- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми
- •§ 2. Створення юридичної особи. Ті установчі документи
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •§ 4. Особисті немайнові права юридичної особи (cm. 94) 80
- •§ 5. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (статті 91,92). 90
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб (cm. 96) 122
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи (cm. 95) 139
- •§ 9. Припинення юридичних осіб (статті 104,105,106, 107,
- •§ 1. Установи (статті 101, 102,103) 313
- •§ 2. Товариства. Загальні положення (статті 100,113,114,
- •§ 4. Окремі види товариств (cm. 118) 604
- •§ 5. Кооперативи (статті 163,164,165, 166) 647
- •§ 1. Поняття, організаційно-правові форми та види юридичних осіб
- •1.2.1. Організаційна єдність
- •1.2.2. Майнова відокремленість
- •1.2.3. Самостійна майнова відповідальність
- •1.3.2. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •1.4.2. Установи
- •2.2.1. Зміст установчих документів
- •2.3.1. Порядок надання документів для державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.2. Вимоги до документів, що надаються для державної реєстрації
- •2.3.3. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
- •2.3.4. Зміни до установчих документів
- •§3. Найменування та місцезнаходження юридичної особи
- •3.1.1. Резервування найменувань юридичної особи
- •3.1.2. Склад найменувань юридичної особи та вимоги до нього
- •3.1.3. Вибір найменування юридичної особи
- •3.1.4. Виникнення права на найменування в юридичної особи
- •3.1.5. Використання права на найменування
- •3.2.1. Значення місцезнаходження
- •3.2.2. Поняття місцезнаходження
- •3.2.3. Юридична адреса
- •3.2.4. Установчі документи і місцезнаходження
- •3.2.5. Особливості місцезнаходження юридичних осіб публічного права
- •3.2.6. Підтвердження місцезнаходження
- •3.2.7. Підтвердження відомостей про юридичну особу
- •3.2.8. Зміна місцезнаходження
- •3.2.9. Правові наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •3.2.10. Інші наслідки відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням
- •4.1.1. Право на недоторканність ділової репутації
- •4.1.2. Право на таємницю кореспонденції юридичної особи
- •5.1.1. Аспекти спеціальної правоздатності
- •5.1.3. Виникнення правоздатності юридичних осіб
- •§ 6. Органи юридичних осіб
- •6.2.1. Структура органів товариства
- •6.2.2. Порядок формування органів, їх склад, порядок
- •6.3.1. Компетенція загальних зборів
- •6.3.2. Порядок голосування
- •6.3.3. Порядок скликання загальних зборів
- •6.3.4. Рішення загальних зборів
- •§ 7. Відповідальність юридичних осіб Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
- •§ 8. Філії та представництва юридичної особи
- •8.1.1. Спільні ознаки філії та представництва
- •8.1.2. Відмінні ознаки філії та представництва
- •8.2.1. Представництво інтересів юридичної особи
- •8.2.2. Захист інтересів юридичної особи
- •8.2.3. Можливості створювати інші відокремлені підрозділи юридичної особи
- •8.4.1. Рішення про створення відокремленого підрозділу
- •8.4.2. Форма рішення
- •8.6.1. Затвердження положення
- •8.9.1. Майно філії як єдиний майновий комплекс (підприємство)
- •8.11.1. Терміни, що вживаються при регулюванні закриття філії або представництва
- •8.11.2. Рішення про закриття відокремленого підрозділу
- •8.14.2. Термінологічні аспекти
- •8.14.3. Реєстрація відокремленого підрозділу3
- •8.14.4. Реєстрація інших відокремлених підрозділів
- •8.14.5. Свідоцтво про реєстрацію
- •8.14.6. Реєстрація філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав
- •8.14.7. Реєстрація відокремлених підрозділів у податкових органах
- •§ 9. Припинення юридичних осіб
- •9.1.1. Реорганізація і схожі правові конструкції
- •9.1.2. Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін.
- •9.1.3. Форми реорганізації
- •9.1.4. Заборони реорганізації
- •9.1.5. Обмеження реорганізації
- •9.1.6. Етапи реорганізації
- •9.2.1. Поняття та засади регулювання ліквідації юридичної особи
- •9.2.3. Примусовий порядок ліквідації
- •9.2.4. Банкрутство як особливий порядок ліквідації юридичної особи
- •9.2.5. Ліквідація банків
- •9.2.6. Правові наслідки прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи
- •9.2.7. Діяльність ліквідаційної комісії (ліквідатора)
- •9.2.8. Задоволення вимог кредиторів
- •9.2.9. Ліквідаційний баланс1
- •9.2.10. Правова доля майна, що залишилося після розрахунків юридичної особи із кредиторами
- •9.2.11. Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи
- •9.2.12. Наслідки ліквідації юридичної особи
- •§1. Установи
- •1.2.1. Приватні та публічні установи
- •1.3.1. Мета створення установи
- •2.1.1. Критерії поділу товариств на підприємницькі та непідприємницькі
- •2.1.2 .Визначення поняття «корпорація»
- •2.2.2. Практичне значення поділу понять учасників, засновників акціонерів
- •2.2.3. Окремі вимоги до засновників, учасників
- •2.3.2. Вклад та частка
- •2.3.3. Права учасників господарського товариства
- •2.3.4. Обов'язки учасників товариств
- •3.1.1. Учасники пт
- •3.1.2. Установчий документ пт
- •3.1.3. Організація діяльності пт
- •3.1.4. Вихід учасника з пт
- •3.1.5. Передання учасником частки (її частини) у складеному капіталі пт
- •3.1.6. Виключення зі складу учасників
- •3.1.8. Розподіл прибутків та збитків пт між його учасниками
- •3.1.9. Відповідальність учасників пт
- •3.2.1. Склад учасників
- •3.2.2. Установчий документ
- •3.2.3. Порядок формування майна кт
- •3.2.4. Найменування кт
- •3.2.5. Відповідальність повних учасників кт
- •3.2.6. Організація діяльності кт
- •3.2.7. Зміна складу учасників кт
- •3.2.8. Передача частки
- •3.2.9. Виключення учасника
- •3.2.11. Вибуття зі складу учасників з причин, що не залежать від учасника
- •3.2.12. Відповідальність вкладника
- •3.2.13. Розподіл прибутків та збитків кт між його учасниками
- •3.3.2. Кількість учасників тов
- •3.3.3. Договір про заснування тов
- •3.3.4. Статут тов
- •3.3.5. Статутний капітал
- •3.3.6. Частка в статутному капіталі
- •3.3.7. Вклади до статутного капіталу
- •3.3.8. Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу
- •3.3.9. Зміна предмета вкладу
- •3.3.10. Внесок чужим майном
- •3.3.11. Оцінка вкладів до статутного капіталу
- •3.3.12. Строк сплати вкладу
- •3.3.13. Відповідальність за прострочення або несплату вкладу
- •3.3.14. Захист права товариства на одержання вкладу
- •3.3.15. Документальне оформлення сплати вкладу
- •3.3.16. Наслідки несплати статутного капіталу
- •3.3.17. Зміна розміру статутного капіталу
- •3.3.18. Способи збільшення статутного капіталу
- •3.3.19. Порядок збільшення статутного капіталу
- •3.3.20. Зменшення статутного капіталу
- •3.3.21. Способи зменшення статутного капіталу
- •3) Зменшення номінальної вартості вкладів окремих учасників.
- •3.3.22. Порядок зменшення статутного капіталу
- •3.3.23. Управління тов. Загальні збори учасників
- •3.3.24. Делегування повноважень
- •3.3.25. Порядок скликання зборів
- •3.3.27. Повідомлення учасників про загальні збори
- •3.3.28. Місце проведення зборів
- •3.3.29. Час проведення зборів
- •3.3.30. Реєстрація учасників та кворум
- •3.3.31. Обрання голови і секретаря зборів та їх функції
- •3.3.32. Порядок прийняття рішень. Способи голосування
- •3.3.34. Обрання, повноваження
- •3.3.35. Способи заміщення посад в органах управління
- •3.3.36. Строк повноважень органів управління
- •3.3.37. Способи припинення повноважень органу управління
- •3.3.39. Відмежування відчуження частки
- •3.3.40. Сторони договору відчуження частки в статутному капіталі
- •3.3.41. Придбання частки товариством
- •3.3.42. Відчуження частки третім особам
- •3.3.43. Форма договору про відчуження частки
- •3.3.44. Істотні умови договору про відчуження частки
- •3.3.45. Переважні права учасників та їх захист
- •3.3.46. Спеціальні правові наслідки порушення переважного права купівлі частки
- •3.3.47. Строк реалізації переважних прав
- •3.3.48. Момент виникнення
- •3.3.49. Спадкування частки в статутному капіталі
- •3.3.S0. Умови спадкування
- •3.3.S1. Спадкоємці частки
- •3.3.52. Розрахунки зі спадкоємцями
- •3.3.53. Перехід частки внаслідок
- •3.3.54. Поняття виходу з товариства
- •3.3.55. Попередження про вихід з товариства
- •3.3.56. Заява про вихід
- •3.3.S7. Момент виходу з товариства
- •3.3.58. Правові наслідки виходу з товариства
- •3.3.59. Визначення
- •3.3.60. Виплата частки в натуральній формі
- •3.3.61. Розпорядження правом
- •3.3.62. Виплата частини прибутку товариства
- •3.3.63. Строк виплати частки
- •3.3.64. Поняття виключення з тов
- •3.3.65. Підстави виключення
- •3.3.66. Порядок (процедура) виключення
- •3.3.67. Правові наслідки виключення
- •3.3.68. Захист прав учасника, якого виключено
- •3.3.69. Підстави звернення
- •3.3.70. Порядок звернення стягнення на частку
- •3.3.71. Переважні права учасників
- •3.3.72. Реєстрація змін до статуту
- •3.4. Акціонерні товариства
- •3.4.1. Особливості at як юридичної особи
- •3.4.3. Найменування at
- •3.4.4. Місцезнаходження at
- •3.4.5. Засновники та акціонери at
- •3.4.6. Права акціонерів
- •3.4.7. Право на дивіденди
- •3.4.8. Переважне право
- •3.4.9. Право на викуп акцій
- •3.4.11. Створення at
- •3.4.12. Засновницький договір
- •3.4.13. Статут at
- •3.4.14. Відповідальність засновників
- •3.4.15. Статутний капітал at
- •3.4.16. Управління в at
- •3.4.17. Наглядова рада товариства
- •3.4.18. Виконавчий орган at
- •3.4.19. Аудиторська перевірка. Інші форми контролю в at
- •3.5.1. Аг як суб'єкти державного сектора економіки
- •3.5.2. Різновиди at, єдиним засновником яких є держава
- •§ 4. Окремі види товариств
- •4.1. Залежні господарські товариства. Холдинги
- •4.1.2. Холдингові компанії
- •4.2.1. Визначення приватного підприємства
- •4.2.2. Право на майно
- •4.2.3. Відповідальність засновника за боргами пп
- •4.2.4. Відчуження майнових прав, які належать засновникам пп
- •4.2.5. Спадкування майна пп
- •4.3.1. Правовий статус підприємства з іноземними інвестиціями
- •4.3.2. Критерії віднесення товариства до ші
- •4.3.3.Учасники піі
- •4.3.4. Статутний капітал пп
- •4.3.5. Створення піі
- •4.3.6. Державна реєстрація піі
- •4.3.7. Здійснення підприємницької діяльності ші
- •4.3.8. Право власності. Право інтелектуальної власності пп
- •4.4.1. Товарні біржі
- •4.4.2. Фондові біржі
- •§5. Кооперативи
- •5.3.1. Члени та засновники кооперативу
- •5.3.2. Порядок створення кооперативів
- •5.3.3. Статут кооперативів
- •5.3.4. Органи управління кооперативу та їх компетенція
- •5.3.5. Об'єкти права власності членів виробничих кооперативів
- •5.3.6. Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу
- •§ 6. Непідприємницькі товариства
- •6.3.1. Об'єднання громадян
- •6.3.2. Громадські організації
- •6.3.3. Спортивні громадські організації
- •6.3.4. Молодіжні та дитячі громадські організації
- •6.3.6. Творчі професійні об'єднання
- •6.3.7. Інші професійні об'єднання
- •6.3.8. Організація роботодавців
- •6.3.9. Політичні партії
- •6.4.1. Право релігійної організації на своє майно
- •Цивільний кодекс україни:
При цьому Закон імперативно вимагає наявності у статутному капіталі ШІ іноземної інвестиції, що становить не менше десяти відсотків. Натомість постає питання, чи залежить статус ШІ від цієї умови і які правові наслідки в разі, якщо їх відсоток буде нижчим, ніж установлений законом? Відповідь очевидна - жодних негативних правових наслідків для діяльності юридичної особи в цьому випадку не існує. Це впливає лише на правовий статус господарського товариства. Так, відсутність у статутному капіталі господарського товариства десяти відсотків іноземних інвестицій робить його звичайним господарським товариством. А за наявності цих десяти відсотків господарське товариство являтиме собою ШІ.
4.3.3.Учасники піі
Закон «Про режим іноземного інвестування», надаючи визначення підприємству з іноземними інвестиціями, не вказує на його учасників, а лише побіжно зазначає їх (ст. 17). ГК розглядає ПІІ лише як засновника іншої юридичної особи (п. 4 ст. 116), ЦК не містить положень про них (оскільки не регулює й самі ПІІ), не зазначені вони і в спеціальних законах та нормативно-правових актах.
Водночас постає питання: якщо ПІІ є за ГК окремою організаційно-правовою формою підприємства, то мали б бути окремо визначені й його учасники та їх права і обов'язки, які різняться від тих прав і обов'язків, що мають учасники господарських товариств. Утім, ГК фіксує права учасників інших юридичних осіб - господарських товариств (статті 80, 85, 86, 88, 89,91 ГК), об'єднань підприємств (статті 120,123,124 ГК), промислово-фінансової групи (ст. 125 ГК), а нічого не зазначає про права учасників ПІІ. Це свідчить про те, що ГК, попри твердження, що ПІІ є окремою організаційно-правовою формою підприємств, фактично ототожнює його з організаційно-правовою формою відповідної юридичної особи - господарського товариства. Саме тому вважається достатнім урегулювання прав учасників ПІІ як прав учасників господарських товариств (АО, ТОВ, ТДВ та ін.).
У відсутність окремого законодавчого врегулювання до учасників ПІІ мають застосовуватися загальні положення про учасників господарських товариств. Відповідно до ЦК та Закону «Про господарські товариства» ними є фізичні особи (громадяни України, іноземні гро-
мадяни, особи без громадянства), юридичні особи - як вітчизняні, так і іноземні, а також міжнародні організації. При цьому законом гарантовано рівність цих суб'єктів щодо участі в товаристві.
Закон також розглядає поняття єдиного учасника. Ним може бути фізична та юридична особа, яка створила господарське товариство одноособово. Очевидно, що це стосується участі одного іноземного інвестора у створенні товариства - АГ або ТОВ, яке за ГК і являтиме собою іноземне підприємство.
Варте уваги і правове становище іноземного інвестора. Потребує визначення, хто ним може бути, як він діє в Україні та які правові гарантії його діяльності.
Закон визначає поняття іноземного інвестора і перелічує суб'єктів, які можуть ним бути - це суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність в Україні, тобто здійснюють сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій (п. 1 ст. 1 Закону «Про режим іноземного інвестування», п. 1 ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність»).
Іноземними інвесторами є:
юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності;
іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Займаючись інвестиційною діяльністю, іноземні інвестори вкладають певні цінності (іноземні інвестиції) в об'єкти інвестиційної діяльності - будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах економіки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково- технічну продукцію, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Метою вкладення цих цінностей може бути як отримання прибутку, так і досягнення певного соціального ефекту.
Іноземний інвестор, здійснюючи інвестиційну діяльність в Україні, може діяти безпосередньо в межах своєї дієздатності або через пред-
ставника, що означає видачу останньому відповідного доручення. Договір доручення укладається між іноземним інвестором та іншою особою, яка буде представляти його інтереси в Україні з приводу вкладення інвестиції та відповідної реалізації прав учасника господарського товариства, до якого була внесена інвестиція, - корпоративних прав. Тому інвестору необов' язково бути присутнім в Україні на загальних зборах чи на засіданнях інших органів, до яких його було обрано, оскільки це може бути складним та незручним для нього.
• Зазвичай на підставі договору доручення іноземним інвестором видається довіреність, яка надає право представнику діяти від імені іноземного інвестора як у державних органах, так і в органах управління ПП. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначено юридичні дії, які належить учинити повіреному. Ці дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК). Крім того, договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, а також строк дії доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. При цьому довіреність має складатися за законом країни походження іноземного інвестора.
У п. 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказується, що нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові.
Як правило, довіреність видається іноземним інвестором за місцем свого проживання, але може видаватися й в Україні під час його перебування тут. У першому випадку діють правила країни місця проживання іноземного інвестора з урахуванням вимог українського законодавства. У другому - українське законодавство.
• За загальним правилом довіреність повинна мати письмову форму, а нотаріальному посвідченню підлягає в разі, коли видається на здійснення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню (ч.І ст.245 ЦК). Довіреність та її скасування підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей відповідно до вимог Положення про Єдиний реєстр довіреностей для довіреностей, виданих на території України.
Стаття 34 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка регулює право, що застосовується до довіреності, встановлює, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, в якій видана довіреність.
При видачі довіреності слід керуватися також Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2004 р. № 142/5/310.
Довіреність має бути перекладена та легалізована. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі. При цьому особа, що не володіє мовою, якою виготовлено документ, підписується тією мовою, яку вона знає (п. 9 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Документи, які складено за кордоном за участю іноземної влади або від неї виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами лише у випадках, передбачених законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником). (Перелік держав та відповідних договорів див. том 2, с 38.)
Якщо довіреність видана таким іноземним інвестором, як іноземна юридична особа публічного права, іноземна держава чи орган державної влади та місцевого самоврядування, то така довіреність має статус офіційного документа - письмового підтвердження фактів та подій, що мають юридичне значення, або з якими чинне законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків фізичних або юридичних осіб та підлягає консульській легалізації (п. 1.1 Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном). При цьому консульська легалізація здійснюється виключно стосовно офіційних документів, які видані за участю органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, і не поширюється на документи міжнародних громадських організацій.