бачена спеціальна реєстрація, що здійснюється НБУ (ст. 9 Закону «Про банки і банківську діяльність», Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань¹). Це зумовлено можливим впливом таких груп на функціонування не тільки безпосередньо бан­ківської, а також і валютно-фінансової системи України взагалі, тобто питаннями державної економічної безпеки.

Групи товариств відомі й Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-Ш, за яким суб'єктом господарю­вання визнається також група суб'єктів господарювання у випадку, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими (абз. 11 ст. 1).

4.2. Приватні підприємства

4.2.1. Визначення приватного підприємства

ЦК не передбачає такого виду юридичної особи, як приватне підпри­ємство (далі - ПП). Однак у дійсності вони існують, тому що їхнє створення було передбачено у свій час Законом України «Про підпри­ємства в Україні», а нині - ГК. Протягом всього часу існування ПП залишаються без відповіді численні питання про їх правовий статус і правовий режим їх майна - і стосовно майнових прав, на яких належить майно цьому підприємству, і тих прав, які має його засновник(и). Усі переймаються і проблемами спадкування в разі смерті засновника ПП, і проблемами управління ним.

Відповідь на ці питання вимагає аналізу ПП у такому контексті:

і) ПП як об'єкт й як суб'єкт права;

5) правовий режим майна ПП і поняття «власник підприємства».

Відповідно до статті 191 ЦК підприємство є об'єктом права - єди­ним майновим комплексом. Тому в ЦК не вживається термін «під­приємство» стосовно суб'єктів права. Немає в ньому й поняття при­ватного підприємства.

¹ Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань, за­тверджене постановою Правління НБУ від 31.08.2001 р. № 377 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 43. - Ст. 1936.

Згідно з ГК підприємство залишилося суб'єктом права й цей Кодекс містить перелік різних підприємств, у тому числі ПП. Іншими закона­ми ПП не передбачено, отже, воно є підприємством, урегульованим тільки в ГК.

Визначення ПП надається в ст. 113 ГК: ПП - це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох фізичних осіб або на основі приватної власності юридичної особи.

З огляду на це визначення й класифікації підприємств у цілому, що міститься в ч. 1 ст. 63 ГК, створюється враження, що законодавець, по-перше, побудував цю класифікацію, виходячи із форм власності й тоді виходить: приватна форма власності - приватні підприємства; по-друге, що воно схоже з господарським товариством, але є самостійною організаційно-правовою формою юридичної особи.

Відповісти на запитання, чи так це насправді, можна, проаналізував­ши ст. 113 ГК.

Зі ст.ПЗ ГК виходить, що ПП може бути створено однією або де­кількома фізичними особами або однією юридичною особою - власни­ком (виходить, що таким засновником може бути товариство або уста­нова, бо й ті, і інші є власниками). І навпаки, ПП не може бути створено декількома юридичними особами або фізичною (йми) і юридичною (йми) особами. Очевидно, саме в цьому повинна вбачатися перша відмінність ПП від господарського товариства, яке може бути створене як фізичною (ими), так й юридичною (йми) особою(ами).Тому відрізня­ється суб'єктний склад господарського товариства й ПП.

Про кваліфікацію ПП, створеного однією особою, як унітарного або корпоративного можна судити, виходячи з визначення цих понять, що містяться в ч. З ст. 63 ГК. При цьому виникає нерозв'язна проблема, оскільки відповідно до ч. 5 цієї статті корпоративними є ПП, засновані на приватній власності двох або більше осіб, а ПП, засновані на приват­ній власності однієї особи, еунітарними (ч. 4 ст. 63).

Іншими словами, ПП може бути як унітарним, так і корпоративним залежно від кількості його засновників (учасників).

Водночас порівняння ПП з господарським товариством показує, що якщо навіть господарське товариство створене однією особою, воно визнається корпоративним (ч. 5 ст. 63 ГК). Звідси не зрозуміло, чоыу для ПП аналогічне неможливо.