензу­ванню та квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного вироб­ництва в порядку, установленому Кабшетом Міїистрш України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між підприємством з іноземними інвестиціями та іншими суб'єктами, є договір, який повинен у необхідних випадках відповідати Положенню про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 р. № 112.

4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп

ПП, як будь-яке господарське товариство, є власником свого майна. Як будь-який власник ПП може на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Між тим законом окремо регулюється право ПП передавати на основі договору володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результати 'їх здійснення фізичним і юридичним особам у порядку, встанов­леному законодавством (п. З ст. 7 Закону «Про швестицшну діяльність»). З викладеного вище виходить, що інвестиція, внесена до ПП, зако­нодавцем розглядається дещо окремо від іншого майна ПП. Підсилює це враження положення Закону про те, що іноземному інвестору гаран­тується повернення інвестиції. Так, за загальним правилом у разі при­пинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припи­нення інвестиційної діяльності (ст. 11 Закону «Про режим іноземного інвестування»). Тобто виходить, що інвестицію слід повертати ту, що була внесена і за тією оцінкою, яка зазначена в статуті. Але це часто не­можливо за причини амортизації основних фондів, унесених як інвес­тиції (наприклад, обладнання), або використання матеріалів, унесених як такі. Якщо ж вноситься майнове право на об'єкт інтелектуальної власності, то воно з часом може знецінитися.