- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
-&*^£ 91
4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
5.1. Правоздатність юридичної особи
Відповідно до ст. 91 ЦК юридична особа має універсальну правоздатність, тобто вона, як і фізична особа, може мати будь-які права й обов'язки, за винятком тих, які відповідно до їх природи можуть належати тільки фізичній особі. Зазначеною статтею не передбачаються винятки або відсилання до законодавства, яким можуть установлюватися інші правила щодо правоздатності юридичних осіб. У зв'язку з цим виникає питання, чи можуть окремі юридичні особи (їхні види) мати спеціальну правоздатність.
5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
Із загального правила, установленого в ЦК про універсальну правоздатність юридичних осіб, існують винятки, що містяться в ГК та у спеціальних законах:
згідно з ч. 2 та 4 ст. 57, ч. 2 ст. 82 ГК в установчих документах повинні бути зазначені мета і предмет господарської діяльності юридичної особи;
відповідно до ч. 5 ст. 79 ГК господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом. Тобто можливість установлення спеціальної правоздатності на рівні спеціальних законів цим Кодексом допускається;
спеціальну правоздатність передбачено ГК і для казенних підприємств (ч. 1 ст. 77), не виключається вона також і для комунальних підприємств (ч. 9 ст. 78);
здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади й органам місцевого самоврядування;
особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, установлюються винятково законом;
акони України містять численні випадки звуження обсягу право-ітності окремих видів юридичних осіб, зводячи її до спеціальної правоздатності. Це стосується:
92 &фь&~
фінансових установ, які можуть надавати одну або кілька фінансових послуг, що є винятковим видом їхньої діяльності; і які внесені до відповідного реєстру в порядку установленому законом (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» );
кредитних установ, тобто фінансових установ, які також мають право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;
- страховиків, предметом безпосередньої діяльності яких може бути лише страхування, перестрахування й фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їхнім керуванням, а також кредитування страхувальників, які уклали договори страхуван ня життя. Навіть більше того, у ст. 2 Закону України «Про страхування» указується не тільки на те, що юридичні особи, які не відповідають ви могам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю, а й що вони не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установ чих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у випадку виконання положень цієї статті;
- банків, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати такі операції: залучення у вклади коштів фізичних й юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних й юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону може мати місце ще більш вузька спеціалізація банків, які можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Крім цього, ст. 48 цього Закону забороняє банкам діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних й інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати внески (депозити) від фізичних осіб в обсягах, які перевищують 5 відсотків капіталу банку;
- товарної біржі, що має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування й полегшення товарообігу й пов'язаних з ним торговельних операцій (ст. 1 Закону України «Про товарну біржу»);
~&й^& 93
бондової біржі, що займається винятково організацією укладення оговорів купівлі й продажу цінних паперів та їхніх похідних;
торговців цінними паперами, для яких поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами професійної діяльності за винятком банківської, не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 16 та ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»);
кредитних спілок, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, передбачених Законом «Про кредитні спілки» (ч.2 ст.1 вказаного Закону) та ін.
Більшість з названих законів були прийняті до набрання чинності ЦК. У зв'язку з цим виникає питання, чи варто вважати, що ЦК скасував дію законів у частині встановлення ними спеціальної правоздатності окремих видів юридичних осіб. Однозначної відповіді на це питання немає, хоча за формальними канонами відповідь мала б бути позитивною. Однак це уявляється недоцільним, тому що встановлення спеціальної правоздатності для окремих видів юридичних осіб є виправданим Кроком і на її користь існують досить серйозні аргументи, що стосуються специфіки сфери діяльності окремих видів юридичних осіб. Крім того, і після вступу в дію ЦК приймалися закони, в яких встаноіілювалося положення про спеціальну правоздатність юридичних осіб1 ■
Отже, питання правоздатності юридичних осіб урегульовуються спірно і не має однозначної відповіді щодо її обсягу.
Очевидно, нотаріусам варто виходити з приписів спеціальних за» онів та ГК, в яких містяться правила про спеціальну правоздатність окремих видів юридичних осіб. І якщо до нотаріуса звернеться саме така юридична особа, при посвідченні правочинів з її участю має бути враховано обсяг її правоздатності.
Увага! Важливо, яким чином нотаріус перевірятиме обсяг правоздатності юридичної особи.
гідно з п. 41 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами ращи «При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, ■—,—е£Уть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайомитись з ад, Закон «Про цінні папери і фондовий ринок», прийнятий у 2006 році.
a
94 Ьфі*~
установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про призначення керівника філії' або представництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи».
Утім, навряд чи для нотаріуса матиме значення зміст установчих документів юридичної особи, які містять, як правило, загальне положення про те, що юридична особа може набувати всіх прав та обов'язків. Тобто за загальним правилом не має сенсу перевіряти правоздатність юридичної особи як сторони правочину за допомогою її установчих документів, , оскільки обмеження та заборони їх можливостей встановлюються в законі, а не в установчих документах. Винятки становлять казенні підприємства, комунальні підприємства, органи державної влади та органи місцевого самоврядування; а також деякі інші юридичні особи (наприклад, державні установи, наукові та навчальні заклади та ін.)
Поміж іншим при посвідченні правочину, який укладається юридичною особою, слід ураховувати і необхідність ліцензування окремих видів діяльності, що передбачається ч. З ст. 91 ЦК та спеціальним законом. Але і це не має відношення до обсягу правоздатності юридичної особи, а є лише додержанням сторін та нотаріусом законодавства при вчиненні правочинів.
S.I.2. Види діяльності, які може здійснювати юридична особа після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії)
Перелік видів діяльності, які юридична особа може здійснювати тільки після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії), міститься в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»1 . Зокрема, це виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами; виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності; медична практика; організація й утримання тоталізаторів, гральних установ, випуск і проведення лотерей; будівельна діяльність; надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі та ін.).
1 Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.
-^€ф^ 95 А відповідно до ст. 2 цього Закону ліцензування банківської діяльності діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення ліцензування у сфері електроенергетики й використання ядерної енергії, у сфері освіти, інтелектуальної власності, виробництва й торгівлі спиртом етиловим, коньячним й плодовим, алкогольними напоями й тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється відповідно до законів, які регулюють відносини в цих сферах.
Частина 3 ст. 43 ГК, крім цього, вказує також на те, що законом може встановлюватися перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється.
Здійснення підприємницької діяльності непідприемницькими товариствами й установами. У розглянутому контексті варто вказати й про можливість здійснення підприємницької діяльності непідприемницькими товариствами й установами.
Стаття 86 ЦК встановлює загальне правило про можливість для непід-приємницьких товариств (споживчих кооперативів, об'єднань громадян тощо) і установ поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлене законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, і сприяє її досягненню.
У спеціальних законах, як правило, передбачається право непідпри-ємницьких товариств й установ на зайняття господарською, фінансовою або комерційною діяльністю. Така різниця в термінології створює плутанину у співвідношенні цих видів діяльності з підприємницькою діяльністю й можливістю зазначеними видами юридичних осіб її самостійно здійснювати.
Очевидно, при розмежуванні таких видів діяльності варто виходити з понять:
господарської діяльності, поняття якої визначається ч. 1 ст. З ГК як Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність;
підприємницької діяльності (або підприємництва) як господарської Діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів із метою одержання прибутку (ч.2 ст.З ГК);
96 Щф*ь~
комерційної діяльності як аналогії підприємницької діяльності, оскільки в ч. 2 ст. З ГК указується, що господарська діяльність може здійснюватися й без мети одержання прибутку, і тоді вона йменується неко-мерційною господарською діяльністю. Про тотожність цих понять за ГК свідчить також ч. 1 ст. 74, в якій указується на діяльність державного комерційного підприємства на принципах підприємництва;
загального уявлення про фінансову діяльність як діяльність, пов'язану з виникненням і рухом фінансових коштів, оскільки поняття фінансової діяльності як такої ГК не містить. Фінансову діяльність у загальному значенні, мабуть, варто розмежовувати з вузьким її значенням у розумінні фінансових послуг як операцій з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Види фінансових послуг, перераховані в ст. 4 зазначеного Закону- випуск платіжних документів, довірче управління фінансовими активами; фінансовий лізинг; торгівля цінними паперами та ін. - відносяться до сфери діяльності спеціалізованих фінансово-кредитних юридичних осіб і не можуть розглядатися як можливість їхнього здійснення непідприємницькими юридичними особами, що не є професійними особами з надання подібних послуг.