Згідно з ч. З ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» слова «фондова біржа» та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до вимог вказаного Закону.
Здійснення діяльності фондової біржі. Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал у розмірі, не меншому ніж 3 мільйони гривень, а для фондових бірж, що здійснюють кліринг та розрахунки, - не меншому ніж 6 мільйонів гривень.
Увага! Зазначені вимоги не слід розглядати як приписи щодо мінімального розміру статутного капіталу фондової біржі, адже власний капітал є категорією бухгалтерського обліку, що включає в себе й інші позиції, крім статутного капіталу.
Органи управління фондової біржі. Структура органів управління фондової біржі спеціальним законодавством не визначена. Тому органи управління фондової біржі та їх компетенція визначаються статутом біржі з урахуванням загальних приписів цивільного законодавства щодо структури та повноважень органів управління юридичної особи певної організаційно-правової форми (AT, TOB чи дочірнього підприємства).
Припинення фондової біржі. Законом не передбачено особливостей порядку припинення фондових бірж порівняно із загальними правилами цивільного законодавства щодо припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми. Особливий випадок обов'язкового припинення фондової біржі у зв'язку зі зменшенням кількості її членів нижче легального мінімуму розглянуто вище (див. «Заснування та державна реєстрація фондових бірж» цього коментарю).
-^*Щ& 647
§5. Кооперативи
Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу
1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої Z*') або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.
Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.
Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова «виробничий кооператив».
Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом.
Стаття 164. Установчі документи виробничого кооперативу
1 .Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.
2. Статут виробничого кооперативу має містити крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, відомості про: розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови суб-сидіарної відповідальності його членів за зобов'язаннями ко-
3. Кількість членів кооперативу не може бути меншою, ніж встановлено законом.
Стаття 165. Майно виробничого кооперативу
1. Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.
2.Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсот ків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу.
Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом.
Виробничий кооператив не має права випускати акції.
Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньоїтрудовоїучасті, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.
Майно, що залишилося після ліквідації виробничого кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.
Стаття 166. Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю
1. Член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.
Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.
2. Член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.
Член виробничого кооперативу, якого виключили із кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, відповідно до частини першої цієї статті.
3.Член виробничого кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом.
Передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом.
4.У разі смерті члена виробничого кооперативу його спад коємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спад коємцям вартість паю померлого члена кооперативу.
Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними зобов'язаннями допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.
У разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена виробничого кооперативу, що переданий у заставу, застосовуються положення частини третьої цієї статті.
5.1. Кооперативне законодавство
Як свідчить світова практика, кооперативи не поширені . в країнах з розвинутою економікою.
Не користуються популярністю виробничі кооперативи і в Україні, враховуючи можливість створення різних видів господарських товариств. Споживчі товариства мають досить багато проблем щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості, які виникли ще за радянських часів. Сьогодні не існує нагальної потреби створення дачних, садових та житлово-будівельних кооперативів, оскільки відсутні обмеження набуття у власність земельних ділянок та житлових будинків громадянами. На зміну гаражним кооперативам прийшли багатоповерхові стоянки авто-
■ 650 ^gf|0^
мобілів, а на зміну ЖБК (ЖК) - інвестиційне будівництво житла. Також не можна не відмітити тенденції розвитку житлового законодавства, яке поступово «підштовхує» ЖБК (ЖК) на перетворення в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. І головне - власники гаражів, квартир, земельних ділянок, дачних (садових) будинків не мають бажання бути членами кооперативів, враховуючи принцип добровільності членства.
Та все ж таки в Україні продовжують існувати різні види кооперативів, які є власниками значного за вартістю майна, а їх члени -власниками різних об'єктів корпоративних прав. Тому нотаріуси повинні знати та аналізувати не просту систему нормативних актів, які визначають правовий статус різних видів кооперативів, а також права їх членів.
Правовий статус різних видів кооперативів регулюється значною кількістю нормативних актів, зокрема ЦК (статті 84-86,150,163-166, 384,977); ГК (статті 63,93,94-111,336,338 ), законами «Про спожив-чукооперацію» (1992), <<Просільськогосподарськукооперацію»(і997), «Про банки і банківську діяльність» (2000), «Про кредитні спілки» ' (2001), «Про кооперацію» (2003) та ін.
Крім того, дотепер діють нормативні акти, які були прийняті ще під час існування Радянського Союзу ', а також нормативні акти Укоопспілки, які регулюють відносини з участю споживчих товариств та споживчих спілок2 та нормативні акти Національного банку і Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які ви-
1 Постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186 «Про затвердження Примір- ного статуту житлово-будівельного кооперативу» // ЗПУРСР. - 1985. - № 5. - Ст. 41; Постанова Ради Міністрів УРСР від 05.06.1985 р. № 228 «Про затвердження Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу» // ЗП УРСР. - 1985. - № 6. - Ст. 46.
2 Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України; Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки); Положення про громадське майно (основні засоби) спожив чої кооперації України; Положення про порядок продажу на аукціонах основних за собів підприємств і організацій споживчої кооперації України; Положення про май нові сертифікати на право на пай (частки) в майні споживчого товариства, підприємства споживспілки та ведення реєстрів власників майнових сертифікатів. Положення про спеціальний фонд кооперативних виплат; Положення про неподільний фонд споживчого товариства та ін.
значають особливості створення та діяльності кооперативних банків та кредитних спілок1.
Ураховуючи, що багато кооперативів збереглося з радянських часів, а радянське законодавство визнавало кооперативи власниками, право на майно деяких кооперативів виникло ще в першій половині XX сторіччя. Складність ситуації можна продемонструвати на підставі постанови Вищого адміністративного Суду України від 12.06.2007 р. щодо вирішення спору про державну реєстрацію права власності на будівлі, яку було винесено на підставі нормативних актів, прийнятих майже 70 років тому.
В липні 2005 року Мукачівський кооперативний фінансово-комерційний технікум звернувся до суду з позовом до Виноградівської районної державної адміністрації' та Виноградівського районного бюро технічної інвентаризації, в якому позивач просив: зобов'язати Виноградівське районне БТІ здійснити реєстрацію права власності на майно, що знаходиться на території Виноградівського філіалу Мукачівського кооперативного фінансово-комерційного технікуму та зобов'язати Виноградівську районну державну адміністрацію оформити право власності на об'єкт нерухомого майна з подальшою видачею свідоцтва про право власності на дане майно. Спірна будівля технікуму в м. Севлюші (нині м. Виноградів) була введена в експлуатацію в 1928 році, тобто збудована в період входження Закарпаття до складу А8стро-Угорщини. Постановою Народної Ради Закарпатської України від б вересня 1945 року «Про організацію торговельних технікумів» на базі Мукачівської та Севлюської торгових
1 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.10.2001 р. за № 906/6097; Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 р. № 189 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.09.2008 р. за № 845/15536; Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 та зареєстрована в Міністерстві юстиції'України 26.09.2001 за №841/6032; Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрована в Міністерстві юстиції'України 17.12.2003 р. за № 1172/8493; Ліцензійні умови провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.12.2003 р. № 146, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за № 1225/8546; Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.06.2004 р. № 1099, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 р. за № 847/9446; Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11.11.2003 р. № 116 «Про затвердження Переліку внутрішніх положень кредитної спілки », зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.11.2003 р. за № 1078/8399 та ін.
6S2 Щ*фьЯ>-
академій організовано Торгові технікуми, за якими закріплено всі будівлі, устаткування, які належали торговим академіям. Рада Міністрів УРСР та Центральний Комітет КП(б)У спільною постановою від 22 червня 1946року «Про реорганізацію торгових академій в містах Мукачево і Севлюше» зобов'язали Закарпатський облвиконком і обком КП(б)У закріпити за Мукачівським кооперативним технікумом займані ними приміщення, що у відповідності до протоколу №75 засідання бюро обкому КП(б)У від 24.07.1946 р. На виконання зазначеної вище постанови спірна будівля була передана Севлюському кооперативному технікуму Закарпатської облспоживспіл кита знаходилась на його балансі, що ніким зі сторін не оспорюється. Згідно постанови РНК СРСР від 15.02.1936 р. №254 підприємства, будівлі і споруди передаються від державних організацій державним безоплатно з балансу на баланс, а передача вказаного майна від державних організацій кооперативним і навпаки здійснюється за плату, якщо постановами чи розпорядженнями Ради Міністрів СРСР, Ради Міністрів союзних республік не передбачено іншого порядку розрахунків. Отже, передача належних державі будівель у власність кооперативним та іншим громадським організаціям на час прийняття постанови Ради Міністрів УРСР та Центрального Комітету КП(б)У від 22.06.1946 р. за № 0128 була здійснена в межах компетенції органів, а тому власність на будівлі торгівельних академій в містах Мукачево і Севлюш (нині Виноградів) була набута позивачем в межах норм законодавства, чинного на момент набуття права власності. Висновок судів обох інстанцій щодо здійснення такої передачі лише в оплатному порядку є помилковим, адже Цивільний кодекс УРСР, який був чинним на час передачі спірної будівлі позивачу, передбачав можливість безоплатної передачі майна органами держави кооперативним організаціям та враховуючи ту обставину, що постанова Ради Міністрів УРСР та Центрального Комітету КП(б)У від 22.06.1946 р. за №1128 не містить умови про оплату такої передачі. Оскільки на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Центрального Комітету КП(б)У від 22.06.1946 р. «Про реорганізацію торгових академій в містах Мукачево і Севлюше» позивач як правонаступник Виноградівського кооперативного училища набув право власності на спірну будівлю, то видавати свідоцтво на право власності не потрібно. Відповідно до ст. 19 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Існує і більш універсальне рішення суду щодо підтвердження права власності споживчих товариств та споживчих спілок на колгоспні ринки1.
Конституційний суд, виносячи таке рішення, керувався Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 р. № 124 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків» та однойменною Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.02.1987 р.
1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації).
№ 265, Постановою Ради Міністрів Української РСР «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» від 28.04.1980 р. № 285, прийнятою на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16.10.1979 р. № 940. У рішенні зазначалося, що безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти залишалися у володінні і користуванні організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України «Про власність» набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.
Нотаріуси можуть стикатися зі статутами дачних, гаражних та садівничих кооперативів, які були прийняті ще в 60-ті роки на підставі при-мірних статутів, а також у 80-х роках минулого століття на підставі Закону СРСР «Про індивідуальну трудову діяльність» та Закону СРСР «Про кооперацію СРСР»1. Така ситуація склалася у зв'язку з тим, що ЦК та ГК не вимагали обов'язкового внесення змін до діючих статутів кооперативів у зв'язку з прийняттям цих законодавчих актів.
Ш Увага! Існують протиріччя між законодавчими актами, які визначають правовий статус окремих видів кооперативів, щодо видів майнових прав членів кооперативів.
По-перше, це стосується об'єктів права власності члена кооперативу, якими різні законодавчі акти визнають:
а) пай у майні (ст. 165 ЦК), пай (ст.25 Закону «Про сільськогоспо дарську кооперацію»);
б) загальну частку (ст. 21 Закону «Про кооперацію»);
' Примірний статут кооперативу по будівництву та експлуатації творчих майстерень художників, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.03.1987 р. № 98 // ЗП УРСР. - 1987. - № 4. - Ст. 22; Постанова Ради Міністрів УРСР «Про організацію кооперативів по заготівлі й переробці вторинної сировини» від 26.02.1987 р. № 54 // ЗП УРСР. - 1987. - № 5. - Ст.29; Закон СССР «Об индивидуальной трудовой деятельности» от 19.11.1986 г. // ВВС. - 1986. - №47. - Ст.964; Постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 р. № 1261 «Про затвердження типових статутів житлово-будівельного і дачно-будівельного кооперативів» // ЗП УРСР. - 1958. - № 9. - Ст.176; Постанова Ради Міністрів УРСР від 16.11.1962 р. № 1318 «Про затвердження Примірного статуту кооперативу по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, що знаходяться в особистій власності громадян» // ЗП УРСР. -1962.-№11.-Ст.165.
в) пай у статутному капіталі (ст. 8 Закону «Про банки і банківську діяльність;
г) частку в майні (ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію»). При цьому одні нормативні акти визнають такі об'єкти оборотоз-
датними, а інші лише надають право членам кооперативу у випадку виходу (виключення) або їх спадкоємцям на отримання грошових коштів чи майна.
По-друге, незалежно від того, чи є кооператив непідприємницьким (споживчі товариства, кредитні спілки, обслуговуючі кооперативи), законодавчі акти надають право на отримання прибутку членам таких кооперативів. Новий ЦК України визначив кооперативи як товариства. Статті 84 та 86 ЦК віднесли виробничі кооперативи до підприємницьких товариств, а споживчі - до непідприємницьких товариств. Відмінність між першими і другими полягала у праві учасників (членів) підприємницьких товариств на отримання прибутку.
Натомість у Законі «Про кооперацію», прийнятому 10.07.2003 р. не встановлено, що тільки члени виробничого кооперативу (як підприємницького товариства) мають право на отримання частини прибутку від діяльності кооперативу.
Але все ж таки спробуємо розібратися у невиправдано складній системі кооперативних товариств та надати рекомендації, які найменш зашкодять корпоративним інтересам як кооперативів, так і їх членів.
Перш за все розберемося в системі типів та видів кооперативів.
5.2. Типи та види кооперативів
На відміну від Закону СРСР «Про кооперацію», де визначалися два типи кооперативів (виробничі та споживчі), Закон України «Про кооперацію» виділяє такі типи кооперативів, як:
виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку;
обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою прова-
дження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;
- споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.
Закон «Про кооперацію» визначає таке поняття, як споживчий кооператив та споживче товариство. Що стосується останнього, то правовий статус споживчих товариств та спілок визначає Закон «Про споживчу кооперацію», відповідно до якого споживче товариство - це самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (ст. 5).
Система споживчої кооперації була створена ще за часів Радянського Союзу. До неї входили споживчі товариства, що об'єднувалися у спілки за принципом територіальності, а також підприємства споживчої кооперації. Ця система збереглася і сьогодні. До неї не входять споживчі кооперативи, які створювалися вже після прийняття Закону СРСР «Про кооперацію СРСР», зокрема гаражні, дачні, житлово-будівельні, житлові кооперативи.
Споживчі товариства, їх спілки та підприємства споживчої кооперації мають особливий правовий статус серед кооперативних товариств не тільки через те, що ця система юридичних осіб була створена ще часів існування Радянського Союзу, а також через те, що їх правовий статус визначають нормативні акти, які були прийняті Укоопспілкою. Враховуючи це, можна виділити такий вид споживчих кооперативів, як споживчі товариства.
Одним із видів кооперативів є сільськогосподарський кооператив -юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування
переважно членів кооперативу (ст. 1 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» ). Цей Закон виділяє два види таких кооперативів:
сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва;
сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності.
Не виділяє Закон «Про кооперацію» такого виду кооперативів, як кооперативні банки, правовий статус яких визначається Законом «Про банкиі банківську діяльність». Існують два види кооперативних банків: . місцеві (у межах області), членами яких можуть бути як фізичні так і юридичні особи, та центральні кооперативні банки, членами яких є місцеві кооперативні банки. їх члени відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» не зобов'язані брати трудову участь у діяльності кооперативного банку. Тому, навряд, кооперативні банки (місцеві та центральні) можна віднести до виробничих кооперативів.
Традиційно одним із видів споживчих кооперативів були кредитні спілки (кредитні союзи). Зовсім іншим шляхом пішла Україна. Тимчасовим положенням положення про кредитні спілки в Україні, затвердженим Указом Президента України від 20.09.1993 р.1, кредитні спілки визнавалися громадськими організаціями, головною метою яких є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Закон «Про кредитні спілки» вже не називає кредитні спілки громадськими організаціями, але і не встановлює чітко, в якій саме організаційно-правовій формі вони створюються.
Відповідно до ст. 1 цього Закону кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Застосування такої ознаки кредитної спілки, як «кооперативні засади», а 1 Указ Президента України « Про Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні» від 20.09.1993 р. № 377/93 // Офіційний сайт Верховної Ради України. - www.rada.kiev.ua
також виділення такого об'єкта корпоративних прав, як пай, дає підставу для висновку про віднесення кредитних спілок до кооперативних товариств (кооперативів).
Стаття 6 Закону «Про кооперацію» визначає, що за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. З аналізу цієї норми можна дійти висновку, що обслуговуючі, споживчі та виробничі кооперативи можуть здійснювати діяльність щодо надання транспортних, освітніх та медичних послуг. З такою концепцією Закону можна було б погодитися. Але все ж таки постають запитання:
чи можуть здійснювати ці три типи кооперативів (виробничий, споживчий та обслуговуючий) житлово-будівельну, гаражну, садово-городницьку діяльність?
до яких типів кооперативів потрібно віднести такі кооперативи, як ЖБК (ЖК), гаражний, дачний, садовий тощо, які були створені ще до прийняття Закону «Про кооперацію»?
Такі види кооперативів є обслуговуючими, оскільки їх метою є надання послуг переважно членам кооперативу.
Отже, можна зробити висновок, що існують такі типи (види) кооперативів: виробничі кооперативи, сільськогосподарські виробничі кооперативи, кооперативні банки (місцеві та центральні), обслуговуючі кооперативи, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, споживчі кооперативи, споживчі товариства, кредитні спілки.
Тобто існує ціла система кооперативних товариств. Водночас Державний класифікатор (затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р.) передбачає такі групи об'єктів класифікації, як кооперативи (код 300), які у свою чергу поділяються: на виробничий кооператив (код 310), обслуговуючий кооператив (код 320), споживчий кооператив (код 330), сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340), сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350), кооперативний банк (код 390). Водночас споживчі товариства входять до інших організаційно-правові форм (код 900) і мають код 930.
Крім того, існують різні види об'єднань кооперативів: - кооперативне об'єднання - спілка, ліга, асоціація, альянс та інші форми добровільного об'єднання кооперативів за видами діяль-
ності чи територіальною ознакою з метою створення сприятливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу, та їх членів (статті 1, 30-33 Закону «Про кооперацію»);
споживчі спілки (місцеві та Центральна) - об'єднання споживчих товариств (ст. 8 Закону «Про споживчу кооперацію»);
асоціації кредитних спілок (місцеві та Всеукраїнські) - об'єднання кредитних спілок (ст. 24 Закону «Про кредитні спілки);
об'єднання (асоціація, спілка) сільськогосподарських кооперативів - юридичні особи, які об'єднують сільськогосподарські кооперативи (статті 1,26 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»).