відповідно до наказу, то тут жодних явних обмежень для керівника не існує - він може призначити виконуючого обов'язки замість себе, пере­дати більшість своїх повноважень призначеним ним заступникам.

Ризики від несанкціонованого передання повноважень можуть бути зменшені шляхом внесення обмежувальних положень до статуту AT та відповідних посадових інструкцій. Так, у статуті може бути зазначено, що керівник має особисто здійснювати свої повноваження, може бути детально врегульований механізм призначення виконуючого обов'язки та заступників керівника з окресленням тих повноважень, які цим осо­бам можуть передаватися.

Відповідно до ст. 23 Закону «Про господарські товариства» голова та члени виконавчого органу товариства є посадовими особами. Цією статтею та ст. 62 Закону «Про акціонерні товариства» висуваються певні вимоги до посадових осіб, а також заборони певним категоріям державних службовців обіймати ці посади в AT. Відповідальність членів виконавчого органу AT щодо повного обсягу відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок дій цих осіб не в інтересах товариства, перед­бачена ч.4 ст.92 ЦК та ст.63 Закону «Про акціонерні товариства». Якщо в AT колегіальний орган, то має місце солідарна відповідальність його членів.

3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at

Є внутрішній та зовнішній контроль за діяльністю органів AT Вну­трішній контроль стосується діяльності органів управління і його здійс­нюють відповідні органи та учасники, а зовнішній - сторонні організа­ції. Як правило, це державні органи.

Найбільш вагомим і значущим є контроль в AT, враховуючи численність складу акціонерів, публічність та інфраструктуру його діяльності. На сьогоднішній день повноваження зі здійснення контролю в АГ розподі­лені між двома органами - наглядовою радою та ревізійною комісією.

Внутрішній аудит. Служба внутрішнього аудиту є своєрідним аналогом ревізійної комісії, але її відмінність від останньої полягає у професійності діяльності, вимоги про що завжди мали місце стосовно проведення внутрішнього аудиту у фінансових установах. Так, п. 3.6 Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку

України від 20.03.1998 р. № 114^і, встановлює, що служба внутрішнього аудиту банку повинна бути укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які в змозі виконувати покладені на них функціональні обов'язки. Працівники служби внутрішнього аудиту по­винні володіти базовими знаннями у сфері бухгалтерського обліку і фінансів, права, інформаційних технологій, управління активами та пасивами, фінансового, організаційного менеджменту банку тощо.

Ревізійна комісія. Звертає на себе увагу той факт, що у ЦК такий орган, як ревізійна комісія, взагалі не згадується. У ч. 4 ст. 160 ЦК лише зазначається, що наглядова рада АГ визначає форми контролю за ді­яльністю його виконавчого органу.

Утім, ревізійна комісія передбачається ГК та Законом «Про акціонер­ні товариства». Згідно зі ст. 73 останнього вона обирається загальними зборами для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності AT. При цьому встановлюється, що в АГ з кількістю акціонерів - влас­ників простих акцій товариства до 100 осіб запроваджується посада ревізора (або обирається ревізійна комісія), а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більш як 100 осіб обов'язково обирається ревізійна комісія.

Ревізійна комісія (ревізор) може обиратися для проведення спеці­альної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства або на визначений період. Строк повноважень членів ревізійної комісії (ревізора) встановлюється на період до дати проведення чергових річних загальних зборів, якщо статутом товариства, або положенням про ревізійну комісію, або рішенням загальних зборів АГ не передба­чено інший строк повноважень, але не більше ніж на п'ять років.

Ревізор або члени ревізійної комісії є абсолютно незалежними, що забезпечує об'єктивність їх оцінки діяльності АГ. Для цього законом встановлюється, що не можуть бути членами ревізійної комісії (ревізо­ром): член наглядової ради; член виконавчого органу; корпоративний секретар; члени інших органів товариства. Не можуть входити члени ревізійної комісії (ревізор) і до складу лічильної комісії товариства. Натомість у Законі «Про акціонерні товариства», на відміну від За­кону «Про господарські товариства» (ст. 63) не вказується, що фор­муватися ревізійна комісія має тільки з числа акціонерів. Тобто залиш.і -¹ Офіційний вісник України. - 1998 р. - № 21. - Ст. 775.

ється правило, що лише учасники можуть входити до складу ревізійної комісії, тільки стосовно товариства з обмеженою або додатковою від­повідальністю.

Ревізор/члени ревізійної комісії наділені досить вагомими правами та обов'язками, зокрема, вони мають право вносити пропозиції до по­рядку денного загальних зборів та вимагати скликання позачергових загальних зборів. Члени ревізійної комісії (ревізор) мають право бути присутніми на загальних зборах та брати участь в обговоренні питань порядку денного з правом дорадчого голосу, а також у засіданнях на­глядової ради та виконавчого органу у випадках, передбачених Законом «Про акціонерні товариства», статутом або внутрішніми положення­ми товариства. Звичайно, це стосується того випадку, коли членами ревізійної комісії є не акціонери, а сторонні для AT особи.

Ревізор/ревізійна комісія здійснює контроль шляхом проведення пере­вірок фінансово-господарської діяльності AT за результатами фінансово­го року, якщо інше не передбачено статутом товариства, положенням про ревізійну комісію або рішенням загальних зборів. Природно, що для на­лежного виконання ревізором/ревізійною комісією своїх повноважень вони мають право набути доступу до всіх необхідних для перевірки до­кументів. Це їм забезпечує виконавчий орган товариства.

За підсумками перевірок фінансово-господарської діяльності AT ре­візійна комісія (ревізор) готує висновок, в якому міститься інформація, якою або підтверджена достовірність та повнота даних фінансової звіт­ності за відповідний період, або навпаки, наводяться факти порушення законодавства. Усе це доводиться до відома учасників/акціонерів на за­гальних зборах і тягне за собою відповідну реакцію щодо визнання по­зитивною або навпаки діяльність органів товариства. В останньому ви­падку, звичайно, постає питання про заміну певних посад, а можливо, про притягнення до відповідальності членів відповідних органів товариства згідно з ч. 4 ст. 92 ЦК та ст. 63 Закону «Про акціонерні товариства».

Незалежний аудит. Основний тягар перевірки фінансового-господарської діяльності товариств сьогодні покладено на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких докладно регулюється За­коном «Про акціонерні товариства».

Специфіка аудиторських перевірок AT передбачена у ст. 162 ЦК. Цією статтею встановлюється, що AT, яке зобов'язане відповідно до закону

^-ЩїЗ' S93 публікувати для загального відома документи, передбачені ст.152 ЦК, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтереса­ми з товариством чи з його учасниками. Тобто річна фінансова звітність публічного АГ підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором.

У ч. 2 ст. 162 ЦК та ч. 5 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що аудиторська перевірка діяльності АГ, у тому числі та­кого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена в будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій. Для цього ними само­стійно укладається договір з аудитором. Витрати, пов'язані з проведен­ням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами акціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

Для належної діяльності аудитора посадові особи товариства зобов'язані забезпечити йому доступ до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства.

Незалежний аудитор не перебуває у правовідносинах з товариством (звичайно, крім договору про надання аудиторських послуг), має відпо­відати вимогам Закону «Про аудиторську діяльність». Законом встанов­люються й обмеження кола осіб, які не можуть виступати аудитором, а саме: афілійована особа товариства; афілійована особа посадової особи товариства; особа, яка надає консультаційні послуги товариству.

Крім незалежного аудита, який здійснює одночасно і зовнішній, але певною мірою і внутрішній контроль, за діяльністю AT наглядає ДКЦПФР.

ДКЦПФР згідно зі ст.7 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює державне регулювання та контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; покликана також захищати права інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і при­пинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосуван­ня санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Звичайно, що ці завдання ДКЦПФР може виконувати шляхом здійснен­ня контролю за діяльністю органів АГ. Згідно зі ст. 8 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР