- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
Відповідно до ст. 2 Закону обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Між тим Закон не позбавляє членів обслуговуючих виробничих кооперативів на отримання прибутку.
5.10. Кредитні спілки
Відповідно до ст. 1 Закону «Про кредитні спілки» кредитна спілка -це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Натомість члени мають право на отримання нерозподіленого доходу, що залишається в розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів), а також на отримання доходу на пайові членські внески. Це суперечить ст. 85 ЦК, яка не надає учасникам непідприєм-ницьких товариств права на отримання прибутку.
Закон «Про кредитні спілки» не визначає об'єкт права власності членів спілки. Водночас майнові права членів пов'язані з пайовими внесками. Так, член кредитної спілки має право на повернення обов'язкового пайового внеску у випадку виходу, а також на отримання доходу на пайовий внесок (ч.7 ст.10, ст. 11). Тому право на отримання пайового внеску та доходу мають і спадкоємці члена кредитної спілки. У разі смерті члена кредитної спілки довідки про його внески та рахунки видаються спадкоємцям та консульським установам іноземних держав, у провадженні яких знаходяться справи про спадщину (ч. 5 ст. 21 Закону).
-*%*%&& 6*7
§ 6. Непідприємницькі товариства
Стаття 85. Непідприємницькі товариства
1.Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його на-
') ступного розподілу між учасниками.
2.Особливості правового статусу окремих видів не- підприємницьких товариств встановлюються законом.
Стаття 86. Здійснення підприємницької діяль-ості непідприємницькими товариствами установами
1. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, проголошеним Загальною декларацією прав людини1, і гарантується Конституцією України !' (ст. 36), яка передбачає, що громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
На час проголошення Україною незалежності існувала досить велика кількість добровільних організацій, творчих спілок, а також розгалужена система професійних спілок.
Але їх доля склалася по-різному. Організації, які були зареєстровані відповідно до Постанови Президії Верховної РадиУРСР «Про порядок
1 Общая декларация прав человеком от 10.12.1948 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М), 2000. - 784 с.
реєстрації громадських об'єднань» від 29.09.1990 p., як новостворені політичні партії, добровільні товариства, громадські рухи, фонди та інші подібні об'єднання в порядку, встановленому Тимчасовими правилами розгляду заяв про реєстрацію статутів громадських об'єднань, затвердженими Постановою Ради Міністрів УРСР від 21.12.1990 р. № 385, набували статусу юридичних осіб та визнавалися самостійними суб'єктами цивільних правовідносин. Непоодинокими були випадки, коли всесоюзні громадські організації передавали новоствореним організаціям своє майно. За таких обставин «виживали» ті громадські організації, які фактично виходили із всесоюзних організацій та визнавалися самостійними юридичними особами.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. Фонду державного майна України було доручено прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року.
Постанова ВР України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 р. встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю, а Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.
Такі не досить визначені з точки зору цивілістичних інститутів формулювання, як «прийняття майна», «визнання майна загальносоюзних громадських організацій загальнодержавною власністю до визначення правонаступників майна» стануть підставою для неоднозначного тлумачення цих норм, та визначення суб'єкта права власності на це майно. Не можна не зазначити, що сьогодні ст. 7 Закону «Про управління об'єктами державної власності» (2006) передбачає, що Фонд державного майна України здійснює відповідно до законодавства право розпорядження
майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного та встановлює наявність та визначає розмір корпоративних прав держави у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України.
Увага! Незважаючи на вказане нормативно-правове регулювання статусу майна колишніх загальносоюзних громадських організацій, спори із цього приводу тривають, що має враховуватись приукладенні договорів, їх нотаріальному посвідченні та встановленні наявності переходу права власності.
Прикладом може слугувати постанова Вищого господарського суду від 05 червня 2008 p., no справі № 38/303 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний» та 3-тя особа Федерація профспілок України про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Ця справа по суті є правовою позицією Вищого господарського суду щодо права власності на майно загальносоюзних профспілкових організацій (ВЦСПС), яке знаходилося у віданні Федерації профспілок України.
04.12.1991 між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», до статутного фонду якого Радою Федерації незалежних профспілок України внесено санаторно-курортні заклади профспілок України, а 23.12.1991 здійснена державна реєстрація цього товариства. 25.03.1993 Федерацією професійних спілок України (правонаступник Ради Федерації незалежних профспілок України) прийнята постанова №11-3-20 «Про реалізацію та передачу основних фондів збиткових і безперспективних лікувально-оздоровчих закладів AT «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якої правлінню AT «Укрпрофоздоровниця» дозволено реалізацію на конкурсних засадах основних фондів лікувально-оздоровчих збиткових закладів. На підставі зазначеної постанови 04.10.1993 між Київським відділенням AT «Укрпрофоздоровниця» та Виробничо-побутовим кооперативом «Зоряний» укладено договір купівлі-продажу майна санаторію. Прокурором в інтересах Фонду державного майна України заявлено позов про визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним і застосування наслідків його недійсності. Суд не задовольнив вимоги, мотивуючи це поміж іншим недоведеністю того, що майно за спірним договором після безоплатної передачі його в I960 році профспілкам від Міністерства охорони здоров'я України продовжувало перебувати у власності держави та на виконання постанови Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992 №2268-ХІІ передавалось в управління Фонду державного майна України, який зобов'язаний був прийняти таке майно до 01.05.1992. Колегія суддів ВГСУ погодилася з висновком Київського апеляційного господарського суду, що майно за спірним договором на момент набуття чинності постановою ВРУ 1994 р. не належало до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, а перебувало у власності ТОВ «Виробничо-побутовий комплекс «Зоряний».
Таке становище дозволяє дійти таких висновків:
на виконання постанови Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992, майно громадських організацій передавалось тимчасово, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, в управління Фонду державного майна України, який зобов'язаний був прийняти таке майно до 01.05.1992. А якщо майно не було прийнято до цієї дати, то держава «запізнилася» стати власником такого майна;
у випадку, коли загальносоюзні громадські організації колишнього Союзу РСР відчужували майно до прийняття постанови ВР України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 р. № 3943-ХП, то вони мали на це право.
Ще один приклад спірності визначення права власності громадських організацій демонструє постанова ВГСУ по справі, яка стосується ДТСААФ (№ 1/23 від 29 липня 2008 р.) у касаційному провадженні.
Вищий господарський суд залишив без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 та рішення господарського суду Чернігівської області від 31.03.2005 у справі № 1/23 господарського суду Чернігівської області, а касаційне подання - без задоволення. Рішення господарських судів, які залишилися без змін, мотивовано тими обставинами, що будівництво об'єкта здійснювалося не за рахунок ДТСААФ СРСР, отже, власністю ДТСААФ СРСР не був, тому на нього не розповсюджується дія постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР». Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» вирішено до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, покласти на міністерства повноваження органів управління цим майном згідно з додатком. В переліку майна загальносоюзних громадських організацій, визначеного додатком до цієї постанови, майна ДТСААФ СРСР немає. За наведеного суд вважає недоведеним факт порушення інтересів держави.
^jw А Увага!
& A J Нотаріуси повинні зробити такі висновки із цих справ: tjPmrf1 1. Нотаріусам доведеться стикатися з правовстановлюваль-Ш І ними документами на право власності громадських організацій, які були створені ще під нас існування Радянського Союзу. 2. Не все майно загальносоюзних громадських організацій перейшло у державну власність.
Існує майно, яке перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, але «мас статус державного», тобто управління та розпорядження ним надане державному органу - Фонду державного майна України.
Судові рішення свідчать про неоднозначність прав ж це майно як у правонаступників колишніх загальносоюзних громадських організацій, так і у держави, а також у осіб, які придбали це майно за договорами або в порядку реорганізації вказаних громадських організацій.
Отже, загальним висновком з приводу попередніх тверджень може бути те, що на сьогодні правова оцінка прав на майно колишніх загальносоюзних громадських організацій є спірною, що тягне за собою небезпеку при вчиненні правочинів із цим майном.
6.1. Сучасна система непідприємницьких юридичних осіб
Україною була прийнята значна кількість нормативних актів, які визначали правовий статус непідприємницьких юридичних осіб1. Тому в Україні склалася досить строката система непідприємницьких юридичних осіб до якої входять:
' Закон Україн «Про об'єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 34. - Ст. 504; Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 р. № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. -Ст. 292; Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.1998 р. № 281-XTV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 1. - Ст. 2; Закон України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 24. - Ст. 182; Закон України «Про наукову та науково-технічну дія^лність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст.165; Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 62; Закон України «Про об'єднання спіпвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78; Закон України «Про організації роботодавців» від 24.05.2001 р. № 2436-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 171; Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 р. № 554/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. -№52. - Ст.312; Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 p. № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 45. - Ст. 397; Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.0 4.1991 р. № 987-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№ 25. - Ст. 283; Згікон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 0671 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 13. - Ст. 52; Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 р. № 3808-ХІІ // Відомості Верховної Рад и України. - 1994. - № 14. - Ст. 80.
- об'єднання громадян:
громадські організації: професійні спілки (профспілки) та творчі спілки, спортивні організації (Національний Олімпійський комітет України, фізкультурно-спортивні товариства; спортивні федерації, національні спортивні федерації), молодіжні та дитячі громадські організації; організація роботодавців та ін.;
політичні партії;
релігійні організації (релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій, центри);
благодійні організації (фонди, установи та інші благодійні організації);
самоврядні організації (нотаріусів, аудиторів, професійнихучасни-ків ринку цінних паперів та ін.);
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;
товариства покупців, організації орендарів;
об'єднання непідприємницьких громадських організацій, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та інших підприємницьких та непідприємницьких юридичних осіб та фізичних осіб, включаючи підприємців
інші види непідприємницьких юридичних осіб.
Не можна сказати, що така система непідприємницьких товариств є виправданою і досконалою, але ці юридичні особи є учасниками цивільних правовідносин, тому нотаріуси повинні знати особливості правового статусу таких юридичних осіб.
Відповідно до ст. 85 ЦК непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Утім, їх види в ЦК не визначені. Не існує й єдиного законодавчого акта, який би їх систематизував. Але все ж таки можна виділити такі види непідприємницьких юридичних осіб приватного права: установи та товариства, які у свою чергу поділяються на споживчі кооперативи, громадські об'єднання, організації орендарів, товариства покупців та інші об'єднання юридичних та фізичних осіб. Крім цього, існують такі види непідприємницьких товариств, стосовно яких дуже важко визначитися, чи є вони самостійними видами, чи ні. Зокрема, це стосується самоврядувальних організацій, товарних бірж, об'єднань
непідприємницьких юридичних осіб, об єднань непідприємницьких та/ чи підприємницьких юридичних осіб, торгово-промислових палат та ін. Фактично виділення таких видів юридичних осіб було проведено виходячи із мети чи виду діяльності.
6.2. Державна реєстрація
непідприємницьких товариств
Однією з особливостей непідприємницьких товариств є те, що до прийняття Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» не існувало єдиного законодавчого акта, який би встановлював загальну систему державної реєстрації юридичних осіб. Тому порядок реєстрації непідприємницьких юридичних осіб (легалізація) або державна реєстрація їх статутів визначалися законами, які встановлювали їх правовий статус. Ця особливість реєстрації непідприємницьких юридичних осіб була сприйнята і Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, торгово-промислових палат, бірж, а також інших установ та організацій.
Між тим відповідно до ч. 1 статті 3 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Тому юридичні особи набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому саме цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. З Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію (легалізацію) об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок та їх об'єднань), благодійних організацій, політичних партій, творчих спілок та їх територіальних осередків, адвокатських об'єднань, торгово-промислових палат, бірж, інших установ та організацій, визначених законом, та видають свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене державним реєстратором у відповідному виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.